Book of Common Prayer
146 Алілуя! Хвали, душе моя, Господа,
2 хвалитиму Господа, поки живу, співатиму Богу моєму, аж поки існую!
3 Не надійтесь на князів, на людського сина, бо в ньому спасіння нема:
4 вийде дух його і він до своєї землі повертається, того дня його задуми гинуть!
5 Блаженний, кому його поміч Бог Яковів, що надія його на Господа, Бога його,
6 що небо та землю вчинив, море й усе, що є в них, що правди пильнує навіки,
7 правосуддя вчиняє покривдженим, що хліба голодним дає! Господь в'язнів розв'язує,
8 Господь очі сліпим відкриває, Господь випростовує зігнутих, Господь милує праведних!
9 Господь обороняє приходьків, сироту та вдовицю підтримує, а дорогу безбожних викривлює!
10 Хай царює навіки Господь, Бог твій, Сіоне, із роду у рід! Алілуя!
147 Хваліть Господа, добрий бо Він, виспівуйте нашому Богу, приємний бо Він, Йому подобає хвала!
2 Господь Єрусалима будує, збирає вигнанців ізраїлевих.
3 Він зламаносердих лікує, і їхні рани болючі обв'язує,
4 вираховує Він число зорям, і кожній із них дає ймення.
5 Великий Господь наш, та дужий на силі, Його мудрости міри нема!
6 Господь підіймає слухняних, безбожних понижує аж до землі.
7 Дайте відповідь Господу нашому вдячною піснею, заграйте для нашого Бога на гуслах:
8 Він хмарами небо вкриває, приготовлює дощ для землі, оброщує гори травою,
9 худобі дає її корм, воронятам чого вони кличуть!
10 Не в силі коня уподоба Його, і не в членах людини Його закохання,
11 Господь любить тих, хто боїться Його, хто надію складає на милість Його!
12 Хвали Господа, Єрусалиме, прославляй Свого Бога, Сіоне,
13 бо зміцняє Він засуви брам твоїх, синів твоїх благословляє в тобі,
14 чинить мир у границі твоїй, годує тебе пшеницею щирою,
15 посилає на землю наказа Свого, дуже швидко летить Його Слово!
16 Дає сніг, немов вовну, розпорошує паморозь, буцім то порох,
17 Він кидає лід Свій, немов ті кришки, і перед морозом Його хто устоїть?
18 Та Він пошле Своє слово, та й розтопить його, Своїм вітром повіє, вода потече!
19 Своє слово звіщає Він Якову, постанови Свої та Свої правосуддя ізраїлю:
20 для жодного люду Він так не зробив, той не знають вони правосуддя Його! Алілуя!
111 Алілуя! Буду славити Господа з повного серця, в колі праведних та на згромадженні!
2 Великі Господні діла, вони пожадані для всіх, хто їх любить!
3 Його діло краса та величність, а правда Його пробуває навіки!
4 Він пам'ятку чудам Своїм учинив, милостивий та щедрий Господь!
5 Поживу дає Він для тих, хто боїться Його, заповіта Свого пам'ятає повік!
6 Силу чинів Своїх об'явив Він народові Своєму, щоб спадщину народів їм дати.
7 Діла рук Його правда та право, всі накази Його справедливі,
8 вони кріпкі на вічні віки, вони зроблені вірністю і правотою!
9 Послав Він Своєму народові визволення, заповіта Свого поставив навіки, святе та грізне Його Ймення!
10 Початок премудрости страх перед Господом, добрий розум у тих, хто виконує це, Його слава навіки стоїть!
112 Алілуя! Блажен муж, що боїться Господа, що заповіді Його любить!
2 Буде сильним насіння його на землі, буде поблагословлений рід безневинних!
3 Багатство й достаток у домі його, а правда його пробуває навіки!
4 Світло сходить у темряві для справедливих, Він ласкавий, і милостивий, і праведний!
5 Добрий муж милостивий та позичає, удержує справи свої справедливістю,
6 і навіки він не захитається, у вічній пам'яті праведний буде!
7 Не боїться він звістки лихої, його серце міцне, надію складає на Господа!
8 Уміцнене серце його не боїться, бо він бачить нещастя поміж ворогами своїми!
9 Він щедро убогим дає, його правда навіки стоїть, його ріг підіймається в славі!
10 Це бачить безбожний та гнівається, скрегоче зубами своїми та тане... Бажання безбожних загине!
113 Алілуя! Хваліте, Господні раби, хваліть ім'я Господа!
2 Нехай буде благословенне Господнє ім'я відтепер і навіки!
3 Від сходу сонця аж до заходу його прославляйте Господнє ім'я!
4 Господь підіймається над усі народи, Його слава понад небеса!
5 Хто подібний до Господа, нашого Бога, що мешкає на висоті,
6 та знижується, щоб побачити те, що на небесах і на землі?
7 Бідаря Він підводить із пороху, зо сміття підіймає нужденного,
8 щоб його посадити з вельможними, з вельможними люду Його!
9 Він неплідну в домі садовить за радісну матір дітей! Алілуя!
36 І сказав Саул: Зійдімо вночі за филистимлянами, та й винищуймо їх аж до ранкового світла, і не полишімо між ними нікого. А вони сказали: Роби все, що добре в очах твоїх. А священик сказав: Приступімо тут до Бога!
37 І запитався Саул Бога: Чи зійти за филистимлянами? Чи даси їх в Ізраїлеву руку? Та Він не відповів йому того дня.
38 І сказав Саул: Зійдіться сюди всі видатні народу, і пізнайте та побачте, у чому стався той гріх сьогодні.
39 Бо як живий Господь, що допоміг Ізраїлеві, якщо він був хоча б на сині моїм Йонатані, то конче помре він! Та ніхто не відповів йому з усього народу.
40 І сказав він до всього Ізраїля: Ви станете на один бік, а я та син мій Йонатан на другий бік. І сказав той народ до Саула: Зроби, що добре в очах твоїх!
41 І сказав Саул до Господа, Бога Ізраїля: Дай же тумім! І був виявлений жеребком Йонатан та Саул, а народ повиходив оправданим.
42 І сказав Саул: Киньте поміж мною та поміж сином моїм Йонатаном. І був виявлений Йонатан.
43 І сказав Саул до Йонатана: Розкажи мені, що ти зробив? І розповів йому Йонатан і сказав: Я справді скуштував кінцем кия, що був у руці моїй, трохи меду. Ось я помру за це!
44 І сказав Саул: Так нехай зробить Бог, і так нехай додасть, що конче помреш, Йонатане!
45 А народ сказав до Саула: Чи помирати Йонатанові, що зробив оце велике спасіння в Ізраїлі? Борони Боже! Як живий Господь, не спаде волосина з голови його на землю, бо з Богом робив він цього дня! І визволив народ Йонатана, і він не помер.
5 Отож, виправдавшись вірою, майте мир із Богом через Господа нашого Ісуса Христа,
2 через Якого ми вірою одержали доступ до тієї благодаті, що в ній стоїмо, і хвалимось надією слави Божої.
3 І не тільки нею, але й хвалимося в утисках, знаючи, що утиски приносять терпеливість,
4 а терпеливість досвід, а досвід надію,
5 а надія не засоромить, бо любов Божа вилилася в наші серця Святим Духом, даним нам.
6 Бо Христос, коли ми були ще недужі, своєї пори помер за нечестивих.
7 Бо навряд чи помре хто за праведника, ще бо за доброго може хто й відважиться вмерти.
8 А Бог доводить Свою любов до нас тим, що Христос умер за нас, коли ми були ще грішниками.
9 Тож тим більше спасемося Ним від гніву тепер, коли кров'ю Його ми виправдані.
10 Бо коли ми, бувши ворогами, примирилися з Богом через смерть Сина Його, то тим більше, примирившися, спасемося життям Його.
11 І не тільки це, але й хвалимося в Бозі через Господа нашого Ісуса Христа, що через Нього одержали ми тепер примирення.
22 А Ісус, відповідаючи, знов почав говорити їм притчами, кажучи:
2 Царство Небесне подібне одному цареві, що весілля справляв був для сина свого.
3 І послав він своїх рабів покликати тих, хто був на весілля запрошений, та ті не хотіли прийти.
4 Знову послав він інших рабів, наказуючи: Скажіть запрошеним: Ось я приготував обід свій, закололи бики й відгодоване, і все готове. Ідіть на весілля!
5 Та вони злегковажили та порозходились, той на поле своє, а той на свій торг.
6 А останні, похапавши рабів його, знущалися, та й повбивали їх.
7 І розгнівався цар, і послав своє військо, і вигубив тих убійників, а їхнє місто спалив.
8 Тоді каже рабам своїм: Весілля готове, але недостойні були ті покликані.
9 Тож підіть на роздоріжжя, і кого тільки спіткаєте, кличте їх на весілля.
10 І вийшовши раби ті на роздоріжжя, зібрали всіх, кого тільки спіткали, злих і добрих. І весільна кімната гістьми переповнилась.
11 Як прийшов же той цар на гостей подивитись, побачив там чоловіка, в одежу весільну не вбраного,
12 та й каже йому: Як ти, друже, ввійшов сюди, не мавши одежі весільної? Той же мовчав.
13 Тоді цар сказав своїм слугам: Зв'яжіть йому ноги та руки, та й киньте до зовнішньої темряви, буде плач там і скрегіт зубів...
14 Бо багато покликаних, та вибраних мало.