Book of Common Prayer
18 Для дириґента хору. Раба Господнього Давида, коли він промовив до Господа слова цієї пісні того дня, як Господь урятував його з руки всіх його ворогів та від руки Саула, (18-2) то він проказав: Полюблю Тебе, Господи, сило моя,
2 (18-3) Господь моя скеля й твердиня моя, і Він мій Спаситель! Мій Бог моя скеля, сховаюсь я в ній, Він щит мій, і ріг Він спасіння мого, Він башта моя!
3 (18-4) Я кличу: Преславний Господь, і я визволений від своїх ворогів!
4 (18-5) Тенета смертельні мене оточили, і потоки велійяала лякають мене!
5 (18-6) Тенета шеолу мене оточили, і пастки смертельні мене попередили.
6 (18-7) В тісноті своїй кличу до Господа, і до Бога свого я взиваю, Він почує мій голос із храму Свого, і доходить мій зойк до лиця Його в уші Йому!
7 (18-8) Захиталась земля й затремтіла, і затряслись і хитались підвалини гір, бо Він запалився від гніву:
8 (18-9) із ніздер Його бухнув дим, з Його ж уст пожирущий огонь, і жар запалився від Нього!
9 (18-10) Він небо простяг і спустився, а хмара густа під ногами Його.
10 (18-11) Усівся Він на херувима й летів, і на вітрових крилах понісся...
11 (18-12) Поклав темряву Він як заслону Свою, довкілля Його то темрява вод, а мешкання Його густі хмари!
12 (18-13) Від блиску, що був перед Ним, град і жар огняний пройшли хмари Його...
13 (18-14) і Господь загримів у небесах, і Всевишній Свій голос подав, град і жар огняний!
14 (18-15) Він послав Свої стріли, та їх розпорошив, і стрілив Він блискавками, та їх побентежив.
15 (18-16) Показалися річища водні, і відкрились основи вселенної, від сваріння Твого, о Господи, від подиху вітру із ніздер Твоїх...
16 (18-17) Він простяг з висоти Свою руку, узяв Він мене, витяг мене з вод великих,
17 (18-18) він мене врятував від мого потужного ворога, і від моїх ненависників, бо сильніші від мене вони!
18 (18-19) Напали на мене вони в день нещастя мого, та Господь був моїм опертям,
19 (18-20) і на місце розлоге Він вивів мене, Він мене врятував, бо вподобав мене!
20 (18-21) Нехай Господь зробить мені за моєю справедливістю, хай заплатить мені згідно з чистістю рук моїх,
21 (18-22) бо беріг я дороги Господні, і від Бога свого я не відступив,
22 (18-23) бо всі Його присуди передо мною, і не відкидав я від себе Його постанов!
23 (18-24) і був я із Ним непорочний, і стерігся своєї провини,
24 (18-25) і Господь заплатив був мені за моєю справедливістю, згідно з чистістю рук моїх перед очима Його.
25 (18-26) із справедливим поводишся Ти справедливо, із чесним по-чесному,
26 (18-27) із чистим поводишся чисто, а з лукавим за лукавством його,
27 (18-28) бо народ із біди Ти спасаєш, а очі зухвалі принижуєш,
28 (18-29) бо Ти світиш мого світильника, Господь Бог мій, освітлює Він мою темряву!
29 (18-30) Бо з Тобою поб'ю я ворожого відділа, і з Богом своїм проберусь через мур.
30 (18-31) Бог непорочна дорога Його, слово Господнє очищене, щит Він для всіх, хто вдається до Нього!
31 (18-32) Бо хто Бог, окрім Господа? і хто скеля, крім нашого Бога?
32 (18-33) Цей Бог мене силою оперезав, і дорогу мою учинив непорочною,
33 (18-34) Він зробив мої ноги, мов у лані, і ставить мене на висотах моїх,
34 (18-35) мої руки навчає до бою, і на рамена мої лука мідяного напинає.
35 (18-36) і дав Ти мені щит спасіння Свого, а правиця Твоя підпирає мене, і чинить великим мене Твоя поміч.
36 (18-37) Ти чиниш широким мій крок підо мною, і стопи мої не спіткнуться.
37 (18-38) Женуся я за ворогами своїми, і їх дожену, і не вернуся, аж поки не винищу їх,
38 (18-39) я їх потрощу, й вони встати не зможуть, повпадають під ноги мої!
39 (18-40) Ти ж для бою мене підперізуєш силою, валиш під мене моїх ворохобників.
40 (18-41) Повернув Ти до мене плечима моїх ворогів, і понищу ненависників я своїх!
41 (18-42) Кричали вони, та немає спасителя, взивали до Господа, і не відповів їм.
42 (18-43) і я їх зітру, як той порох на вітрі, як болото на вулицях, їх потопчу!
43 (18-44) Ти від бунту народу мене бережеш, Ти робиш мене головою племенам, мені будуть служити народи, яких я не знав!
44 (18-45) На вістку про мене слухняні мені, до мене чужинці підлещуються,
45 (18-46) в'януть чужинці і тремтять у твердинях своїх...
46 (18-47) Живий Господь, і благословенна будь, скеле моя, і нехай Бог спасіння мойого звеличиться,
47 (18-48) Бог, що помсти за мене дає, і що народи під мене підбив,
48 (18-49) що рятує мене від моїх ворогів, Ти звеличив мене над повстанців на мене, спасаєш мене від насильника!
49 (18-50) Тому то хвалю Тебе, Господи, серед народів, і Йменню Твоєму співаю!
50 (18-51) Ти Своєму цареві спасіння побільшуєш, і милість вчиняєш Своєму помазанцеві Давиду й насінню його аж навіки.
12 І ти скажеш дня того: Хвалю Тебе, Господи, бо Ти гнівавсь на мене, та гнів Твій вщухає, й мене Ти порадуєш,
2 оце, Бог спасіння моє! Безпечний я, і не боюсь, бо Господь, Господь сила моя та мій спів, і спасінням для мене Він став!
3 І ви в радості будете черпати воду з спасенних джерел!
4 І скажете ви того дня: Дякуйте Господу, кличте Імення Його, сповістіть між народів про вчинки Його, пригадайте, що Ймення Його превеличне!
5 Співайте для Господа, Він бо величне вчинив, і хай це буде знане по цілій землі!
6 Радій та співай, ти мешканко Сіону, бо серед тебе Великий, Святий Ізраїлів!
1 Об'явлення Ісуса Христа, яке дав Йому Бог, щоб показати Своїм рабам, що незабаром статися має. І Він показав, і послав Своїм Анголом рабові Своєму Іванові,
2 який свідчив про Слово Боже, і про свідчення Ісуса Христа, і про все, що він бачив.
3 Блаженний, хто читає, і ті, хто слухає слова пророцтва та додержує написане в ньому, час бо близький!
4 Іван до семи Церков, що в Азії: благодать вам і мир від Того, Хто є, Хто був і Хто має прийти; і від семи духів, що перед престолом Його,
5 та від Ісуса Христа, а Він Свідок вірний, Первенець з мертвих і Владика земних царів. Йому, що нас полюбив і кров'ю Своєю обмив нас від наших гріхів,
6 що вчинив нас царями, священиками Богові й Отцеві Своєму, Тому слава та сила на вічні віки! Амінь.
7 Ото Він із хмарами йде, і побачить Його кожне око, і ті, що Його прокололи були, і всі племена землі будуть плакати за Ним. Так, амінь!
8 Я Альфа й Омега, говорить Господь, Бог, Той, Хто є, і Хто був, і Хто має прийти, Вседержитель!
37 А останнього великого дня свята Ісус стояв і кликав, говорячи: Коли прагне хто з вас нехай прийде до Мене та й п'є!
38 Хто вірує в Мене, як каже Писання, то ріки живої води потечуть із утроби його.
39 Це ж сказав Він про Духа, що мали прийняти Його, хто ввірував у Нього. Не було бо ще Духа на них, не був бо Ісус ще прославлений.
40 А багато з народу, почувши слова ті, казали: Він справді пророк!
41 Інші казали: Він Христос. А ще інші казали: Хіба прийде Христос із Галілеї?
42 Чи ж не каже Писання, що Христос прийде з роду Давидового, і з села Віфлеєму, звідкіля був Давид?
43 Так повстала незгода в народі з-за Нього.
44 А декотрі з них мали замір схопити Його, та ніхто не поклав рук на Нього.
45 І вернулася служба до первосвящеників та фарисеїв, а ті їх запитали: Чому не привели ви Його?
46 Відказала та служба: Чоловік ще ніколи так не промовляв, як Оцей Чоловік...
47 А їм відповіли фарисеї: Чи й вас із дороги не зведено?
48 Хіба хто з старших або з фарисеїв увірував у Нього?
49 Та проклятий народ, що не знає Закону!
50 Говорить до них Никодим, що приходив до Нього вночі, і що був один із них:
51 Хіба судить Закон наш людину, як перше її не вислухає, і не дізнається, що вона робить?
52 Йому відповіли та сказали вони: Чи й ти не з Галілеї? Досліди та побач, що не прийде Пророк із Галілеї.