The Daily Audio Bible
Today's audio is from the CSB. Switch to the CSB to read along with the audio.
Пророцтво про Моав
15 Ось сумне послання про Моав:
Оскільки Ар зруйновано за ніч,
Моава не стало.
Оскільки Кир зруйновано за ніч,
Моава не стало.
2 Жінки Дівона піднялися на узвишшя[a].
Оплакує Моав Нево[b] й Медеву[c].
Всі поголили голови і бороди зняли[d].
3 На вулицях усі в жалобному вбранні,
на зібраннях у місті, на дахах ридання чути,
і їхні очі витікли сльозами.
4 Плачуть у Хешбоні й Елеалі,
долітають голосіння до Ягаза.
Тож воїни Моава закричали,
і душі їхні затремтіли.
5 Ридає моє серце за Моавом,
за біженцями до Зоара та Еґлат-Шелішії.
Гірські стежки наповнені плачем
людей, що йдуть угору до Лугіта.
І по дорозі на Хоронаїм ридають люди,
бо навколо все—руїна.
6 Повисихали води повноводого Німріма.
Пожухли трави і рослини вмерли,
не стало зелені.
7 Тож все раніш нажите переносять
через порослий тополями яр.
8 Повсюди у Моаві плач, ридання.
І долинає голосіння аж у Еґлаїм,
в Беер-Елім донеслося ридання.
9 Дімона води повні крові[e],
так, у Дімон Я принесу ще більше.
На тих вцілілих, що втекли з Моава,
Я лева напущу.
16 Пошліть ягня правителю землі із Сели через край пустельний на гору дочки Сіону.
2 Дочки Моава на переправі Арнона,
товктимуться, мов перелітна зграя,
немов пташата, викинуті із гнізда.
3 Вони говорять:
«Дай пораду, рішення прийми!
У полуденну спеку дай нам тінь, мов уночі».
Сховай зневажених, не вишли втікачів у заслання!
4 Дозволь з Моава викинутим поселитись з вами.
Нехай сховаються тут від свого руйнівника!
Коли припиниться грабіжництво в Моаві,
коли не стане вже розрухи,
коли вже зникнуть ті, хто землю плюндрує.
5 Тоді зведуть любовно й віддано престол,
і возсідатиме на ньому праведник в Давидовім наметі[f],
судитиме й шукати справедливість буде, до правди вправний.
6 Ми чули, що народ Моава надзвичайно гордий
у своїй писі, своєму гонорі й сваволі.
Вони мають довгі язики й нахваляються марно.
7 Тож хай Моав тужить,
хай кожен оплакує Моав.
Хай побиваються, прибиті горем,
за пирогами з родзинками з Кір-Гарешета[g].
8 Ні виноградники Хешбона,
ні лози Сівми рости не можуть.
Володарі народів їх зрубали,
а вони розкинулися аж до міста Язера.
Вони в пустелі виросли,
а їхні пагони без перешкоди потяглися і перетнули море.
Тужна пісня про Моав
9 Тому і я, як жителі Язера,
оплакувати буду виноградник Сівми.
Сльозами я заллю Хешбон та Елеале.
Не милуватимуся вже дозрілими плодами,
бо на сади, в поля прийшла війна.
10 Не чуть пісень, ні вигуків веселих
у полях родючих.
Ніхто не чавить молоде вино в давильні.
Замовкнути звелів я збирачам врожаю.
11 Тому і тужить серце за Моавом, наче арфа,
за Кір-Харесетом[h] сумую я.
12 Коли з Моава люди прийдуть поклонитись,
притомлені, піднімуться туди, де шану віддають,
коли дістануться до місць святих, щоби молитись,
не в змозі будуть слово вимовить вони.
13 Таким було слово Господа про Моав у минулому. 14 А тепер Господь говорить ось що: «Через три роки, мов роки найманого робітника, потьмариться слава Моава, хоч і велелюдна ця країна. Але залишиться небагато людей, слабких людей».
Пророцтво про Сирію
17 Ось послання[i] про Дамаск:
«Послухайте, Дамаск не буде містом скоро,
в руїни перетворяться його будівлі.
2 Міста Ароера[j] спорожніють назавжди,
на пасовиська для отар вони придатні будуть.
Дріматимуть стада там мирно,
злякати їх ніхто не зможе.
3 Укріплень більш не буде в Ефраїмі,
ніхто не буде правити Дамаском.
Народ, який вцілів в Арамі[k],
в немилість попаде, як і ізраїльський народ.—
Господь сказав так Всемогутній.—
4 У ті часи величність Якова пощезне,
розтринькають усе його багатство».
5 «Це буде схоже на те, як женці збирають збіжжя, коли їхні руки підхоплюють колоски, або ж нагадуватиме, як у Рефаїмовій долині[l] збирають хліб у жнива. 6 Або ж коли трусять оливу так, що кілька оливок на ній залишиться: зо дві чи зо три на найвищих гілках, а може, чотири-п’ять на родючих гілках. Таке ж саме трапиться й з цими містами»,—ось що говорить Господь Бог Ізраїлю.
7 І тоді люди підведуть очі до Бога, свого Творця, їхні очі побачать Святого Ізраїлю. 8 Вони не підуть до вівтарів, які зробили власними руками, і не повернуться вони до того, що виліпили їхні пальці: до своїх садів поклоніння[m] та вівтарів, де кадитиме ладан. 9 У ті часи їхні укріплені міста стануть спустошені, а гори—такими, якими вони були до того, як туди прийшли ізраїльтяни. Усе лежатиме в руїні.
10 Бо ти забув про Бога, Який тебе спасає.
Ти не закарбував собі, що Бог тебе захищає,
що Він є твоєю Скелею.
Ти посадиш прекрасні рослини,
ти похвалятимешся заморськими лозами,
11 бо садиш їх, дбаєш, щоб зростали;
коли ти вранці сієш їх, даєш їм цвісти.
Але коли прийде пора врожаю, ти його не знімеш,
бо накинеться на лози згубна хвороба,
невиліковна болячка їх знищить.
12 О, як шумлять народи!
Вони гримлять, немов морський прибій!
О, як ревуть народи!
Вони, немов могутні хвилі, гуркотять!
13 Рокочуть народи, мов штормові хвилі,
але нагримає Бог на них, й вони втечуть далеко.
Вони немов полова, що її за вітром носить,
чи перекотиполе, що чимдуж біжить за вітровієм.
14 В нічну годину жахом огортають,
під ранок їх уже нема.
Ось що чекає тих, хто хоче нас пограбувати,
хто наміряється багатство наше захопить.
Пророцтво про Ефіопію
18 Подивіться на країну, наповнену дзижчанням крилатих комах, землю за далекими ефіопськими річками, 2 що посилає гінців через море в очеретяних човнах.
Гінці, швидкіше поспішайте
до високих людей з виголеними щоками.
Поспішіть до цього народу,
якого всі навкруги бояться,
до цього могутньої роду,
який перемагає всіх інших
і чиї землі порізані річками.
3 Усі мешканці світу! Вся людність на землі!
Чекайте, коли затріпоче прапор над пагорбами!
Наслухайте, коли заспіває сурма!
4 Бо Господь сказав мені:
«Спокійно спостерігатиму звідси, з Моєї Оселі[n],
як під час тремтливої спеки сонячного дня,
як під час задушливої спеки жнивного дня.
5 І от іще до жнивної пори, коли опадає цвіт,
іще до того, як з квіток виростуть налиті соком грона,
розлоге галуззя обрізане буде ножами,
а паростки посічені.
6 Виноградники дістануться
хижим птахам та дикому звіру.
Влітку хазяйнуватимуть там хижі птахи,
а взимку шукатимуть поживу там дикі звірі».
7 Тоді Господу Всемогутньому піднесуть дарунки високорослі й ніжношкірі люди—могутній народ, що перемагає інші народи і земля якого посічена ріками, у те місце імені Господа Всемогутнього, що зветься горою Сіон.
Вітання галатам
1 Вітання від апостола Павла, не призначеного людьми, ані посланого ними нести Благу Вість. Я апостол владою Ісуса Христа і Бога Отця, Який воскресив Його з мертвих. 2 Разом з усіма братами своїми я шлю листа цього церквам галатським[a].
3 Благодать і мир вам від Бога, Отця нашого, і від Господа Ісуса Христа. 4 Він віддав Себе для прощення гріхів наших, щоб визволити нас із того лихого світу, в якому ми живемо. Така воля Бога, Отця нашого. 5 Слава Йому на віки вічні! Амінь.
Є лише одна істинна Добра Звістка
6 Я здивований, що ви так скоро відвернулися від Господа, Який покликав вас благодаттю Христовою, і звернулися до чогось іншого, ніж істинне Благовістя. 7 Насправді ж це зовсім не Благовістя. Деякі люди заплутують вас, перекручуючи Добру Звістку про Христа. 8 І якщо проповідь йтиме від аби кого, навіть Ангела Небесного, але вона суперечитиме тому, про що ми проповідували, то хай той проповідник буде проклятий! 9 Говорили ми це й раніше, і тепер я знову повторюю: якщо хтось проповідує вам Благовість, відмінну від тієї, що ви прийняли, то нехай він буде проклятий!
10 У людей я шукаю схвалення, чи в Бога? Чи намагаюсь я догоджати людям? Якщо я догоджав людям, то не був би слугою Христовим.
Павлова сила йде від Бога
11 Браття і сестри, я хочу, щоб ви знали, що Добра Звістка, яку я вам проповідував—не від людей. 12 Бо я прийняв її не від людини, і не людина мене навчила її, але Ісус Христос явив її мені.
13 Ви чули про моє попереднє життя в релігії юдеїв. Ви знаєте, що я жорстоко переслідував церкву Божу, та намагався зруйнувати її. 14 У своєму служінні юдейській релігії я випереджав багатьох своїх однолітків, бо був надзвичайно відданий ученню своїх прабатьків.
15 Та Бог, Який вибрав мене ще до мого народження, покликав мене милістю Своєю служити Йому. 16 Коли Всевишній явив мені Сина Свого, щоб я проповідував Добру Звістку про Нього поміж поганами, я не радився ні з ким з людей. 17 Не ходив я і до Єрусалиму, до апостолів, які вже були обрані до мене. Натомість я подався до Аравії, а потім повернувся в Дамаск.
18 Після трьох років я пішов до Єрусалиму, щоб познайомитися з Петром. Провів я з ним п’ятнадцять днів. 19 І нікого з інших апостолів я не бачив, окрім Якова, брата Господнього. 20 Присягаюся перед Богом, я не брешу про що пишу вам! 21 Потім я вирушив до Сирії та Кілікії[b].
22 Та Христовим церквам, що в Юдеї, я не був відомий особисто. 23 Вони лише чули, що люди казали: «Цей чоловік, який раніше переслідував нас, зараз проголошує віру, яку колись хотів зруйнувати». 24 І вони славили Бога через мене.
58 Для диригента. На мелодію «Не знищуй». Міктам Давидів.
2 Чи завжди ви, правителі високі[a],
правдиві вироки даєте людям?
Чи справедливо судите людей?
3 Ні! В ваших серцях—ненависть,
а в справах—беззаконня,
злочинні ваші дії по всій землі.
4 Ті нечестивці з материнської утроби
вже оступилися, брехню плодити стали.
5 Гнів їхній, мов зміїна отрута.
Мов кобра, що оглухла і спів заклинача не чує.
6 Так нечестивці затикають вуха,
як чорні задуми свої плетуть.
7 Повибивай їм, Боже, зуби в роті!
Повиривай, о Господи, цим левам ікла.
8 Хай їхня сила зійде стічною водою,
нехай потопчуть їх, як ті пожухлі трави.
9 Нехай розтануть, сліду не лишивши,
як той слимак повзучий.
Хай сонця вік не бачать,
як викидень дочасний.
10 Нехай жене їх вітер, мов бур’ян колючий,
що полум’ям зайнятися не встиг,
та вже затух і горщик не нагрів.
—11—
12 Налаштуй свій розум на повчання,
прислухайся до розумних порад.
Свята Біблія: Сучасною мовою (УСП) © 1996, 2019 Bible League International