M’Cheyne Bible Reading Plan
Смерть Міріам
20 Народ Ізраїлю, вся громада, прийшли в пустелю Сін першого місяця й зупинилися в Кадеші. Там померла Міріам, там її і поховали.
Мойсеєва помилка
2 Води для громади не було, тож зібралися люди разом проти Мойсея та Аарона. 3 Вони почали нарікати на Мойсея, кажучи: «Краще б ми померли разом з братами своїми перед Господом. 4 Навіщо ви привели громаду Господню в цю пустелю, щоб ми й худоба наша померли тут? 5 Навіщо вивели ви нас із Єгипту, щоб завести до цього страшного місця? Тут немає зерна, смокв, виноградної лози, ані гранатів. І питної води немає».
6 Тож Мойсей та Аарон пішли від громади до входу в намет зібрання і впали долілиць. І слава Господня явилася їм.
7 І сказав Господь Мойсею: 8 «Ти й брат твій Аарон, візьміть палицю, зберіть громаду й перед ними промовляйте до скелі. Тоді скеля дасть воду. В такий спосіб ви дістанете для них воду зі скель і напуватимете громаду та їхню худобу».
9 Тож Мойсей взяв палицю з-перед Господа, як Він і наказав. 10 І зібрали Мойсей та Аарон громаду перед скелею і сказали їм: «Слухайте, ви скаржники! Чи хочете ви добути воду зі скелі цієї?» 11 Тоді Мойсей підвів руку й двічі вдарив скелю палицею, і ринула вода, і напилася громада й худоба їхня.
12 Однак Господь сказав Мойсею та Аарону: «Через те, що ви не вірили Мені, щоб вшанувати Мене як Святого перед очима народу ізраїльського, ви не введете цю громаду в землю, яку Я даю їм». 13 Це води Меріва, де народ Ізраїлю повстав проти Господа і де Він явив їм святість Свою.
Едом заступає Ізраїлю шлях
14 Мойсей вирядив посланців з Кадеша до царя Едома: «Це говорить тобі твій брат Ізраїль. Ти знаєш про всі нещастя, що нас спіткали, 15 що батьки наші прийшли до Єгипту, й ми довго жили там, і що єгиптяни жорстокі були до нас і до батьків наших. 16 Та закликали ми Господа, і Він почув нас і послав Ангела й вивів нас із Єгипту. Тож тепер ми в Кадеші, місті, що на самому твоєму кордоні. 17 Дозволь нам, будь ласка, пройти твоєю землею. Ми не підемо полями чи виноградниками, ми не питимемо води з криниць, ми підемо тільки царським шляхом, ми не звертатимемо ні праворуч, ані ліворуч, доки не пройдемо крізь землю твою».
18 Та Едом відповів йому: «Ти не повинен переходити землею моєю, інакше ми вийдемо тоді назустріч із мечем».
19 Тоді народ Ізраїлю сказав йому: «Ми підемо битим шляхом і якщо ми чи худоба наша нап’ється води твоєї, ми заплатимо за неї. Тільки дай нам пішки пройти, це така дрібниця».
20 Однак він відповів: «Не перейдете!» Тож Едом виступив назустріч їм із великим і сильним військом. 21 Едом відмовився дати Ізраїлю пройти його землею, тож Ізраїль пішов в обхід.
Смерть Аарона
22 І народ Ізраїлю, вся громада, вийшли з Кадеша й прийшли до гори Гор. 23 Господь сказав Мойсею та Аарону на горі Гор, на кордоні з землею Едома. 24 «Тепер Аарон приєднається до пращурів своїх, не ввійде він у землю, яку Я даю народу Ізраїлю, бо ви обоє повстали проти наказу Мого щодо вод Меріви. 25 Візьми Аарона та Елеазара, сина його, й приведи їх на гору Гор. 26 Тоді зніми з Аарона вбрання його і одягни на Елеазара, сина його. Тоді Аарон приєднається до батьків і помре там».
27 Тож Мойсей зробив так, як наказав Господь. Зійшли вони на гору Гор на очах у всієї громади. 28 Мойсей зняв убрання з Аарона і одягнув його на Елеазара, сина його. І помер Аарон там, на вершині гори. Потім Мойсей та Елеазар спустилися з гори. 29 Коли вся громада ізраїльська побачила, що Аарон помер, вони тужили за Аароном тридцять днів.
58 Для диригента. На мелодію «Не знищуй». Міктам Давидів.
2 Чи завжди ви, правителі високі[a],
правдиві вироки даєте людям?
Чи справедливо судите людей?
3 Ні! В ваших серцях—ненависть,
а в справах—беззаконня,
злочинні ваші дії по всій землі.
4 Ті нечестивці з материнської утроби
вже оступилися, брехню плодити стали.
5 Гнів їхній, мов зміїна отрута.
Мов кобра, що оглухла і спів заклинача не чує.
6 Так нечестивці затикають вуха,
як чорні задуми свої плетуть.
7 Повибивай їм, Боже, зуби в роті!
Повиривай, о Господи, цим левам ікла.
8 Хай їхня сила зійде стічною водою,
нехай потопчуть їх, як ті пожухлі трави.
9 Нехай розтануть, сліду не лишивши,
як той слимак повзучий.
Хай сонця вік не бачать,
як викидень дочасний.
10 Нехай жене їх вітер, мов бур’ян колючий,
що полум’ям зайнятися не встиг,
та вже затух і горщик не нагрів.
11 Хай тішить праведника зір,
коли грішних тих правителів карають.
Хай відчуття солодке перемоги[b]
його пройме, неначе вояка.
12 Щоб люд простий міг з певністю сказати:
«Для праведника справді є віддяка,
ще є на цій землі всесильні судді[c]».
59 Для диригента. На мелодію: «Не знищуй». Міктам Давидів, коли військо Саула оточило його дім щоб вбити.
2 Рятуй мене від ворогів, мій Боже,
спаси від тих, хто повстає на мене.
3 Дай порятунок від руки убивці
і визволи з тенет злочинців.
4 Вбити мене лаштуються вони,
плетуть ці можновладці змову проти мене,
хоч я і не грішив, мій Господи,
і не вчинив я злочин.
5 Не оступився я ні в чому,
та позбігалися вони й вчепитися у мене ладні.
Устань, прийди мені на допомогу,
поглянь, що діється довкола.
6 О Господи, Всесильний Боже Ізраїлю,
повстань, і вирок винеси народам цим.
І не помилуй зрадників отих! Села
7 Вони сюди увечері вернулись
і ґвалт, як ті собаки, в місті здійняли.
8 Послухай, як вони гарчать,
образи з язиків злітають, мов мечі.
Їм байдуже, хто слухає їх.
9 Здійми на глум їх, Господи, і присором!
10 Мій Боже, я співатиму Тобі пісні про славу,
бо Ти—моя твердиня в горах.
11 Мій вірний Бог мене по полю битви проведе,
щоб перемогу я одержать зміг над ворогами.
12 Не убивай їх ще, щоб пам’ятав народ мій,
Володарю, наш захисник,
розкидай силою своєю їх.
13 Вони грішили, сіявши прокльони і брехню.
То ж хай зазнають на собі те лихо, яке плодили,
хай зловляться самі на тій гордині,
що їх до беззаконня довела.
14 У гніві, розпалившись, їх жени і знищуй,
доки геть з землі не згинуть.
Тоді лишень усі народи зрозуміють,
що Ізраїлем править Бог. Села
15 Вони сюди увечері вернулись
і ґвалт, як ті собаки, в місті здійняли.
16 Блукатимуть, шукаючи поживи.
Та не знайдуть вони ані харчів,
ні місця, де б то голову схилить.
17 А вранці я співатиму Тобі хвалу,
щасливий, що мене Ти вірно любиш.
Ти—моя твердиня в горах,
мій притулок у лиху годину.
18 Співатиму Тобі, мій Боже, славу,
бо Ти—моя твердиня в горах,
бо Ти—мій милостивий Бог!
Бог покарає Ізраїль
8 Господь послав слово проти Якова,
і воно тяжко вдарить Ізраїль.
9 Про це швидко дізнаються всі
в землі Ефраїма та в Самарії.
Погордливі й пихаті, вони скажуть:
10 «Попадала цегла, потрощилася,
проте ми відбудуємо знову з тесаного каменя.
Потрощено сикоморові балки,
але ми натомість покладемо значно міцніші крокви кедрові».
11 Господь Підняв проти них ворогів
на чолі з Рецином і нацькував їхніх ворогів:
12 Сирію зі сходу та филистимлян із заходу—
і вони зжерли Ізраїль, проковтнувши його вмить.
Все одно Його гнів не вщух,
а рука все ще занесена, щоб покарати їх.
13 Та не прийшли люди до Того, Хто їх покарав,
не шукали Господа Всемогутнього.
14 Через те й відтяв Господь і голову, й хвіст Ізраїлю,
того ж таки дня зламав і гілля, і стовбур.
15 За голову правили старійшини й вельможі,
хвостом були пророки, що проповідували брехню.
16 Проводирі народу ввели його в оману,
а ті, хто йшов за ними, заблукали.
17 Через те Господь не радів молоді,
не виявляв милосердя до їхніх сиріт і вдів,
адже кожен протистояв Богу
і з кожних уст злітали грішні слова.
Він все ще гнівається,
і рука Його все ще занесена для покарання.
18 Бо зло розгорілося, мов вогонь,
який пожер бур’яни та колючки.
Він перекинувся на підлісок,
і заклубочився той стовпами диму.
19 Гнівом Господа Всемогутнього було спалено землю дотла,
а люди перетворилися на паливо для багаття,
і ніхто не кинувся рятувати іншого.
20 Люди хапали щось справа, та не вгамували голоду,
пожирали щось зліва, і теж було мало;
кожен пожирав плоть дітей своїх[a].
21 Манассія пожирав Ефраїма,
а Ефраїм накинувся на Манассія,
разом вони пішли на Юдею.
Однак Він усе ще лютує,
а Рука Його занесена, щоб покарати.
Горе несправедливим законодавцям
10 Горе тим, хто складає несправедливі закони,
хто пише закони, які народу життя погіршують.
2 Вони бідних відштовхують від справедливості
й забирають у нещасних права,
щоб самим щось украсти у вдови
й пограбувати, може, сироту.
3 Що робитимете ви в судний день,
в руйнівну годину, яка прийде здалеку.
До кого ви помчите по допомогу?
Де сховаєте свою славу?
4 Нічого не лишається,
як тільки зігнутися між полоненими
і впасти між убитими.
Однак і після цього Він розлючений,
рука Його занесена для покарання.
Стежте за тим, що говорите
3 Брати і сестри мої, небагатьом із вас доведеться стати вчителями, бо ви ж знаєте, що вчителів чекає більш суворий суд.
2 Я попереджаю про це, оскільки всі ми часто впадаємо в гріх. І якщо людина не грішить у словах своїх, то вона досконала, та вміє тіло своє контролювати. 3 Ми вкладаємо вуздечки до рота коням, щоб вони слухалися нас і ми могли керувати всім їхнім тілом. 4 Це справедливо й щодо кораблів: хоч які вони великі, і хоч якими б їх сильними вітрилами носило, але ж воля керманича скеровує їх дуже невеличким кермом.
5 Отак і язик наш, хоч і невеличка частка тіла, а багатьма ділами великими вихваляється. Від маленького полум’я може згоріти цілий ліс. 6 Язик—це полум’я. Він є осередком зла поміж частин нашого тіла. Він оскверняє все тіло і спалює все наше буття. Сам же язик запалюється від пекельного вогню.
7 Різноманітних звірів, птахів, плазунів, різні морські створіння людина може приборкати і приборкала. 8 Але жодна людина не може приборкати язик. Він є злом нестримним, повним смертельної отрути. 9 Ним ми прославляємо Господа і Отця і ним же проклинаємо людей, які створені за подобою Божою[a]. 10 Ті ж самі уста і благословляють, і проклинають. Брати і сестри мої, так не повинно бути. 11 Хіба можуть з одного джерела текти чиста й брудна вода? 12 Брати і сестри мої, чи може фіґове дерево родити оливки, а виноград—смокви? Отак і солона та прісна вода не течуть з одного джерела.
Справжня мудрість
13 Хто серед нас насправді мудрий та розумний? Нехай той доведе це доброю поведінкою, своїми смиренними вчинками, породженими мудрістю. 14 Та якщо серце ваше сповнене гіркої заздрості й себелюбства, то у вас немає підстав вихвалятися, бо це просто приховування брехні за істиною. 15 Це не та мудрість, що сходить з небес, а земна, недуховна й диявольська. 16 Бо там, де є заздрість й себелюбство, там безладдя і усіляке лихо. 17 А мудрість, що сходить з небес, насамперед чиста, по-друге, мирна, добра, покірлива, багата на милосердя і добрі справи. Вона неупереджена і щира. 18 Плоди праведності отримають ті, хто мирно працює, щоб досягти миру.
Свята Біблія: Сучасною мовою (УСП) © 1996, 2019 Bible League International