Book of Common Prayer
1 Блажен муж, що за радою несправедливих не ходить, і не стоїть на дорозі грішних, і не сидить на сидінні злоріків,
2 та в Законі Господнім його насолода, і про Закон Його вдень та вночі він роздумує!
3 І він буде, як дерево, над водним потоком посаджене, що родить свій плід своєдчасно, і що листя не в'яне його, і все, що він чинить, щаститься йому!
4 Не так ті безбожні, вони як полова, що вітер її розвіває!
5 Ось тому то не встоять безбожні на суді, ані грішники у зборі праведних,
6 дорогу бо праведних знає Господь, а дорога безбожних загине!
2 Чого то племена бунтують, а народи задумують марне?
2 Земні царі повстають, і князі нараджуються разом на Господа та на Його Помазанця:
3 Позриваймо ми їхні кайдани, і поскидаймо із себе їхні пута!
4 Але Той, Хто на небесах пробуває посміється, Владика їх висміє!
5 Він тоді в Своїм гніві промовить до них, і настрашить їх Він у Своїм пересерді:
6 Я ж помазав Свого Царя на Сіон, святу гору Свою.
7 Я хочу звістити постанову: Промовив до Мене Господь: Ти Мій Син, Я сьогодні Тебе породив.
8 Жадай Ти від Мене, і дам Я народи Тобі, як спадщину Твою, володіння ж Твоє аж по кінці землі!
9 Ти їх повбиваєш залізним жезлом, потовчеш їх, як посуд ганчарський...
10 А тепер помудрійте, царі, навчіться ви, судді землі:
11 Служіть Господеві зо страхом, і радійте з тремтінням!
12 Шануйте Сина, щоб Він не розгнівався, і щоб вам не загинути в дорозі, бо гнів Його незабаром запалиться. Блаженні усі, хто на Нього надіється!
3 Псалом Давидів, як він утікав був від перед Авесаломом, своїм сином. (3-2) Господи, як багато моїх ворогів, як багато стають проти мене!
2 (3-3) Багато-хто кажуть про душу мою: Йому в Бозі спасіння нема! Села.
3 (3-4) Але, Господи, щит Ти для мене та слава моя, і мою голову Ти підіймаєш!
4 (3-5) Своїм голосом кличу до Господа, і Він озветься зо святої Своєї гори. Села.
5 (3-6) Я лягаю і сплю, і пробуджуюся, бо Господь підпирає мене,
6 (3-7) і я не побоюсь десяти тисяч люду, які проти мене навколо отаборились!
7 (3-8) Устань же, о Господи! Спаси мене, Боже мій, бо Ти разиш усіх ворогів моїх в щоку, зуби грішникам крушиш!
8 (3-9) Спасіння від Господа, і над народом Твоїм Твоє благословення! Села.
4 Для дириґетна хору. На струнніх знаряддях. Псалом Давидів. (4-2) Коли кличу, озвися до мене, Боже правди моєї, Ти простір для мене робив у тісноті... Помилуй мене, і почуй молитву мою!
2 (4-3) Людські сини, доки слава моя буде ганьбитись? Доки будете марне любити, шукати неправди? Села.
3 (4-4) і знайте, що святого для Себе Господь відділив, почує Господь, як я кликати буду до Нього!
4 (4-5) Гнівайтеся, та не грішіть; на ложах своїх розмишляйте у ваших серцях, та й мовчіть! Села.
5 (4-6) Жертви правди приносьте, і надійтесь на Господа.
6 (4-7) Багато-хто кажуть: Хто нам покаже добро? Підійми ж на нас, Господи, світло Свого лиця!
7 (4-8) Ти даєш більшу радість у серці моїм, ніж у них, як помножилося їхнє збіжжя та їхнє вино молоде.
8 (4-9) У спокої я ляжу, і засну, бо Ти, Господи, єдиний даєш мені жити безпечно!
7 Жалібна пісня Давидова, яку він співав Господеві в справі веніямінівця Куща.
2 (7-3) щоб ворог моєї душі не розшарпав, як лев, що кості ламає, й ніхто не рятує!
3 (7-4) Господи, Боже мій, коли я таке учинив, коли є беззаконня в долонях моїх,
4 (7-5) коли я доброчинцеві злом відплатив, і без причини ограбував свого противника,
5 (7-6) ворог нехай переслідує душу мою, і нехай дожене, і нехай до землі він потопче життя моє, і хай мою славу оберне на порох! Села.
6 (7-7) Устань же, о Господи, в гніві Своїм, понесися на лютість моїх ворогів, і до мене скеруй постанову Свою, яку Ти заповів!
7 (7-8) і громада народів оточить Тебе, і над нею вернися на висоту!
8 (7-9) Господь судить людей, суди ж мене, Господи, за моєю правотою й за моєю невинністю.
9 (7-10) Нехай злоба безбожних скінчиться, а Ти зміцни праведного, бо вивідуєш Ти серця й нирки, о праведний Боже!
10 (7-11) Щит мій у Бозі, Який чистих серцем спасає.
11 (7-12) Бог Суддя справедливий, і щоденно на злого Бог гнівається,
12 (7-13) коли хто не навернеться, буде гострити меча Свого Він, Свого лука натягне й наставить його,
13 (7-14) і йому приготовив смертельні знаряддя, Він зробить огнистими стріли Свої.
14 (7-15) Ото, беззаконня зачне нечестивий, і завагітніє безправ'ям, і породить неправду.
15 (7-16) Він рова копав, і його викопав, і впав сам до ями, яку приготовив,
16 (7-17) обернеться зло його на його голову, і на маківку зійде його беззаконня!
17 (7-18) Я ж Господа буду хвалити за Його правдою, і буду виспівувати Ймення Всевишнього Господа!
21 І простяг Мойсей руку свою на море, і Господь гнав море сильним східнім вітром цілу ніч, і зробив море суходолом, і розступилася вода.
22 І ввійшли Ізраїлеві сини в середину моря, як на суходіл, а море було для них муром із правиці їхньої та з лівиці їхньої.
23 А єгиптяни гналися, і ввійшли за ними всі фараонові коні й колесниці його, та його комонники до середини моря.
24 І сталося за ранньої сторожі, і поглянув Господь на єгипетський табір у стовпі огня й хмари, та й привів у замішання єгипетський табір.
25 І поскидав колеса з колесниць його, і вчинив, що йому було тяжко ходити. І єгиптяни сказали: Утікаймо від ізраїльтян, бо Господь воює за них з Єгиптом!
26 І промовив Господь до Мойсея: Простягни свою руку на море, і нехай вернеться вода на єгиптян, на їхні колесниці й на комонників їхніх.
27 І простяг Мойсей руку свою на море, і море вернулося, коли настав ранок, до сили своєї, а єгиптяни втікали навпроти нього. І кинув Господь єгиптян у середину моря!
28 І вернулась вода, і позакривала колесниці та комонників усьому фараоновому військові, що ввійшло за ними в море. Ані жоден із них не зостався!
29 А Ізраїлеві сини йшли суходолом у середині моря, а море було для них муром із правиці їхньої та з лівиці їхньої.
30 І визволив Господь того дня Ізраїля з єгипетської руки. І бачив Ізраїль мертвих єгиптян на березі моря.
31 І побачив Ізраїль сильну руку, яку виявив Господь у Єгипті, і став боятися той народ Господа! І ввірував він у Господа, та в Мойсея, раба Його.
1 Петро, апостол Ісуса Христа, захожанам Розпорошення: Понту, Галатії, Каппадокії, Азії й Віфінії, вибраним
2 із передбачення Бога Отця, посвяченням Духа, на покору й окроплення кров'ю Ісуса Христа: нехай примножиться вам благодать та мир!
3 Благословенний Бог і Отець Господа нашого Ісуса Христа, що великою Своєю милістю відродив нас до живої надії через воскресення з мертвих Ісуса Христа,
4 на спадщину нетлінну й непорочну та нев'янучу, заховану в небі для вас,
5 що ви бережені силою Божою через віру на спасіння, яке готове з'явитися останнього часу.
6 Тіштеся з того, засмучені трохи тепер, якщо треба, всілякими випробовуваннями,
7 щоб досвідчення вашої віри було дорогоцінніше за золото, яке гине, хоч і огнем випробовується, на похвалу, і честь, і славу при з'явленні Ісуса Христа.
8 Ви Його любите, не бачивши, і віруєте в Нього, хоч тепер не бачите, а вірувавши, радієте невимовною й славною радістю,
9 бо досягаєте мети віри вашої спасіння душам.
10 Про це спасіння розвідували та допитувалися пророки, що звіщали про благодать, призначену вам.
11 Вони досліджували, на котрий чи на який час показував Дух Христів, що в них був, коли Він сповіщав про Христові страждання та славу, що прийдуть по них.
12 Їм відкрито було, що вони не для себе самих, а для вас служили тим, що тепер звіщено вам через благовісників Духом Святим, із неба посланим, на що бажають дивитися Анголи.
14 Нехай серце вам не тривожиться! Віруйте в Бога, і в Мене віруйте!
2 Багато осель у домі Мого Отця; а коли б то не так, то сказав би Я вам, що йду приготувати місце для вас?
3 А коли відійду й приготую вам місце, Я знову прийду й заберу вас до Себе, щоб де Я були й ви.
4 А куди Я йду дорогу ви знаєте.
5 Говорить до Нього Хома: Ми не знаємо, Господи, куди йдеш; як же можемо знати дорогу?
6 Промовляє до нього Ісус: Я дорога, і правда, і життя. До Отця не приходить ніхто, якщо не через Мене.
7 Коли б то були ви пізнали Мене, ви пізнали були б і Мого Отця. Відтепер Його знаєте ви, і Його бачили.
8 Говорить до Нього Пилип: Господи, покажи нам Отця, і вистачить нам!
9 Промовляє до нього Ісус: Стільки часу Я з вами, ти ж не знаєш, Пилипе, Мене? Хто бачив Мене, той бачив Отця, то як же ти кажеш: Покажи нам Отця?
10 Чи не віруєш ти, що Я в Отці, а Отець у Мені? Слова, що Я вам говорю, говорю не від Себе, а Отець, що в Мені перебуває, Той чинить діла ті.
11 Повірте Мені, що Я в Отці, а Отець у Мені! Коли ж ні, то повірте за вчинки самі.
12 Поправді, поправді кажу вам: Хто вірує в Мене, той учинить діла, які чиню Я, і ще більші від них він учинить, бо Я йду до Отця.
13 І коли що просити ви будете в Імення Моє, те вчиню, щоб у Сині прославивсь Отець.
14 Коли будете в Мене просити чого в Моє Ймення, то вчиню.
15 Якщо Ви Мене любите, Мої заповіді зберігайте!
16 І вблагаю Отця Я, і Втішителя іншого дасть вам, щоб із вами повік перебував,
17 Духа правди, що Його світ прийняти не може, бо не бачить Його та не знає Його. Його знаєте ви, бо при вас перебуває, і в вас буде Він.