Book of Common Prayer
38 Псалом Давидів. На пам'ятку. (38-2) Господи, не карай мене в гніві Своїм, і не завдавай мені кари в Своїм пересерді,
2 (38-3) бо прошили мене Твої стріли, і рука Твоя тяжко спустилась на мене...
3 (38-4) Від гніву Твого нема цілого місця на тілі моїм, немає спокою в костях моїх через мій гріх,
4 (38-5) бо провини мої переросли мою голову, як великий тягар, вони тяжчі над сили мої,
5 (38-6) смердять та гниють мої рани з глупоти моєї...
6 (38-7) Скорчений я, і над міру похилений, цілий день я тиняюсь сумний,
7 (38-8) бо нутро моє повне запалення, і в тілі моїм нема цілого місця...
8 (38-9) Обезсилений я й перемучений тяжко, ридаю від стогону серця свого...
9 (38-10) Господи, всі бажання мої перед Тобою, зідхання ж моє не сховалось від Тебе.
10 (38-11) Сильно тріпочеться серце моє, опустила мене моя сила, навіть ясність очей моїх і вона не зо мною...
11 (38-12) Друзі мої й мої приятелі поставали здаля від моєї біди, а ближні мої поставали оподаль...
12 (38-13) Тенета розставили ті, хто чатує на душу мою, а ті, хто бажає нещастя мені, говорять прокляття, і ввесь день вимишляють зрадливе!
13 (38-14) А я, мов глухий, вже не чую, і мов той німий, який уст своїх не відкриває...
14 (38-15) і я став, мов людина, що нічого не чує і в устах своїх оправдання не має,
15 (38-16) бо на Тебе надіюся я, Господи, Ти відповіси, Господи, Боже мій!
16 (38-17) Бо сказав я: Нехай не потішаться з мене, нехай не несуться вони понад мене, коли послизнеться нога моя!
17 (38-18) Бо я до упадку готовий, і передо мною постійно недуга моя,
18 (38-19) бо провину свою визнаю, журюся гріхом своїм я!
19 (38-20) А мої вороги проживають, міцніють, і без причини помножилися мої недруги...
20 (38-21) Ті ж, хто відплачує злом за добро, обчорнюють мене, бо женусь за добром...
21 (38-22) Не покинь мене, Господи, Боже мій, не віддаляйся від мене,
22 (38-23) поспіши мені на допомогу, Господи, Ти спасіння моє!
25 Душа моя гнеться до пороху, за словом Своїм оживи Ти мене!
26 Про дороги свої я казав, і почув Ти мене, навчи Ти мене постанов Своїх!
27 Дай мені розуміти дорогу наказів Твоїх, і про чуда Твої я звіщатиму.
28 Розпливає зо смутку душа моя, постав мене згідно зо словом Своїм!
29 Дорогу неправди від мене відсунь, і дай мені з ласки Своєї Закона!
30 Я вибрав путь правди, закони Твої біля себе поставив.
31 До свідоцтв Твоїх я приєднався, Господи, не посором же мене!
32 Буду бігти шляхом Твоїх заповідей, бо пошириш Ти серце моє.
33 Путь Своїх постанов покажи мені, Господи, і я буду держатись її до кінця!
34 Дай мені зрозуміти, і нехай я держуся Закону Твого, і всім серцем я буду триматись його!
35 Провадь мене стежкою Твоїх заповідей, бо в ній я знайшов уподобу.
36 Серце моє прихили до свідоцтв Твоїх, а не до користи.
37 Відверни мої очі, щоб марноти не бачили, на дорозі Своїй оживи Ти мене!
38 Для Свого раба сповни слово Своє, що на страх Твій воно.
39 Відверни Ти від мене зневагу, якої боюся, бо добрі закони Твої.
40 Ось я прагну наказів Твоїх, оживи мене правдою Своєю!
41 і хай зійде на мене, о Господи, милість Твоя, спасіння Твоє, згідно з словом Твоїм,
42 і нехай відповім я тому, хто словом ганьбить мене, бо надіюсь на слово Твоє!
43 і не відіймай з моїх уст слова правди ніколи, бо я жду Твоїх присудів!
44 А я буду держатися завжди Закону Твого, на вічні віки!
45 і буду ходити в широкості, бо наказів Твоїх я шукаю.
46 і буду я перед царями звіщати про свідоцтва Твої, й не зазнаю я сорому!
47 і буду я розкошувати Твоїми заповідями, бо їх полюбив,
48 і я руки свої простягну до Твоїх заповідей, бо їх полюбив, і буду роздумувати про Твої постанови!
6 Року смерти царя Озії бачив я Господа, що сидів на високому та піднесеному престолі, а кінці одежі Його переповнювали храм.
2 Серафими стояли зверху Його, по шість крил у кожного: двома закривав обличчя своє, і двома закривав ноги свої, а двома літав.
3 І кликав один до одного й говорив: Свят, свят, свят Господь Саваот, уся земля повна слави Його!
4 І захиталися чопи порогів від голосу того, хто кликав, а храм переповнився димом!
5 Тоді я сказав: Горе мені, бо я занапащений! Бо я чоловік нечистоустий, і сиджу посеред народу нечистоустого, а очі мої бачили Царя, Господа Саваота!
6 І прилетів до мене один з Серафимів, а в руці його вугіль розпалений, якого він узяв щипцями з-над жертівника.
7 І він доторкнувся до уст моїх та й сказав: Ось доторкнулося це твоїх уст, і відійшло беззаконня твоє, і гріх твій окуплений.
8 І почув я голос Господа, що говорив: Кого Я пошлю, і хто піде для Нас? А я відказав: Ось я, пошли Ти мене!
9 А Він проказав: Іди, і скажеш народові цьому: Ви будете чути постійно, та не зрозумієте, і будете бачити завжди, але не пізнаєте.
10 Учини затужавілим серце народу цього, і тяжкими зроби його уші, а очі йому позаклеюй, щоб не бачив очима своїми, й ушима своїми не чув, і щоб не зрозумів своїм серцем, і не навернувся, і не був уздоровлений він!
11 І сказав я: Аж доки, о Господи? А Він відказав: Аж доки міста спустіють без мешканця, і доми без людей, а земля спустошена буде зовсім...
12 І віддалить людину Господь, і буде велике опущення серед землі...
13 І коли позостанеться в ній ще десята частина, вона знову спустошена буде... Але мов з теребинту й мов з дубу, зостанеться в них пень по зрубі, насіння бо святости пень їхній!
1 Павло, і Силуан, і Тимофій до Солунської Церкви в нашім Бозі Отці й Господі Ісусі Христі:
2 благодать вам і мир від Бога Отця й Господа Ісуса Христа!
3 Ми завжди повинні подяку складати за вас Богові, браття, як і годиться, бо сильно росте віра ваша, і примножується любов кожного з усіх вас один до одного.
4 Так що ми самі хвалимось вами по Божих Церквах за ваші страждання та віру в усіх переслідуваннях ваших та в утисках, що їх переносите ви.
5 А це доказ праведного Божого суду, щоб стали ви гідні Божого Царства, що за нього й страждаєте ви!
6 Бо то справедливе в Бога віддати утиском тим, хто вас утискає,
7 а вам, хто утиски терпить, відпочинок із нами, коли з'явиться з неба Господь Ісус з Анголами сили Своєї,
8 в огні полум'яному, що даватиме помсту на тих, хто Бога не знає, і не слухає Євангелії Господа нашого Ісуса.
9 Вони кару приймуть, вічну погибіль від лиця Господнього та від слави потуги Його,
10 як Він прийде того дня прославитися в Своїх святих, і стати дивним у всіх віруючих, бо свідчення наше знайшло віру між вами.
11 За це ми й молимось завжди за вас, щоб наш Бог учинив вас гідними покликання, і міццю наповнив усю добру волю добрости й діло віри,
12 щоб прославилося Ім'я Господа нашого Ісуса в вас, а ви в Ньому, за благодаттю Бога нашого й Господа Ісуса Христа.
53 І до дому свого пішов кожен.
8 Ісус же на гору Оливну пішов.
2 А над ранком прийшов знов у храм, і всі люди збігались до Нього. А Він сів і навчав їх.
3 І ось книжники та фарисеї приводять до Нього в перелюбі схоплену жінку, і посередині ставлять її,
4 та й говорять Йому: Оцю жінку, Учителю, зловлено на гарячому вчинку перелюбу...
5 Мойсей же в Законі звелів нам таких побивати камінням. А Ти що говориш?
6 Це ж казали вони, Його спокушуючи, та щоб мати на Нього оскарження. А Ісус, нахилившись додолу, по землі писав пальцем...
7 А коли ті не переставали питати Його, Він підвівся й промовив до них: Хто з вас без гріха, нехай перший на неї той каменем кине!...
8 І Він знов нахилився додолу, і писав по землі...
9 А вони, це почувши й сумлінням докорені, стали один по одному виходити, почавши з найстарших та аж до останніх. І зоставсь Сам Ісус і та жінка, що стояла всередині...
10 І підвівся Ісус, і нікого, крім жінки, не бачивши, промовив до неї: Де ж ті, жінко, що тебе оскаржали? Чи ніхто тебе не засудив?
11 А вона відказала: Ніхто, Господи... І сказав їй Ісус: Не засуджую й Я тебе. Іди собі, але більш не гріши!