The Daily Audio Bible
Today's audio is from the NLT. Switch to the NLT to read along with the audio.
19 Дехто з людей Манассії також пристали до Давида, коли пішов він з филистимлянами проти Саула, але Давид не допомагав филистимлянам, бо правителі филистимські, порадившись між собою, відіслали його, кажучи: «Він перейде до свого володаря Саула, і це коштуватиме нам голів». 20 Коли він прийшов у Зиклаґ, то від Манассії перейшли на його бік: Аднах, Йозавад, Єдіаел, Михаїл, Язавад, Елігу та Зіллетай—воєначальники над тисячами Манассієвими.
21 І вони допомагали Давиду битися з ворожими загонами, бо всі вони були відважні воїни і стали воєначальниками і в цьому війську.
Інші люди, що пристали до Давида в Хевроні
22 Отож день у день додавалося людей, що приходили до Давида на підмогу, аж стало військо могутнім, як військо Бога. 23 Ось чисельність військових загонів, споряджених до бою, що прийшли до Давида в Хеврон, аби царство Саула передати Давиду, як наказав Господь:
24 людей Юди, озброєних щитами та списами, було шість тисяч вісімсот чоловік, споряджених до бою;
25 людей Симеона—сім тисяч сто хоробрих воїнів;
26 людей Левія—чотири тисячі шістсот, 27 а ще Єгояда, вождь роду Аарона, а з ним три тисячі сімсот воїнів, 28 і Задок, молодий воїн, з двадцятьма двома командирами з його родини,
29 від людей Веніаминових, Саулових братів, три тисячі чоловік, які доти були віддані Саулу,
30 від людей Ефраїма—двадцять тисяч вісімсот хоробрих воїнів, славних у своїх батьківських родах;
31 від половини коліна Манассії—вісімнадцять тисяч, призначених поіменно піти й зробити Давида царем,
32 від людей Іссаха́ра, які розуміли часи і знали, що Ізраїлю належить робити,—двісті мудрих лідерів, і вони головували над усіма своїми родичами, котрі прийшли разом з ними,
33 від людей Завулона, тренованих для служби, готових до бою, озброєних усілякою зброєю,—п’ятдесят тисяч чоловік, що прийшли, як один,
34 від людей Нафталі—тисяча командирів, а з ними тридцять сім тисяч воїнів зі списами та щитами,
35 від людей Дана—двадцять вісім тисяч шістсот воїнів, озброєних на битву,
36 від людей Ашера—сорок тисяч тренованих воїнів, озброєних до бою.
37 З іншого берега Йордану, від рувимців, ґадіїв та половини коліна Манассії прибуло сто двадцять тисяч воїнів, озброєних різноманітною зброєю.
38 Усі ці воїни, зібрані у військові підрозділи, прийшли до Хеврона з одностайним наміром настановити Давида царем над усім Ізраїлем. Решта ізраїльтян також одностайно прагли настановити Давида царем. 39 Вони провели три дні там з Давидом; вони їли й пили, оскільки родичі забезпечили їх усім. 40 А також їхні сусіди, аж від Іссахаа, Завулона та Нафталі, приходили й привозили їжу на ослах, верблюдах, мулах та биках. Вони поставили велику кількість борошна, фіґових тістечок, вина й оливи, бичків та багато овець, бо була велика радість в Ізраїлі.
Повернення ковчега Заповіту
13 Давид радився з воєначальниками тисяч і сотень, з кожним із них. 2 Давид звернувся до всього зібрання Ізраїлю: «Якщо на те ваша згода та воля Господа нашого Бога, то давайте розішлемо послання в усі усюди, де є решта наших братів, в усі куточки Ізраїлю, а також священикам та левитам у міста з прилеглими пасовиськами, щоб могли вони приєднатися до нас. 3 А потім давайте повернемо ковчег Бога нашого, бо не зверталися ми до Нього за часів правління Саула».
4 Усе зібрання погодилося зробити так, бо це слово сподобалося всім людям.
5 Отож Давид зібрав усіх ізраїльтян від річки Шихор у Єгипті до Лебо-Гамата, щоб перенести ковчег Божий з Киріат-Єарима. 6 І пішов Давид з усіма ізраїльтянами до юдейської Ваали, тобто Киріат-Єарима, щоб узяти звідти ковчег Господа Бога, Який сидіть на троні над Херувимами. Ковчег було названо Його іменем.
7 Вони вивезли ковчег Божий з дому Авінадава на новому візку, а Узза та Агіо правили тим візком.
8 Давид і всі ізраїльтяни щиро веселилися перед Богом, співали пісні, грали на арфах, лірах, бубнах, цимбалах та сурмах.
9 Коли вони підійшли до Кидонового току і Узза притримав рукою ковчег, бо воли спіткнулися. 10 Господь дуже розгнівався на Уззу і вбив його, бо той торкнувся ковчега Господа. Тож Узза відразу ж помер перед Богом. 11 Давид дуже розлютився через те, що Господній гнів вилився на Уззу, тому це місце й дотепер називається «Перез-Узза»[a].
12 Того дня Давид злякався Бога і сказав: «Як же я можу забрати з собою ковчег Божий?» 13 Отож Давид не забрав ковчег з собою в місто Давида, а замість цього залишив його в оселі Овед-Едома ґіттійського. 14 Ковчег Бога залишався в родині Овед-Едома, в його домі, три місяці, й Господь благословив родину Овед-Едома і все, чим він володів.
Давидове царство зростає
14 Гірам, цар Тира, відіслав до Давида послів, а також передав деревину кедра, а ще вирядив каменярів та теслярів, щоб звести йому дім. 2 Давид зрозумів, що Господь затвердив його царем над Ізраїлем, і що Господь підніс його царство заради Свого народу ізраїльського.
3 Давид узяв ще більше дружин в Єрусалимі й мав ще більше синів та дочок. 4 Ось імена дітей, що народилися в Єрусалимі: Шаммуа, Шовав, Натан, Соломон, 5 Івгар, Елішуа, Елпелет, 6 Ноґа, Нефеґ, Яфія, 7 Елішама, Вееліада й Еліфелет.
Давид перемагає филистимлян
8 Коли филистимляни прочули, що Давида настановлено царем Ізраїлю, вони вирушили на його пошуки. Давид довідався про це й вийшов їм назустріч. 9 Филистимляни прийшли й напали на долину Рефаїм.
10 Давид звернувся до Бога: «Чи йти мені в бій з филистимлянами? Чи віддаси Ти їх мені?» Господь йому на те відповів: «Виходь проти них, Я віддам їх у твої руки».
11 Тоді Давид із своїми воїнами підійшов до Ваал-Перазима й розбив їх там. Давид сказав: «Бог розбив моїх ворогів моєю рукою, як вода розбиває греблю». Ось чому це місце має назву Ваал-Перазим[b]. 12 Филистимляни залишили там своїх бовванів, і Давид наказав спалити їх.
Ще одна перемога Давида над филистимлянами
13 Филистимляни знову напали на долину. 14 Знову Давид звернувся до Бога за порадою, і Бог сказав йому: «Не йди просто на них, а обійди їх і напади на них від бальзамового гаю. 15 І як з верхівок дерев почуєш звуки кроків, то виходь до бою. Це означає, що Бог вийшов перед тобою, щоб розбити військо филистимлян».
16 Давид зробив так, як наказав йому Бог, і вони розгромили військо филистимлян на всьому шляху від Ґівеона до Ґезера. 17 Отож слава Давидова розліталася по всіх усюдах, і Господь нагнав страх перед Давидом на всі народи.
Вітання римлянам
1 1-2 Павло, слуга Христа Ісуса, покликаний Богом апостол, вибраний для того, щоб нести людям Добру Звістку Божу.
Про неї ще раніше сповіщали пророки у Святому Писанні. 3-4 Ця Добра Звістка—про Сина Божого, Господа нашого Ісуса Христа. Як людина Він походив з роду Давидового, але Духом Святим[a], був проголошений могутнім Сином Божим завдяки воскресінню з мертвих.
5 Від Нього я одержав велику благодать бути апостолом, щоб принести в ім’я Христа всім неюдеям смирення, народжене вірою. 6 Серед цих народів і ви, римляни, також покликані Богом належати Ісусу Христу. 7 Звертаюсь я до всіх вас, хто живе в Римі, кого Бог любить і покликав бути святим народом Божим. Благодать і мир вам від Бога, Отця нашого, і від Господа Ісуса Христа!
Молитва подяки
8 Насамперед, я дякую моєму Богу через Ісуса Христа за вас усіх, бо люди всього світу говорять про вашу віру. 9-10 Богу я служу всім своїм серцем і несу людям Добру Звістку про Його Сина. Бог—свідок мені в тому, що я постійно пам’ятаю вас. У своїх молитвах я завжди прошу Бога, щоб Він дозволив мені прийти до вас. 11 Бо прагну я вас побачити, щоб розділити з вами той духовний дар, що надасть вам сили.
12 Я маю на увазі те, що коли ми будемо разом, то зможемо підбадьорити одне одного через нашу віру: ви допоможете мені, а я допоможу вам. 13 Браття і сестри, я хочу, щоб ви знали, що багато разів я збирався до вас, щоб зібрати гарний урожай також серед вас, так само, як я вже зібрав серед інших народів, та на моєму шляху завжди вставали якісь перешкоди. 14 Я боржник перед усіма народами: як перед греками, так і перед варварами, як перед ученими, так і перед неосвіченими.
15 Ось чому я прагну проповідувати Добру Звістку і вам, хто живе в Римі. 16 І не соромлюся я Євангелії, бо це сила Божа для спасіння всіх віруючих—спершу юдеїв, а тоді й поган. 17 Бо Добра Звістка відкриває праведність Божу, яка ґрунтується на вірі—з самого початку й до кінця. Про це сказано у Святому Писанні: «Праведний вірою житиме»(A).
13 Він Той, Хто мститься за кров тих людей,
Він пам’ятає тих, хто прагне помсти.
Не забуває Він про бідних,
смиренних, що прийшли по допомогу.
14 Будь милосердний, Господи, до мене!
Поглянь, як мене гнали вороги.
І забери мене від брами смерті.
15 Я прославлятиму Тебе з Єрусалима брами,
радітиму, врятований Тобою.
16 Потрапили чужі народи в яму,
що вирили самі ж.
Заплутались самі вони в тенетах,
розставлених для інших.
17 Отак вони дізнаються нарешті,
що славний справедливістю Господь.
Він грішників у їхні ж пастки ловить,
розставлені для інших. Хігайон[a] Села
18 Хай люд лихий, який забув про Бога,
зійде в могилу.
19 А чому? Тому що жебраків Бог не забуде,
побачать бідні здійснення бажань.
Встань, Господи,[b] та народи віддай на суд Свій,
не дозволь їм навіть подумати,
що вони Над тобою перемогу святкуватимуть.
20 Провчи їх, Господи,
нехай знають вони, що смерть спіткає їх. Села
4 Багатство притягує друзів,
а вбогого друзі залишають.
5 Лжесвідок не уникне покарання,
не врятується свідок брехливий.
Свята Біблія: Сучасною мовою (УСП) © 1996, 2019 Bible League International