Beginning
120 Пісня прочан.
Коли звалилося на мене горе,
я Господа покликав, й допоміг Господь.
2 О Господи, врятуй моє життя
від уст брехливих, язиків нещирих!
3 Ви брешете, людці зрадливі!
Чого ви прагнете, що матимете з того?
4 Розжарене вугілля й гострі стріли—
ось все, що вам дістанеться за те.
5 Ви брехуни, і жити з вами, як в Мешеху жити,
як жити у наметах Кедара[a]!
6 Душа моя так довго томилась поміж тих,
хто мир ненавидить.
7 Коли я промовляю: «Мир»,—
із їхніх уст злітає лиш: «Війна».
121 Пісня прочан.
Підводжу очі і вдивляюся у гори,
та звідки ждати допомоги?
2 Від Господа лиш буде допомога,
від Того, Хто створив і небеса, і твердь земну.
3 Упасти Він не дасть,
не задрімає Той, Хто береже тебе.
4 Ніколи не дрімає Той, Хто стереже Ізраїль.
5 Господь—ось Той, Хто нас охороняє,
Він—наша тінь, яка завжди по праву руку,
6 аби удень від сонця не дістав удару,
аби вночі від місяця образ не мав.
7 Господь убереже тебе від будь-якого лиха,
охороняє твою душу Він.
8 Господь тебе завжди оберігати буде,
хоч би куди ти йшов, хоч звідки б повертався[b].
122 Давидова пісня прочан.
Я був щасливий, коли мені сказали:
«Ходімо з нами у Господній храм!»
2 Ми зупинилися під брамою Єрусалима!
3 О так, ти відбудований, Єрусалиме!
Твої будинки ліпляться так тісно!
4 Це місто, де знайшли притулок племена Господні,
це місто, де зібравсь Ізраїль славить Господа ім’я.
5 Бо тут стоять престоли справедливі,
престоли висяться Давидового дому.
6 Просіть у Бога миру для Єрусалима:
«Мир тим, хто полюбив Тебе!»
7 Хай мир поселиться в цих стінах, в цих палацах!
8 Молюсь за мир в Єрусалимі
заради спокою братів моїх, сусідів.
9 Молюсь я за добро для храму Господа мого Бога,
молюся за добро для міста!
123 Пісня прочан.
На Тебе я підводжу погляд,
Хто на престолі возсідає в Небесах!
2 Мов раб, який господаря пасе очима,
так наші погляди до Господа прикуті,
аби Він милостивий був до нас.
3 Будь милосердий, Господи, ласкавий будь до нас,
чимало ми приниження зазнали.
4 Чимало настраждались наші душі,
образ зазнали від ледачих і пихатих.
124 Давидова пісня прочан.
Нехай Ізраїль скаже:
«Якби ж то не Господь, Який нас не покинув,
2 якби ж то не Господь, Який лишився з нами?
3 Щоб сталося, коли на нас напали люті вороги,
вони би проковтнули нас живцем,
як тільки розгнівалися на нас!
4 Війська б ворожі змили нас,
немов бурхливого потоку води,
5 ті кривдники втопили б нас у водограї.
6 Славімо Господа, Який не дав нам,
мов здобичі, розтерзаними бути в їхніх пащах!
7 Мов птах, що ледве не потрапив у сильце,
так ледве врятувались наші душі.
Не затягнулося сильце, і ми спаслися!
8 Від Господа прийшла нам поміч,
від Того, Хто створив і небеса, і землю».
125 Пісня прочан.
Усі, хто Господу довірились, ніколи не схитнуться,
як і гора Сіон стояти буде вічно.
2 Єрусалим—місто, горами обійняте,
так само Свій народ Він оточив дбанням навічно.
3 На землях праведних людей поганам не селитись,
бо руки праведників не піднімуться на зле.
4 О Господи, дай милість доброчесним!
5 Хай прибере Господь тих безсоромних,
хто з кривдниками разом чинить зле.
Хай буде мир і спокій Ізраїлю!
126 Пісня прочан.
Коли Господь вигнанців до Сіону повернув,
для нас немовби втілився прекрасний сон!
2 Щасливі, ми співали радісних пісень.
Поширилася звістка між народів інших:
«Господь цим людям дарував добро!»
3 Так, нам Господь зробив добра багато,
і з того ми безмежно раді!
4 О Господи, вигнанців наших поверни,
нехай додому мчать, немов струмки в пустелі.
5 Хай ті, хто сіяв у сльозах, пожнуть у щасті.
6 Той, хто ронив, немов зерно, у землю сльози,[c]
нехай радіє, повертаючись із лантухом зерна.
127 Соломонова пісня прочан.
Якщо Господь не зводить дім,
стараються даремно будівничі.
Якщо Господь не на сторожі в місті,
даремно пильнуватимуть на вежі вартові.
2 Вставати рано і лягати пізно,
аби на хліб щоденний заробити—марно.
Господь Своїм улюбленцям дає поспати.
3 Господь дітей у спадок нам дарує,
із лона материнського дарує нагороду.
4 Сини, народжені у молоді роки,
то наче стріли в воїна руках.
5 Щасливий, хто наповнив ними сагайдак!
Не будуть посоромлені такі бійці,
які зустрінуться із ворогом біля міської брами[d].
128 Пісня прочан.
Щасливий той, хто Господа шанує,
щасливий, хто Його стежками йде.
2 Труди твої дадуть плоди,
тобі щаститиме в житті.
3 Твоя дружина буде, мов лоза родюча,
круг столу діти, мов оливкові дерева при оазі.
4 Тож пам’ятай: той чоловік, який шанує Бога,
від Нього матиме благословення.
5 Нехай благословить тебе Господь
із храму на горі Сіон,
щоб все життя втішався ти Ізраїлю добром,
6 щоби онуків дочекатись міг ти.
Хай буде мир Ізраїлю завжди!
129 Пісня прочан.
Ізраїлю, повідай нам історію свою:
«Багато утисків я з юності зазнав.
2 Багато утисків я з юності зазнав,
та переможений не був ні разу!
3 На спині борозни проорано мені,
то мої рани невигойні.
4 Та праведний Господь
мене від кривдників звільнив.
5 Нехай на ворогів Сіону всіх,
ганьба впаде, щоб їм вже більше не підвестись.
6 Нехай вони зів’януть, мов билина,
що виткнулась із даху, та зів’яла так завчасно.
7 Хай будуть як женці, що й жмені збіжжя не зберуть,
а вже про лантухи, то годі й говорити.
8 Хай жоден перехожий вас не привітає:
„Благословляємо ім’ям Господнім вас!”»
130 Пісня прочан.
З глибин печалі я до Господа звертався:
2 «Володарю, почуй моє благання!
Хай вуха Твої слухають мої молитви.
3 Хто б вистояв, якби Господь, Володар наш,
насправді покарав нас за провини?
4 Та поруч із Тобою йде прощення,
тож шануватимуть Тебе і поклонятись Тобі будуть».
5 На Господа надії покладаю,
життя моє в Його руках,
залежу від Його повчань.
6 Володаря душа моя чекає,
мов вартовий, що виглядає вранішню зорю,
той сторож, який жде вогнів досвітніх.
7 Ізраїлю, довірся Господу,
бо справжню милість лише у Господа знайдеш.
Щоразу Він рятує нас!
8 Так і Ізраїль Він спасе від всіх гріхів.
131 Пісня прочан.
О Господи, не гордий я і не пихатий
і не берусь за ті великі справи,
яких не здужаю зробити.
2 Але клянуся: я спокійний, не гнівливий,
душа моя впокорена, як в дитинча у матері обіймах,
яке от-от лиш відлучили від грудей.
3 Ізраїлю, на Бога покладайся відтепер і назавжди!
132 Пісня прочан.
О Господи, згадай Давида
і всі його страждання!
2 Він присягнувся Господу,
дав клятву Усемогутньому Володарю Ізраїлю.
3 Він сказав: «Не зайду до свого дому
й спочити на ліжко не ляжу,
4 повік не стулю, не дам задрімати очам,
5 аж доки я оселю Господу не відшукаю,
де Всемогутній Якова житло Собі візьме».
6 Про той намет в Ефраті[e] ми почули,
Святий ковчег знайшли в полях лісистих Киріат-Єаримських[f].
7 Зайдемо у Його святу оселю,
вклонімося підніжку[g] Його ніг.
8 Встань, Господи,[h]
й піди з ковчегом у нову оселю.
9 Нехай священики Твої
вдягнуться у освячене вбрання,
нехай на радощах підуть у танок Твої вірні!
10 В ім’я слуги Твого Давида
не відвертайся від Свого царя-обранця[i].
11 Господь Давиду присягнувся,
і Він ніколи не введе в оману:
«Я посаджу твоїх нащадків на твоїм престолі,
12 якщо за Заповітом йтимуть твої діти
і будуть слухати Мої повчання—
усе, чого тебе навчив Я.
Тоді нащадки їхні
посідатимуть престол віднині і довіку.
13 Бог обрав Сіон,
і саме тут Він хоче мати Свій дім.
14 Тут житиму Я відтепер і навіки,
тому що вподобав Собі це місце.
15 Сіон благословлю Я щедрим збіжжям,
Я бідним обіцяю дати хліб.
16 Священиків Я одягну в спасіння шати,
а праведні Сіона підуть в радісний танок.
17 Я піднесу Давидів ріг[j],
прославлю Я Свого царя-обранця.
18 Ганьбою вкрию недругів його,
його ж корона осяйною буде».
Свята Біблія: Сучасною мовою (УСП) © 1996, 2019 Bible League International