Print Page Options
Previous Prev Day Next DayNext

M’Cheyne Bible Reading Plan

The classic M'Cheyne plan--read the Old Testament, New Testament, and Psalms or Gospels every day.
Duration: 365 days
Ukrainian Bible: Easy-to-Read Version (ERV-UK)
Version
Книга Суддів 8

Образа Ефраїмового коліна

Тоді люди коліна Ефраїмового звернулися до Ґідеона: «Що ж ти зробив із нами? Чом ти не покликав нас, коли йшов битися проти мидіанців?» Вони люто сварили його. Ґідеон відповів їм: «Що я зробив порівняно з вами? Навіть ті ґрона, що залишаються після збору врожаю винограду на лозі, їх у коліна Ефраїмового більше і вони кращі, ніж увесь урожай мого коліна. Бог віддав у ваші руки мидіанських воєначальників Орева та Зеева. Що ж міг я зробити порівняно з вами?» Коли ж він сказав їм таке, вони перестали сердитися на нього.

Ґідеон захоплює двох мидіанських царів

Коли Ґідеон перейшов Йордан зі своїми трьомастами воїнами, вони були дуже виснажені й голодні[a]. Він попросив мешканців міста Суккота: «Будь ласка, нагодуйте моїх людей, вони знесилені від голоду. Я переслідую мидіанських царів Зеву та Залмуна».

Але правителі міста Суккота відповіли йому: «Хіба ти вже захопив Зеву чи Залмуна, що ми повинні годувати твоїх воїнів?»

Ґідеон сказав: «Якщо так, то коли Господь віддасть Зеву та Залмуна в мої руки, то заб’ю я в тіла ваші пустельні колючки та шипшину».

Звідти пішов він до міста Пенуел, і звернувся з тим самим проханням, але пенуельці відповіли точнісінько те саме, що й мешканці Суккота. То Ґідеон сказав також і мешканцям Пенуела: «Як повернусь я з перемогою, то зруйную цю башту».

10 Зева та Залмун перебували в місті Каркорі із п’ятнадцятьма тисячами воїнів зі східняків, що лишилися в живих. Сто двадцять тисяч полягли в боях. 11 Тож Ґідеон пішов Кочовим Шляхом на схід від міст Ноби та Йоґвеги й напав на їхнє військо. Вони ж нападу не чекали.

12 Зева та Залмун повтікали, але Ґідеон переслідував їх і схопив цих двох мидіанських царів Зеву та Залмуна, а серед їхнього війська почалася паніка.

13 Ґідеон, син Йоаша, повертався з битви через гірський перевал Херес. 14 Він захопив юнака, одного з мешканців Суккота. Ґідеон допитав його, і той склав для нього список сімдесяти семи старійшин та вождів Суккота. 15 Тоді Ґідеон прийшов до жителів Суккота і сказав: «Ось Зева та Залмун. Ви насміхалися з мене й говорили: „Чому ми маємо годувати твоїх виснажених воїнів, якщо ти не захопив Зеву та Залмуна?”»

16 І він узяв старійшин міста і бив їх пустельними колючками та шипшиною. 17 І зруйнував він башту в Пенуелі й повбивав мешканців міста. 18 Тоді спитав він Зеву та Залмуна: «Що то за люди були, яких ви повбивали на горі Тавор?» Вони відповіли: «Кожен із них був, як ти. Вони виглядали як царські сини».

19 Ґідеон сказав: «То були мої брати, сини моєї матері. Бог свідок, якби ви не повбивали їх, я не вбив би вас». 20 Тоді він звернувся до Єтера, старшого свого сина: «Іди й убий їх!» Але хлопчина був іще дуже молодий, він злякався і не підняв меч. 21 Тоді Зева та Залмун сказали: «Іди й сам убий нас! Якщо ти справжній чоловік, то в тебе вистачить сили». Отож вийшов Ґідеон і вбив Зеву та Залмуна. Він забрав прикраси в формі півмісяця з верблюжих ший.

22 Тоді ізраїльтяни звернулися до Ґідеона: «Царюй над нами і ти, і сини твої, і внуки також, бо врятував ти нас від мидіанців». 23 Ґідеон відповів їм: «Я не буду царювати над вами, і син мій не буде. Господь правитиме вами».

24 Тоді Ґідеон сказав їм: «Хочу вас попросити: нехай кожен із вас дасть мені по одній сережці зі здобичі своєї». (Оскільки вороги їхні були купці й мали золоті сережки). 25 Вони відповіли: «Звичайно, ми віддамо тобі все, що ти просиш». Отож розклали вони плащ, і кожен кинув туди по одній сережці зі своєї здобичі. 26 За вагою ті золоті сережки, які він попросив у них, становили тисячу сімсот шекелів[b]. Крім того, вони додали золоті прикраси у формі півмісяця, підвіски та пурпуровий одяг, що його носили царі мидіанські, а також ланцюги, що прикрашали шиї їхніх верблюдів.

27 І зробив Ґідеон із того золота ефод[c] і помістив його у своєму місті Офрі. І всі ізраїльтяни почали поклонятися ефоду. І так виявили невірність Богу. Так ефод став пасткою для Ґідеона та його родини.

Смерть Ґідеона

28 Отож мидіанці підкорилися владі ізраїльтян і не завдавали їм більше ніякого клопоту. І мир панував на землі сорок років, поки живий був Ґідеон.

29 Єруваал (тобто Ґідеон), син Йоаша, повернувся до своєї оселі. 30 У Ґідеона було сімдесят синів, бо мав він багато жінок. 31 Його наложниця, яка жила у Сихемі, також народила йому сина на ім’я Авімелех. 32 Отож, Ґідеон, син Йоаша, помер у глибокій старості. Поховано його було в могилі Йоаша, його батька, у місті Офрі, де мешкала родина Авіезера.

33 Як тільки Ґідеон помер, ізраїльтяни знову зрадили Бога й почали поклонятися Ваалам. Вони зробили богом своїм Ваал-Верита[d]. 34 І забули ізраїльтяни Господа, Бога свого, який звільнив їх від усіх ворогів, що їх оточували. 35 І не виявили вони пошани до родини Єруваала (тобто Ґідеона), не зважили на все те добре, що той зробив для Ізраїлю.

Діяння Апостолів 12

Нові переслідування віруючих

12 Десь у той же час, цар Ірод почав переслідувати декого з тих, хто належав до церкви. Він наказав стратити мечем Якова, Іоанового брата. Побачивши, що це схвалюють юдеї, він задумав також заарештувати й Петра. То було під час свята Прісних Хлібів.

Ув’язнення апостола Петра

Схопивши Петра, Ірод кинув його до в’язниці, і наказав чотирьом четвіркам воїнів стерегти його. Ірод мав намір після свята влаштувати суд над Петром. Отже, Петра тримали у в’язниці, а церква ревно молилася Богу за нього. У ніч перед тим, як Ірод збирався вивести його на суд, Петро спав між двох воїнів, скутий двома ланцюгами. Вихід із в’язниці сторожила варта.

Чудесне звільнення апостола Петра

Раптом Ангел Господній з’явився перед ним, і світло засяяло в в’язниці. Ангел штовхнув Петра в бік і збудив його промовивши: «Вставай мерщій!» І кайдани впали з Петрових рук. Тоді Ангел сказав йому: «Підпережися і взуй сандалії». Петро виконав це. Тоді Ангел промовив: «Загорнися в плащ і йди за мною». Петро вийшов за ним, не знаючи, що всі ці події відбуваються насправді. Він думав, що бачить видіння.

10 Проминувши перший і другий пости варти, вони підійшли до залізної брами, що вела в місто. Вона сама собою відчинилася перед ними, й вони вийшли. Після того, як вони пройшли одну вулицю, Ангел несподівано залишив Петра. 11 Тоді Петро отямився й промовив: «Тепер я бачу, що все насправді: Господь послав цього Ангела, й врятував мене від Іродових рук та від смерті, яку чекав народ юдейський».

Апостол Петро у Марії

12 Збагнувши це, Петро вирушив до дому Марії, Іоанової матері (Іоана ще звали Марком), де зібралося багато людей помолитися. 13 Петро постукав у хвіртку брами, і дівчина-служниця на ймення Рода пішла запитати, хто там. 14 Упізнавши голос Петра, вона, радісна, побігла назад, навіть забувши відчинити браму, і повідомила, що Петро стоїть біля воріт. 15 Присутні сказали їй: «Ти божевільна!» Та вона наполягала, що каже правду, й через те вони сказали: «То його Ангел».

16 Та Петро все стукав, і коли вони відчинили й побачили його, то були дуже здивовані. 17 Але він подав їм знак рукою, заспокоївши їх, і пояснив, як Господь вивів його з в’язниці. Петро сказав: «Розкажіть Якову і братам про це». І, залишивши їх, він подався до іншого місця. 18 Коли настав день, варта була дуже збентежена. «Що могло статися з Петром?»—питали воїни. 19 Ірод послав шукати Петра, але його не знайшли. Тоді він допитав вартових, віддав їх під суд і наказав стратити. Пізніше Ірод вирушив з Юдеї до Кесарії і деякий час перебував там.

Смерть Ірода

20 Ірод був розгніваний на людей Тира й Сидона, і вони великим гуртом прийшли до нього просити миру, попередньо заручившись підтримкою наближеного царського слуги Власта. Вони просили миру, тому що їхні міста отримувала харчі з країни Ірода.

21 У призначений день Ірод, вбраний у свої царські шати, сів на престолі й звернувся до них з промовою. 22 Люди вигукнули: «Це голос бога, а не чоловіка!» 23 Та Ірод не славив Бога, і тому Ангел Господній вдарив його смертельною хворобою. Ірода сточили черви і він помер.

Шириться Слово Господнє

24 Та Слово Боже ширилося й здобувало все нових прихильників.

25 Варнава і Савл завершили свої діяння в Єрусалимі й повернулися до Антиохії, взявши з собою Іоана, якого ще називали Марком.

Книга Пророка Єремії 21

Господь відмовляє Седекії

21 Ось слово, що було Єремії від Господа, коли цар Седекія прислав до нього Пашхура[a], сина Малкії, і священика Софонію, сина Маасії. Вони сказали: «Спитай-но Господа, що буде далі, бо цар Вавилона воює проти нас. Господь, можливо, зробить якесь чудо, як Він колись робив, і той від нас відступить».

Та Єремія відповів їм: «Ось що скажіть Седекії, бо Господь Бог Ізраїлю мовить: „Я оберну проти вас ті мечі, що в руках ваших, ту зброю, що ви нею воюєте проти царя Вавилона та халдеїв, які обложили вас за міським муром. Незабаром, Єрусалим перетвориться на стан ворожий. Сам Я воюватиму проти вас, над вами занесу Свою могутню руку з гнівом, люттю і шалом. Поб’ю Я мешканців міста цього як людину, так і тварину—усі помруть вони від страшної чуми. А після того. Я віддам Седекію, царя Юдеї, і слуг його, й народ, і тих, що лишаться в місті тому після чуми, війни й голодомору, в руки Навуходоносора, царя вавилонського, та в руки їхніх ворогів, у руки тих, які полюють на їхні життя. Поб’є їх Навуходоносор вістрям меча, не викаже ні милосердя, ні пощади, ані жалю”». Так каже Господь. Ти скажеш людям цим: «Ось що Господь каже: „Даю вам вибір між дорогами життя й смерті— той, хто лишається у місті цьому, помре в бою, від голоду, чи від чуми. Хто ж вийде з міста цього і потрапить до рук халдеїв, що проти вас воюють, той збереже життя. 10 Кажу так, бо намір маю покарати місто це, а не нагородити. Єрусалим віддадуть у руки царя вавилонського, і спалить він його вогнем шаленим”».

11 І скажи дому царя Юдеї:
    «Почуйте слово Господа.
12 Доме Давида, ось що Господь каже:
„Судіть по справедливості щодня
    і пограбованих від рук гнобителя рятуйте,
бо гнів Мій вибухне і спалить все вогнем незгасним
    за ті гріхи, що вчинили ви.

13 Я проти тебе, хто живе в долині,
    мов скеля посеред рівнини.
Я проти вас, які говорять: „Хто злякає нас?
    Хто увійде у домівку нашу?”»
    Так каже Господь.

14 «Я покараю вас за вашими ділами,—
    Господь каже,—розпалю вогонь у цьому лісі
    і пожере він геть усе навкруг».

Від Марка 7

Закон Божий—важливіший від правил людських

(Мт. 15:1-20)

Дехто з фарисеїв та законників прийшли до Ісуса з Єрусалиму. Вони побачили деяких Ісусових учнів, які їли «нечистими» руками, тобто неомитими. Бо фарисеї і всі юдеї, дотримуючись традицій своїх пращурів, які не беруться до їжі, доки не омиють руки особливим, належним чином. А повернувшись із ринку, вони не вживають продуктів, поки не омиють їх особливим, належним чином. Існує й багато інших звичаїв, яких вони дотримуються: як то миття чаш, глеків, мідного посуду й лави[a].

То ж фарисеї та законники запитали Ісуса: «Чому Твої учні не дотримуються звичаїв наших предків і вживають їжу, не помивши руки?» Ісус відповів їм:

«Правий був пророк Ісая, коли пророчив про вас, лицемірів:

„Ці люди шанують Мене на словах,
    та їхні серця далеко від Мене.
Пошана їхня до Мене—даремна,
    бо вчення їхнє—то закони, придумані людьми”.(A)

Божу заповідь ви зневажили, а людських звичаїв дотримуєтеся».

І далі вів Ісус: «У вас це спритно виходить: відкинути Закон Божий заради своїх власних звичаїв. 10 Бо Мойсей заповідав: „Шануйте своїх батька й матір”(B). А також: „Хто злословить на батька чи матір, тому смерть має бути”(C). 11-12 Але ви навчаєте людей, що коли хтось скаже своїм батькові й матері: „Все, чим я можу вам допомогти, я віддам Богові”,—то такий чоловік уже має право не піклуватися про батьків своїх. 13 Через цей ваш звичай, який ви самі встановили, ви відкидаєте заповідь Господню. І ще багато подібного ви чините».

Що людину поганить?

14 Ісус знову скликав до Себе народ і звернувся до нього: «Всі Мене послухайте і зрозумійте! 15 Не існує нічого такого, що ввійшовши ззовні[b] в людину, могло б опоганити[c] її. Але заплямувати людину може тільки те, що виходить із неї. 16 [Той, хто має вуха, нехай почує!»][d]

17 Коли Ісус залишив натовп і ввійшов у дім, учні запитали Його про цю притчу. 18 І Він відповів: «Невже ви не зрозуміли? Невже не ясно, що людину не може заплямувати ніщо з того, що входить у неї ззовні? 19 Бо їжа потрапляє не до серця, а до шлунку, і потім виходить геть». (Так Він проголосив будь-яку їжу чистою, або придатною для вживання).

20 Потім Ісус додав: «Людину поганить те, що виходить із неї. 21-22 Адже це зсередини, з людського серця виходять лихі думки та блуд, грабіжництво, вбивство, перелюб, жадність, злоба, брехня, непристойність, заздрість, наклеп, пиха й дурість. 23 Усе це зло йде зсередини й робить людину нечистою (перед Богом)».

Ісус допомагає поганській дитині

(Мт. 15:21-28)

24 Залишивши те місце, Ісус подався до околиць Тира. Він бажав, щоб ніхто не довідався про Його прихід, тож Він увійшов у дім, але так і не зміг утаїтись. 25 Одна жінка, в якої дочка була одержима нечистим, почула про Ісуса, прийшла і впала перед Ним на коліна. 26 Жінка не була єврейкою, а була родом з сирійській Фінікії. Вона благала Ісуса вигнати біса з її дочки.

27 Ісус сказав їй: «Не годиться забирати хліб у дітей і давати його собакам, по-перше дай дітям наїстися». 28 Та вона відповіла: «Так, Господи, але й собакам під столом перепадають крихти від того хліба, що діти їдять». 29 Тоді Ісус мовив до неї: «Це дуже добра відповідь, тож іди з миром; біс вийшов із твоєї дочки». 30 Жінка пішла додому й побачила, що дочка її лежить у ліжку, а біс і справді залишив її.

Зцілення глухого

31 Ісус залишив околиці Тира й подався через Сидон до Ґалилейського озера через землі Десятимістя. 32 Там до Нього привели глухого чоловіка, який і говорив дуже погано й благали Ісуса покласти на нього руки. 33 Ісус відвів глухого вбік, подалі від натовпу, і вклав пальці в його вуха. Потім, сплюнувши, Ісус торкнувся його язика. 34 Тоді подивився на небо, глибоко зітхнув і сказав глухому: «Еффата!» (Тобто: «Відкрийся!»)

35 І тієї ж миті вуха глухого відкрилися, і язик його розв’язався, і він почав говорити виразно. 36 Ісус наказав усім присутнім нікому про це не розповідати. Але чим суворіше Він наказував, тим більше вони розголошували. 37 Всі були дуже вражені й казали: «Він все робить добре: навіть глухим повертає слух, а німим дарує новий голос».

Ukrainian Bible: Easy-to-Read Version (ERV-UK)

Свята Біблія: Сучасною мовою (УСП) © 1996, 2019 Bible League International