M’Cheyne Bible Reading Plan

Доказ для Мойсея

4 Мойсей відповів таке: «А якщо вони не повірять мені й не слухатимуть мене? Якщо скажуть, що не являвся мені Господь^[a]?» ² Господь мовив до нього: «Що це у тебе в руці?» Мойсей відповів: «Ціпок». ³ Той каже: «Кинь його на землю». То він кинув ціпок на землю, і перетворився він на гадюку. Мойсей утік від неї.

⁴ І сказав Господь Мойсею: «Простягни руку і вхопи її за хвіст». Коли той простяг руку і вхопив її, вона знову перетворилася на ціпок у його руці. ⁵ «Це щоб вони змогли повірити, що Господь Бог батьків їхніх, Бог Авраама, Ісаака та Якова, явився тобі,— ⁶ знову мовив до нього Господь,—засунь руку собі за пазуху». Засунув він руку за пазуху. Коли ж вийняв її, то рука стала білою, мов сніг, від прокази^[b]. ⁷ Господь сказав: «Засунь знову руку за пазуху». Той знову засунув руку собі за пазуху. Як вийняв він її з-за пазухи, вона зцілилася, стала такою ж, як і все тіло.

⁸ «Отже, якщо вони не повірять тобі або знехтують першим знаменням, то зможуть повірити другому. ⁹ Якщо ж вони не повірять навіть цим двом знаменням або не послухаються тебе, то візьми трохи води з Нілу й вилий її на землю. Вода, що ти візьмеш із Нілу, перетвориться на землі на кров»,—сказав Господь.

¹⁰ Мойсей мовив Господу: «Змилуйся, Господи. Я ніколи не був красномовний^[c]: ні в минулому, ні тоді, як Ти мовив до мене, бо я неквапливий і недорікуватий». ¹¹ І сказав йому Господь: «Хто дав людині уста або зробив людину німою, глухою, кривою чи сліпою? Хіба не Я, Господь? ¹² А тепер іди. Я буду з тобою, коли говоритимеш. Я навчу тебе, що казати». ¹³ Та Мойсей відповів: «Змилуйся, Господи. Пошли когось іншого».

¹⁴ Розлютився Господь на Мойсея і мовив: «Чи не твій то брат Аарон, левит? Я знаю, він уміє добре говорити. Він і сам уже йде тобі назустріч. А коли побачить тебе, то всім серцем зрадіє. ¹⁵ Ти можеш вкласти слова йому в уста. Я буду з тобою і з ним, коли ви будете говорити. Я навчу вас, що робити. ¹⁶ І він говоритиме за тебе з людьми. Він буде твоїми устами, а ти будеш йому Богом. ¹⁷ Візьми собі в руку цей ціпок, яким творитимеш знамення».

Повернення Мойсея до Єгипту

¹⁸ Мойсей повернувся до свого тестя Єтра і сказав йому: «Дозволь мені повернутися до моєї родини, що в Єгипті, подивитися, чи ще живі вони». Єтро відповів: «Іди з миром».

¹⁹ І сказав Господь Мойсеєві в землі Мидіанській: «Повертайся до Єгипту, бо мертві всі ті, хто зазіхав на твоє життя». ²⁰ І взяв Мойсей свою дружину і своїх дітей, посадив їх на віслюка та й повернувся до Єгипту. Він також узяв Божий ціпок із собою. ²¹ Господь сказав Мойсеєві: «Коли повернешся до Єгипту, гляди, всі дива, що Я вклав у руку твою, здійсни перед фараоном. Як на Мене, то Я зроблю черствим серце його, так що він не відпустить людей. ²² Ти скажеш фараонові, що говорить Господь: „Ізраїль—мій первісток. ²³ Тож кажу тобі, відпусти Мого сина, щоб він зміг служити Господу Всевишньому! Але якщо ти відмовишся відіслати його, то Я вб’ю твого первістка”».

Обрізання Мойсеєвого сина

²⁴ Тож в дорозі на ночівлі Господь зустрів Мойсея і намагався вбити^[d]. ²⁵ Та Циппора взяла кам’яний ніж, обрізала крайню плоть свого сина й торкнулася нею ніг його. Вона мовила: «Ти мій наречений по крові». ²⁶ І Він простив Мойсея, коли вона сказала, що Мойсей був «наречений по крові», маючи на увазі обрізання.

Мойсей і Аарон постають перед Богом

²⁷ Господь сказав Ааронові: «Йди назустріч Мойсею в пустелі». І той пішов і зустрів його на Божій горі^[e], й поцілував його. ²⁸ Мойсей переказав Ааронові всі слова Господа, Який послав його, і про всі знамення, що Він заповідав йому. ²⁹ І пішли Мойсей з Аароном, і зібрали всіх старійшин ізраїльського народу. ³⁰ Аарон переказав усі слова, що Господь мовив Мойсею. Потім той здійснив дива на очах у людей. ³¹ І люди повірили. Та почувши, що Господь навідався до дітей Ізраїля, і пересвідчившись на власні очі, вони вклонилися.

Ісус зціляє сина чиновника

(Мт. 8:5-13; Ін. 4:43-54)

7 Коли Ісус закінчив навчати людей, Він пішов до Капернаума. ² У тому місті знаходився римський сотник, у якого так тяжко захворів слуга, котрий вже був при смерті. Сотникові той слуга був дуже дорогий. ³ Почувши про Ісуса, він послав до Нього кількох юдейських старійшин, аби ті попросили Ісуса прийти й врятувати життя слуги. ^4-5 Прийшовши, старійшини почали благати Ісуса: «Він заслуговує, щоб Ти зробив це для нього, бо він любить народ наш, і навіть, збудував для нас синагогу».

⁶ Тож Ісус пішов з ними. Та коли Він уже підходив до дому сотника, той послав своїх друзів назустріч, щоб ті передали Ісусові його слова: «Господи! Не завдавай Собі клопоту заради мене, бо я недостойний, щоб Ти заходив до моєї оселі. ⁷ Через це я й не наважився сам прийти до Тебе, але лише накажи, й слуга мій одужає. ⁸ Я знаю це, бо я сам людина підвладна, та маю солдатів, підвладних мені. Коли я кажу одному з них: „Йди геть!”—то він іде. Кажу іншому: „Йди сюди!”—і він приходить. Скажу слузі своєму: „Зроби це!”—і він виконує».

⁹ Почувши ці слова, Ісус був дуже вражений. Він повернувся до натовпу, який слідував за Ним, й сказав: «Кажу Я вам, такої великої віри Я не зустрічав навіть у людей Ізраїлю». ¹⁰ І коли ті, кого було послано, повернулися до оселі сотника, то побачили, що слуга цілком одужав.

Ісус повертає мертвого до життя

¹¹ Невдовзі по тому Ісус прийшов до міста Наїна. З Ним мандрували Його учні й великий натовп. ¹² Коли Він підійшов до міських воріт, звідти виносили мертвого. То був єдиний син у матері, ще й вдови. Чимало мешканців міста йшло за нею.

¹³ І побачивши її, Господь наповнився співчуттям до неї і сказав: «Не плач». ¹⁴ Він підійшов і торкнувся до нош. Люди, які несли їх, зупинилися. Тоді Ісус сказав: «Юначе, кажу тобі: „Встань!”» ¹⁵ І мертвий підвівся й заговорив. Так Ісус повернув матері сина.

¹⁶ Усіх присутніх охопив страх, але вони славили Бога зі словами: «Великий пророк з’явився поміж нас!» І ще: «Бог прийшов допомогти своєму народові!» ¹⁷ Ця звістка про Ісуса поширилася по всій Юдеї та навколишніх краях.

Посланці від Іоана Хрестителя

(Мт. 11:2-19)

^18-19 Учні Іоана прийшли до нього й розповіли йому про всі ці події. Тоді Іоан покликав двох із них і послав їх до Господа запитати: «Ти і є Той, Хто мав прийти, чи ми мусимо чекати на іншого?» ²⁰ І прийшовши до Ісуса, вони сказали: «Іоан Хреститель послав нас запитати Тебе: „Ти і є Той, Хто мав прийти, чи ми мусимо чекати на когось іншого?”»

²¹ У той час Ісус зцілив багатьох людей від хвороб і мук, вигнав нечистих духів з одержимих, а багатьом сліпим повернув зір. ²² То ж Він відповів Іоановим посланцям: «Ідіть і перекажіть Іоанові все те, що ви почули й побачили: сліпі прозрівають, каліки починають ходити, прокажені зціляються, до глухих повертається слух, мертві воскресають, а вбогим проповідується Добра Звістка. ²³ Блаженний той, хто може щиро прийняти Мене».

Ісусове свідчення про Іоана

²⁴ Коли Іоанові посланці пішли, Ісус почав говорити присутнім про Іоана: «На що ви ходили дивитися в пустелі? На очерет, що вітер гойдає?^{[a] 25} Насправді, кого ви очікували побачити? Чоловіка у вишуканому вбранні? Звичайно ж ні! Ті, хто носять пишні шати і живуть у розкоші, знаходяться у царських палацах. ²⁶ Ну, то ж кого ви хотіли побачити? Пророка? Істинно кажу вам: Іоан—значно більше, ніж пророк! ²⁷ Це саме про Нього сказано у Святому Писанні:

²⁸ Істинно кажу вам: серед усіх людей, народжених на світі, не було ще ніколи більшого за Іоана; але найменший у Царстві Божому—все ж більший за нього».

²⁹ І всі, хто чув це, навіть збирачі податків, визнали Божу праведність, бо хрестилися вони Іоановим хрещенням. ³⁰ Але фарисеї та книжники, що відмовились бути хрещені Іоаном, зневажили Божу волю про себе.

³¹ «З ким можна порівняти це покоління людей? На кого вони подібні? ³² Вони, немов діти, які сидять на базарі й гукають один до одного:

³³ Бо коли прийшов Іоан Хреститель, який не їв хліба й не пив вина, ви казали: „Він одержимий нечистим”. ³⁴ Коли ж прийшов Син Людський, Який їсть, як інші, і п’є вино, ви кажете: „Погляньте на Нього! Він ненажера та п’яниця! Він друг збирачів податків та грішників!” ³⁵ Та мудрість виявляється у вчинках»^[b].

Намащення Ісуса запашною олією

³⁶ Один із фарисеїв запросив Ісуса пообідати з ним. Ісус прийшов до фарисеєвої оселі й зайняв місце за столом.

³⁷ Була в тому місті одна жінка, про яку усі знали, що вона грішниця. Почувши, що Ісус обідає в домі фарисея, вона принесла алебастровий глечик з пахощами. ³⁸ Жінка стала за Ісусом, припала до Його ніг; вона плакала, омивала Його ноги сльозами й витирала їх волоссям своїм. Жінка цілувала Його ноги й намащувала їх пахощами. ³⁹ Усе те бачив фарисей, який запросив Ісуса на обід. Він подумав: «Якби це був пророк^[c], Він би знав, що це за жінка торкається Його. Йому було б відомо, що це грішниця».

⁴⁰ У відповідь на його думки Ісус сказав: «Симоне, мушу тобі дещо сказати». Симон промовив: «Говори, Вчителю».

⁴¹ І сказав Ісус: «Двоє чоловіків заборгували ґендляреві. Один із них був винен п’ятсот динарів, а другий—п’ятдесят. ⁴² Оскільки сплатити вони не могли, ґендляр шляхетно подарував їм їхні борги. Так хто з тих двох дужче любитиме його?» ⁴³ Симон відповів: «Я вважаю, той, кому було подаровано більший борг». Ісус сказав йому: «Ти маєш рацію».

⁴⁴ І, повернувшись до жінки, Ісус додав: «Чи бачиш ти цю жінку? Я прийшов до твого дому, та ти не запропонував Мені води, щоб омити ноги, а вона омила їх своїми сльозами й витерла своїм волоссям. ⁴⁵ Ти не поцілував Мене, вітаючи, а вона не перестає цілувати Мої ноги, відколи Я ввійшов. ⁴⁶ Ти не помазав голову Мою оливою, а вона змащує ноги Мої парфумами. ⁴⁷ Ось чому Я кажу тобі, що її численні гріхи прощені. Це засвідчено її великою любов’ю. А той, кому прощено мало, і любить мало».

⁴⁸ А жінці Ісус сказав: «Гріхи твої прощені». ⁴⁹ Тут усі, хто обідав з ними разом, почали питати один одного: «Хто Він такий, що береться гріхи прощати?» ⁵⁰ А Він додав, звертаючись до жінки: «Твоя віра спасла тебе. Іди з миром».

Відповідь Йова

21 Тоді сказав Йов:

Про їжу, що жертвують бовванам

8 А тепер про м’ясо, пожертвуване^[a] бовванам. Ми знаємо, що «всі мають знання». Знання підносять людей в їхній пихатості, а любов допомагає їм стати дужчими. ² Якщо хтось думає, що знає щось, то він нічого не знає як слід. ³ А хто любить Бога, той відомий Богу.

⁴ Щодо м’яса, пожертвуваного бовванам, то ми знаємо, що бовван—це ніщо у світі, існує лише Єдиний Бог. ^5-6 І навіть, якщо так звані «боги» є на небі чи то на землі (а є й справді багато «богів» і «володарів»), то для нас існує лиш Єдиний Бог-Отець, завдяки Якому все існує на світі, і для Якого ми живемо. Є лиш один Володар і Господь—Ісус Христос, через Якого все існує, і через Якого ми живемо.

⁷ Та не всім відомо це знання. Дехто так звик поклонятися бовванам, що коли він їсть, то так, ніби та їжа була пожертвувана бовванамі, оскільки сумління його слабке, воно оскверняється. ⁸ Але їжа не наблизить нас до Бога. Ми не стаємо ні кращими, якщо не їстимемо, ані гіршими, якщо їстимемо.

⁹ Та дивіться, щоб це знання ваше не привело до гріха тих, хто слабкий духом. ¹⁰ Бо якщо той, хто повний сумління побачить вас, хто має ці знання, як ви їсте в бовванському храмі, то чи не заохотить це його також з’їсти того м’яса, що запропоноване на пожертву бовванам? ¹¹ І через знання ваші знищено буде слабкого духом, вашого ж брата, за якого Христос помер! ¹² Отже, згрішивши проти своїх братів і вразивши їхнє кволе сумління, ви грішите проти Христа. ¹³ Тож якщо їжа призводить брата чи сестру мою до гріха, то я ніколи більше не їстиму м’яса, щоб не привести їх до гріха!