Historical
7 Сину мій, бережи ти слова мої, мої ж заповіді заховай при собі,
2 бережи мої заповіді та й живи, а наука моя немов в очах твоїх та зіниця,
3 прив'яжи їх на пальцях своїх, напиши на таблиці тій серця свого!
4 На мудрість скажи: Ти сестра моя! а розум назви: Мій довірений!
5 щоб тебе стерегти від блудниці, від чужинки, що мовить м'якенькі слова.
6 Бо я визирав був в вікно свого дому, через ґрати мого вікна,
7 і приглядавсь до невіж, розглядався між молоддю. І юнак ось, позбавлений розуму,
8 проходив по ринку при розі його, і ступив по дорозі до дому її,
9 коли вітерець повівав був увечорі дня, у темряві ночі та мороку.
10 Аж ось жінка в убранні блудниці назустріч йому, із серцем підступним,
11 галаслива та непогамована, її ноги у домі своїм не бувають:
12 раз на вулиці, раз на майданах, і при кожному розі чатує вона...
13 І вхопила вона його міцно та й поцілувала його, безсоромним зробила обличчя своє та й сказала йому:
14 У мене тепер мирні жертви, виповнила я сьогодні обіти свої!
15 Тому то я вийшла назустріч тобі, пошукати обличчя твого, і знайшла я тебе!
16 Килимами я вистелила своє ложе, тканинами різних кольорів з єгипетського полотна,
17 постелю свою я посипала миррою, алоєм та цинамоном...
18 Ходи ж, аж до ранку впиватися будем коханням, любов'ю натішимось ми!
19 Бо вдома нема чоловіка, пішов у далеку дорогу:
20 вузлик срібла він узяв в свою руку, хіба на день повні поверне до дому свого...
21 Прихилила його велемовством своїм, облесливістю своїх губ його звабила,
22 він раптом за нею пішов, немов віл, до зарізу проваджений, і немов пес, що ведуть його на ланцюгу до ув'язнення,
23 як той птах, поспішає до сітки, і не знає, що це на життя його пастка...
24 А тепер, мої діти, мене ви послухайте, і на слова моїх уст уважайте:
25 Хай не збочує серце твоє на дороги її, не блукай ти стежками її,
26 бо вона багатьох уже трупами кинула, і численні всі, нею забиті!
27 Її дім до шеолу дороги, що провадять до смертних кімнат...
8 Чи ж мудрість не кличе, і не подає свого голосу розум?
2 На верхів'ях холмів, при дорозі та на перехрестях стоїть он вона!
3 При брамах, при вході до міста, де входиться в двері, там голосно кличе вона:
4 До вас, мужі, я кличу, а мій голос до людських синів:
5 Зрозумійте но, неуки, мудрість, зрозумійте ви розум, безглузді!
6 Послухайте, я бо шляхетне кажу, і відкриття моїх губ то простота.
7 Бо правду говорять уста мої, а лукавство гидота для губ моїх.
8 Всі слова моїх уст справедливі, нема в них крутійства й лукавства.
9 Усі вони прості, хто їх розуміє, і щирі для тих, хто знаходить знання.
10 Візьміть ви картання моє, а не срібло, і знання, добірніше від щирого золота:
11 ліпша бо мудрість за перли, і не рівняються їй всі клейноди!
12 Я, мудрість, живу разом з розумом, і знаходжу пізнання розважне.
13 Страх Господній лихе все ненавидіти: я ненавиджу пиху та гордість, і дорогу лиху та лукаві уста!
14 В мене рада й оглядність, я розум, і сила у мене.
15 Мною царюють царі, а законодавці права справедливі встановлюють.
16 Мною правлять владики й вельможні, всі праведні судді.
17 Я кохаю всіх тих, хто кохає мене, хто ж шукає мене мене знайде!
18 Зо мною багатство та слава, тривалий маєток та правда:
19 ліпший плід мій від щирого золота й золота чистого, а прибуток мій ліпший за срібло добірне!
20 Путтю праведною я ходжу, поміж правних стежок,
21 щоб дати багатство в спадщину для тих, хто кохає мене, і я понаповнюю їхні скарбниці!
22 Господь мене мав на початку Своєї дороги, перше чинів Своїх, спервовіку,
23 відвіку була я встановлена, від початку, від правіку землі.
24 Народжена я, як безодень іще не було, коли не було ще джерел, водою обтяжених.
25 Народжена я, поки гори поставлені ще не були, давніше за пагірки,
26 коли ще землі не вчинив Він, ні піль, ні початкового пороху всесвіту.
27 Коли приправляв небеса я була там, коли круга вставляв на поверхні безодні,
28 коли хмари уміцнював Він нагорі, як джерела безодні зміцняв,
29 коли клав Він для моря устава його, щоб його берегів вода не переходила, коли ставив основи землі,
30 то я майстром у Нього була, і була я веселощами день-у-день, радіючи перед обличчям Його кожночасно,
31 радіючи на земнім крузі Його, а забава моя із синами людськими!
32 Тепер же, послухайте, діти, мене, і блаженні, хто буде дороги мої стерегти!
33 Навчання послухайте й мудрими станьте, і не відступайте від нього!
34 Блаженна людина, яка мене слухає, щоб пильнувати при дверях моїх день-у-день, щоб одвірки мої берегти!
35 Хто бо знаходить мене, той знаходить життя, і одержує милість від Господа.
36 А хто проти мене грішить, ограбовує душу свою; всі, хто мене ненавидить, ті смерть покохали!
9 Мудрість свій дім збудувала, сім стовпів своїх витесала.
2 Зарізала те, що було на заріз, змішала вино своє, і трапезу свою приготовила.
3 Дівчат своїх вислала, і кличе вона на висотах міських:
4 Хто бідний на розум, хай прийде сюди, а хто нерозумний, говорить йому:
5 Ходіть, споживайте із хліба мого, та пийте з вина, що його я змішала!
6 Покиньте глупоту і будете жити, і ходіте дорогою розуму!
7 Хто картає насмішника, той собі ганьбу бере, хто ж безбожникові виговорює, сором собі набуває.
8 Не дорікай пересмішникові, щоб тебе не зненавидів він, викартай мудрого й він покохає тебе.
9 Дай мудрому й він помудріє іще, навчи праведного і прибільшить він мудрости!
10 Страх Господній початок премудрости, а пізнання Святого це розум,
11 бо мною помножаться дні твої, і додадуть тобі років життя.
12 Якщо ти змудрів то для себе змудрів, а як станеш насмішником, сам понесеш!
13 Жінка безглузда криклива, нерозумна, і нічого не знає!
14 Сідає вона на сидінні при вході до дому свого, на високостях міста,
15 щоб кликати тих, хто дорогою йде, хто путтю своєю простує:
16 Хто бідний на розум, хай прийде сюди, а хто нерозумний, то каже йому:
17 Вода крадена солодка, і приємний прихований хліб...
18 І не відає він, що самі там мерці, у глибинах шеолу запрошені нею!...