Read the Gospels in 40 Days
Закон Божий—важливіший від правил людських
(Мк. 7:1-23)
15 Дехто з фарисеїв та законників прийшли до Ісуса з Єрусалиму й запитали Його: 2 «Чому Твої учні не дотримуються звичаїв наших предків і вживають їжу, не помивши руки?» 3 У відповідь Він сказав: «А чому ви порушуєте Закон Божий заради своїх звичаїв? 4 Адже заповів Господь: „Шануйте своїх батька й матір”(A). А також: „Хто злословить на батька чи матір, тому смерть має бути”(B).
5-6 Але ви навчаєте людей, що коли хтось скаже своїм батькові й матері: „Все, чим я можу вам допомогти, я віддам Богові”,—то такий чоловік уже може не шанувати батьків своєю допомогою. Через цей ваш звичай, який ви самі встановили, ви відкидаєте заповідь Господню. 7-8 Правий був пророк Ісая, коли пророчив про вас, лицемірів:
„Ці люди шанують Мене на словах,
та їхні серця далеко від Мене.
9 Пошана їхня до Мене—даремна,
бо вчення їхнє—то закони, придумані людьми”».(C)
10 Покликавши людей до Себе, Ісус сказав їм: «Слухайте мене і розумійте! 11 Не те оскверняє людину, що потрапляє до рота, а те, що виходить з рота,—ось що оскверняє[a] її!» 12 Тоді два учні підійшли до Ісуса й кажуть: «Чи зрозумів Ти, що фарисеї образилися на те, що Ти сказав?» 13-14 І відповів Ісус: «Кожна рослина, що не була посаджена Моїм Отцем Небесним, буде вирвана, то ж нехай собі йдуть. Вони сліпці й поводирі сліпців. Та коли сліпий веде сліпого, то обидва впадуть до ями».
15 На те Петро сказав Йому: «Поясни нам значення притчі про те, що оскверняє людину».
16 Ісус мовив: «То ви ще й досі не зрозуміли? 17 Невже ви не знаєте, що все, що потрапляє людині до рота, йде у шлунок, а потім з тіла до відхожого місця? 18 А що виходить з уст, те йде від серця, а саме це й оскверняє людину. 19 Кажу Я це, бо від серця йде все зло: лихі думки, вбивства, перелюби, розпуста, крадіжки, лихослів’я та наклепи. 20 Ось що оскверняє людину. А їсти, не помивши руки,—це не осквернить її».
Ісус допомагає поганській дитині
(Мк. 7:24-30)
21 Ісус пішов звідти й подався до земель Тира та Сидона. 22 І прийшла до Нього одна з місцевих жінок, ханаанка, й почала голосити: «Змилуйся наді мною, Господи, Сину Давидів! У мене дочка біснувата, дуже страждає». 23 Та Ісус нічого їй не відповів. Тоді учні підійшли до Нього й почали просити: «Прожени її! Вона весь час іде за нами й кричить!» 24 У відповідь Він мовив: «Я посланий лише до заблудлих овець народу ізраїльського».
25 Тоді вона підійшла до Ісуса, вклонилася і сказала: «Господи, поможи мені!» 26 І сказав Ісус: «Не годиться забирати хліб у дітей і давати його собакам». 27 Тоді вона каже: «Це правда, Господи, але навіть собаки їдять ті крихти, що падають зі столу їхнього хазяїна». 28 На те Ісус відповів: «Жінко, твоя віра велика! Нехай буде те, чого ти бажаєш!» І тієї ж миті її дочка зцілилася.
Ісус зцілює хворих та годує голодних
29 Пішовши звідти, Ісус повернувся на берег Ґалилейського озера, вийшов на пагорб і сів там. 30 Багато людей підходило до Нього, приводячи з собою кривих, сліпих, калік, глухонімих та інших хворих. Вони клали їх на землю до Його ніг, а Він зціляв усіх. 31 Люди дивувалися, побачивши, що глухонімі розмовляють, каліки стають здорові, криві ходять, а сліпі бачать. І всі прославляли Бога Ізраїлевого.
Дивовижне нагодування чотирьох тисяч чоловіків
(Мк. 8:1-10)
32 Ісус покликав Своїх учнів і сказав їм: «Мене обирає жаль до цих людей, бо вони зі Мною вже три дні й тепер не мають що їсти. Я не хочу відпускати їх голодними, бо вони можуть заслабнути по дорозі до дому». 33 Тоді учні спитали Його: «Де ж нам узяти достатньо хліба у цьому віддаленому місці, аби нагодувати стільки людей?» 34 Ісус запитав їх: «Скільки у вас є хлібин?» Ті відповіли: «Сім хлібин і кілька невеликих рибин».
35 Ісус звелів людям посідати на землю. 36 Тоді Він узяв хліб і рибу, віддав Богу подяку за їжу, розломив хліб й почав роздавати його Своїм учням, аби ті нагодували народ. 37 Усі люди їли, поки не наїлися, а опісля учні зібрали сім кошиків, повних залишків їжі. 38 І було тих, хто їли, чотири тисячі чоловіків, не рахуючи жінок та дітей. 39 Тоді Ісус відпустив людей, а Сам сів у човен й поплив до землі Маґаданської.
Деякі люди не вірять владі Ісуса
(Мк. 8:11-13; Лк. 12:54-56)
16 Фарисеї та саддукеї підійшли до Ісуса, та, бажаючи випробувати Його, попросили здійснити їм диво, як знамення від Господа. 2 У відповідь Він мовив: «Коли сонце сідає, ви кажете: „Буде гарна погода, бо небо на заході червоне”. 3 Коли сонце сходить вранці, ви кажете: „Сьогодні буде непогода, бо небо червоне й похмуре”. Ви вмієте розпізнавати вигляд неба, та не вмієте розпізнавати знамення часу. 4 Тільки лихе та невірне покоління шукає знамення, та ніякого знамення не буде здійснено, аби їм щось довести, крім знамення пророка Йони»[b]. Тоді Ісус покинув їх і пішов геть.
Учні не розуміють Ісуса
(Мк. 8:14-21)
5 Його Ісуса переправилися на інший берег озера, але забули взяти з собою хліб. 6 Тоді Він сказав їм: «Глядіть, остерігайтеся закваски фарисейської та саддукейської». 7 Учні почали обговорювати це між собою, міркуючи: «Можливо, Він це сказав, бо ми забули взяти з собою хліб».
8 Знаючи, про що вони говорять, Ісус спитав: «Маловіри, навіщо ви говорите один одному, що ви не взяли з собою хліба? 9 Невже й досі ви нічого не зрозуміли й не пам’ятаєте ті п’ять хлібин, що нагодували п’ять тисяч їдців, і скільки кошиків із залишками ви зібрали? 10 Чи не пам’ятаєте ви сім хлібин, що нагодували чотири тисячі чоловік, і скільки кошиків ви наповнили рештками? 11 І як ви не розумієте, що не про хліб Я з вами говорив? Я казав, щоб ви остерігалися закваски фарисейської та саддукейської».
12 Тільки тоді учні зрозуміли, що Ісус застерігав їх не від хлібної закваски, а від вчення фарисейського та саддукейського.
Петро називає Ісуса Христом
(Мк. 8:27-30; Лк. 9:18-21)
13 Коли Ісус прийшов до землі Кесарії Пилипової, то запитав Своїх учнів: «Що кажуть люди—хто Я?»[c] 14 Тоді вони відповіли: «Одні кажуть, що Ти—Іоан Хреститель, інші—Ілля, а дехто вважає, що Ти—Єремія або один із пророків».
15 Тоді Ісус мовив учням Своїм: «А ви як думаєте, хто Я такий?» 16 І відповів Йому Симон (якому Ісус дав ім’я Петро): «Ти—Христос, Син Бога Живого». 17 Ісус тоді йому відповів: «Благословенний ти, Симоне, сину Йони, бо не люди тобі відкрили це, а Мій Отець Небесний. 18 Я також кажу тобі, що ти—Петро[d], й на цьому камені Я побудую Свою церкву, і сили смерті[e] не переможуть її. 19 Я дам тобі ключі від Царства Божого і те, що ти засудиш на землі, буде осуджене на небі, і що буде прощене тобою на землі, на то буде й Господнє прощення»[f].
20 Тоді Він суворо застеріг Своїх учнів нікому не казати, що Він Христос.
Христос говорить про Свою смерть
(Мк. 8:31—9:1; Лк. 9:22-27)
21 Відтоді Ісус почав розкривати Своїм учням, що Йому необхідно піти до Єрусалиму, і що Він має дуже страждати від рук старійшин, головних священиків та законників. Він пояснив їм також, що Його мусять вбити, але на третій день Він воскресне. 22 Тоді Петро відвів Ісуса вбік і почав картати Його: «Господи, не дай Бог! Це не повинно трапитися з Тобою!» 23 Ісус обернувся до Петра і мовив: «Відступись від Мене, сатано![g] Ти—перешкода Мені, бо не про Боже ти думаєш, а про людське».
24 Тоді Ісус сказав Своїм учням: «Якщо хтось бажає йти за Мною, він мусить зректися себе[h], узяти на себе хрест свій і рушати за Мною. 25 Той, хто прагне врятувати життя своє, загубить його, але ж хто віддасть життя за Мене, врятує його. 26 Яка користь людині від того, що вона здобуде весь світ, але занапастить душу свою? Бо що може людина віддати, щоб викупити свою душу? Нічого! 27 Син Людський прийде у славі Отця Свого зі Своїми Ангелами. І тоді Він віддячить кожному за його діла. 28 Істинно кажу вам: дехто з присутніх тут не спізнають смерті, доки не побачать Сина Людського, Який йтиме в Царстві Своєму».
Свята Біблія: Сучасною мовою (УСП) © 1996, 2019 Bible League International