M’Cheyne Bible Reading Plan
Валаам і моавський цар
22 Тоді вирушили люди Ізраїлю і стали табором на рівнинах Моаву по той бік Йордану від Єрихона.
2 Валак, син Зиппора, побачив усе те, що Ізраїль зробив з аморійцями. 3 Моав дуже злякався того народу, бо були вони численні. Моав тремтів перед народом Ізраїлю.
4 І сказав Моав старійшинам мидіанців: «Зараз ця сила-силенна люду повинищує все довкола нас, немов віл, що поїдає всю траву на пасовиську».
Валак, син Зиппора був царем Моаву того часу. 5 Він послав людей до Валаама, сина Беора в Петорі, що над рікою Євфрат, у землі родичів його[a], щоб запросити їх. І сказали вони:
«Поглянь, народ вийшов із Єгипту, поглянь, вони вкрили всю землю й таборилися біля мене. 6 Тож, прийди й прокляни цей народ за мене, бо вони дужчі за мене. Можливо, я спроможуся напасти на них і вигнати їх із землі. Бо знаю, що кого ти благословиш, той благословенний, кого ти клянеш—проклятий».
7 Старійшини Моаву й старійшини Мидіану прийшли з платнею за службу. Прийшли вони до Валаама й переповіли, що сказав Валак. 8 І Валак відповів їм: «Залишайтеся тут сьогодні ввечері, я відповім вам, що Господь мені скаже». Тож старійшини Моаву лишилися з Валаамом.
9 Бог явився Валааму і запитав: «Що то за люди в тебе?»
10 Валаам відповів Богу: «Валак, син Зиппора, цар Моаву, вирядив їх до мене з посланням. 11 Поглянь, народ вийшов із Єгипту і вкрив землю. Тож прийди прокляни їх. Можливо, я спроможуся воювати з ними й вижену їх».
12 Тоді Бог сказав Валааму: «Не йди з ними. Не проклинай цей народ, бо він благословенний».
13 Тож Валаам устав вранці і сказав старійшинам Валака: «Повертайтеся до своєї землі, бо Господь не дозволив мені йти з вами».
14 Старійшини з Моаву повернулися до Валака. І сказали вони: «Валаам відмовився йти з нами».
15 І знову послав Валак старійшин, численніших і поважніших за попередніх. 16 Пішли вони до Валаама і сказали йому: «Ось що Валак, син Зиппора сказав: „Прошу, нехай ніщо не зашкодить тобі прийти до мене. 17 Я вельми вшаную тебе[b] і зроблю все, що ти скажеш. Будь ласка, прийди і прокляни народ цей за мене”».
18 Тоді Валаам відповів посланцям Валака: «Навіть коли б Валак віддав мені дім свій, повний срібла і золота, я не міг би переступити наказ Господа Бога мого, не міг би вчинити ні мале, ні велике. 19 Але, будь ласка, лишайтеся тут сьогодні, як і інші раніше, і я дізнаюся, що Господь мені скаже».
20 Тієї ночі Бог явився Валааму і сказав йому: «Якщо ці люди прийшли, щоб запросити тебе піти з ними, піднімись і йди з ними, але ти мусиш робити тільки те, що Я тобі накажу».
Валаам і ослиця
21 Тож Валаам підвівся вранці і осідлав свою ослицю. І пішов він з вождями Моаву. 22 Гнів Господній розгорівся за те, що він пішов. Тож Ангел Господній став перед ним на дорозі, щоб зупинити[c] його. Валаам їхав на ослиці. З ним було двоє його слуг. 23 Коли ослиця побачила Ангела Господнього, що стояв на дорозі з оголеним мечем у руці, вона звернула з дороги й пішла полем. Валаам ударив ослицю, щоб примусити її знову повернути на дорогу.
24 Тоді Ангел Господній став на вузькій стежинці між двома виноградниками з огорожею по обидва боки. 25 Коли побачила ослиця Ангела Господнього, притиснулася до огорожі й придавила ногу Валаама, тож він знову вдарив її.
26 Тоді Ангел Господній знову пішов уперед і зупинився у вузькому місці, де неможливо було звернути ні праворуч, ані ліворуч. 27 Побачивши Ангела Господнього, ослиця лягла під Валаамом. Валаам розгнівався і вдарив ослицю палицею.
28 Тоді Господь розтулив рота ослиці, і вона сказала Валааму: «Що я тобі зробила, що ти тричі вдарив мене?»
29 Валаам відповів ослиці: «Бо ти збиткуєшся з мене. Коли б був у мене в руці меч, я б зараз же вбив тебе».
30 Тоді ослиця сказала Валааму: «Хіба я не твоя ослиця, на якій ти їздив усе життя своє аж до цього дня? Хіба я тебе колись підводила?» І Валаам відповів: «Ні».
31 Тоді Господь розкрив очі Валааму, і той побачив Ангела Господнього, що стояв на дорозі, тримаючи оголений меч у руці. Тож він схилив голову і впав долілиць.
32 Тоді Ангел Господній сказав йому: «Чому ти тричі вдарив свою ослицю? Поглянь, я сам прийшов, щоб зупинити тебе, бо путь твоя хибна для Мене. 33 Коли ослиця побачила Мене, вона звертала від Мене тричі. Якби вона не звернула від Мене, Я б тебе, безумовно, вже давно вбив, а її б лишив живою».
34 Тоді Валаам сказав Ангелу Господньому: «Я згрішив, бо не знав, що Ти стоїш на дорозі, щоб зупинити мене. Але зараз, якщо це не подобається тобі, я поверну назад».
35 То Ангел Господній сказав Валааму: «Йди з цими людьми, але говори тільки те, що Я накажу тобі». Тож Валаам пішов із вождями Моаву.
36 Коли Валак почув, що Валаам наближається, він вийшов йому назустріч у місто Ір-Моав[d], що при самісінькому моавському кордоні, що його утворює ріка Арнон. 37 Валак сказав Валааму: «Хіба я не посилав по тебе? Чому ти не приходив до мене? Хіба я не здатний вшанувати тебе?»
38 Тоді Валаам відповів Валаку: «Дивись, ось я прийшов до тебе. Хіба можу я промовити хоч щось? Я казатиму те, що Бог вкладає в уста мої».
39 І пішов Валаам з Валаком і прийшли вони до Киріат-Гузота. 40 Валак приніс у жертву велику рогату худобу й овець і послав пожертву Валааму та старійшинам, що були з ним.
41 Вранці взяв Валак Валаама й привів його до Бамот-Ваала. Звідти він міг побачити частину народу Ізраїлю.
62 Для диригента. Для Єдутуна[a]. Псалом Давидів.
2 Хоч би що діялось довкола,
душа моя чекатиме на Бога незворушно,
лише від Нього йде моє спасіння.
3 Він—моя Скеля, моє спасіння в лихоліття,
мій порятунок високо в горах.
Мене не змусять похитнутись вороги!
4 Як довго будете мене цькувати,
щоб я упав, немов підточена стіна?
5 Їх тішить лжа, вони звалить мене планують,
хоч я й поважний чоловік.
То кинуться мене хвалити привселюдно,
то обливати прокляттями почнуть. Села
6 Чекай на Бога, моя душе, незворушно,
адже моя остання то надія—Бог.
7 Мій Бог—моя Скеля, мій рятунок,
що височить далеко на горі.
Він—моя фортеця,
де ворогу мене не перемогти.
8 Моє спасіння й шана—в Божій владі,
міцна твердиня й захист мій надійний теж.
9 Ввіряйтеся завжди Йому, народи,
свої серця розкрийте вільно Богу.
Бог—притулок наш. Села
10 Але ж людські сини такі мінливі,
немов серпанок літній, мов туман зрадливий,
то ж не варто покладатися на них.
11 Не довіряйся силі та хабарництву,
не покладайсь беззастережно на завзяте військо;
відвагу на багатстві не збудуєш.
12 Бог твердить, і я справді вірю,
що покладатись можу на ту силу,
що йде від Бога!
13 О мій Володарю, від Тебе йде любов неложна,
бо людям воздаєш Ти по їхніх справах.
63 Псалом Давида, коли він перебував у юдейській пустелі.
2 О Боже, Ти мій Бог, якого прагну бачить,
душею спраглою і тілом я до Тебе лину,
мов у безводній і засушливій пустелі.
3 Це так, немов коли я бачив з’яву,
коли явився Ти мені в святому храмі[b],
коли у силі й славі Ти постав переді мною.
4 Чого ще кращого в житті чекати?
Та лиш Твою любов безмежну,
устами спраглими Тобі оспівувати хочу!
5 І скільки житиму, Тебе благословляти буду,
здійматиму до неба руки, посилаючи Тобі хвалу.
6 Я втішений, немов найкращих куштував наїдків,
устами щирими душа тебе вславляє!
7 Про Тебе буду пам’ятати в спочивальні,
глухої ночі всі думки мої про Тебе.
8 Ти—моя надійна поміч,
у тіні крил Твоїх я звеселів.
9 Душею я завжди тягнусь до Тебе,
як руки Твої праведні підтримують мене.
10 А хто задумує мене згноїти,
самі у смертну яму попадуть.
11 Їх знайде меч,
лисиця розшматує їх.
12 Щасливий буде цар, бо має Бога,
прославлять Бога всі, хто присягавсь йому!
Він примусить змовкнути лживі вуста.
Цар Світу йде
11 З кореня Єссея[a] зросте новий пагін[b],
немов нова гілка відросте від коренів Єссея.
2 В ньому прибуватиме Дух Господній:
Дух мудрості й розуму, Дух лідерства й сили,
Дух знання й шани Господньої.
3 Він радо підкорятиметься Господу.
Цій нащадок не судитиме зопалу,
покладаючись лише на те,
що Йому здається, чи що Він почув.
4 Він судитиме бідняків праведно,
і виноситиме вирок найбіднішим людям землі
чесно й справедливо.
За його повелінням каратимуть кривдників,
а зловмисників стратять, якщо Він так вирішить.
5 Праведність буде оперезовувати Його,
чистота віри служитиме пов’язкою навколо стегон.
6 Уживатиметься вовк поряд з вівцею,
а леопард дріматиме біля ягняти.
Теля, лев і бичок житимуть мирно разом,
а дитинча доглядатиме їх.
7 Корова і ведмідь мирно пастимуться,
а їхні малята ляжуть відпочити поряд.
Лев їстиме сіно, як вівці.
8 Немовля зможе гратися над норою кобри,
малюк зможе встромити руку в гніздо отруйної гадюки.
9 Вони не ображатимуть і не вбиватимуть
одне одного на всій Моїй Святій горі,
тому що земля буде жити,
сповнена знанням про Господа,
як вода наповнює море.
10 Тоді нащадок Єссея постане прапором для народів, до нього тягнутимуться народи, а те місце, де він житиме, обросте славою. 11 Тоді мій Володар знову підведе руку, щоб повернути Свій народ, який уцілів в Ассирії, Нижньому Єгипті, Патросі, Ефіопії, Еламі, Шинарі[c], Гаматі та островах на морі.
12 Він підніме знамено для народів
і збере вигнаних з Ізраїлю людей,
згуртує розкиданих по світу людей Юдеї,
збере їх з усіх кутків землі.
13 Ефраїм облишить ревнощі,
в Юдеї не буде вже ворогів.
Ефраїм не ревнуватиме більше Юдею,
а Юдея не ворогуватиме з Ефраїмом.
14 Тоді вони накинуться на филистимлян на заході
і заберуть багатство у людей Сходу[d].
Вони приберуть до рук Едом і Моав,
і люди Аммона[e] упокоряться їм.
15 Господь геть висушить протоку Єгипетського моря,[f]
змахне рукою над Євфратом,
і шалений вітер розділить річку на сім потічків,
через які зможуть люди перейти,
не знімаючи сандалів.
16 Відкриється шлях з Ассирії для тієї купки людей,
що залишаться там, так само, як і тоді,
коли в Ізраїль повернулися люди з Єгипту.
Хвала Господу
12 Ти скажеш того дня:
«Тобі я, Господи, подяку шлю.
Звичайно, Ти лютивсь на мене,
тож гнів Свій відверни
й любов’ю обласкай мене.
2 Мій Бог—рятунок мій, Я вірю в Нього,
і тому не побоюсь нікого.
Так, Господь[g]—у моїх піснях і гімнах[h],
Він став моїм спасінням.
3 Ви з радістю дістанете води
з джерел спасіння
4 і скажете тоді:
„Вславляйте Господа, Його ім’я промовте.
Народи хай про Його справи знають,
усім скажіть, який величний Він.
5 За все, що наш Господь звершив, співайте Йому славу,
нехай уся земля дізнається про це.
6 На голос весь вигукуйте і радісно співайте, мешканці Сіону,
Святий Ізраїлю, Величний,—поміж вами!”»
Багатих буде покарано
5 Слухайте ви, багачі! Плачте й ридайте, бо велике лихо наближається до вас. 2 Багатство ваше згніє, а одяг ваш міль поточить. 3 Золото й срібло ваше зіржавіє, а та іржа буде свідчити проти вас і з’їсть ваше тіло, неначе вогонь. Ви зібрали скарби свої в останні дні.
Платіть робітникам як належить
4 Погляньте! Робітники, які обробляли ваші поля і в котрих ви утримали плату, голосять. І бідкання женців дійшли до слуху Господа Саваота[a]. 5 Ви жили у розкошах та надмірній насолоді, і розгодувалися[b], як на заколення. 6 Ви засуджували і вбивали невинних, які не могли вам протистояти.
Щасливий той, хто вірить і має довготерпіння
7 Отож будьте терплячі, брати і сестри, аж до дня приходу Господа. Пам’ятайте, хлібороб чекає дорогоцінного врожаю від землі своєї, він терпляче чекає на ранні й пізні дощі[c]. 8 Ви також маєте чекати терпляче. Не втрачайте надії, бо Господнє пришестя близько. 9 Браття і сестри, перестаньте скаржитися одне на одного, щоб не бути осудженими. Дивіться, Суддя вже стоїть біля дверей!
10 Браття і сестри, згадайте пророків, котрі говорили від імені Бога, як зразок страждань і довготерпіння. 11 Пам’ятайте, що ми вважаємо блаженними тих, хто потерпає. Ви чули про довготерпіння Йова[d] і знаєте, що після усіх страждань, Господь допоміг йому. Господь—милосердний і співчутливий.
Не присягайтеся
12 І насамперед, брати і сестри мої, перестаньте присягатися небом і землею чи іншими якимись клятвами. Ваше «так» має бути «так», а «ні» має бути «ні», щоб не бути вам засудженими.
Сила молитви
13 Якщо хтось із вас потрапив в біду, нехай молиться. А як у радості, хай співає псалми. 14 Якщо хтось із вас занедужав, то нехай покличе старійшин із церкви, щоб вони помолилися за нього, помазавши його оливою[e] в ім’я Господнє. 15 І молитва з вірою спасе недужого, й Господь зцілить його. Якщо він вчинив гріх, то Господь пробачить йому.
16 Отож завжди сповідуйте один одному гріхи, які ви чините, і моліться одне за одного, щоб зцілитися. Бог зглянеться на вас, бо молитва праведників може дуже багато. 17 Ілля був такою ж людиною, як і ми з вами. Він палко молився, щоб дощ не падав на землю, і дощу не було на землі три з половиною роки. 18 Потім він знову помолився, і з неба пішов дощ, і земля знову почала давати врожай.
19 Брати і сестри мої, якщо хтось із-поміж вас відійшов від істини, а інший повернув його до неї, 20 то знайте, що людина, яка повернула грішника на дорогу правди, врятувала ту людську душу від смерті, та спричинила прощення багатьох гріхів.
Свята Біблія: Сучасною мовою (УСП) © 1996, 2019 Bible League International