Book of Common Prayer
25 Давидів. До Тебе підношу я, Господи, душу свою,
2 Боже мій, я на Тебе надіюсь, нехай же я не засоромлюсь, нехай не радіють мої вороги ради мене!
3 Не будуть також посоромлені всі, хто на Тебе надіється, та нехай посоромляться ті, хто на Тебе встає надаремно!
4 Дороги Твої дай пізнати мені, Господи, стежками Своїми мене попровадь,
5 провадь мене в правді Своїй і навчи Ти мене, бо Ти Бог спасіння мого, кожен день я на Тебе надіюсь!
6 Пам'ятай милосердя Своє, о мій Господи, і ласки Свої, бо відвічні вони!
7 Гріхи молодечого віку мого та провини мої не пригадуй, пам'ятай мене, Господи, в ласці Своїй через добрість Свою!
8 Господь добрий та праведний, тому грішних навчає в дорозі,
9 Він провадить покірних у правді, і лагідних навчає дороги Своєї!
10 Всі Господні стежки милосердя та правда для тих, хто Його заповіта й свідоцтва додержує.
11 Ради Ймення Свого, о Господи, прости мені прогріх, великий бо він!
12 Хто той чоловік, що боїться він Господа? Він наставить його на дорогу, котру має вибрати:
13 душа його житиме в щасті, і насіння його вспадку землю!
14 Приязнь Господня до тих, хто боїться Його, і Свій заповіт Він звістить їм.
15 Мої очі постійно до Господа, бо Він з пастки витягує ноги мої.
16 Обернися до мене й помилуй мене, я ж бо самітний та бідний!
17 Муки серця мого поширились, визволь мене з моїх утисків!
18 Подивися на горе моє та на муку мою, і прости всі гріхи мої!
19 Подивись на моїх ворогів, як їх стало багато, вони лютою ненавистю ненавидять мене!...
20 Пильнуй же моєї душі та мене хорони, щоб не бути мені засоромленим, бо надіюсь на Тебе!
21 Невинність та правда нехай оточають мене, бо надіюсь на Тебе!
22 Визволи, Боже, ізраїля від усіх його утисків!
9 Для дириґетна хору. На спів: „На смерть сина". Псалом Давидів. (9-2) Хвалитиму Господа усім серцем своїм, розповім про всі чуда Твої!
2 (9-3) Я буду радіти, і тішитись буду Тобою, і буду виспівувати Ймення Твоє, о Всевишній!
3 (9-4) Як будуть назад відступати мої вороги, то спіткнуться і вигинуть перед обличчям Твоїм!
4 (9-5) Бо суд мій і справу мою розсудив Ти, Ти на троні суддевім сидів, Судде праведний!
5 (9-6) Докорив Ти народам, безбожного знищив, ім'я їхнє Ти витер на вічні віки!
6 (9-7) О вороже мій, руйнування твої закінчились на вічність, ти й міста повалив був, і згинула з ними їхня пам'ять!
7 (9-8) Та буде Господь пробувати навіки, Він для суду поставив престола Свого,
8 (9-9) і вселенну Він буде судити по правді, справедливістю буде судити народи.
9 (9-10) і твердинею буде Господь для пригніченого, в час недолі притулком.
10 (9-11) і на Тебе надіятись будуть усі, що ім'я Твоє знають, бо не кинув Ти, Господи, тих, хто шукає Тебе!
11 (9-12) Співайте Господеві, що сидить на Сіоні, між народами розповідайте про чини Його,
12 (9-13) бо карає Він вчинки криваві, про них пам'ятає, і не забуває Він зойку убогих!
13 (9-14) Помилуй мене, Господи, поглянь на страждання моє від моїх ненависників, Ти, що мене підіймаєш із брам смерти,
14 (9-15) щоб я розповідав про всю славу Твою, у брамах Сіонської доні я буду радіти спасінням Твоїм!
15 (9-16) Народи попадали в яму, яку самі викопали, до пастки, яку заховали, нога їхня схоплена.
16 (9-17) Господь знаний, Він суд учинив, спіткнувсь нечестивий у вчинку своєї руки! Гра на струнах. Села.
17 (9-18) Попрямують безбожні в шеол, всі народи, що Бога забули,
18 (9-19) бож не навіки забудеться бідний, надія убогих не згине назавжди!
19 (9-20) Устань же, о Господи, хай людина не перемагає, нехай перед лицем Твоїм засуджені будуть народи!
20 (9-21) Накинь, Господи, пострах на них, нехай знають народи, що вони тільки люди! Села.
15 Псалом Давидів. Господи, хто може перебувати в наметі Твоїм? Хто мешкати може на святій Твоїй горі?
2 Той, хто в невинності ходить, і праведність чинить, і правду говорить у серці своїм,
3 хто не обмовляє своїм язиком, і злого не чинить для друга свого, і свого ближнього не зневажає!
4 Обридливий погорджений в очах його, і він богобійних шанує, присягає, для себе хоча б і на зло, і дотримує;
5 не дає свого срібла на лихву, і не бере на невинного підкупу. Хто чинить таке, ніколи той не захитається!
9 Тільки стережися, і дуже пильнуй свою душу, щоб не забув ти тих речей, що бачили очі твої, і щоб вони не повиходили з серця твого по всі дні життя твого, а ти подаси їх до відома синам твоїм та синам твоїх синів,
10 про день, коли стояв ти перед лицем Господа, Бога твого, на Хориві, як Господь говорив був до мене: Збери Мені той народ, і вони слухатимуть слів Моїх, із яких навчаться боятися Мене по всі дні, скільки вони житимуть на землі, та й синів своїх понавчають.
11 І поприходили ви, та й поставали під горою, а гора та горіла огнем аж до самих небес, а при тому була темрява, хмара та мряка.
12 І промовляв Господь до вас із середини огню, голос слів ви чули, та виду ви не бачили, окрім голосу.
13 І Він оголосив перед вами заповіта Свого, що наказав вам чинити, Десять Заповідей, і написав їх на двох камінних таблицях.
14 А мені Господь наказав того часу навчати вас постанов та законів, щоб виконували ви їх у Краю, куди ви переходите володіти ним.
1 Павло, з волі Божої апостол Христа Ісуса, та брат Тимофій, до Божої Церкви в Коринті, з усіма святими в цілій Ахаї,
2 благодать вам і мир від Бога Отця нашого й Господа Ісуса Христа!
3 Благословенний Бог і Отець Господа нашого Ісуса Христа, Отець милосердя й Бог потіхи всілякої,
4 що в усякій скорботі Він нас потішає, щоб змогли потішати й ми тих, що в усякій скорботі знаходяться, тією потіхою, якою потішує Бог нас самих.
5 Бо поскільки намножуються в нас терпіння Христові, так через Христа й потішення наше намножується.
6 Бо як терпимо скорботи, то на вашу потіху й спасіння; коли потішаємось, то на вашу потіху в терпінні тих самих страждань, які терпимо й ми.
7 А наша надія певна про вас, бо ми знаємо, що ви спільники як у терпіннях, так само і в потісі.
8 Бо не хочемо, браття, щоб не відали ви про нашу скорботу, що в Азії трапилась нам, бо над міру й над силу були ми обтяжені, так що ми не надіялися навіть жити.
9 Та самі ми в собі мали присуд на смерть, щоб нам не покладати надії на себе, а на Бога, що воскрешує мертвих,
10 що від смерти такої нас визволив і визволяє, і на Нього й покладаємося, що й ще визволить Він,
11 як поможете разом і ви молитвою за нас, щоб за дар ласки, що нам виявлений багатьма, багато-хто дяку складали за нас.
25 Ішло ж з Ним багато людей. І, звернувшись, сказав Він до них:
26 Коли хто приходить до Мене, і не зненавидить свого батька та матері, і дружини й дітей, і братів і сестер, а до того й своєї душі, той не може буть учнем Моїм!
27 І хто свого хреста не несе, і не йде вслід за Мною, той не може бути учнем Моїм!
28 Хто бо з вас, коли башту поставити хоче, перше не сяде й видатків не вирахує, чи має потрібне на виконання,
29 щоб, коли покладе він основу, але докінчити не зможе, усі, хто побачить, не стали б сміятися з нього,
30 говорячи: Чоловік цей почав будувати, але докінчити не міг...
31 Або який цар, ідучи на війну супроти царя іншого, перше не сяде порадитися, чи спроможен він із десятьма тисячами стріти того, хто йде з двадцятьма тисячами проти нього?
32 Коли ж ні, то, як той ще далеко, шле посольство до нього та й просить про мир.
33 Так ото й кожен із вас, який не зречеться усього, що має, не може бути учнем Моїм.
34 Сіль добра річ. Коли ж сіль несолоною стане, чим приправити її?
35 Ні на землю, ні на гній не потрібна вона, її геть викидають. Хто має вуха, щоб слухати, нехай слухає!