Book of Common Prayer
50 Псалом Асафів. Прорік Бог над Богами Господь, і землю покликав від схід сонця і аж до заходу його.
2 із Сіону, корони краси, Бог явився в промінні!
3 Приходить наш Бог, і не буде мовчати: палючий огонь перед Ним, а круг Нього все буриться сильно!
4 Він покличе згори небеса, і землю народ Свій судити:
5 Позбирайте для Мене побожних Моїх, що над жертвою склали заповіта зо Мною.
6 і небеса звістять правду Його, що Бог Він суддя. Села.
7 Слухай же ти, Мій народе, бо буду ось Я говорити, ізраїлеві, і буду свідчить на тебе: Бог, Бог твій Я!
8 Я буду картати тебе не за жертви твої, бо все передо Мною твої цілопалення,
9 не візьму Я бичка з твого дому, ні козлів із кошар твоїх,
10 бо належить Мені вся лісна звірина та худоба із тисячі гір,
11 Я знаю все птаство гірське, і звір польовий при Мені!
12 Якби був Я голодний, тобі б не сказав, бо Моя вся вселенна й усе, що на ній!
13 Чи Я м'ясо бичків споживаю, і чи п'ю кров козлів?
14 Принось Богові в жертву подяку, і виконуй свої обітниці Всевишньому,
15 і до Мене поклич в день недолі, Я тебе порятую, ти ж прославиш Мене!
16 А до грішника Бог промовляє: Чого про устави Мої розповідаєш, і чого заповіта Мого на устах своїх носиш?
17 Ти ж науку зненавидів, і поза себе слова Мої викинув.
18 Як ти злодія бачив, то бігав із ним, і з перелюбниками накладав.
19 Свої уста пускаєш на зло, і язик твій оману плете.
20 Ти сидиш, проти брата свого наговорюєш, поголоски пускаєш про сина своєї матері...
21 Оце ти робив, Я ж мовчав, і ти думав, що Я такий самий, як ти. Тому буду картати тебе, і виложу все перед очі твої!
22 Зрозумійте ж це ви, що забуваєте Бога, щоб Я не схопив, бо не буде кому рятувати!
23 Хто жертву подяки приносить, той шанує Мене; а хто на дорогу Свою уважає, Боже спасіння йому покажу!
59 Для дириґетна хору. На спів: „Не вигуби". Золотий псалом Давидів, коли послав був Саул, і стерегли його дім. щоб убити його. (59-2) Визволь мене від моїх ворогів, о мій Боже, від напасників моїх охорони Ти мене!
2 (59-3) Визволь мене від злочинців, і спаси мене від кровожерних,
3 (59-4) бо ось причаїлись на душу мою, на мене збираються сильні, не моя в тім провина, о Господи, і не мій гріх!
4 (59-5) Без моєї провини вони он збігаються та готуються, устань же назустріч мені та побач!
5 (59-6) і Ти, Господи, Боже Саваоте, Боже ізраїлів, збудися, щоб покарати всіх поган, і не помилуй нікого із зрадників злих! Села.
6 (59-7) Надвечір вони повертаються, скиглять, як пес, і перебігають по місту,
7 (59-8) й ось слова вивергають устами своїми, мечі в їхніх губах, та хто це почує...
8 (59-9) Але посмієшся з них, Господи, і всіх поган засоромиш!
9 (59-10) Твердине моя, я Тебе пильнуватиму, бо Бог оборона моя!
10 (59-11) Мій Бог, Його милість мене попередила, Бог учинить мені, що побачу падіння своїх ворогів!
11 (59-12) Не вбивай їх, щоб народ мій цього не забув, міццю Своєю розвій їх і зниж їх, о щите наш, Господи!
12 (59-13) Гріх їхніх уст слово губ їхніх, і нехай вони схоплені будуть своєю пихою, і за клятву й брехню, яку кажуть!
13 (59-14) У гніві їх знищ, знищ і хай їх не буде, і хай знають вони, що царює Бог в Якові, аж до кінців землі! Села.
14 (59-15) А надвечір вони повертаються, скиглять, як пес, і перебігають по місту.
15 (59-16) Вони вештатись будуть, щоб їсти, коли ж не наїдяться, то скаржитись будуть.
16 (59-17) А я буду співати про силу Твою, буду радісно вранці хвалити Твою милість, бо для мене Ти був в день недолі моєї твердинею й захистом!
17 (59-18) Твердине моя, до Тебе співати я буду, бо Бог оборона моя, милостивий мій Боже!
60 Для дириґетна хору. На спів: „Лілея свідчення". Золотий псалом Давидів для навчання, (60-2) коли він підпалив був Арам двух річок і Арам Цови, і вернувся Йоав і побив Едома в Соляній долині, дванадцять тисяч. (60-3) Боже, покинув Ти нас, розпорошив Ти нас, Ти нагнівався був, повернися ж до нас!
2 (60-4) Ти землею затряс, і її розірвав, уздоров же уламки її, бо вона захиталась!
3 (60-5) Ти вчинив, що народ Твій побачив тяжке, напоїв нас отрутним вином...
4 (60-6) Ти дав прапора тим, хто боїться Тебе, щоб збирались вони перед правдою. Села.
5 (60-7) Щоб любі Твої були визволені, Своєю правицею допоможи, й обізвися до нас!
6 (60-8) У святині Своїй Бог промовив: Нехай розвеселюсь, розділю Я Сихем і долину Суккотську поміряю!
7 (60-9) Належить Мені Ґілеад, Мені Манасія, а Єфрем охорона Моїй голові, Юда берло Моє.
8 (60-10) Моав то мідниця Мого миття, на Едом узуттям Своїм кину, филистею, вигукуй для Мене із радістю!
9 (60-11) Хто мене запровадить до міста твердинного, хто до Едому мене попровадить?
10 (60-12) Хіба ж Ти покинув нас, Боже, і серед нашого війська не вийдеш вже, Боже?
11 (60-13) Подай же нам поміч на ворога, людська бо поміч марнота!
12 (60-14) Ми мужність виявимо в Бозі, і Він потопче противників наших!
118 Дякуйте Господу, добрий бо Він, бо навіки Його милосердя!
2 Нехай скаже ізраїль, бо навіки Його милосердя!
3 Нехай скаже дім Ааронів, бо навіки Його милосердя!
4 Нехай скажуть ті, хто боїться Господа, бо навіки Його милосердя!
5 У тісноті я кликав до Господа, і простором озвався до мене Господь!
6 Зо мною Господь не боюся нікого, що зробить людина мені?
7 Господь серед тих, що мені помагають, і побачу загибіль своїх ненависників.
8 Краще вдаватись до Господа, ніж надіятися на людину,
9 краще вдаватись до Господа, ніж надіятися на вельможних!
10 Всі народи мене оточили, я ж Господнім ім'ям їх понищив!
11 Оточили мене й обступили мене, я ж Господнім ім'ям їх понищив!
12 Оточили мене немов бджоли, та погасли вони, як терновий огонь, я бо Господнім ім'ям їх понищив!
13 Дошкульно попхнув ти мене на падіння, та Господь спас мене!
14 Господь моя сила та пісня, і став Він спасінням мені!
15 Голос співу й спасіння в наметах між праведників: Господня правиця виконує чуда!
16 Правиця Господня підноситься, правиця Господня виконує чуда!
17 Не помру, але житиму, і буду звіщати про чини Господні!
18 Покарати мене покарав був Господь, та смерти мені не завдав.
19 Відчиніте мені брами правди, я ними ввійду, буду славити Господа!
20 Це брама Господня, праведники в неї входять.
21 Я буду хвалити Тебе, бо озвався до мене, і став Ти спасінням мені!
22 Камінь, що його будівничі відкинули, той наріжним став каменем,
23 від Господа сталося це, і дивне воно в очах наших!
24 Це день, що його створив Господь, радіймо та тішмося в нім!
25 Просимо, Господи, спаси! Просимо, Господи, пощасти!
26 Благословен, хто гряде у Господнє ім'я! Благословляємо вас із Господнього дому!
27 Господь Бог, і засяяв Він нам. Прив'яжіте святковую жертву шнурами аж до наріжників жертівника!
28 Ти мій Бог, і я буду Тебе прославляти, мій Боже, я буду Тебе величати!
29 Дякуйте Господу, добрий бо Він, бо навіки Його милосердя!
15 І вродила Аґар Аврамові сина, а Аврам назвав ім'я свого сина, що вродила Аґар: Ізмаїл.
16 А Аврам був віку восьмидесяти літ і шести літ, коли Аґар вродила була Аврамові Ізмаїла.
17 І був Аврам віку дев'ятидесяти літ і дев'яти літ, коли явився Господь Аврамові та й промовив до нього: Я Бог Всемогутній! Ходи перед лицем Моїм, і будь непорочний!
2 І дам Я Свого заповіта поміж Мною та поміж тобою, і дуже-дуже розмножу тебе.
3 І впав Аврам на обличчя своє, а Бог до нього промовляв, говорячи:
4 Я, ось Мій заповіт із тобою, і станеш ти батьком багатьох народів.
5 І не буде вже кликатись ім'я твоє: Аврам, але буде ім'я твоє: Авраам, бо вчинив Я тебе батьком багатьох народів.
6 І вчиню Я тебе дуже-дуже плідним, і вчиню, щоб вийшли з тебе народи, і царі з тебе вийдуть.
7 І Я складу заповіта Свого поміж Мною та поміж тобою, і поміж твоїм потомством по тобі на їхні покоління на вічний заповіт, що буду Я Богом для тебе й для нащадків твоїх по тобі.
8 І дам Я тобі та потомству твоєму по тобі землю скитання твого, увесь Край ханаанський, на вічне володіння, і Я буду їм Богом.
9 І сказав Авраамові Бог: А ти заповіта Мого стерегтимеш, ти й потомство твої по тобі в їхніх поколіннях.
10 То Мій заповіт, що його ви виконувать будете, поміж Мною й поміж вами, і поміж потомством твоїм по тобі: нехай кожен чоловічої статі буде обрізаний у вас.
11 І будете ви обрізані на тілі крайньої плоті вашої, і стане це знаком заповіту поміж Мною й поміж вами.
12 А кожен чоловічої статі восьмиденний у вас буде обрізаний у всіх ваших поколіннях, як народжений дому, так і куплений за срібло з-поміж чужоплемінних, що він не з потомства твого.
13 Щодо обрізання, нехай буде обрізаний уроджений дому твого й куплений за срібло твоє, і буде Мій заповіт на вашім тілі заповітом вічним.
14 А необрізаний чоловічої статі, що не буде обрізаний на тілі своєї крайньої плоті, то стята буде душа та з народу свого, він зірвав заповіта Мого!
10 Бо Закон, мавши тільки тінь майбутнього добра, а не самий образ речей, тими самими жертвами, що завжди щороку приносяться, не може ніколи вдосконалити тих, хто приступає.
2 Інакше вони перестали б приноситись, бо ті, хто служить, очищені раз, уже б не мали жадної свідомости гріхів.
3 Але в них спомин про гріхи буває щороку,
4 бо тож неможливе, щоб кров биків та козлів здіймала гріхи!
5 Тому то, входячи в світ, Він говорить: Жертви й приношення Ти не схотів, але тіло Мені приготував.
6 Цілопалення й жертви покутної Ти не жадав.
7 Тоді Я сказав: Ось іду, в звої книжки про Мене написано, щоб волю чинити Твою, Боже!
8 Він вище сказав, що жертви й приносу, та цілопалення й жертви покутної, які за Законом приносяться, Ти не жадав і Собі не вподобав.
9 Потому сказав: Ось іду, щоб волю Твою чинити, Боже. Відміняє Він перше, щоб друге поставити.
10 У цій волі ми освячені жертвоприношенням тіла Ісуса Христа один раз.
30 Я нічого не можу робити Сам від Себе. Як Я чую, суджу, і Мій суд справедливий, не шукаю бо волі Своєї, але волі Отця, що послав Мене.
31 Коли свідчу про Себе Я Сам, то свідоцтво Моє неправдиве.
32 Є Інший, Хто свідчить про Мене, і Я знаю, що правдиве свідоцтво, яким свідчить про Мене.
33 Ви послали були до Івана, і він свідчив про правду.
34 Та Я не від людини свідоцтва приймаю, але це говорю, щоб були ви спасені.
35 Він світильником був, що горів і світив, та ви тільки хвилю хотіли потішитись світлом його.
36 Але Я маю свідчення більше за Іванове, бо ті справи, що Отець Мені дав, щоб Я виконав їх, ті справи, що Я їх чиню, самі свідчать про Мене, що Отець Мене послав!
37 Та й Отець, що послав Мене, Сам засвідчив про Мене; але ви ані голосу Його не чули ніколи, ані виду Його не бачили.
38 Навіть слова Його ви не маєте, щоб у вас перебувало, бо не вірите в Того, Кого Він послав.
39 Дослідіть но Писання, бо ви думаєте, що в них маєте вічне життя, вони ж свідчать про Мене!
40 Та до Мене прийти ви не хочете, щоб мати життя.
41 Від людей не приймаю Я слави,
42 але вас Я пізнав, що любови до Бога в собі ви не маєте.
43 Я прийшов у Ймення Свого Отця, та Мене не приймаєте ви. Коли ж прийде інший у ймення своє, того приймете ви.
44 Як ви можете вірувати, коли славу один від одного приймаєте, а слави тієї, що від Бога Єдиного, не прагнете ви?
45 Не думайте, що Я перед Отцем буду вас винуватити, є, хто вас винуватити буде, Мойсей, що на нього надієтесь ви!
46 Коли б ви Мойсеєві вірили, то й Мені б ви повірили, бо про Мене писав він.
47 Якщо писанням його ви не вірите, то як віри поймете словам Моїм?