Book of Common Prayer
148 Алілуя! Хваліте Господа з небес, хваліте Його в висоті!
2 Хваліте Його, всі Його Анголи, хваліте Його, усі війська Його:
3 Хваліте Його, сонце й місяцю, хваліте Його, усі зорі ясні!
4 Хваліте Його, небеса із небес, та води, що над небесами!
5 Нехай Господа хвалять вони, бо Він наказав, і створились вони,
6 Він їх поставив на вічні віки, дав наказа, і не переступлять його!
7 Хваліть Господа також з землі: риби великі й безодні усі,
8 огонь та град, сніг та туман, вітер бурхливий, що виконує слово Його,
9 гори та пагірки всі, плідне дерево та всі кедрини,
10 звірина й вся худоба, все плазуюче та птаство крилате,
11 земні царі й всі народи, князі та всі судді землі,
12 юнаки та дівиці, старі разом із дітьми,
13 нехай усі хвалять Господнє ім'я, бо Його тільки Ймення звеличилось, величність Його на землі й небесах!
14 Він рога народу Своєму підніс! Слава всім богобійним Його, дітям ізраїлевим, народові, що до Нього близький! Алілуя!
149 Алілуя! Заспівайте для Господа пісню нову, Йому слава на зборах святих!
2 Хай ізраїль радіє Творцем своїм, хай Царем своїм тішаться діти Сіону!
3 Нехай славлять ім'я Його танцем, нехай вигравають для Нього на бубні та гуслах,
4 бо знаходить Господь уподобу в народі Своїм, прикрашає покірних спасінням!
5 Хай радіють у славі святі, хай співають на ложах своїх,
6 прославлення Бога на їхніх устах, а меч обосічний ув їхніх руках,
7 щоб чинити між племенами помсту, між народами кари,
8 щоб їхніх царів пов'язати кайданами, а їхніх вельмож ланцюгами,
9 щоб між ними чинити суд написаний! Він величність для всіх богобійних! Алілуя!
150 Алілуя! Хваліть Бога в святині Його, хваліте Його на могутнім Його небозводі!
2 Хваліте Його за чини могутні Його, хваліте Його за могутню величність Його!
3 Хваліте Його звуком трубним, хваліте Його на арфі та гуслах!
4 Хваліте Його на бубні та танцем, хваліте Його на струнах та флейті!
5 Хваліте Його на цимбалах дзвінких, хваліте Його на цимбалах гучних!
6 Все, що дихає, хай Господа хвалить! Алілуя!
114 Як виходив ізраїль з Єгипту, від народу чужого дім Яковів,
2 Юда став за святиню Йому, а ізраїль Його пануванням!
3 Побачило море все це і побігло, Йордан повернувся назад!
4 Гори скакали, немов баранці, а пагірки немов ті ягнята!
5 Що тобі, море, що ти втікаєш? Йордане, що ти повернувся назад?
6 Чого скачете, гори, немов баранці, а пагірки мов ті ягнята?
7 Тремти, земле, перед Господнім лицем, перед лицем Бога Якова,
8 що скелю обертає в озеро водне, а кремінь на водне джерело!
115 (114-9) Не нам, Господи, не нам, але Йменню Своєму дай славу за милість Твою, за правду Твою!
2 (114-10) Пощо мають казати народи: Де ж то їхній Бог?
3 (114-11) А Бог наш на небі, усе, що хотів, учинив.
4 (114-12) Їхні божки срібло й золото, діло рук людських:
5 (114-13) вони мають уста й не говорять, очі мають вони і не бачать,
6 (114-14) мають уші й не чують, мають носа й без нюху,
7 (114-15) мають руки та не дотикаються, мають ноги й не ходять, своїм горлом вони не говорять!
8 (114-16) Нехай стануть такі, як вони, ті, хто їх виробляє, усі, хто надію на них покладає!
9 (114-17) ізраїлю, надію складай лиш на Господа: Він їм поміч та щит їм!
10 (114-18) Аароновий доме, надійтесь на Господа: Він їм поміч та щит їм!
11 (114-19) Ті, що Господа боїтеся, надійтесь на Господа: Він їм поміч та щит їм!
12 (114-20) Господь пам'ятає про нас, нехай поблагословить! Нехай поблагословить ізраїлів дім, нехай поблагословить Він дім Ааронів!
13 (114-21) Нехай поблагословить Він тих, хто має до Господа страх, малих та великих!
14 (114-22) Нехай вас розмножить Господь, вас і ваших дітей!
15 (114-23) Благословенні ви в Господа, що вчинив небо й землю!
16 (114-24) Небо, небо для Господа, а землю віддав синам людським!
17 (114-25) Не мертві хвалитимуть Господа, ані ті всі, хто сходить у місце мовчання,
18 (114-26) а ми благословлятимемо Господа відтепер й аж навіки! Алілуя!
4 (3-31) Цар Навуходоносор, до всіх народів, племен та язиків, що мешкають на всій землі: Нехай вам примножиться мир!
2 (3-32) Знаки та чуда, які зробив зо мною Всевишній Бог, уважаю за відповідне об'явити.
3 (3-33) Які великі Його знаки, й які потужні Його чуда! Царство Його царство вічне, а Його панування з покоління в покоління!
4 (4-1) Я, Навуходоносор, був спокійний в своєму домі, і щасливий у палаті своїй.
5 (4-2) Я бачив сон, і він настрашив мене, а думки на моєму ложі та видіння моєї голови налякали мене.
6 (4-3) І був виданий від мене наказ привести перед мене всіх вавилонських мудреців, щоб вони об'явили мені розв'язку сна.
7 (4-4) Того часу поприходили чарівники, заклиначі, халдеї та віщуни, і я розповів перед ними сон, та вони не об'явили мені його розв'язки.
8 (4-5) І аж останній прийшов перед мене Даниїл, якому ім'я Валтасар, як ім'я мого бога, і що в ньому дух Святого Бога. І я розповів йому сон та й сказав:
9 (4-6) Валтасаре, начальнику чарівників, я знаю, що в тобі дух Святого Бога, і всяка таємниця не тяжка тобі. Скажи видіння мого сну, що я бачив, та його розв'язку.
10 (4-7) А видіння моєї голови на моєму ложі такі. Я бачив, аж ось дерево серед землі, а вишина його велика.
11 (4-8) Це дерево стало велике та сильне, і вишина його сягала до Неба, а його обвід до кінця всієї землі.
12 (4-9) Віття його гарне, плід його великий, а в ньому пожива для всіх. Під ним знаходила собі тінь польова звірина, а на його галуззях мешкали птахи небесні, і з нього живилося кожне тіло.
13 (4-10) Бачив я у видіннях своєї голови на моєму ложі, аж ось зійшов з неба Сторож Божий та Святий.
14 (4-11) І він кликнув із силою, і так проказав: Зрубайте це дерево, і повідрубуйте галуззя його, позривайте віття його, і порозсипайте його плід. Нехай розійдеться з-під нього звірина, а птахи з галуззя його!
15 (4-12) Та позоставте в землі пня його кореня, але в путах залізних та мідяних, на зеленій польовій траві. І небесною росою нехай він зрошується, а його частка зо звіриною на польовій траві.
16 (4-13) Його людське серце змінять, і буде дане йому серце звірине, і сім часів перейдуть над ним.
17 (4-14) Через постанову Сторожів Божих це слово, а повідженням Святих ця річ, аж прийде до того, що пізнають живі, що над людським царством панує Всевишній, і кому схоче, дає його, і низького з людей ставить над ним.
18 (4-15) Оцей сон бачив я, цар Навуходоносор, а ти, Валтасаре, скажи його розв'язку, бо всі мудреці мого царства не можуть сказати мені розв'язки, а ти можеш, бо в тобі дух Святого Бога.
7 Кінець же всьому наблизився. Отже, будьте мудрі й пильнуйте в молитвах!
8 Найперше майте щиру любов один до одного, бо любов покриває багато гріхів!
9 Будьте гостинні один до одного без нехоті!
10 Служіть один одному, кожен тим даром, якого отримав, як доморядники всілякої Божої благодаті.
11 Коли хто говорить, говори, як Божі слова. Коли хто служить, то служи, як від сили, яку дає Бог, щоб Бог прославлявся в усьому Ісусом Христом, що Йому слава та влада на віки вічні, амінь.
15 Як вони вже поснідали, то Ісус промовляє до Симона Петра: Симоне, сину Йонин, чи ти любиш мене більше цих? Той каже Йому: Так, Господи, відаєш Ти, що кохаю Тебе! Промовляє йому: Паси ягнята Мої!
16 І говорить йому Він удруге: Симоне, сину Йонин, чи ти любиш Мене? Той каже Йому: Так, Господи, відаєш Ти, що кохаю Тебе! Промовляє йому: Паси вівці Мої!
17 Утретє Він каже йому: Симоне, сину Йонин, чи кохаєш Мене? Засмутився Петро, що спитав його втретє: Чи кохаєш Мене? І він каже Йому: Ти все відаєш, Господи, відаєш Ти, що кохаю Тебе! Промовляє до нього Ісус: Паси вівці Мої!
18 Поправді, поправді кажу Я тобі: Коли був ти молодший, то ти сам підперізувався, і ходив, куди ти бажав. А коли постарієш, свої руки простягнеш, і інший тебе підпереже, і поведе, куди не захочеш...
19 А оце Він сказав, щоб зазначити, якою то смертю той Бога прославить. Сказавши таке, Він говорить йому: Іди за Мною!
20 Обернувся Петро, та й ось бачить, що за ним слідкома йде той учень, якого любив Ісус, який на вечері до лоня Йому був схилився й спитав: Хто, Господи, видасть Тебе?
21 Петро, як побачив того, говорить Ісусові: Господи, цей же що?
22 Промовляє до нього Ісус: Якщо Я схотів, щоб він позостався, аж поки прийду, що до того тобі? Ти йди за Мною!
23 І це слово рознеслось було між братами, що той учень не вмре. Проте Ісус не сказав йому, що не вмре, а: Якщо Я схотів, щоб він позостався, аж поки прийду, що до того тобі?
24 Це той учень, що свідчить про це, що й оце написав. І знаємо ми, що правдиве свідоцтво його!
25 Багато є й іншого, що Ісус учинив. Але думаю, що коли б написати про все те зокрема про кожне, то й сам світ не вмістив би написаних книг! Амінь.