Book of Common Prayer
66 Для дириґетна хору. Пісня. Псалом. Уся земле, покликуйте Богові,
2 виспівуйте честь Його Йменню, честь для слави Його покладіть!
3 Скажіть Богу: Які Твої вчинки грізні! Через силу велику Твою Твої вороги піддадуться Тобі,
4 вся земля буде падати до ніг Твоїх, і співати Тобі буде, оспівувати Ймення Твоє! Села.
5 ідіть і погляньте на Божі діла, Він грізний у ділах проти людських синів!
6 Він на суходіл змінив море, й переходили річку ногою, там раділи ми в Ньому!
7 Він царює навіки Своєю могутністю, очі Його між народами зорять, нехай не несуться відступники! Села.
8 Благословляйте, народи, нашого Бога, і голос слави Його розголошуйте,
9 що зберіг при житті нашу душу, і не дав нозі нашій спіткнутись,
10 бо Ти, Боже, нас випробовував, Ти нас перетопив, як срібло перетоплюється...
11 Ти нас до в'язниці впровадив, Ти пута поклав нам на стегна,
12 Ти їздити дав був людині по головах наших, ми ввійшли до огню й до води, але на широкі місця Ти нас вивів!
13 Увійду я до дому Твого з цілопаленнями, обіти свої Тобі виплачу ті,
14 що їх вимовили мої губи й сказали були мої уста в тісноті моїй!
15 Цілопалення ситих тельців піднесу Тобі з димом кадильним баранячим, приготую биків із козлами. Села.
16 ідіть, і послухайте, всі богобійні, а я розкажу, що Він учинив для моєї душі:
17 До Нього я кликав устами своїми, і хвали Йому під моїм язиком!
18 Коли б беззаконня я бачив у серці своїм, то Господь не почув би мене,
19 але Бог почув, і вислухав голос моєї молитви!
20 Благословенний Бог, Який не відкинув моєї молитви й Свого милосердя від мене!
67 Для дириґетна хору. На струнних знаряддях. Псалом. Пісня. (67-2) Нехай Бог помилує нас, і хай поблагословить, хай засяє над нами обличчям Своїм, Села,
2 (67-3) щоб пізнати дорогу Твою на землі, посеред народів усіх спасіння Твоє!
3 (67-4) Хай Тебе вихваляють народи, о Боже, хай славлять Тебе всі народи!
4 (67-5) Нехай веселяться й співають племена, бо Ти правдою судиш народи й племена ведеш на землі! Села.
5 (67-6) Хай Тебе вихваляють народи, о Боже, хай славлять Тебе всі народи!
6 (67-7) Земля врожай свій дала, Бог поблагословив нас, наш Бог!
7 (67-8) Нехай благословляє нас Бог, і всі кінці землі хай бояться Його!
19 Для дириґетна хору. Псалом Давидів. (19-2) Небо звіщає про Божую славу, а про чин Його рук розказує небозвід.
2 (19-3) Оповіщує день дневі слово, а ніч ночі показує думку,
3 (19-4) без мови й без слів, не чутний їхній голос,
4 (19-5) та по цілій землі пішов відголос їхній, і до краю вселенної їхні слова! Для сонця намета поставив у них,
5 (19-6) а воно, немов той молодий, що виходить із-під балдахину свого, воно тішиться, мов той герой, щоб пробігти дорогу!
6 (19-7) Вихід його з краю неба, а обіг його аж на кінці його, і від спеки його ніщо не заховається.
7 (19-8) Господній Закон досконалий, він зміцнює душу. Свідчення Господа певне, воно недосвідченого умудряє.
8 (19-9) Справедливі Господні накази, бо серце вони звеселяють. Заповідь Господа чиста, вона очі просвітлює.
9 (19-10) Страх Господа чистий, він навіки стоїть. Присуди Господа правда, вони справедливі всі разом,
10 (19-11) дорожчі вони понад золото і понад безліч щирого золота, і солодші за мед і за сік щільниковий,
11 (19-12) і раб Твій у них бережкий, а в дотриманні їх нагорода велика.
12 (19-13) А помилки хто зрозуміє? Від таємних очисть Ти мене,
13 (19-14) і від свавільців Свого раба заховай, нехай не панують вони надо мною, тоді непорочним я буду, і від провини великої буду очищений.
14 (19-15) Нехай будуть із волі Твоєї слова моїх уст, а думки мого серця перед лицем Твоїм, Господи, скеле моя й мій Спасителю!
46 Для дириґетна хору. Синів Кореєвих. На спів „Аламот". Пісня. (46-2) Бог для нас охорона та сила, допомога в недолях, що часто трапляються,
2 (46-3) тому не лякаємось ми, як трясеться земля, і коли гори зсуваються в серце морів!
3 (46-4) Шумлять і киплять Його води, через велич Його тремтять гори. Села.
4 (46-5) Річка, відноги її веселять місто Боже, найсвятіше із місць пробування Всевишнього.
5 (46-6) Бог серед нього, нехай не хитається, Бог поможе йому, коли ранок настане.
6 (46-7) Шуміли народи, хиталися царства, а Він голос подав Свій і земля розпливлася.
7 (46-8) З нами Господь Саваот, наша твердиня Бог Яковів. Села.
8 (46-9) ідіть, оглядайте Господні діла, які руйнування вчинив на землі!
9 (46-10) Аж до краю землі припиняє Він війни, ламає Він лука й торощить списа, палить огнем колесниці!
10 (46-11) Вгамуйтесь та знайте, що Бог Я, піднесусь між народами, піднесусь на землі!
11 (46-12) З нами Господь Саваот, наша твердиня Бог Яковів! Села.
12 І побіг один веніяминівець із бою, і прибув того дня до Шіло; а одежа його була подерта, і порох на голові його.
13 І прибув він, аж ось Ілій сидить на стільці при дорозі й виглядає, бо серце йому тремтіло за Божого ковчега. А той чоловік прийшов, і розповів у місті, і закричало все місто!
14 А Ілій почув голос того крику та й сказав: Що це за голос того натовпу? А той чоловік поспішив і прийшов, та й розповів Ілієві.
15 А Ілій був віку дев'ятидесяти й восьми літ, а очі його померкли, і він не міг бачити.
16 І сказав той чоловік до Ілія: Я той, що прибіг із бою, і я втік сьогодні з бойових лав. І сказав Ілій: Що то сталося, мій сину?
17 І відповів вісник і сказав: Ізраїль побіг перед филистимлянами, і сталась велика поразка в народі. І обидва сини твої, Хофні та Пінхас, полягли. А ковчег Божий узятий!
18 І сталося, як згадав він про Божого ковчега, то впав Ілій зо стільця навзнак при брамі, зламався карк йому, і він помер, бо той муж був старий та тяжкий. А він судив Ізраїля сорок літ.
19 А невістка його, Пінхасова жінка, була важка, близька до родів. І як зачула вона ту звістку, що взятий Божий ковчег і помер тесть її та чоловік її, то впала на коліна, та й породила, бо прийшли на неї породільні болі її.
20 А як настав час смерти її, то казали ті, що стояли при ній: Не бійся, бо ти породила сина! Та вона не відповіла, і не взяла цього до серця свого.
21 І вона назвала ім'я тому хлопцеві: Іхавод, кажучи: Відійшла Ізраїлева слава! Бо почула про взяття Божого ковчегу, і про тестя свого та про мужа свого,
22 та й сказала: Відійшла слава від Ізраїля, бо взятий Божий ковчег.
1 Яків, раб Бога й Господа Ісуса Христа, дванадцятьом племенам, які в Розпорошенні, вітаю я вас!
2 Майте, брати мої, повну радість, коли впадаєте в усілякі випробовування,
3 знаючи, що досвідчення вашої віри дає терпеливість.
4 А терпеливість нехай має чин досконалий, щоб ви досконалі та бездоганні були, і недостачі ні в чому не мали.
5 А якщо кому з вас не стачає мудрости, нехай просить від Бога, що всім дає просто, та не докоряє, і буде вона йому дана.
6 Але нехай просить із вірою, без жадного сумніву. Бо хто має сумнів, той подібний до морської хвилі, яку жене й кидає вітер.
7 Нехай бо така людина не гадає, що дістане що від Господа.
8 Двоєдушна людина непостійна на всіх дорогах своїх.
9 А понижений брат нехай хвалиться високістю своєю,
10 а багатий пониженням своїм, бо він промине, як той цвіт трав'яний,
11 бо сонце зійшло зо спекотою, і траву посушило, і відпав цвіт її, і зникла краса її виду... Так само зів'яне й багатий у дорогах своїх!
12 Блаженна людина, що витерпить пробу, бо, бувши випробувана, дістане вінця життя, якого Господь обіцяв тим, хто любить Його.
13 Випробовуваний, хай не каже ніхто: Я від Бога спокушуваний. Бо Бог злом не спокушується, і нікого Він Сам не спокушує.
14 Але кожен спокушується, як надиться й зводиться пожадливістю власною.
15 Пожадливість потому, зачавши, народжує гріх, а зроблений гріх народжує смерть.
16 Не обманюйтесь, брати мої любі!
17 Усяке добре давання та дар досконалий походить згори від Отця світил, що в Нього нема переміни чи тіні відміни.
18 Захотівши, Він нас породив словом правди, щоб ми стали якимсь первопочином творів Його.
23 Ісус же сказав Своїм учням: Поправді кажу вам, що багатому трудно ввійти в Царство Небесне.
24 Іще вам кажу: Верблюдові легше пройти через голчине вушко, ніж багатому в Боже Царство ввійти!
25 Як учні ж Його це зачули, здивувалися дуже й сказали: Хто ж тоді може спастися?
26 А Ісус позирнув і сказав їм: Неможливе це людям, та можливе все Богові.
27 Тоді відізвався Петро та до Нього сказав: От усе ми покинули, та й пішли за Тобою слідом; що ж нам буде за це?
28 А Ісус відказав їм: Поправді кажу вам, що коли, при відновленні світу, Син Людський засяде на престолі слави Своєї, тоді сядете й ви, що за Мною пішли, на дванадцять престолів, щоб судити дванадцять племен Ізраїлевих.
29 І кожен, хто за Ймення Моє кине дім, чи братів, чи сестер, або батька, чи матір, чи діти, чи землі, той багатокротно одержить і успадкує вічне життя.
30 І багато-хто з перших останніми стануть, а останні першими.