The Daily Audio Bible
Today's audio is from the NIV. Switch to the NIV to read along with the audio.
Пророцтво про Єрусалим
22 Сумне послання[a] про долину З’яви[b]:
Що з вами сталося, чому ви всі
піднялись на дахи, покрівлі?
2 О, місто гомінке, вируюче й веселе місто.
Хто був убитий тут, не від меча загинув,
не впав, підкошений, в борні.
3 Усі правителі твої втекли,
хоч і без луків, їх в полон забрали.
Усіх, кого знайшли, разом схопили,
хоч як далеко утекли вони.
4 Тому я й кажу: «На мене не дивіться,
наплакатися дайте вволю гірко.
Загинув мій народ,
тож утішать мене не поспішайте».
5 Тому що Всемогутній Бог, Володар,
обрав день «Руїни»,
коли долина З’яви побачить заколоти й сум’яття,
зруйновані міські мури,
почує крики про допомогу в горах.
6 Еламські вершники і воїни на колісницях налаштували стріли,
а солдати з Кира приготували щити.
7 Ваші найкращі долини заповнили колісниці,
вершники зайняли позиції в брамах.
8 Ворог зруйнував захисний мур Юдеї.
Тож ви шукали зброю в Лісовому палаці,
щоб оборонятися.
9 Ви побачили, що в стінах Давидового міста
з’явилося багато проламів.
І ви зібрали воду в нижньому водосховищі.
10 Ви порахували будинки Єрусалима
і розібрали деякі з них,
щоб укріпити міські вали тим камінням.
11 Між двома стінами ви влаштували водозбірник,
щоб затримати воду, яка текла зі старого ставу.
Але ви не зверталися до Того,
Хто це місто заснував, ви не помітили Того,
Хто в давнину його створив.
12 Того дня Господь Всемогутній
закликав оплакувати й тужити,
голити голови в жалобі й носити волосяниці[c].
13 Але погляньте, що діється навкруги:
всі святкують і веселяться,
биків та молодих ягничок ріжуть.
Їдять те м’ясо, заливаються вином,
і кажуть: «Нумо ж їсти й пити,
бо завтра ми загинемо».
14 Господь Всемогутній мені це розповів:
«До смерті вам не проститься цей гріх».
Пророцтво про Шевну
15 Мій Володар, Господь Всемогутній наказав ось що: «Піди до Шевни, керуючого палацом. 16 Спитай його: „Що ти тут робиш? Хто дозволив тобі тут жити, викрешувати собі гробницю?” Він на узвишші споруджує собі гробницю! Видовбує в скелі собі спочивальню!
17 Послухай-но, Господь тебе викине звідси, сильний чоловіче! Він тебе міцно вхопить. 18 Потім скрутить тебе добряче й викине, мов м’яч, у розкриті долоні чужої країни. Там ти й згинеш, твої славні колісниці будуть ганьбою в оселі твого господаря. 19 Я прожену тебе з роботи, тебе виштовхають з посади.
20 Я покличу слугу Свого Еліакима, сина Гилкії. 21 Вберу Я його в твої шати, підпережу його твоїм паском урочистим і передам йому владу твою. Він стане батьком[d] народу, який живе в Єрусалимі, домі Юдеї. 22 Ключ від дому Давидового Я почеплю йому на плечі. Те, що він відчинить, ніхто не зачинить, а що замкне, ніхто не відімкне. 23 Він стане мовби почесним престолом для батькового дому, Я посаджу його в надійному місці, мов цвях, який вганяють у тверде. 24 Уся слава його батьківського дому залежатиме від нього, його нащадків і паростків, усі великі й малі будуть від нього залежати, увесь дрібний посуд: від чашок до глечиків».
25 Тоді кілок, міцно вбитий у надійне місце, розхитається і впаде, зламаний. Все, що на ньому трималося, буде загине, бо так сказав Господь Всемогутній.
Пророцтво про Ливан
23 Ось послання[e] про Тир:
«Журіться, кораблі Таршиша,
зруйновано ж бо вашу гавань»,—
так говорили тим, хто плив з Киттиму.
2 Мовчіть, усі, хто мешкає на острові,
кого купці Сидона збагатили,
що морем плавали.
3 Зерно з Шихора доставляли суднами на острів.
Врожаї Нільських заплав давали прибутки Тиру,
він став торговим центром для народів.
4 Ганьба Сидону, морській твердині,
говорить глибина морська[f]:
«Пологових я мук не зазнавала,
народжувати дітей мені не довелось,
ні юнаків не виростила, ні дівчат».
5 Коли Єгипту досягне ця новина про Тир,
зажуряться усі, затужать тяжко.
6 Вертайте у Таршиш.
Ридайте усі, хто на березі тім поселився.
7 Невже це те саме веселе і радісне місто,
що виросло з давніх-давен в цьому місці?
Люди його розбрелися по цілому світу[g].
8 Хто це замислив проти Тира, що роздає корони?
Його торговці—то князі,
його купців шанують всюди.
9 Господь Всемогутній замислив таке учинити:
змести цю славетну гординю з землі,
принизити всіх пошанованих в світі мужів.
10 Перейди свою землю, мов Ніл.
Дочко Таршиша, вже нема перешкоди!
У гавань не зайдуть вже ваші кораблі.
11 Господь простяг над містом Свою руку
і змусив цілі царства затремтіти.
Віддав наказ Господь про Ханаан,
звелів його фортеці зруйнувати.
12 Господь промовив:
«Ти зруйнована ущент,
сидонська дочко[h] цнотлива,
скінчилися веселощі твої.
Ну ж бо, вставай, до Кіпру йди,
немає спокою тобі і там також».
13 Поглянь на вавилонян!
Вони, не ассирійці, знищили Сидон.
Вони надумали для диких звірів Тир залишить.
Набудували башти, аби місто захопити,
змели палаци, обернули їх в руїни.
14 Ридайте, кораблі Таршиша,
фортеця (Тир) ваша знищена уже.
15 Про Тир забудуть аж на сімдесят років—на життя цареве. Як підійде до кінця сімдесятий рік, з Тиром станеться те ж, що і в тій пісні про повію:
16 «Візьми у руки гуслі, пройдися містом,
розпуснице забута.
Грай добре і повторюй пісню знов і знов.
Нагадуй всім про себе, щоб не забували».
17 Як наближатиметься до кінця сімдесятий рік, Господь згадає про Тир. Тир знову торгуватиме і стане таким, як та розпусниця для всіх царств світу. 18 Його багатства й прибутки будуть присвячені Господу, їх не будуть приховувати, накопичувати, ці прибутки віддаватимуть усім, хто шанує Господа і служить Йому. І ті матимуть добру їжу і гарне вбрання.
Бог покарає Ізраїль
24 Погляньте! Господь має намір знищити,
спустошити цю землю, змінити її поверхню
й вигнати всіх, хто на ній живе.
2 Перед цим лихом усі будуть рівні:
люди і священики, раби і хазяїни,
рабиня і володарка, покупець і продавець,
боржник і гендляр.
3 Землю буде вщент спустошено й сплюндровано,
бо так звелів Господь.
4 Потріскалася земля, весь світ вичавлений,
небо й те страждає разом з людьми земними.
5 Люди споганили й отруїли землю,
бо відступили від Божої науки,
не пішли шляхом Божого Закону
й порушили вічний Заповіт.
6 Тому прокляття поглинає землю,
а всі, хто на ній живе, страждають за провини.
Ось чому мешканці її згинуть; уціліє лиш дехто.
7 Молоде вино вичавлене на лозу.
Усі, хто раніше веселився, журяться.
8 Вщухла радість тимпанів,
замовк щасливий гамір, замовкли звуки лір.
9 Ніхто не співає пісень, запиваючи вином.
Прогіркло пиво для тих, хто його п’є.
10 Місто хаосу розбите,
не зайдеш у жодну оселю.
11 На вулицях галасують, шукаючи вино,
а веселощі стали неспокоєм,
радість стерта з лиця землі.
12 Місто лишилося спустошене,
брама, й та розбита вщент.
13 Під час збирання врожаю трусять
з дерева оливного маслини,
але декілька плодів все ж залишаються на гілках.
Так само й трапиться і з цією країною.
14 Ті, хто лишиться в живих, піднесуть свій голос,
і радісно співатимуть.
Повсюди люди гукатимуть про чудотворність Бога.
15 Отож вшановуйте Його на сході,
звеличуйте ім’я Господнє, Бога Ізраїлю,
далекі береги.
16 Ми чули звідусіль, з усіх кінців землі,
лунали співи: «Славімо праведність Його!»
Але я мовив: «Досить, достатньо з мені!
Бо зрадники нападають на людей й калічать їх!»
17 На всіх, хто мешкає у цій країні,
сум’яття жде, смертна яма й лови.
18 Хто в розпачі, нажаханий украй,
втікатиме з країни, втрапить в яму.
Хто з неї вилізе, потрапить в пастку.
Адже відчиняться небесні вікна,
й земні основи затремтять.
19 Земля геть розбита,
земля геть потрощена,
земля в пропасниці тремтить.
20 Земля, мов пияк злиденний, тіпається,
хитається, немов старенька хата,
гріхи її гнітять так тяжко,
звалилася вона, і вже їй не звестися ніколи.
21 Небесним силам теж тоді Господня кара буде,
правителі земні її спізнають.
22 Зберуть їх разом, наче в’язнів в казематі,
зачинять у в’язниці,[i] й через багато днів скарають.
23 Зніяковіє місяць, сонце засоромиться,
тому що правитиме Господь Своєю славою, як цар,
на очах старійшин у Єрусалимі, на горі Сіон.
17 Поки ми, юдеї, шукаємо виправдання в Христі, ми самі виявляємося грішниками. Тож хіба це означає, що Христос робить нас грішниками? Зовсім ні. 18 Коли я знову починаю навчати того, від чого відмовився раніше, то стаю грішником. 19 Бо з допомогою Закону я «вмер» для Закону, щоб жити для Бога. Я був розіп’ятий разом із Христом.
20 Тож я вже не живу, але Христос живе в мені. Я живу нині у своєму тілі вірою[a] в Сина Божого, Який полюбив мене і віддав Себе заради мене. 21 Я не відрікаюся від милості Божої, бо якщо праведність перед Богом досягається через Закон, то Христос помер даремно!
Благословення Боже приходить через віру
3 О нерозумні галати! Хтось зачарував вас, хоча на ваших очах Христа проголосили розіп’ятим! 2 Лише одне я хочу дізнатися від вас: чи одержали ви Дух Святий, дотримуючись Закону, чи слухаючи Добру Звістку і повіривши в неї. 3 Чи ви вже такі нерозумні, що життя, яке почали з Духом Святим, зараз намагаєтеся закінчити людськими зусиллями? 4 Невже ви стільки вистраждали—і даремно? Сподіваюся, що ні! 5 Хіба Бог, Який дарує вам Духа Святого і творить чудеса серед вас, робить усе це через те, що ви дотримуєтеся Закону? Чи може через те, що ви слухали Добру Звістку і повірили в неї?
6 У Святому Писанні сказано про Авраама: «Він повірив у Бога, і був цим виправданий перед Ним»(A). 7 Вам слід знати, що ті, хто має віру, є справжніми нащадками Авраамовими. 8 У Святому Писанні передрікалося, що Бог виправдає поган завдяки їхній вірі. Він перший виявив Авраамові Добру Звістку: «Всі народи благословенними будуть через тебе»(B). 9 Тож усі, хто вірить, благословенні разом з Авраамом, який повірив.
60 Для диригента. На мелодію: «Лілія Угоди». Міктам Давида. Повчання, написане, 2 коли він воював із Арамом Нагараїмом і Арамом Зобою, і коли Йоав повернувся й переміг дванадцять тисяч ідумейських воїнів у Соляній долині.
3 О Боже, прогнівився Ти на нас,
Ти відштовхнув нас і понищив.
Тож поверни нас до життя.
4 Ти землю потрясав, поки не розкололась,
зціли, будь-ласка, рани їй,
бо рушиться ущент.
5 Чимало лиха ти послав своєму люду.
Як той бідака у хмільнім угарі,
під тягарем всіх бід ми падаємо з ніг,
на ноги ледь зіп’явшись.
6 Ти дав усім, хто вірує у Тебе, прапор,
щоб їх застерегти про ворогів. Села
7 Щоб ті, кого Ти любиш, утекли,
почуй мене і розведи біду,
правицею могутньою змахнувши!
8 Бог подарував мені таку обітницю у храмі[a]:
«З радістю Я в борні здобуду перемогу
й віддам цю землю народу Своєму:
Я віддам їм Сихем й долину Суккот».
9 Належатиме Мені і Ґілеад,
і землі Манассії й Ефраїма.
Шоломом мені буде Ефраїм,
Юдея царським скіпетром послужить.
10 Моав—той стане мискою, щоб ноги мить,
в Едомі я роззуюсь, скину черевики[b],
проголошу свою звитягу над филистимлянами.
11-12 Та нині відштовхнув мене Ти, Боже,
Тебе немає серед наших вояків.
Хто ж поведе нас на фортечні мури?
Хто до Едому доведе мене?
13 Допоможи здобути перемогу, Боже!
Простому смертному не врятувати нас.
14 Звитягу дасть лиш Божа допомога,
лиш Бог потопче наших ворогів.
—13—
15 Сину мій, якщо помудрішаєш,
то й моє серце звеселиться.
16 Моє серце сповниться радістю,
коли з уст твоїх злітатимуть праведні слова.
Свята Біблія: Сучасною мовою (УСП) © 1996, 2019 Bible League International