M’Cheyne Bible Reading Plan
Срібні сурми
10 І сказав Господь Мойсею: 2 «Зроби дві срібні сурми. Зробити їх із кованого срібла, вони служитимуть для того, щоб скликати громаду і будуть сигналом табору зніматися. 3 Коли сурмлять обидві, вся громада має збиратися перед тобою при вході до намету зібрання. 4 Та коли сурмить одна, тоді вожді колін Ізраїлю мають зібратися перед тобою.
5 Коли сурмите ви короткими звуками, рушати мають східні табори. 6 Коли ви вдруге засурмите на сполох, рушати мають південні табори (щоб вони рушили, треба сурмити короткими звуками). 7 А якщо ви збираєте громаду, то сурміть, але не короткими звуками. 8 Сурмити в сурми мусять сини Аарона, священики. Це буде законом для вас повіки, для прийдешніх поколінь.
9 Коли підете в землі ваші війною на ворога, який напав на вас, сурмити у сурми на сполох, і Господь ваш Бог помітить вас і врятує від ворогів. 10 І за днів радості, і на свята, і за днів Нового Місяця сурміть у сурми, коли приносите жертви всеспалення й мирні жертви, і сурми нагадуватимуть про вас Богу вашому. Я—Господь Бог ваш».
Народ ізраїльський знімається табором
11 Двадцятого дня другого місяця другого року хмара знялася зі святого намету Свідоцтва. 12 Тож народ Ізраїлю вирушив у мандри з пустелі Синай. Хмара зупинилася в пустелі Паран. 13 Тож вони рушили вперше за знаком Господа, даним через Мойсея.
14 Прапор табору Юди рушив першим за полками своїми. На чолі війська був Нашон, син Аммінадава. 15 Нетанел, син Зуара очолював військо коліна Іссаха́ра. 16 Еліав, син Гелона, очолював військо коліна Завулона.
17 Знявши святий намет і люди Ґершона, і люди Мерарі, що несли його, рушили.
18 Тоді вирушив прапор табору Рувима за полками. Очолював це військо Елізур, син Шедеура. 19 Шелуміел, син Цурішаддая, очолював військо коліна Симеона. 20 Еліасаф, син Деуела[a], очолював військо коліна Ґада. 21 Тоді вирушили люди Когата, що несли святі речі. Святий намет має бути поставлено, перш ніж вони прийдуть.
22 Тоді за полками вирушив прапор табору Ефраїма. Елішама, син Аммігуда, очолював це військо. 23 Ґамаліел, син Педазура, очолював військо коліна Манассії. 24 Авідан, син Гідоні, очолював військо коліна Веніамина.
25 Прапор табору Дана, охоронців тилу всіх таборів, вирушив полками. Агіезер, син Аммішаддая очолював це військо. 26 Паґіел, син Окрана, очолював військо коліна Ашера. 27 Агіра, син Енана, очолював військо коліна Нафталі. 28 Це був порядок, за яким ішов увесь народ Ізраїлю, за полками, коли вони вирушали.
29 Мойсей сказав Ховаву, сину Реуела-мидіанина, свого тестя: «Ми йдемо до того місця, про яке Господь сказав, що Він його дає нам, ходімо з нами, і ми будемо добре ставитися до тебе, бо Господь обіцяв добро Ізраїлю».
30 Але той відповів: «Я не піду, я піду до свого краю і до родини своєї».
31 Тоді Мойсей промовив: «Не кидай нас, будь ласка, бо ти знаєш, де ми можемо ставати табором у пустелі. Ти будеш очима нашими. 32 Якщо ти підеш з нами, то хоч які блага зробив би ти нам, ми таке ж зробимо для тебе».
33 Тож вони вирушили від гори Господньої і мандрували три дні. Ковчег Заповіту йшов поперед них усі ці три дні, щоб знайти їм місце для табору. 34 Хмара Господа щодня була над ними, відколи вони вийшли з табору.
35 Коли ковчег Заповіту вирушив, Мойсей мовив:
«Встань, о Господи!
Нехай розсіються вороги Твої.
Нехай розбіжаться ті,
хто ненавидить Тебе».
36 А коли ковчег поставили, Мойсей сказав:
«Повернись, о Господи,
до незліченних тисяч Ізраїлю».
46 Для диригента. На інструменті аламот[a]. Пісня родини Кори.
2 Бог—наш притулок й сили джерело,
в часи пекельні завжди допоможе.
3 Тому не страшно нам, коли земля тремтить,
а море поглинає гори[b].
4 Не боїмось ми й реву, люті пінистого моря,
величних гір падіння нищівного. Села
5 Тече така ріка,
чиї потічки щастям повнять місто Бога,
Всевишнього святу оселю.
6 Бог є у місті, то і місто вистоїть, не упаде.
Ще й ранок займеться, а Бог йому вже допоможе.
7 Бунтуються народи, страхом обійняті;
розвалюються царства,
коли Господь наказує громово,
і розплавляється земля.
8 Усемогутній з нами наш Господь,
Бог Якова—притулок наш у горах. Села
9 Іди й дивись, яку могутню силу має наш Господь,
поглянь, яку страшну руїну Він вчинив.
10 Спиняє війни Він по всьому світі, ламає луки,
підрізає списи і спопеляє бойові щити[c].
11 «Доволі боротьби,—
Він каже,—знайте, Я Бог Ваш.
Я народів переможець,
то Я землі Господь».
12 Усемогутній з нами наш Господь,
Бог Якова—притулок наш у горах. Села
47 Для диригента. Псалом родини Кори.
2 Плещіть, усі народи, у долоні,
радійте й голосно співайте Богу похвали.
3 Бо наш Господь Всевишній
благоговіння й страх вселяє нам,
Він—Могутній Цар, усього Всесвіту правитель.
4 Він нас підніс над іншими народами,
Він тих людей поклав, покірливих, до наших ніг.
5 Любов’ю сповнений до Якова,
наш Бог обрав нас, дав нам землю в спадок,
щоб Якову було пишатись чим. Села
6 Возноситься Господь на Свій престол
під гомін люду, звуки сурми.
7 Співайте Богу похвали[d],
у піснях восхваліть Царя.
8 Тому що Бог царює над всім світом,
вшановуйте Його прекрасними піснями.
9 Царем панує над народами Господь,
Бог возвеличується на святім престолі.
10 З усіх усюд збираються царі земні
зустрітись з Богом Авраама,
бо всі володарі землі належать Богу.
Він—вищий за усіх!
8 Хотіла я, щоб був ти моїм братом,
отим, що груди матері моєї сосав!
Тоді б на вулиці поцілувала,
і не ганьбив мене б за те ніхто.
2 Я повела б тебе в матусину оселю,
в якій зростила матінка мене.
Я налила б тобі вина з ґранату,
мого солодкого і пряного вина.
Вона до Жінок Єрусалима
3 Ліва його рука під головою в мене,
а правою він обіймає мене.
4 Дочки Єрусалима, покляніться, що
не будете будить кохання,
допоки не запрагну я його.
Жінки і відповідь
5 Хто це з пустелі йде, опершись
на руку любого свого?
Жінка своєму Коханому
Під яблунею я тебе збудила,
де в муках тебе мати повивала,
де та, котра дала тобі життя,
колись звивалась від тяжких пологів.
6 Ти поклади мене печаткою на серце,
печаттю на правицю поклади.
Адже любов не меншу силу має,
ніж смерть, а пристрасть згубна, як Шеол[a].
Кохання іскра викреса вогонь,
народжує незгасний Божий пломінь[b].
7 Ніяким повеням не загасить любов,
не затопить її ніяким рікам.
Хто всі багатства за любов віддасть,
зневажений і висміяний буде.
Брати Жінки говорять
8 Ми маємо сестру молодшу
у неї й груди ще не відросли.
Що ж зробим ми для нашої сестрички
коли настане час, і старости прийдуть?
9 Якщо б вона була стіною, ми срібний щит для неї
зведем, щоб захистить.
Якщо б вона була дверима, то кедровою дошкою
закриємо і зміцнимо її.
Жінка у відповідь Братам
10 Так, я стіна, а груди мої—вежі,
що випинаються поверх стіни.
В його очах—я миру джерело.
Чоловік до Неї
11 Мав Соломон в Ваал-Гамоні виноградник.
В оренду він віддав робітникам його,
і кожен мав господарю принести
по тисячі монет із срібла за врожай.
12 Я б радше сам свій виноградник доглядав.
Соломоне, бери тисячу собі,
але дві сотні шекелів підуть до тих,
хто доглядатиме твій виноградник.
13 О ти, яка живе в садах,
яка із друзями веде розмову,
дозволь мені почути голос твій.
Жінка до Коханого свого
14 Спіши, коханий мій, будь мов газель,
мов олень молодий, що вільно походжає
по солодко-духмяних горах.
Ісус—наш Первосвященик
8 Ми говоримо ось про що: ми маємо Первосвященика, Який сидить по праву руку[a] від престолу Божого на небесах. 2 Цей Первосвященик служить у Найсвятішому Місці[b]. То є справжнє місце поклоніння[c], створене не людиною, а Господом.
3 Кожному первосвященику належить приносити дари й пожертви, отже, це було необхідно, щоб і наш первосвященик мав що принести Господу. 4 Якби Він зараз був на землі, то не був би священиком, оскільки існують інші, хто приносить дари згідно з Законом. 5 Служіння їхнє, лише подоба, тінь Небесного. Саме тому Бог застерігав Мойсея, коли той збирався зводити святий намет. Господь сказав йому: «Гляди, зроби все згідно з тим зразком, що був тобі показаний на горі»(A). 6 Та оскільки це так, то священицькі обов’язки, покладені на Ісуса, значно вищі, ніж ті, що покладено на інших священиків. Так само й Нова угода Божа, в якій Він служить посередником, значно вища, ніж попередня. Бо в основі її—кращі обіцянки.
7 Якби та перша угода Бога з людьми була бездоганною, то не було б і потреби в новій. 8 Але Бог докоряв їм, кажучи:
«Настануть дні, коли Я складу Нову Угоду
з людьми Ізраїлю і з Юдиним народом.
9 Їй бути іншою, ніж та,
що з їхніми уклав Я праотцями,
коли за руку їх узяв, щоб вивести з Єгипту.
Бо не лишилися вони вірними Моїй Угоді.
І через те Я відвернувсь від них,—
сказав Господь.—
10 Настануть дні,
коли Я укладу Нову Угоду з ізраїльським народом.
Законом просвітлю Я розум людей,
і на їхніх серцях Я напишу його.
Я буду їхнім Богом, а вони—Моїм народом.
Так сказав Господь.
11 Й тоді не матимуть вони потреби навчать братів чи ближніх
зі словами: „Це Господь”,—оскільки кожен,
від найменшого до найбільшого з них, знатиме Мене.
12 Бо Я прощу їм їхні помилки
і їхні гріхи не буду пам’ятати».(B)
13 Називаючи новою цю Угоду, Бог визнавав, що попередня—застаріла, а все, що стає застарілим і непридатним, скоро зникне.
Свята Біблія: Сучасною мовою (УСП) © 1996, 2019 Bible League International