M’Cheyne Bible Reading Plan
Пасха
9 Господь промовив до Мойсея у пустелі Синай в перший місяць другого року після того, як вийшли вони з Єгипту. Він сказав: 2 «Народ Ізраїлю має святкувати Пасху в належний час. 3 Святкуйте її у призначений час чотирнадцятого дня цього місяця надвечір. Святкуйте згідно з усіма правилами та настановами».
4 Тож Мойсей наказав народу Ізраїлю святкувати Пасху. 5 Вони святкували Пасху на чотирнадцятий день першого місяця у присмерках у пустелі Синай. Народ Ізраїлю зробив це, дотримуючись усього того, що Господь звелів Мойсею.
6 Та були серед них і такі, хто став нечистим, бо торкнувся мертвяка і тому не міг того дня святкувати Пасху. Тож прийшли вони того дня до Мойсея та Аарона. 7 І сказали вони Мойсею: «Ми нечисті через померлого, чому ж нам заборонено приносити дари Господу в належний час з усіма іншими людьми Ізраїлю?»
8 Мойсей відповів: «Заждіть, дайте почути Господній наказ щодо вас».
9 Господь сказав Мойсею: 10 «Скажи народу Ізраїлю: „Якщо хтось нечистий через померлого або якщо ви чи нащадки ваші в довгих мандрах, то вони ще можуть святкувати Пасху. 11 Вони мусять відзначати її чотирнадцятого дня другого місяця надвечір. Вони мусять їсти пасхальне ягня з опрісноками та гірким зіллям. 12 Вони не повинні нічого з нього лишати до ранку й не повинні трощити кістки ягняти. Вони мусять святкувати її дотримуючись усіх настанов щодо Пасхи. 13 Але того, хто чистий і не в дорозі, однак не спромігся відсвяткувати Пасху, буде викорінено з-поміж народу його, бо він не приніс жертву Господу в належний час. Чоловік цей страждатиме через гріх свій.
14 Якщо чужинець, який живе між вами, забажає святкувати Пасху Господню, він може це робити згідно з усіма настановами щодо Пасхи та її правил. Ви матимете один закон і для чужинця і для людей цієї землі”».
Хмара і полум’я
15 Того дня, коли поставили намет зібрання, хмара вкрила святий намет, намет Свідчення. Ввечері вона висіла над святим наметом і була вогняною до ранку. 16 Так було завжди: хмара вкривала його вдень, а вночі ставала вогняною. 17 Як тільки хмара з’являлася над наметом, то народ Ізраїлю мав рушати. І щоразу, як хмара зупинялася, народ Ізраїлю ставав табором. 18 За знаком Господа народ Ізраїлю рушав і за знаком Господа ставав табором. Вони стояли табором весь час, доки хмара перебувала над святим наметом. 19 Навіть коли хмара перебувала над святим наметом багато днів, народ Ізраїлю дотримувався наказів Господа і не рушав. 20 І коли хмара була над святим наметом лише кілька днів, за знаком Господа вони ставали табором і за знаком Господа вони рушали. 21 Коли хмара була з вечора до ранку, а вранці піднімалася, вони рушали. Чи день, чи ніч, та коли хмара здіймалася, вони рушали. 22 Чи два дні, чи місяць, чи рік, увесь час доки хмара перебувала над святим наметом, спочиваючи на ньому, народ Ізраїлю стояв табором і не рушав. Та коли вона піднімалася, вони рушали. 23 За знаком Господа вони ставали табором, і за знаком Господа вони рушали. Вони дотримувалися наказів Господа за Господніми знаками, що отримували від Мойсея.
45 Для диригента. На мелодію «Лілії». Повчання синам Кори. Пісня кохання.
2 Коли я до царя звертаюся у віршах,
прекрасними словами повниться душа.
Слова біжать, немов до кінчика майстерного пера.
3 Ти найпрекрасніший серед усіх,
чудово володієш словом.
Отож Господь тебе благословив повік!
4 О воїне, вдягни своє вбрання славетне,
меча прилаштуй на бік.
5 Здобудь звитягу героїчну,
мчи колісницею за праведність у бій.
Твоя правиця здатна до діянь величних.
6 Нагострені стріли твої,
Ти просто в серце вцілиш ворогів.
Впадуть народи під колесами твоїми.
7 Могутній царю[a] мій!
Твій трон—навічно.
Народом правиш справедливо ти.
8 Добро ти любиш, і ненавидиш ти зло!
Тож Бог, твій Бог тебе обрав[b] Його
помазаником бути з-поміж інших,
змастивши радості єлеєм.
9 Алое пахощі, духмяні мирро й кассія
твої вбрання просякнули умить.
Музики веселять тебе в палацах,
прикрашених слоновими кістками.
10 Серед твоїх наближених—дочки царів,
по праву руку біля тебе—
наречена[c] в короні із чистого золота.
11 Послухай, доню[d] дорога!
Прислухайся уважно й зрозумій:
«Забути маєш свій народ, батьківський дім.
12 Твоя краса царю втішає зір.
Схилися шанобливо перед нареченим,
бо він тепер—твій чоловік[e].
13 Тепер же, дочко Тира,
багатії тобі дарунки принесуть,
наблизитись до тебе будуть прагнути вони».
14 Цареву дочку одягнули в шати,
золотом гаптовані.
15 В прекрасному вбранні її проводять до царя,
за нею дружки виступають,
запрошені у царський дім.
16 Із сміхом-радістю дівчата-дружки завітали.
17 О царю мій! Синів багато будеш мати,
які посядуть місце попередників твоїх.
Правителями випало їм буть на всій землі.
18 Я донесу майбутнім поколінням твоє ім’я,
і прославлятимуть тебе повік народи.
Він обожнює Її красу
7 Які чарівні твої ноги у сандалях,
шляхетна дочко князя[a].
Цей вигін стегон, немов орнамент,
що виконаний вправним майстром.
2 Пупок твій мов та чаша кругла,
хай завжди повен буде пряного вина.
А твій живіт, неначе сніп пшениці,
охоплений ліліями довкруги.
3 А груденята, ніби двоє оленяток,
немов газелі двоє близнюків.
4 А шия, мов із слонової кості башта.
А очі, мов озера у Хешбоні,
що при воротах Бат-Раввім.
Твій ніс, немов ливанська вежа,
у бік Дамаска дивиться вона.
5 А голова, немов гора Кармел,
волосся хвилі, мов тенетів шовк,
царя, й того зловити ними можна.
6 Яка прекрасна і яка розкішна ти,
любове моя, дочко насолоди!
7 Струнка й висока наче пальма,
а груди—ґрона наливні.
8 Кажу: «Дозволь залізти на ту пальму,
дозволь мені схопити ці плоди.
Хай груди будуть як ті грона виноградні,
а запах подиху твого, мов яблук дух.
9 Уста твої п’янкі, немов вино,
в мою любов воно струмує ніжно,
по сонних розтікається устах».
Жінка у відповідь
10 Належу я коханому моєму,
й до мене звернене його бажання.
11 Прийди, коханий мій, в поля ходімо
і в селах проведемо ніч.
12 Раненько встанеш і підеш у виноградник.
Давай подивимося, чи виноград розцвів,
давай подивимось, чи квіт його розкрився,
давай подивимося, чи зацвів ґранат.
Там я віддам тобі своє кохання.
13 Нам мандрагори[b] віддають свій аромат,
під нашими дверима—все найкраще.
Коханий мій, я тобі приберегла,
плоди нові так само, як і давні.
Мелхіседек—прообраз Христа
7 Мелхіседек був царем Салема і священиком Всевишнього Бога. Він зустрів Авраама, коли той повертався після перемоги над царями[a]. Того дня Мелхіседек благословив його. 2 Тоді Авраам віддав йому десяту частину всієї своєї здобичі.
Ім’я Мелхіседек означає, по-перше, «цар праведності», а також він був царем Салема, що означає «цар миру». 3 Немає ніяких свідчень про його батька, матір, родовід, про початок і кінець його життя. Подібно Синові Божому, він лишається первосвящеником назавжди.
4 Тож ви бачите, яким великий чоловіком був Мелхіседек. Навіть Авраам, наш патріарх, віддав йому десятину здобичі. 5 І всім нащадкам Левія[b], які ставали священиками, вказано Законом Мойсеєвим брати десятину зі свого народу, тобто з братів своїх, незважаючи на те, що вони також були нащадками Авраама. 6 Мелхіседек не походив від родини Левія, але він узяв десятину з Авраама і благословив того, хто мав обітниці Божі. 7 Та немає сумнівів у тому, що завжди нижчий одержує благословення від вищого. 8 З одного боку, десятину отримують нащадки Левія, тобто смертні люди, а з іншого—Мелхіседек, котрий отримав десятину з Авраама, та про кого проголошено у Святому Писанні, що він живе. 9 Можна навіть сказати, що родина Левія, яка отримує десятину, сплатила десятину Мелхіседеку. 10 Бо Левій тоді ще не був народженим, тобто він був в плоті Авраама, свого прабатька, коли Мелхіседек зустрів його.
Христос—вічний священик
11 Але якщо духовної досконалості можна було досягти завдяки священицтву левитів (на підставі чого Закон був даний людям), то навіщо ж тоді з’являтися ще одному верховному священику, та ще й не такому, як Аарон, а такому, як Мелхіседек? 12 Адже коли змінюється священицтво, то мусить змінюватися й Закон. 13 Той, про Кого все це сказано, належав до іншого роду. З цього роду ніхто ще не служив при вівтарю. 14 Адже добре відомо, що наш Господь Ісус Христос походив з роду Юдиного, а говорячи про це коліно, Мойсей не сказав нічого про священиків.
Христос—священик, подібний до Мелхіседека
15 І це стає ще очевидніше, коли з’являється інший священик, подібний до Мелхіседека. 16 Бо Йому дається цей сан не за людськими законами або за належністю до певної родини. Його зроблено священиком на основі сили вічного життя. 17 Адже ось що сказано про Нього у Святому Писанні: «Священик Ти навіки, як той Мелхіседек»(A).
18 Тож старий Закон вже скасований, тому що він виявився немічним і безкорисним. 19 Бо Закон Мойсея не міг зробити нічого досконалим, але ж нині, нам даровано нову надію, котра наближає нас до Бога.
20 Важливо також і те, що настановлення Ісуса Первосвящеником не сталося без Божої клятви (коли священиками стають інші чоловіки, це відбувається без клятви). 21 А настановлюючи Ісуса, Бог поклявся:
«Господь поклявсь,
і клятви не відмінить:
„Священик Ти навіки”».(B)
22 Тож це означає, що Ісус є запорукою кращого Заповіту усім людям Господнім.
23 Крім того, після смерті, священики не могли виконувати свої обов’язки, й саме через їх було так багато. 24 А оскільки Ісус живе вічно, то служитиме Він священиком повік. 25 Ось чому Він здатний вічно спасати тих, хто через Нього наблизиться до Всевишнього. Адже Він завжди живий, щоб заступатися за них перед Господом.
26 Отже, Ісус—то якраз такий первосвященик, якого ми потребуємо: святий, бездоганний, цнотливий, вільний від впливу грішників і вищий від небес. 27 Йому не треба щодня приносити пожертви, як то роблять ті первосвященики: спершу на спокуту своїх власних гріхів, а потім—гріхів інших людей. Він зробив це раз і за всіх, коли пожертвував Собою. 28 Бо Закон призначає первосвящениками чоловіків, які мають ті ж самі слабкості, що і інші люди. А клятва Божа, котра прийшла після Закону, призначила Сина, створеного досконалим через страждання, первосвящеником навіки.
Свята Біблія: Сучасною мовою (УСП) © 1996, 2019 Bible League International