Book of Common Prayer
80 Для дириґетна хору. На „Лілеї". Свідоцтво. Псалом Асафів. (80-2) Пастирю ізраїлів, послухай же, Ти, що провадиш, немов ту отару, Йосипа, що на Херувимах сидиш, появися
2 (80-3) перед обличчям Єфрема, і Веніямина, і Манасії! Пробуди Свою силу, і прийди, щоб спасти нас!
3 (80-4) Боже, приверни нас, і хай засяє обличчя Твоє, й ми спасемось!
4 (80-5) Господи, Боже Саваоте, доки будеш Ти гніватися на молитву народу Свого?
5 (80-6) Ти вчинив був, що їли вони слізний хліб, і їх напоїв Ти сльозами великої міри...
6 (80-7) Ти нас положив суперечкою нашим сусідам, і насміхаються з нас неприятелі наші...
7 (80-8) Боже Саваоте, приверни нас, і хай засяє обличчя Твоє, й ми спасемось!
8 (80-9) Виноградину Ти переніс із Єгипту, Ти вигнав народи й її посадив,
9 (80-10) Ти випорожнив перед нею, і закоренила коріння своє, й переповнила край,
10 (80-11) гори покрилися тінню її, а віття її Божі кедри,
11 (80-12) аж до моря галузки її посилаєш, а парості її до ріки!
12 (80-13) Але нащо вилім зробив Ти в горожі її, і всі нищать її, хто проходить дорогою?
13 (80-14) Гризе її вепр лісовий, і звірина польова виїдає її!
14 (80-15) Боже Саваоте, вернися ж, споглянь із небес і побач, і відвідай цього виноградника,
15 (80-16) і охорони його, якого насадила правиця Твоя, і галузку, яку Ти для Себе зміцнив!
16 (80-17) В огні виноградина спалена, відтята, гинуть від свару обличчя Твого,
17 (80-18) нехай буде рука Твоя над мужем Твоєї правиці, на людському сині, якого зміцнив Ти Собі!
18 (80-19) А ми не відступимо від Тебе, Ти нас оживиш, і ми будемо ім'я Твоє кликати!
19 (80-20) Господи, Боже Саваоте, приверни нас, і хай засяє обличчя Твоє, й ми спасемось!
77 Для дириґетна хору. Псалом Асафів. (77-2) Мій голос до Бога, й я кликати буду, мій голос до Бога, й почує мене!
2 (77-3) В день недолі моєї шукаю я Господа, до Нього рука моя витягнена вночі й не зомліє, не хоче душа моя бути потішена:
3 (77-4) згадаю про Бога й зідхаю, розважаю й мій дух омліває! Села.
4 (77-5) Ти держиш повіки очей моїх, я побитий і не говорю...
5 (77-6) Пригадую я про дні давні, про роки відвічні,
6 (77-7) свою пісню вночі я пригадую, говорю з своїм серцем, а мій дух розважає:
7 (77-8) Чи навіки покине Господь, і вже більш не вподобає?
8 (77-9) Чи навіки спинилася милість Його? Чи скінчилося слово Його в рід і рід?
9 (77-10) Чи Бог милувати позабув? Чи гнівом замкнув Він Своє милосердя? Села.
10 (77-11) і промовив був я: То страждання моє переміна правиці Всевишнього.
11 (77-12) Пригадаю я вчинки Господні, як чудо Твоє я згадаю віддавна,
12 (77-13) і буду я думати про кожен Твій чин, і про вчинки Твої оповім!
13 (77-14) Боже, святая дорога Твоя, котрий бог великий, як Бог наш?
14 (77-15) Ти Той Бог, що чуда вчиняє, Ти виявив силу Свою між народами,
15 (77-16) Ти визволив люд Свій раменом, синів Якова й Йосипа! Села.
16 (77-17) Тебе бачили води, о Боже, Тебе бачили води й тремтіли, затряслися й безодні.
17 (77-18) Лилася струмком вода з хмар, тучі видали грім, також там і сям Твої стріли літали.
18 (77-19) Гуркіт грому Твого на небесному колі, й блискавки освітили вселенну, тремтіла й тряслася земля!
19 (77-20) Через море дорога Твоя, а стежка Твоя через води великі, і не видно було Твоїх стіп.
20 (77-21) Ти провадив народ Свій, немов ту отару, рукою Мойсея та Аарона.
79 Псалом Асафів. Боже, погани ввійшли до спадку Твого, занечистили храм Твій святий, Єрусалим на руїни змінили!
2 Рабів Твоїх трупи вони віддали на поживу для птаства небесного, тіло Твоїх богобійних звірині земній...
3 Вони розливали їхню кров, немов воду, в околицях Єрусалиму, і не було погребальників!...
4 Ми стали за ганьбу для наших сусідів, за наругу та посміх для наших околиць...
5 Аж доки, о Господи, гніватись будеш назавжди, доки буде палати Твій гнів, як огонь?
6 Вилий Свій гнів на людей, що Тебе не пізнали, і на царства, що Ймення Твого не кличуть,
7 бо вони з'їли Якова, а мешкання його опустошили!
8 Не пам'ятай гріхів предківських нам, нехай попередить нас скоро Твоє милосердя, бо ми зовсім ослабли!...
9 Поможи нам, Боже нашого спасіння, ради слави Ймення Твого, і збережи нас, і прости наші гріхи ради Ймення Свого!
10 Чого будуть казати погани: Де їхній Бог? Нехай в наших очах між народами стане відомою помста за пролиту кров Твоїх рабів,
11 нехай перед лице Твоє дійде стогін в'язня! За великістю сили рамена Твого збережи на смерть прирокованих!
12 А нашим сусідам верни семикратно на лоно їхнє їхню наругу, якою Тебе зневажали, о Господи!
13 А ми, Твій народ і отара Твого пасовиська, будем дякувати Тобі вічно, будем оповідати про славу Твою з роду в рід!
19 А оце оповість про Ісака, Авраамового сина. Авраам породив Ісака.
20 І був Ісак віку сорока літ, як він узяв собі за жінку Ревеку, дочку Бетуїла арамеянина, з Падану арамейського, сестру арамеянина Лавана.
21 І молився Ісак до Господа про жінку свою, бо неплідна була. І Господь був ублаганий ним, і завагітніла Ревека, жінка його.
22 І кидалися діти в утробі її. І сказала вона: Коли так, то для чого я це переношу? І пішла запитатися Господа.
23 І промовив до неї Господь: Два племена в утробі твоїй, і два народи з твого нутра будуть виділені, і стане сильніший народ від народу, і старший молодшому буде служити.
24 І сповнились дні її, щоб родити, і ось близнюки в утробі її.
25 І вийшов перший червонуватий, увесь він немов плащ волосяний. І назвали ймення йому: Ісав.
26 А потім вийшов його брат, а рука його трималася п'яти Ісава. І назвав ім'я йому: Яків. А Ісак був віку шостидесяти літ, коли народились вони.
27 І виросли хлопці. І став Ісав чоловіком, що знався на вловах, чоловіком поля, а Яків чоловіком мирним, що в наметах сидів.
28 І полюбив Ісак Ісава, бо здобич мисливська його йому смакувала, а Ревека любила Якова.
29 І зварив був Ісак їжу, а з поля прибув Ісав, і змучений був.
30 І сказав Ісав до Якова: Нагодуй мене отим червоним, червоним отим, бо змучений я. Тому то назвали ймення йому: Едом.
31 А Яків сказав: Продай же нині мені своє перворідство.
32 І промовив Ісав: Ось я умираю, то нащо ж мені оте перворідство?
33 А Яків сказав: Присягни ж мені нині. І той присягнув йому, і продав перворідство своє Якову.
34 І Яків дав Ісавові хліба й сочевичного варива. А той з'їв, і випив, і встав та й пішов. І знехтував Ісав перворідство своє.
13 Братолюбство нехай пробуває між вами!
2 Не забувайте любови до приходнів, бо деякі нею, навіть не відаючи, гостинно були прийняли Анголів.
3 Пам'ятайте про в'язнів, немов із ними були б ви пов'язані, про тих, хто страждає, як такі, що й самі ви знаходитесь в тілі.
4 Нехай буде в усіх чесний шлюб та ложе непорочне, а блудників та перелюбів судитиме Бог.
5 Будьте життям не грошолюбні, задовольняйтеся тим, що маєте. Сам бо сказав: Я тебе не покину, ані не відступлюся від тебе!
6 Тому то ми сміливо говоримо: Господь мені помічник, і я не злякаюсь нікого: що зробить людина мені?
7 Спогадуйте наставників ваших, що вам говорили Слово Боже; і, дивлячися на кінець їхнього життя, переймайте їхню віру.
8 Ісус Христос учора, і сьогодні, і навіки Той Самий!
9 Не захоплюйтеся всілякими та чужими науками. Бо річ добра зміцняти серця благодаттю, а не стравами, що користи від них не одержали ті, хто за ними ходив.
10 Маємо жертівника, що від нього годуватися права не мають ті, хто скинії служить,
11 бо котрих звірят кров первосвященик уносить до святині за гріхи, тих м'ясо палиться поза табором,
12 тому то Ісус, щоб кров'ю Своєю людей освятити, постраждав поза брамою.
13 Тож виходьмо до Нього поза табір, і наругу Його понесімо,
14 бо постійного міста не маємо тут, а шукаємо майбутнього!
15 Отож, завжди приносьмо Богові жертву хвали, цебто плід уст, що Ім'я Його славлять.
16 Не забувайте ж і про доброчинність та спільність, бо жертви такі вгодні Богові.
37 А останнього великого дня свята Ісус стояв і кликав, говорячи: Коли прагне хто з вас нехай прийде до Мене та й п'є!
38 Хто вірує в Мене, як каже Писання, то ріки живої води потечуть із утроби його.
39 Це ж сказав Він про Духа, що мали прийняти Його, хто ввірував у Нього. Не було бо ще Духа на них, не був бо Ісус ще прославлений.
40 А багато з народу, почувши слова ті, казали: Він справді пророк!
41 Інші казали: Він Христос. А ще інші казали: Хіба прийде Христос із Галілеї?
42 Чи ж не каже Писання, що Христос прийде з роду Давидового, і з села Віфлеєму, звідкіля був Давид?
43 Так повстала незгода в народі з-за Нього.
44 А декотрі з них мали замір схопити Його, та ніхто не поклав рук на Нього.
45 І вернулася служба до первосвящеників та фарисеїв, а ті їх запитали: Чому не привели ви Його?
46 Відказала та служба: Чоловік ще ніколи так не промовляв, як Оцей Чоловік...
47 А їм відповіли фарисеї: Чи й вас із дороги не зведено?
48 Хіба хто з старших або з фарисеїв увірував у Нього?
49 Та проклятий народ, що не знає Закону!
50 Говорить до них Никодим, що приходив до Нього вночі, і що був один із них:
51 Хіба судить Закон наш людину, як перше її не вислухає, і не дізнається, що вона робить?
52 Йому відповіли та сказали вони: Чи й ти не з Галілеї? Досліди та побач, що не прийде Пророк із Галілеї.