M’Cheyne Bible Reading Plan
П’ята кара—моровиця
9 Господь мовив до Мойсея: «Йди до фараона і скажи йому про те, що говорить Господь, Бог євреїв: „Відпусти Мій народ, щоб він міг служити Мені”. 2-3 Бо якщо ти відмовишся відпустити і далі триматимеш їх, то рука Господня повернеться на твою худобу, що в полі, на коней, ослів, верблюдів, волів та овець жахливою моровицею. 4 Але Господь розрізнить худобу ізраїльську та єгипетську, і жодна тварина, що належить ізраїльському народу, не загине. 5 Господь призначив час, сказавши: „Завтра Господь Всевишній вчинить це на землі”».
6 І Господь зробив таке наступного дня: вся єгипетська худоба здохла, але жодна ізраїльська тварина не загинула. 7 Цар єгипетський з’ясував, що жодна ізраїльська тварина не здохли. Та фараонове серце було все ще черстве, і він не відпустив народ.
Шоста кара—гнійні пухирі
8 Господь мовив до Мойсея та Аарона: «Візьміть повні пригорщі сажі з печі, й нехай Мойсей підкине її на очах у фараона. 9 Вона перетвориться на пил по всій Єгипетській землі. Вона осяде гнійними пухирями, що перетворяться на прищі на тілах людей і тварин по всій Єгипетській землі».
10 Отже, вони взяли сажі з печі й стали перед фараоном. Мойсей підкинув її, і вона гнійними пухирями та прищами осіла на тіла людей і тварин. 11 Чаклуни не змогли протистояти Мойсею через гнояки, бо пухирі були й на тілах чаклунів, як і по всьому Єгипту. 12 Але Господь зробив фараонове серце черствим, і той не став слухати їх, як і казав Господь Мойсеєві.
Сьома кара—град
13 Господь мовив до Мойсея: «Прокинься рано вранці і стань перед фараоном і скажи йому про те, що мовить Господь, Бог євреїв: „Відпусти Мій народ, щоб він міг служити Мені. 14 Бо цього разу Я нашлю всі Мої кари на твоє серце і на твоїх слуг, і на твій народ, щоб знав, що немає на всій землі подібного Мені. 15 Бо зараз Я міг би простягнути руку й побити тебе і твій народ моровицею так, що тебе буде знищено з лиця землі. 16 Та через це Я дозволив тобі жити, аби показати Господню силу, і щоб сповістити Моє ім’я по всій землі. 17 Ти все ще вивищуєшся над Моїм народом, не бажаючи відпустити їх. 18 Завтра в цей час Я пошлю страшенний град, та такий, якого ще не було в Єгипті з часів його заснування й дотепер. 19 А зараз зайди в укриття й позаганяй туди худобу і все, що маєш у полі. Усякий чоловік чи тварина, що залишиться в полі й не сховається, загине, коли град упаде на них”».
20 Кожен із фараонових слуг, що поважав слово Господа, мерщій сховав своїх слуг і позаганяв худобу. 21 Хто ж не дослухався слів Господа, той залишив своїх слуг і худобу в полі.
22 Господь мовив до Мойсея: «Простягни руку до неба, щоб град упав на всю Єгипетську землю, на людей і тварин, і всю городину Єгипетської землі».
23 Тоді Мойсей простягнув ціпок до неба, і Господь послав грім і град, і блискавка вдарила в землю. І падав сильний град на Єгипетську землю. 24 І спалахнула блискавка посеред граду, та такого страшного, якого не було на всій Єгипетській землі, відколи з’явився його народ. 25 І побив град усю Єгипетську землю, все, що було в полі: людей і тварин, усю рослинність польову, та поламав усі дерева в полі. 26 І лише в землі Ґошена, де були Ізраїлеві діти, граду не було.
27 Фараон покликав Мойсея та Аарона і мовив їм: «Цього разу я згрішив. Господь праведний, а я і мій народ винні. 28 Помоліться Господу. Годі вже гриміти грому, годі вже граду. Я відпущу вас; не буду вас більше тримати».
29 Мойсей йому й каже: «Коли я покину місто, то здійму руки до Господа. Грім перестане гриміти і не падатиме більше град, щоб ти знав, що земля належить Господу. 30 Що ж до тебе й слуг твоїх, то я знаю, що ви все ще не боїтеся Господа Бога».
31 Побило льон і ячмінь, бо ячмінь заколосився, а льон зеленів. 32 А пшеницю та жито не побило, оскільки вони дозрівають пізніше. 33 Після розмови з фараоном, Мойсей вийшов із міста й простягнув руки до Господа в молитві. І тоді грім затих, і град припинився, і дощ перестав лити на землю.
34 Та фараон, побачивши, що дощ, град і грім припинилися, знову згрішив і зачерствив серце своє. 35 Отже фараонове серце стало черствим, і він не відпустив ізраїльський народ, як Господь і казав через Мойсея.
Ісусові застереження проти фарисейської науки
12 Отож, коли зібрався багатотисячний натовп, аж топтали один одного, Ісус почав говорити спершу до Своїх учнів: «Остерігайтеся фарисейської закваски—їх лицемірства. 2 Немає нічого прихованого, що не відкриється, і нічого таємного, що не стане відомим. 3 Тому все, що ви сказали у пітьмі[a], буде почуте при світлі[b]. І те, що ви прошепотіли комусь на вухо в замкненій кімнаті, проголошуйте, щоб усі почули».
Бійтеся Бога, не людей
(Мт. 10:28-31)
4 Після того Ісус наказав людям: «Але кажу вам, друзі Мої, більше не бійтеся тих, хто може вбити тіло ваше, але більш нічого вдіяти не здатні. 5 Я покажу, кого вам слід боятися: бійтеся Бога, Який вбивши, має владу ввергнути вас у пекло. Тож кажу вам: Його й бійтеся.
6 Чи не за два гроші продаються п’ять горобців? Та жодного з них Бог не забуде. 7 Господь навіть знає скільки волосся на головах ваших! То ж не бійтеся—ви значно важливіші, ніж зграя горобців».
Не соромтеся своєї віри
(Мт. 10:32-33; 12:32; 10:19-20)
8 «Не соромтеся віри своєї. І ще скажу вам: кожного, хто визнає Мене перед людьми, Син Людський також визнає[c] перед Ангелами Божими. 9 Якщо ж хтось зречеться Мене перед людьми, того і Син Людський зречеться перед Ангелами Божими. 10 Тому кажу Я вам, чоловік може отримати прощення всіх своїх гріхів та блюзнірств, що він мовить проти Бога, але той, хто поганить ім’я Духа Святого, не матиме прощення. 11 Коли ж вас поведуть на суд до синагоги перед можновладцями й правителями, не турбуйтеся про те, як вам виправдовуватись і що матимете казати. 12 Дух Святий у належний час підкаже вам правильні слова».
Притча про багатія
13 Хтось із натовпу попросив Його: «Вчителю, скажи моєму братові, щоб поділився зі мною батьковою спадщиною!» 14 Та Ісус мовив до нього: «Чоловіче, хто ставив мене за суддю або посередника між вами?» 15 І звернувся Ісус до всіх присутніх: «Пильнуйте себе, остерігайтеся зажерливості, бо не наслідуватиме людина життя від майна свого».
16 І розповів Ісус притчу: «В одного багатого чоловіка земля добре родила. 17 Він думав собі: „Що ж мені робити, адже я не маю де зберігати врожай?” 18 А потім вирішив: „я розберу свої клуні й збудую нові, більші. Та й звезу туди весь урожай і все своє добро”. 19 Тоді я скажу собі: „Я маю удосталь добра на багато років. То ж більше не перейматимуся я клопотами, та тільки буду їсти, пити та тішитися”.
20 Але Бог сказав йому: „Нерозумний чоловіче, цієї ночі ти втратиш своє життя. Кому дістанеться добро, що ти надбав?” 21 Отак буває з тими, хто збирає собі земні скарби, та в Божих очах вони не багатіють».
Дбайте насамперед про Царство Небесне
(Мт. 6:25-34, 19-21)
22 Тоді Ісус сказав Своїм учням: «Отже, кажу Я вам: не піклуйтеся про їжу та одяг, аби підтримати життя своє. 23 Напевне, життя є важливіше їжі, а тіло—одягу! 24 Погляньте на птахів: вони не сіють, не жнуть, не збирають зерна до комори, але ж Господь годує їх. А наскільки ж ви, люди, важливіші за птахів!
25 Ніхто з вас не зможе хвилюванням своїм подовжити життя своє хоча б на годину. 26 Якщо ж навіть на таку дрібничку ви не здатні, то навіщо ж переймаєтеся всім іншим? 27 Погляньте, як ростуть дикі квіти: вони не працюють, не шиють одягу собі. Та ж кажу вам, що й Соломон у розквіті слави своєї не вдягався у такі вишукані шати, як вони. 28 Якщо Бог одягає в таку розкіш траву польову, що сьогодні росте, а завтра потрапить у вогонь, то наскільки ж певніше одягне Він вас, о маловіри!
29 Тож не піклуйтеся й не переймайтеся, що їстимете і що питимете. 30 То лише погани увесь час дбають про таке, але ж Батько ваш знає, чого ви потребуєте.
31 Натомість, дбайте насамперед про Царство Боже, й тоді усе інше Господь неодмінно вам надасть. 32 Не бійся, отаро мала, бо Отцеві вашому було приємно дати вам Царство Своє. 33 Продайте майно своє і роздайте гроші бідним. Заводьте собі гаманці, що не старіють, тобто збирайте скарби неминущі на Небі, де їх злодій не дістане й міль не сточить. 34 Бо де багатство ваше, там і серце ваше буде».
Притча про доброго слугу
(Мт. 24:42-44)
35 «Будьте завжди напоготові, не гасіть світла. 36 Будьте такі ж, як слуги, які чекають повернення хазяїна з весільного бенкету, щоб, коли він прийде й постукає в двері, негайно йому відчинити. 37 Щасливі ті слуги, яких господар застане напоготові, коли прийде. Правду кажу вам: тоді він сам підпережеться, посадить слуг за стіл і прислуговуватиме їм. 38 Навіть якщо він з’явиться опівночі або пізніше, щасливі ті слуги, які чекатимуть на нього.
39 Та будьте певні: якщо б господар знав, о котрій годині прокрадеться злодій, то пильнував би й не дозволив тому вдертися до хати. 40 Ось чому й вам слід бути напоготові, бо Син Людський прийде тоді, коли ви Його не чекатимете».
Будьте мудрими слугами
41 Тоді Петро запитав: «Господи, цю притчу Ти розповів для нас чи для всіх?» 42 Господь відповів йому: «А хто є тим вірним і розсудливим слугою, якого господар поставив над усіма іншими слугами, щоб він вчасно годував їх. 43 Щасливий той слуга, якого хазяїн застане в ту мить, коли він саме виконуватиме свій обов’язок. 44 Істинно кажу вам, що господар призначить його управляти своїм маєтком.
45-46 Уявіть собі навпаки, поганого слугу, який говорить сам собі: „Мій господар забарився”,—і тоді почне бити інших слуг: чоловіків і жінок, почне об’їдатися й пиячити, та господар слуги повернеться того дня, коли той його не чекатиме, і тієї години, що слуга не сподіватиметься, та жорстоко покарає[d] його і призначить йому місце серед непокірних. 47 Слуга, який знає волю господаря свого, але не завжди готовий виконати її, і не робить того, чого вимагає хазяїн, буде суворо покараний.
48 Тому ж, хто не знав волі господаревої та вдіяв щось проти неї, кара буде меншою. Бо кому більше дано, від того більше й очікується. Люди зазвичай вимогливіші до тих, кому вони багато довірили».
Ісус прийшов, щоб розділити людей
(Мт. 10:34-36)
49 «Я прийшов, щоб запалити вогонь на землі. І як же Я прагну, щоб він мерщій розгорівся! 50 Я маю прийняти хрещення[e], і як тяжко буде, доки це не сповниться! 51 Ви думаєте, що Я прийшов, щоб принести мир на землю? Ні! Кажу вам, Я прийшов, щоб розділити людей.
52 Кажу так, бо відтепер п’ятеро членів однієї родини повстануть один проти одного: троє повстануть проти двох, а двоє—проти трьох.
53 Вони будуть розділені:
батько проти сина, а син проти батька;
мати проти дочки, а дочка проти матері;
свекруха проти невістки, а невістка проти свекрухи».
Розумійте що трапиться нині
(Мт. 16:2-3)
54 І промовив Ісус до людей: «Коли ви бачите, як з заходу надходить хмара, ви тут же кажете: „Дощ збирається”. І справді згодом починає дощити. 55 Коли ж налітає південний вітер, ви кажете: „Буде спека”. І справді настає засушлива погода. 56 Лицеміри! Ви знаєте, як розтлумачити різноманітні явища на землі й на небі. То чому ж так сталося, що ви не здатні розтлумачити події нинішніх часів?»
Завжди намагайтеся владнати суперечки миром
(Мт. 5:25-26)
57 «Чому ти не можеш розсудити для себе, що є справедливим? 58 Якщо хтось позиває тебе до суду, намагайся владнати з ним справу перш, ніж ви туди прийдете. А як не залагодите, то стояти вам перед суддею, та той може віддати тебе у руки вартових і кинути тебе до в’язниці. 59 Повір, не вийти тобі звідти, доки не сплатиш усе, що заборгував до останнього грошу».
27 По тому Йов вів далі мову:
2 «Поки існує Бог, Який позбавив справедливості мене,
поки існує Всемогутній,
що гіркотою мені душу отруїв,
3 наскільки вистачить мені дихання,
наскільки Божий Дух мене тримати буде,
4 уста мої не вимовлять брехні,
і з язика зрадливе слово не злетить.
5 Ні, вам я не скажу про вашу правоту,
поки живий, не визнаю, що в чомусь схибив.
6 Невинність я відстоюю й не відступлюсь,
поки живий, не матиму я докорів сумління.
7 Нехай зловмисниками будуть вороги мої,
нехай несправедливі напади жорстокою карою відізвуться.
8 Адже яку надію матиме безбожник,
коли відмовиться від нього Бог,
коли Він забере життя у нього?
9 Хіба до Бога долітає крик про допомогу,
коли страждання валяться раптово?
10 Чи ласку він знайде у Всемогутнього?
Чи буде він звертатися щораз до Бога? Ні!
11 Пораджу дещо Вам про те, що в Божій владі,
не приховаю намірів Усемогутнього від вас.
12 Авжеж, ви все це бачили самі.
Чому тоді ведете марні балачки?
13 [a] Для кривдника такою Божа воля є,
ось що дістанеться від Всемогутнього злостивцю.
14 Якщо синів багато має він, то меч дістане їх;
не буде вдосталь хліба у його нащадків.
15 Знайдуть хвороба й смерть усіх,
хто після нього буде жити,
не будуть вдови голосить за ним.
16 Хоча громадить срібло буде злодіяка, як пилюку,
і назбирає одягу собі, мов глини,
17 нашиє він, та праведники зносять,
і безневинні срібло розподілять.
18 Він розбудує дім свій, нетривке гніздо,
як свій курінь будує сторож лиш на літо.
19 Багатим він лягає спати, але прокинеться убогим,
розплющить очі вранці, а багатства вже нема.
20 Мов повінь, його страхи поглинають,
вночі буремний вітер викрадає його.
21 Здіймає східний вітер бідолаху і несе,
із дому вимітає його навіки.
22 Жбурляє й крутить без жалю у вирі,
хоч як людина прагне врятуватись від стихії.
23 В долоні плеще і свистить
шипить до Бога зі свого осідку».
Любов—найкращий дар
13 Якщо я можу розмовляти різними людськими мовами, якщо знаю мову навіть Ангелів, та не маю любові, то я лиш подібний до гучного дзвону або брязкітливого кімвалу. 2 Якщо ж маю пророчий дар, знаю всі таємниці і сповнений знань усяких; якщо маю таку віру, що можу пересувати гори, але не маю любові, то я—ніщо. 3 Якщо я роздам усе своє майно, а тіло своє віддам на спалення, але при тому не матиму любові, я не дістану нічого.
4 Любов терпляча, добра, не заздрісна, не хвалькувата, не пихата. 5 Вона не поводиться непристойно, не егоїстична, не скора на гнів, не злопам’ятна. 6 Любов ніколи не радіє злу, але радіє правді. 7 Любов завжди терпить, завжди вірить, завжди сподівається, завжди стійка.
8 Дар пророцтва, дар мов, дар знання—усе це зникне, але любов ніколи не скінчиться. 9 Бо знання й пророцтва наші—недосконалі. 10 Та коли приходить досконалість, то все недосконале зникає.
11 Коли я був дитиною, то й розмовляв по-дитячому, я думав і міркував як дитина. Але тепер, коли я став дорослим, я залишив усе дитяче.
12 Зараз ми дивимося на Господа ніби на відображення в дзеркалі, але згодом подивимося Йому в обличчя. Зараз мої знання—часткові, тоді ж, я знатиму усе досконало, подібно тому, як Бог знає мене.
13 Тим часом лишаються ці три: віра, надія і любов. І найбільша з них—любов.
Свята Біблія: Сучасною мовою (УСП) © 1996, 2019 Bible League International