Beginning
Саул і ендорська відьма
28 У ті часи филистимляни згуртували сили, щоб воювати проти Ізраїлю. Ахіш звернувся до Давида: «Знай, що ти зі своїми людьми підете у бій зі мною».
2 Давид відповів: «Тоді сам пересвідчишся, на що здатен твій раб». Ахіш відповів: «Чудово. Я зроблю тебе своїм постійним охоронцем».
3 (Коли помер Самуїл, і весь Ізраїль його оплакував, поховавши його в рідному місті Рамі. Саул вигнав з краю віщунів та провидців).
4 Филистимляни зібралися й вирушили до Шунема, де й отаборилися, а Саул зібрав усіх ізраїльтян і розкинув табір у Ґілбоа. 5 Коли Саул побачив филистимський табір, він так перелякався, що жах скував його серце. 6 Він звернувся до Господа, але Господь не відповів йому ні в снах, ні через урим, ні через пророків. 7 Тоді Саул сказав своїм слугам: «Знайдіть мені жінку-ясновидицю, щоб я міг у неї поспитатися».
«Така жінка живе в Ендорі»,—відповіли вони. 8 Тож Саул замаскувався, надягнувши на себе інший одяг, і вночі з двома чоловіками пішов до тієї жінки. Він спитав: «Поворожи мені, спитай духа й виклич мені того, кого назву».
9 Але жінка йому відповіла: «Адже ти знаєш, що зробив Саул. Він вигнав усіх чарівниць та ворожбитів з краю. Навіщо ти розставив пастки для мого життя й хочеш заподіяти мені смерть?»
10 Саул заприсягнувся їй Господом: «Присягаюся Господнім життям, тебе за це не покарають».
11 Тоді жінка спитала: «Кого я маю викликати для тебе?»
«Виклич Самуїла»,—мовив він.
12 Коли жінка побачила Самуїла, вона пронизливо закричала: «Навіщо ти мене обманув? Ти—Саул!»
13 Цар їй відповів: «Не бійся. Що ти бачиш?»
Жінка відповіла: «Я бачу дух, який виходить із землі[a]».
14 «Як він виглядає?»—запитав він.
«Це старий, який піднімається й виходить у плащі»,—відказала вона.
Тоді Саул зрозумів, що то був Самуїл. Він схилився перед ним, припавши лицем до землі.
15 Самуїл звернувся до Саула: «Чому ти мене потурбував, викликавши сюди?»
«Біда велика трапилася зі мною,—відповів Саул.—Филистимляни воюють проти мене, і Бог також відвернувся від мене. Він мені вже не відповідає ні через пророків, ні в снах. Тому я тебе й викликав, щоб ти мені порадив, що робити».
16 Самуїл сказав: «Чому ти просиш у мене поради саме тоді, коли від тебе відвернувся Господь, коли Він став твоїм ворогом? 17 Господь вчинив те, що Він прорік тобі через мене. Господь вирвав царство з твоїх рук і віддав його одному з твоїх ближніх—Давидові. 18 А через те, що ти не послухався Господа, не втілив Його страшного гніву на амаликійців, Господь саме це й вчинив тобі сьогодні. 19 Господь передасть як Ізраїль, так і тебе филистимлянам, а завтра і ти, й твої сини будуть тут зі мною. Господь передасть филистимлянам також ізраїльське військо».
20 Саул зразу ж упав, простягнувшись на землі, він був дуже переляканий, почувши Самуїлові слова. Сили його залишили, адже він крихти в роті не тримав цілу добу.
21 Коли жінка підійшла до Саула й побачила, що він страшенно наляканий, вона сказала: «Послухай, твоя рабиня підкорилася тобі. Я ризикнула своїм життям і зробила те, що ти попросив. 22 Тепер ти послухай свою слугу: дозволь мені дати тобі щось поїсти, щоб ти набрався сил і зміг піти своїм шляхом».
23 Він відмовився: «Я не їстиму».
Але слуги Саула почали його теж просити, і він таки послухався їх усіх. Підвівся з землі й присів на ліжко.
24 У жінки вдома було відгодоване теля, яке вона відразу ж зарізала. Вона взяла трохи борошна, замісила і спекла прісний хліб. 25 Потім поставила його перед Саулом та його слугами. Ті з’їли що було принесене, тієї ж ночі підвелися й пішли.
Ахіш відсилає Давида до Зиклаґа
29 Филистимляни зібрали всі свої війська в Афеку, а ізраїльтяни отаборилися біля струмка в Єзреелі. 2 Спершу проходили филистимські полководці зі своїми сотнями та тисячами, а Давид зі своїми людьми ішов позаду з Ахішем. 3 Филистимські воєначальники здивувалися: «Що ці гебрейці тут роблять?»
Ахіш відповів: «Це Давид, слуга Саула, царя Ізраїлю! Він давно, вже роки при мені. З того дня, як він залишив Саула, й до цього часу я ні в чому не можу йому дорікнути».
4 Але филистимські полководці розгнівалися на нього й зажадали: «Відішли цього чоловіка, нехай повернеться туди, де ти призначив йому бути. Він не повинен з нами йти в бій, інакше в найзапеклішу мить він почне проти нас боротися. Чим же краще він завоює прихильність свого царя, як не тим, що почне знімати голови наших людей? 5 Хіба це не той Давид, про якого співали, пританцьовуючи:
„Саул вбив тисячі ворогів,
а Давид—десятки тисяч!”»
6 Довелося Ахішу викликати до себе Давида й повідомити: «Присягаюсь життям Господа, ти був надійним чоловіком, і я був би дуже втішений, аби ти служив мені у війську. Відтоді, як ти прийшов до мене, і до цього часу не мав я від тебе ніякої шкоди, але командири не схвалюють тебе[b]. 7 Повертайся і йди собі з миром, не роби нічого такого, щоб не розлютити филистимських начальників».
8 «Але що я зробив?—Спитав Давид.—Що ти знайшов проти свого раба від того дня, як я прийшов до тебе, й дотепер? Чому я не можу виступити на бій проти ворогів мого володаря-царя?»
9 Ахіш відповів: «Я знаю, що ти втішний очам моїм, немовби Ангел Божий. Однак филистимські полководці сказали: „Він не повинен іти разом з нами в бій”. 10 Тож піднімися раненько разом з рабами твого володаря, які при тобі, та й залиште нас, як тільки почне світати».
11 Отак Давид із своїми людьми прокинувся вранці, щоб повернутися в филистимські краї, а филистимляни підійшли до Єзреела.
Давид перемагає амаликійців
30 Давид та його люди дійшли на третій день до Зиклаґа. Амаликійці напали на Неґев та Зиклаґ. Вони розгромили Зиклаґ і підпалили його. 2 Забрали в полон жінок та всіх, хто був у місті: старих і малих. Нікого не вбили, але як виходили звідти, забрали з собою.
3 Коли Давид з воїнами підійшли до Зиклаґа, то побачили, що він знищений вогнем, а їхніх дружин, синів і дочок забрали в полон, 4 Давид з воїнами почали оплакувати рідних, доки вже сил не зосталося тужити. 5 Забрали в полон двох Давидових дружин: Агіноам з Єзреела та Абіґайл, вдову Навала з Кармела. 6 Давид був дуже опечалений, бо воїни поговорювали, щоб закидати Давида каменями до смерті,—так гірко їм було на серці від втрати синів та дочок. Але Давид знайшов силу в Господа, свого Бога.
7 Давид попросив Авіатара, священика, сина Агімелеха: «Принеси мені ефод». Авіатар приніс йому ефод, 8 і Давид звернувся до Бога: «Чи переслідувати мені цих грабіжників? Чи я дожену їх?»
«Так, переслідуй їх,—відповів Він.—Достеменно, ти їх наздоженеш і зможеш відбити своїх людей».
9 Давид на чолі шестисот воїнів підійшов до урочища Весор. Дехто там і залишився. 10 Ці двісті чоловік були настільки виснажені, що не могли перейти річку. Але Давид і ще чотири сотні воїнів погналися далі.
11 Воїни знайшли на полі єгиптянина й привели його до Давида. Вони дали йому напитися води, попоїсти. 12 Вони дали йому кусень фіґового пирога та дві жмені родзинок. Він поїв, попив води й відійшов, адже він не їв і не пив три дні та три ночі.
13 Давид його спитав: «Чий ти і звідки ти?»
Хлопець відповів: «Я—єгиптянин, раб амаликійця. Мій хазяїн вигнав мене, коли я три дні тому захворів. 14 Ми грабували Неґев керетійську[c], землі, що належать Юдеї, та Неґев Калевську, спалили Зиклаґ».
15 Давид запитав його: «Ти можеш мене провести до цих грабіжників?»
Той відповів: «Заприсягнися перед Богом, що не вб’єш мене, що не передаси мене хазяїну, тоді я приведу тебе до них».
16 Він провів Давида до них, то були амаликійці, які вже байдикували по всьому краю: їли, пили, бенкетували, святкуючи величезну здобич, яку вони загарбали в землях филистимлян та на землі Юдеї. 17 Давид бився з ними, починаючи з сутінок аж до вечора наступного дня. Жоден із них не вцілів, крім чотирьохсот молодиків, які скочили на верблюдів і втекли. 18 Давид повернув усе, що амаликійці загарбали. Давид розшукав двох своїх дружин. 19 Нічого не пропало: ні молодий, ні старий, ні хлопчина, ні дівчина, ні добро—ніхто й ніщо з пограбованого. Давид повернув усе. 20 Він зібрав усіх овець та решту майна, і воїни погнали їх поперед іншої худоби, промовляючи: «Це Давидова здобич».
21 Давид повернувся до тих двохсот воїнів, що були занадто виснажені, щоб іти з ним, і яких залишили у Весорському урочищі. Ці воїни вийшли назустріч Давидові та його людям. Давид з військом підійшов ближче, привітав їх. 22 Але всі недоброзичливці та нечестивці, які теж були з Давидом, відповіли: «Ми не розділимо нашу здобич, яку повернули собі, з тими, хто з нами не ходив.: Нехай кожен чоловік забере лише дружину та дітей і йде собі».
23 Давид відповів: «Ні, брати мої, ви не повинні робити так із тим, що Господь нам дав. Він нас захистив і передав нам тих, хто напав на нас. 24 Хто послухається того, що ви кажете? Доля того чоловіка, який залишався з нашим спорядженням, така ж, як і того, хто пішов воювати. Всі матимуть порівну». 25 Давид зробив це законом і правилом для Ізраїлю ще з тих днів і дотепер.
26 Коли Давид прибув у Зиклаґ, він послав частину здобутого старійшинам Юдеї, які були його друзями, з таким посланням: «Це вам дарунок зі здобичі ворогів Господніх».
27 Він послав і тим, хто мешкав у Бетелі, в Рамот-Неґеві і Яттірі, 28 тим, хто жив у Ароері, Сифмоті, Ештемоа, 29 Ракалі, тим, хто оселився в містах єрамеелійців та кенійців, 30 в Хормі, Бор Ашані, Атаху 31 та Хевроні, всім тим в інших місцях, де ходив Давид зі своїми людьми.
Смерть Саула
31 У війні з филистимлянани ізраїльтяни почали тікати, багато з них полягло на горі Ґілбоа. 2 Филистимляни переслідували Саула та його синів. Вони вбили Саулових синів: Йонатана, Авінадава та Малкі-Шуа. 3 Битва ставала дедалі тяжчою для Саула, і коли його наздогнали лучники, його таки смертельно поранили. 4 Отож Саул звернувся до свого зброєносця: «Дістань меч і заколи мене, інакше ці необрізані познущаються й позбиткуються з мене». Але його зброєносець відмовився, бо він був дуже нажаханий. Тоді Саул витягнув власного меча і впав на його вістря.
5 Коли зброєносець побачив, що Саул мертвий, він також упав на свій меч й помер разом із ним. 6 Отак в один день загинули Саул, троє його синів, зброєносець і всі воїни Саула.
7 Коли ізраїльтяни, що жили за долиною й далі через ріку Йордан, побачили, що військо ізраїльтян утекло, а Саул із синами помер, вони полишили свої міста й повтікали. Тоді прийшли филистимляни та оселилися там.
8 Наступного дня, коли филистимляни прийшли грабувати загиблих, вони знайшли тіла Саула та його синів на горі Ґілбоа. 9 Вони відтяли йому голову, забрали озброєння й розіслали гінців по филистимських землях із доброю звісткою, щоб сповістити у храмах їхніх бовванів та всьому народові. 10 Вони поклали його зброю у храмі Ашторет, а тіло повісили на стіні Бет-Шана[d].
11 Коли жителі Явеш-Ґілеада почули про все, що филистимляни зробили з Саулом, 12 тоді усі хоробрі чоловіки цілу ніч ішли до Бет-Шана. Вони зняли тіла Саула та його синів зі стіни Бет-Шана й повернулися до Явеша, де спалили їхні тіла. 13 Вони зібрали кістки й поховали їх під тамарисковим деревом у Явеші і постилися протягом семи днів[e].
Свята Біблія: Сучасною мовою (УСП) © 1996, 2019 Bible League International