Book of Common Prayer
145 Цілим серцем я кличу: почуй мене, Господи, і я буду держатись уставів Твоїх!
146 Я кличу до Тебе, спаси Ти мене, і я буду держатись свідоцтв Твоїх!
147 Світанок я випередив та й вже кличу, Твого слова чекаю.
148 Мої очі сторожі нічні випереджують, щоб про слово Твоє розмовляти.
149 Почуй же мій голос з Свого милосердя, о Господи, оживи Ти мене з Свого присуду!
150 Наближаться ті, що за чином ганебним ганяють, від Закону Твого далекі,
151 та близький Ти, о Господи, а всі Твої заповіді справедливість!
152 Віддавна я знаю свідоцтва Твої, бо навіки Ти їх заклав!
153 Подивись на недолю мою та мене порятуй, бо я не забуваю Закону Твого!
154 Вступися за справу мою й мене визволи, за словом Своїм оживи Ти мене!
155 Від безбожних спасіння далеке, бо вони не шукають Твоїх постанов.
156 Велике Твоє милосердя, о Господи, оживи Ти мене з Свого присуду!
157 Багато моїх переслідників та ворогів моїх, але від свідоцтв Твоїх не відхиляюсь!
158 Бачив я зрадників й бридився ними, бо не держать вони Твого слова.
159 Подивися: люблю я накази Твої, за милосердям Своїм оживи мене, Господи!
160 Правда підвалина слова Твого, а присуди правди Твоєї навіки.
161 Безневинно вельможі мене переслідують, та серце моє Твого слова боїться.
162 Радію я словом Твоїм, ніби здобич велику знайшов.
163 Я неправду ненавиджу й бриджуся нею, покохав я Закона Твого!
164 Сім раз денно я славлю Тебе через присуди правди Твоєї.
165 Мир великий для тих, хто кохає Закона Твого, і не мають вони спотикання.
166 На спасіння Твоє я надіюся, Господи, і Твої заповіді виконую.
167 Душа моя держить свідоцтва Твої, і я сильно люблю їх.
168 Я держуся наказів Твоїх та свідоцтв Твоїх, бо перед Тобою мої всі дороги!
169 Благання моє хай наблизиться перед лице Твоє, Господи, за словом Своїм подай мені розуму!
170 Нехай прийде молитва моя перед лице Твоє, за словом Своїм мене визволь!
171 Нехай уста мої вимовляють хвалу, бо уставів Своїх Ти навчаєш мене.
172 Хай язик мій звіщатиме слово Твоє, бо всі Твої заповіді справедливість.
173 Нехай буде рука Твоя в поміч мені, бо я вибрав накази Твої.
174 Я прагну спасіння Твого, о Господи, а Закон Твій то розкіш моя!
175 Хай душа моя буде жива, і хай славить Тебе, а Твій присуд нехай допоможе мені!
176 Я блукаю, немов та овечка загублена, пошукай же Свого раба, бо я не забув Твоїх заповідей!...
128 Пісня прочан. Блажен кожен, хто боїться Господа, хто ходить путями Його!
2 Коли труд своїх рук будеш їсти, блажен ти, і добре тобі!
3 Твоя жінка в кутах твого дому як та виноградина плідна, твої діти навколо твого стола немов саджанці ті оливкові!
4 Оце так буде поблагословлений муж, що боїться він Господа!
5 Нехай поблагословить тебе Господь із Сіону, і побачиш добро Єрусалиму по всі дні свого життя,
6 і побачиш онуків своїх! Мир на ізраїля!
129 Пісня прочан. Багато гнобили мене від юнацтва мого, нехай но ізраїль повість!
2 Багато гнобили мене від юнацтва мого, та мене не подужали!
3 Орали були на хребті моїм плугатарі, поклали вони довгі борозни,
4 та Господь справедливий, Він шнури безбожних порвав!
5 Нехай посоромлені будуть, і хай повідступають назад усі ті, хто Сіона ненавидить!
6 Бодай стали вони, як трава на дахах, що всихає вона, поки виросте,
7 що нею жмені своєї жнець не наповнить, ані оберемка свого в'язальник,
8 і не скаже прохожий до них: Благословення Господнє на вас, благословляємо вас ім'ям Господа!
130 Пісня прочан. З глибини я взиваю до Тебе, о Господи:
2 Господи, почуй же мій голос! Нехай уші Твої будуть чулі на голос благання мого!
3 Якщо, Господи, будеш зважати на беззаконня, хто встоїть, Владико?
4 Бо в Тебе пробачення, щоб боятись Тебе...
5 Я надіюсь на Господа, має надію душа моя, і на слово Його я вповаю.
6 Виглядає душа моя Господа більш, ніж поранку сторожа, що до ранку вона стереже.
7 Хай надію складає ізраїль на Господа, бо з Господом милість, і велике визволення з Ним,
8 і ізраїля визволить Він від усіх його прогріхів!
6 Мій сину, якщо поручився ти за свого ближнього, дав руку свою за чужого,
2 ти попався до пастки з-за слів своїх уст, схоплений ти із-за слів своїх уст!
3 Учини тоді це, сину мій, та рятуйсь, бо впав ти до рук свого ближнього: іди, впади в порох, і на ближніх своїх напирай,
4 не дай сну своїм очам, і дрімання повікам своїм,
5 рятуйся, як серна, з руки, і як птах із руки птахолова!
6 Іди до мурашки, лінюху, поглянь на дороги її й помудрій:
7 нема в неї володаря, ані урядника, ані правителя;
8 вона заготовлює літом свій хліб, збирає в жнива свою їжу.
9 Аж доки, лінюху, ти будеш вилежуватись, коли ти зо сну свого встанеш?
10 Ще трохи поспати, подрімати ще трохи, руки трохи зложити, щоб полежати,
11 і прийде, немов волоцюга, твоя незаможність, і злидні твої, як озброєний муж!...
12 Людина нікчемна, чоловік злочинний, він ходить з лукавими устами,
13 він моргає очима своїми, шургає своїми ногами, знаки подає пальцями своїми,
14 в його серці лукавство виорює зло кожночасно, сварки розсіває,
15 тому нагло приходить погибіль його, буде раптом побитий і ліку нема!
16 Оцих шість ненавидить Господь, а ці сім то гидота душі Його:
17 очі пишні, брехливий язик, і руки, що кров неповинну ллють,
18 серце, що плекає злочинні думки, ноги, що сквапно біжать на лихе,
19 свідок брехливий, що брехні роздмухує, і хто розсіває сварки між братів!
5 Кожен, хто вірує, що Ісус то Христос, той родився від Бога. І кожен, хто любить Того, Хто породив, любить і Того, Хто народився від Нього.
2 Що ми любимо Божих дітей, дізнаємося з того, коли любимо Бога і Його заповіді додержуємо.
3 Бо то любов Божа, щоб ми додержували Його заповіді, Його ж заповіді не тяжкі.
4 Бо кожен, хто родився від Бога, перемагає світ. А оце перемога, що світ перемогла, віра наша.
5 А хто світ перемагає, як не той, хто вірує, що Ісус то Син Божий?
6 То Той, що прийшов був водою та кров'ю, Ісус Христос. І не тільки водою, а водою та кров'ю. І Дух свідчить, бо Дух то правда.
7 Бо троє свідкують на небі: Отець, Слово й Святий Дух, і ці Троє Одно.
8 І троє свідкують на землі: дух, і вода, і кров, і троє в одно.
9 Коли ми приймаємо свідчення людське, то свідчення Боже вартніше, бо це свідчення Бога, яким свідчив про Сина Свого.
10 Хто вірує в Божого Сина, той свідчення має в собі. Хто не вірує Богові, той учинив Його неправдомовцем, бо не вірив у свідчення, яким Бог свідчив про Сина Свого.
11 А це свідчення, що Бог життя вічне нам дав, а життя це у Сині Його.
12 Хто має Сина, той має життя; хто не має Сина Божого, той не має життя.
45 І багато з юдеїв, що посходилися до Марії, та бачили те, що Він учинив, у Нього ввірували.
46 А деякі з них пішли до фарисеїв, і їм розповіли, що Ісус учинив.
47 Тоді первосвященики та фарисеї скликали раду й казали: Що маємо робити, бо Цей Чоловік пребагато чуд чинить?
48 Якщо так позоставимо Його, то всі в Нього ввірують, і прийдуть римляни, та й візьмуть нам і Край, і народ!
49 А один із них, Кайяфа, що був первосвящеником року того, промовив до них: Ви нічого не знаєте,
50 і не поміркуєте, що краще для вас, щоб один чоловік прийняв смерть за людей, аніж щоб увесь народ мав загинути!
51 А того не сказав сам від себе, але, первосвящеником бувши в тім році, пророкував, що Ісус за народ мав умерти,
52 і не лише за народ, але й щоб сполучити в одне розпорошених Божих дітей.
53 Отож, від того дня вони змовилися, щоб убити Його.
54 І тому не ходив більш Ісус між юдеями явно, але звідти вдавсь до околиць поближче пустині, до міста, що зветься Єфрем, і тут залишався з Своїми учнями.