M’Cheyne Bible Reading Plan
Закон про пожертви
15 І сказав Господь Мойсею: 2 «Скажи народу Ізраїлю: „Коли ввійдете ви у землю, де житимете, яку Я вам даю, 3 і будете приносити жертви Господу від череди чи отари: жертву всеспалення чи будь-яку іншу жертву, щоб виконати обітницю або добровільну жертву, або на свята, щоб воскурити приємні пахощі для Господа, 4 тоді той, хто приноситиме дари Господу, мусить також принести й офіру в одну десяту ефи[a] добірного борошна, замішаного на одній чверті гіна[b] оливи. 5 І даси одну чверть гіна вина як ливну жертву разом із жертвою всеспалення або пожертвою, одна чверть на кожне ягня.
6 Якщо це баран, то мусиш принести офіру в дві десятини[c] добірного борошна, замішаного на третині гіна[d] оливи. 7 Принесеш третину гіна вина як ливну жертву, приємні пахощі для Господа.
8 Коли приносиш бичка як жертву всеспалення чи як жертву на виконання обітниці, чи як мирну жертву Господу, 9 то мусиш принести разом із бичком офіру в три десятини ефи[e] добірного борошна, замішаного на половині гіна[f] оливи. 10 Принесеш півгіна вина як ливну жертву, вогняну офіру, приємні пахощі для Господа. 11 Так робитимеш при кожному волі, кожному барані, кожній вівці чи кожному козлі. 12 Хоч скільки б ви приносили, робіть так щоразу, хоч скільки б їх було.
13 Кожен мусить робити це в такий спосіб, приносячи вогняну жертву, приємні пахощі для Господа. 14 І коли відтепер чужинець житиме з тобою або серед тебе і принесе вогняну жертву, приємні пахощі для Господа, мусить він робити це так, як робите ви. 15 Щодо громади, закон буде один і для вас, і для чужинця, який живе серед вас. Цей закон буде на всі часи, для всіх поколінь. І ви, й чужинці однакові перед Господом. 16 Ви і чужинець, що живе серед вас, матимете один закон і одне правило”».
17 І сказав Господь Мойсею: 18 «Скажи народу Ізраїлю: „Як прийдете до землі, куди Я вас веду, 19 і коли їстимете хліб із тієї землі, то мусите принести дар Господу. 20 З першого тіста мусите принести хлібину в жертву. Приносьте його як дар з току. 21 З першого вашого тіста ви мусите принести дар Господу, відтепер і в усіх прийдешніх поколіннях.
22 Коли ж ненавмисне помилитеся й не виконаєте всі ці настанови, що їх дав Господь Мойсею, 23 все те, що Господь наказав вам, з того дня, як Господь заповідав вам, і надалі, відтепер і для всіх поколінь ваших, 24 та коли це зроблено буде ненавмисне, і громада не усвідомлювала цього, тоді вся громада мусить принести бичка як жертву всеспалення, приємні пахощі Господу, разом з хлібною жертвою та ливною жертвою, згідно з настановами, і одного козла як жертву очищення.
25 Так священик очистить усю громаду народу Ізраїлю, щоб їх було прощено. Бо то була помилка й вони принесли пожертву свою, вогняну жертву Господу й жертву очищення за свою помилку перед Господом. 26 Усій громаді народу Ізраїлю й чужинцю посеред вас проститься, бо ви всі помилилися.
27 Та якщо одна людина згрішить ненавмисне, вона мусить принести козу-однолітку як жертву очищення. 28 Тоді священик зробити усе необхідне, щоб очистить перед Господом ту людину, що ненавмисне помилилася, та щоб простилося їй. 29 І для будь-кого з синів Ізраїлю і для чужинця, що живе поміж вас, матимете один закон для ближнього, що помиляється.
30 Але людина, яка грішить навмисне, ображає Господа і її слід викорінити з-поміж народу її. 31 Бо та людина зневажає слово Господа, порушила Його заповіді. Та людина мусить бути викорінена. Її провина буде на ній”».
Людина, що працює в день відпочинку
32 Перебуваючи в пустелі, люди Ізраїлю знайшли чоловіка, який збирав хмиз суботнього дня. 33 Побачивши, що він збирає хмиз, люди привели його до Мойсея та Аарона і до всієї громади. 34 Вони взяли його під варту, бо ще не було ясно, що з ним робити.
35 Тож Господь сказав Мойсею: «Цього чоловіка треба вбити. Всі люди мусять побити його камінням за табором». 36 Тож уся громада вивела його за табір і забила його до смерті камінням, так, як Господь наказав Мойсею.
Бог допомагає Своєму народу згадати настанови
37 Тоді Господь промовив до Мойсея: 38 «Скажи народу Ізраїлю, що вони мусять зробити собі китиці по кінцях одягу, відтепер і в усіх прийдешніх поколіннях. І мусять вони додати блакитну нитку в китиці по всіх кутах. 39 Тоді матимете ви китиці, щоб дивитися на них і згадувати всі заповіді Господа, і виконувати їх, а не слідувати своєму серцю й очам, щоб не бути невірними. 40 Тож пам’ятайте й виконуйте всі заповіді Мої і будете святими для Господа вашого. 41 Я—Господь, Бог ваш, який вивів вас із землі Єгипетської, що бути Богом вашим. Я—Господь, Бог ваш».
51 Для диригента. Псалом Давида про той час, 2 коли пророк Натан прийшов до нього після того, як Давид з Батшебою згрішив.
3 О Боже, яви Твою вірну любов, змилосердься,
проникнися до мене співчуттям,
і змий усі мої провини.
4 Зітри провини всі мої численні,
очисть мене від всіх моїх гріхів.
5 Я визнаю свою провину беззаконня,
я невгамовно думаю про ті гріхи.
6 Згрішив я супроти Тебе, лишень Тебе!
Вчинив я те, що зле в Твоїх очах, щоб показати,
що правий Твій присуд і чесним є Твій суд.
7 Я народився грішним,
в гріху зачатий матір’ю моєю.
8 Ти хочеш, щоби вірність оселилась у моєму серці,
вклади ж бо в мене Твою мудрість.
9 Зніми мій гріх, скропи мене іссопом[a],
очисть мене, щоб забілів, мов перший сніг.
10 Дай знов почути пісні радості та щастя,
кісткам, потрощеним Тобою, звеселитись знов.
11 Забудь гріхи мої і змий усі мої провини.
12 Всели у мене чисте серце, Боже,
зроби мій дух бадьорим і міцним.
13 Не відштовхни мене від себе, не відкинь,
не відбирай Твого Святого Духа!
14 Поверни мені радість,
що мав у порятунку я Твоєму,
даруй також бажання служити Тобі знов.
15 Заблудлих я навчу, як жити,
тоді повернуться до Тебе всі, хто був грішив.
16 Я заслужив на смерть, але врятуй мене від кари[b].
Мій Боже, Ти—єдиний порятунок мій.
Помилуй, добрим будь,
тоді почну співатиму про милосердя
і праведність всіх дій Твоїх.
17 О мій Володарю!
Відкриються мої вуста,
Тебе вславляючи, полине пісня.
18 Бо жертви нетакі Тобі потрібні,
інакше б я приносив їх.
19 Всеспалення пожертв не так вже й потребуєш,
насправді мила Тобі жертва—каяття наше.
Ти не відринеш упокорене, смиренне серце!
20 Благослови Своєю ласкою Сіон,
зведи, як і раніш, Єрусалима стіни.
21 Дари пожертв тоді Ти сповна приймеш,
і люди приведуть до вівтаря Твого биків.
Притча про виноградник
5 Тепер я заспіваю пісню моєму другу, Богу, пісню мого друга про Його виноградник (Ізраїль).
Мав виноградник друг мій,
той виноградник на родючім схилі ріс.
2 Він землю розпушив й каміння з неї вибрав,
найкращі лози посадив.:
Він вежу сторожа посеред поля звів,
чавило кам’яне приніс туди для нього.
Чекав Він добрих ґрон,
та виросли погані ґрона.
3 Тоді промовив друг:
«Ну що ж, народе[a] Мій єрусалимський, і ти, Юдея,
Мене й Мій виноградник розсудіть.
4 Що ще я міг зробить для виноградника і не зробив?
Чому плекав надію,
що виноградник вродить пишні ґрона,
а зріс лише поганий виноград?
5 Скажу тепер Я вам,
що з виноградником збираюся робити.
Я розберу всю огорожу,
і тоді спустошать виноградник до останньої лози.
Зруйную стіни кам’яні,
і витоптано буде виноградник.
6 Я знищу виноградник.
Розпушувати землю й лози підрізати там уже не будуть.
Колючки й бур’яни зростуть на полі тім.
Звелю я хмарам там дощем не проливались».
7 Бо виноградник Всемогутнього Господа—це народ Ізраїлю, а люди Юдеї—то сад, який Він доглядає.
Плекав надію Він на справедливість,
але було лише кровопролиття.
Мав сподівання на справедливе життя,
але лунав лиш плач гіркий[b].
8 Біда на тих чатує, хто дім за домом здобував
і хто захоплює за полем інше поле,
аж іншим не лишає місця.
Отак і ви зостанетесь самі на цій землі.
9 Господь Всемогутній пообіцяв мені:
«Звичайно, багато буде знищено будинків;
просторі, добрі оселі залишаються без хазяїв.
10 Виноградник у десять акрів[c]
дасть лиш один бат[d] вина.
А з одного гомеру[e] насіння
виросте всього одна ефа[f] зерна».
11 Горе тим, хто зранку шукають де б випити чогось міцного,
хто не сплять допізна, аж доки не нап’ються.
12 На гулянках є в них ліри й арфи, барабани, флейти і вино,
але вони не зважають на те, що Господь зробив,
не замислюються над тим, що Його руки витворили.
13 Ось чому Мій народ візьмуть у полон
і поженуть з рідної землі,
бо вони не розуміли, що Я робив.
Їхні вельможі зголодніють,
а простий люд страждатиме від спраги.
14 Ось чому Шеол широко роззявить пащу,
розтягне рот так, що й зміряти не можна,
і поглине як знатних, так і простих,
та ще й гультіпак галасливих.
15 Упокоряться люди, посхиляються всі,
і погордливі будуть пригнуті.
16 Але Господу Всемогутньому воздадуть шану
за Його справедливий розсуд.
Святий Бог являє святість Свою тим,
що праведно чинить.
17 І розбредуться там ягнята,
мов на власному пасовиську,
козенята пастимуться на руїнах,
що залишилися від багатіїв.
18 Горе тим, хто тягне за собою вину свою мотуззям марнотним[g],
хто волочить гріх свій неначе посторонками для воза.
19 Вони говорять: «Хай Бог поспішить,
хай швидше зробить те, що має зробити,
щоб ми побачили.
Хай замисел Святого Ізраїлю мерщій збудеться,
щоб ми дізналися».
20 Горе тим, хто називає зло добром, а добро злом,
хто вважає темряву світлом, а світло—пітьмою,
хто гірке зве солодким, а солодке—гірким.
21 Горе тим, хто вважає себе мудрим,
хто вірить, що він розумний.
22 Не поздоровиться й героям пиятики,
переможцям у змішуванні міцних напоїв.
23 Горе тим, хто звільняє за хабаря злочинця,
хто невинних не розсудить справедливо.
24 Ось чому як полум’я пожирає солому, як зникає сіно у вогні,
так і їхнє коріння прогниє,
квітка зів’яне й полетить за вітром, мов порох.
Бо вони відмовилися від вчення[h] Господа Всемогутнього
і зневажили послання Святого Ізраїлю.
25 Ось тому й Господній гнів на Його народ розпалився,
тому заніс Він руку над людьми й покарав їх.
Затремтіли гори,
й тіла померлих, мов сміття, лежать посеред доріг.
Але навіть після цього Господь усе ще Свій гнів не вгамував,
рука Його все ще занесена для покарання?
Бог приведе Своє караюче військо
26 Він знак подав народу у далекім краї
і посвистом скликає народ
із найвіддаленіших куточків землі.
Погляньте, вороги швидко,
дуже швидко наближаються!
27 Жоден не стомився, не впав,
жодного дрімота не здолала, не заснув.
Жодна підв’язка не сповзла зі стегон,
жоден ремінь сандалії не перетерся.
28 Їхні стріли нагострені, а луки нап’яті,
підкови у коней, немов тверде каміння,
а колеса колісниць, мов вихор рвучкий.
29 Їхній рик, немов левиний, мов левенята молоді, вони ревуть.
Вони гарчать і хапають здобич, тягнуть її,
і нема кому врятувати захоплених і ніхто їх не спасе.
30 Того дня ревітимуть вони над Ізраїлем,
немов морський прибій.
Глянеш на землю, а там темінь і горе,
і хмари світло на пітьму перетворили.
Наслідуймо приклад Христа
12 Завдяки тим великим людям, ми маємо так багато прикладів непохитної віри. Тож відкиньмо все, що перешкоджає нам подолати відстань і перемогти в змаганнях; усе що уповільнює наш біг, разом із гріхом, який постійно примушує нас падати. 2 Хай завжди перед очима нашими буде Ісус, наш Провідник у вірі, Який приведе її до досконалості. Заради радості, що чекала на Нього, Христос витерпів страту на хресті й, прийнявши цю ганьбу, тепер посів Своє місце по праву руку від Божого престолу. 3 Пам’ятайте про Нього, Хто виніс таку наругу з боку грішників, щоб ви тепер не занепадали духом й не полишили ваші старання.
Бог—наш батько
4 Ваша боротьба з гріхом ще не стала для вас боротьбою до смерті. 5 Ви—діти Господні. Тож невже ви забули слова втіхи, звернені до вас:
«Мій сину, не нехтуй покаранням Господнім
і докори Його не вважай тягарем.
6 Бо суворість Господня—тим, кого Він любить,
й покарання Його—тим,
кого вважає за Своїх дітей».(A)
7 Терпіть недолю як Батьківське покарання: то Бог суворий з вами як зі Своїми дітьми. Бо ж яку дитину батько не карає? 8 Якщо ж ніхто вас не карає (кожну дитину карають), то, значить, ви не є законними дітьми, ви не є справжніми синами. 9 Крім того, всі ми маємо батьків—людей, які виховують нас і яких ми поважаємо. Тож наскільки більше мусимо ми підкорятися нашому духовному Батькові, щоб жити. 10 Суворість наших земних батьків—нетривала. Вони суворі з нами мірою свого розуміння, а Бог суворий з нами для того, щоб ми могли розділити з Ним Його святість. 11 Немає такої кари, яка б здавалася приємною, бо вона завдає болю, але згодом, тим, хто навчений нею, вона приносить мирний врожай праведного життя.
Як треба жити
12 Тож підніміть свої охлялі руки й зміцніть немічні коліна. 13 Живіть праведним життям, щоб отримати порятунок, і щоб неміч не спричинила вашу загибель.
14 Прагніть жити в мирі з усіма людьми. Тримайтеся подалі від гріха, та прагніть святого життя, бо без цього ніхто не зможе побачити Господа. 15 Пильнуйте, щоб ніхто не втратив милості та віри Божої і став подібний до гіркої рослини, яка створить ускладнення для вас і отруїть багатьох інших. 16 Пильнуйте, щоб ніхто не став розпусником або безбожником, як той Ісав[a], що свої права старшого сина віддав за тарілку їжі. 17 А потім, як ви знаєте, коли він хотів успадкувати благословення, то був відштовхнутий своїм батьком. І хоч лив сльози, але змінити нічого не міг.
18 Ви не прийшли до місця, яке можна побачити або торкнутись, подібно до гори, котру бачив народ ізраїльський, що горить вогнем, та вкрита темрявой, мороком й бурею. 19 Ви не почули звуків сурми й голосу, що промовляв слова, після яких кожен благав, щоб більше не було до нього ніяких слів. 20 Бо не могли вони витримати того, що було наказано їм: «Якщо хоча б тварина торкнеться тієї гори, то враз повинна бути побита камінням»(B). 21 Видовище було таким жахливим, що Мойсей промовив: «Я тремчу від страху»(C).[b]
22 Але ви прийшли до гори Сіон, до міста Бога живого—Небесного Єрусалиму[c], до тисяч і тисяч радісних Ангелів, які зібралися разом на свято. 23 Ви прийшли на зібрання першородних синів[d] Божих, чиї імена написані на небесах. Ви прийшли до Бога—Судді всіх людей. Ви прийшли до душ праведників, які вже стали досконалими. 24 Ви прийшли до Ісуса, Який приніс Новий Заповіт Своєму народу. Ви прийшли до крові, якою окропляють[e] і яка свідчить нам про кращі речі, ніж кров Авелева.
25 Будьте обережні і не відмовляйтеся слухати Господа, коли Він говорить. Якщо ті, хто відмовилися слухати Його попередження на землі, не уникли своєї долі, то чи не важче буде їм, коли Всевишній попереджатиме їх з небес? 26 Того разу голос Його потряс землю, а тепер Він пообіцяв: «Ще раз Я потрясу не лише землю, а й небеса»(D). 27 Слова «ще раз» означають, що все створене—нестійке, що воно буде знищене, а те, чого потрясти неможливо, залишиться незміненим.
28 Отже, якщо ми дістаємо царство, яке не можна потрясти, то будьмо вдячні, і служитимемо Богу з пошаною і страхом. 29 Бо наш Бог, немов вогонь палючий, який може знищити нас.
Свята Біблія: Сучасною мовою (УСП) © 1996, 2019 Bible League International