Book of Common Prayer
49 Пам'ятай про те слово Своєму рабові, що його наказав Ти чекати мені.
50 Це розрада моя в моїм горі, як слово Твоє оживляє мене.
51 Гордуни насміхалися з мене занадто, та я не відступив від Закону Твого!
52 Твої присуди я пам'ятаю відвіку, о Господи, і радію!
53 Буря мене обгорнула через нечестивих, що Закона Твого опускають!
54 Співи для мене Твої постанови у домі моєї мандрівки.
55 Я вночі пам'ятаю ім'я Твоє, Господи, і держуся Закону Твого!
56 Оце сталось мені, бо наказів Твоїх я держуся.
57 Я сказав: Моя доля, о Господи, щоб держатись мені Твоїх слів.
58 Я благаю Тебе цілим серцем: Учини мені милість за словом Своїм!
59 Я розважив дороги свої, й до свідоцтв Твоїх ноги свої звернув.
60 Я спішу й не барюся виконувати Твої заповіді.
61 Тенета безбожних мене оточили, та я не забув про Закона Твого.
62 Опівночі встаю я, щоб скласти подяку Тобі за присуди правди Твоєї.
63 Я приятель всім, хто боїться Тебе, й хто накази Твої береже!
64 Милосердя Твого, о Господи, повна земля, навчи Ти мене Своїх постанов!
65 Ти з рабом Своїм добре зробив, Господи, за словом Своїм.
66 Навчи мене доброго розуму та познавання, бо в заповіді Твої вірую я!
67 Доки я не страждав, блудив був, та тепер я держусь Твого слова.
68 Ти добрий, і чиниш добро, навчи Ти мене Своїх постанов!
69 Гордуни вимишляють на мене неправду, а я цілим серцем держуся наказів Твоїх.
70 Зробилось нечуле, як лій, їхнє серце, а я розкошую з Закону Твого.
71 Добре мені, що я змучений був, щоб навчитися Твоїх постанов!
72 Ліпший для мене Закон Твоїх уст, аніж тисячі золота й срібла.
49 Для дириґетна хору. Синів Кореєвих. Псалом. (49-2) Слухайте це, всі народи, візьміть до ушей, усі мешканці всесвіту,
2 (49-3) і людські сини й сини мужів, разом багатий та вбогий,
3 (49-4) мої уста казатимуть мудрість, думка ж серця мого розумність,
4 (49-5) нахилю своє ухо до приказки, розв'яжу свою загадку лірою!
5 (49-6) Чому маю боятись у день лихоліття, як стане круг мене неправда моїх ошуканців,
6 (49-7) які на багатство своє покладають надію, і своїми достатками хваляться?
7 (49-8) Але жодна людина не викупить брата, не дасть його викупу Богові,
8 (49-9) бо викуп їхніх душ дорогий, і не перестане навіки,
9 (49-10) щоб міг він ще жити навіки й не бачити гробу!
10 (49-11) Та люди побачать, що мудрі вмирають так само, як гинуть невіглас та неук, і лишають для інших багатство своє...
11 (49-12) Вони думають, ніби доми їхні навіки, місця їхнього замешкання з роду до роду, іменами своїми звуть землі,
12 (49-13) та не зостається в пошані людина, подібна худобі, що гине!
13 (49-14) Така їхня дорога глупота для них, та за ними йдуть ті, хто кохає їхню думку. Села.
14 (49-15) Вони зійдуть в шеол, і смерть їх пасе, немов вівці, а праведники запанують над ними від рання; подоба їхня знищиться, шеол буде мешканням для них...
15 (49-16) Та визволить Бог мою душу із влади шеолу, бо Він мене візьме! Села.
16 (49-17) Не лякайся, коли багатіє людина, коли збільшується слава дому її,
17 (49-18) бо, вмираючи, не забере вона всього, її слава не піде за нею!
18 (49-19) Хоч вона свою душу за життя свого хвалить, і славлять тебе, як для себе ти чиниш добро,
19 (49-20) вона прийде до роду батьків своїх, що світла вони не побачать навіки!
20 (49-21) Людина в пошані, але нерозумна, подібна худобі, що гине!
53 Для дириґетна хору. На „Махалат". Навчальний псалом. Давидів. (53-2) Безумний говорить у серці своїм: Нема Бога! Зіпсулись вони, і несправедливість обридливу чинять, нема доброчинця!...
2 (53-3) Бог зорить із неба на людських синів, щоб побачити, чи є там розумний, що Бога шукає.
3 (53-4) Усі повідступали, разом стали огидними, нема доброчинця, нема ні одного!...
4 (53-5) Чи ж не розуміють оті, хто беззаконня вчиняє, що мій люд поїдають? Вони споживають хліб Божий, та не кличуть Його!
5 (53-6) Тоді настрашилися страхом вони, хоч страху не було, бо розсипав Бог кості того, хто тебе оточив був, ти їх посоромив, бо ними погордував Бог!
6 (53-7) Аби то Він дав із Сіону спасіння ізраїлеві! Як долю Свого народу поверне Господь, то радітиме Яків, утішатися буде ізраїль!
13 (13-2) Якщо повстане серед тебе пророк або сновидець, і дасть тобі ознаку або чудо,
2 (13-3) і збудеться та ознака й те чудо, що сказав він тобі, до того говорячи: Ходімо ж за іншими богами, яких ти не знав, і будемо їм служити,
3 (13-4) то не слухайся слів того пророка або того сновидця, бо цим Господь, Бог ваш, випробовує вас, щоб пізнати, чи ви любите Господа, Бога вашого, усім своїм серцем і всією своєю душею.
4 (13-5) За Господом, Богом вашим, будете ходити, і Його будете боятися, і заповіді його будете виконувати, і голосу Його будете слухатися, і Йому будете служити, і до Нього будете линути.
5 (13-6) А пророк той або той сновидець нехай буде забитий, бо намовляв на відступство від Господа, Бога вашого, що вивів вас із єгипетського краю й викупив вас з дому рабства, щоб звести тебе з дороги, що наказав тобі Господь, Бог твій, ходити нею; і вигубиш зло з-посеред себе.
6 (13-7) Коли намовить тебе брат твій, син твоєї матері, або син твій, або дочка твоя, або жінка твого лоня, або твій приятель, який тобі як душа твоя, таємно говорячи: Ходімо ж і служім іншим богам, яких не знав ти та батьки твої,
7 (13-8) з богів тих народів, що навколо вас, близьких тобі або далеких від тебе, від кінця землі й аж до кінця землі,
8 (13-9) то не будеш згоджуватися з ним і не будеш слухатися його, і не буде милосердитися око твоє над ним, і не змилосердишся й не сховаєш його,
9 (13-10) бо конче заб'єш ти його, рука твоя буде на ньому найперше, щоб забити його, рука всього народу наостанку.
10 (13-11) І закидаєш його камінням, і він помре, бо жадав відвернути тебе від Господа, Бога твого, що вивів тебе з єгипетського краю, з дому рабства.
11 (13-12) А ввесь Ізраїль буде слухати і буде боятись, і більше не буде робити такої злої речі серед тебе.
2 Дайте місце для нас! Ми нікого не скривдили, нікого не зіпсували, нікого не ошукали!
3 Говорю не на осуд, бо я перед тим був сказав, що ви в серцях наших, щоб нам із вами чи померти чи жити.
4 У мене велика сміливість до вас, велика мені похвала з вас, я повний потіхи, збагачаюся радістю при всякому нашому горі.
5 Бо коли ми прийшли в Македонію, тіло наше не мало спочинку ніякого, у всьому бідуючи: назовні бої, страхіття всередині.
6 Але Бог, що тішить принижених, потішив нас приходом Тита,
7 і не тільки його прибуттям, а й потішенням, що ним він потішився з вас, коли розповідав нам про вашу журбу, про ваш смуток, про вашу горливість до мене, так що я більше тішився.
8 Коли я й засмутив вас листом, то не каюся, хоч і каявся був, бо бачу, що той лист засмутив вас, хоч і часово.
9 Я радію тепер не тому, що ви засмутились, а що ви засмутилися на покаяння, бо ви засмутились для Бога, щоб ні в чому не мати втрати від нас.
10 Бо смуток для Бога чинить каяття на спасіння, а про нього не жалуємо, а смуток світський чинить смерть.
11 Бо ось саме це, що ви засмутились для Бога, яку пильність велику воно вам зробило, яку оборону, яке обурення, який страх, яке бажання, яку горливість, яку помсту! Ви в усім показали, що чисті ви в справі.
12 А коли я й писав вам, то не через того, хто кривдить, і не через покривдженого, а щоб виявилася для вас наша пильність про вас перед Богом.
13 Тому то потіхою вашою втішились ми, а ще більше зраділи ми радістю Тита, що ви всі заспокоїли духа його.
14 Бо коли я про вас йому чим похвалився, то не осоромився; але як ми вам говорили все правду, так і наша хвала перед Титом правдива була!
15 І серце його прихильніше до вас, коли згадує він про покору всіх вас, як його прийняли ви були зо страхом і тремтінням.
16 Отож, тішуся я, що можу покластись у всьому на вас!
20 А як фарисеї спитали Його, коли Царство Божеє прийде, то Він їм відповів і сказав: Царство Боже не прийде помітно,
21 і не скажуть: Ось тут, або: Там. Бо Божеє Царство всередині вас!
22 І сказав Він до учнів: Прийдуть дні, коли побажаєте бачити один з днів Сина Людського, та не побачите...
23 І скажуть до вас: Ось тут, чи: Ось там, не йдіть, і за ним не біжіть!
24 Бо як блискавка, блиснувши, світить із одного краю під небом до другого краю під небом, так буде Свого дня й Син Людський.
25 А перше належить багато страждати Йому, і відцурається рід цей від Нього...
26 І, як було за днів Ноєвих, то буде так само й за днів Сина Людського:
27 їли, пили, женилися, заміж виходили, аж до того дня, коли Ной увійшов до ковчегу; прийшов же потоп, і всіх вигубив.
28 Так само, як було за днів Лотових: їли, пили, купували, продавали, садили, будували;
29 того ж дня, як Лот вийшов із Содому, огонь із сіркою з неба линув, і всіх погубив.
30 Так буде й того дня, як Син Людський з'явиться!
31 Хто буде того дня на домі, а речі його будуть у домі, нехай їх забрати не злазить. Хто ж на полі, так само нехай назад не вертається,
32 пам'ятайте про Лотову дружину!
33 Хто дбатиме зберегти свою душу, той погубить її, а коли хто погубить, той оживить її.
34 Кажу вам: удвох будуть ночі тієї на одному ліжкові: один візьметься, а другий полишиться.
35 Дві молотимуть разом, одна візьметься, а друга полишиться.
36 Двоє будуть на полі, один візьметься, а другий полишиться!
37 І казали вони Йому в відповідь: Де, Господи? А Він відказав їм: Де труп, там зберуться й орли...