Book of Common Prayer
93 Царює Господь, зодягнувся у велич, зодягнувся Господь, оперезався Він силою, і міцно поставлений всесвіт, щоб не захитався!
2 Престол Твій поставлений міцно спрадавна, від вічности Ти!
3 Ріки піднесли, о Господи, ріки піднесли свій гуркіт, ріки будуть підносити шум від удару їхніх хвиль,
4 та над гуркіт великих тих вод, над морські потужнії хвилі, могутніший Господь у висоті!
5 Свідоцтва Твої дуже певні, а дому Твоєму належиться святість, о Господи, на довгії дні!
96 Співайте для Господа пісню нову, уся земле, співайте для Господа!
2 Співайте для Господа, благословляйте ім'я Його, з дня на день сповіщайте спасіння Його!
3 Розповідайте про славу Його між поганами, про чуда Його між усіми народами,
4 бо великий Господь і прославлений вельми, Він грізний понад богів усіх!
5 Бо всі боги народів божки, а Господь створив небеса,
6 перед лицем Його слава та велич, сила й краса у святині Його!
7 Дайте Господу, роди народів, дайте Господу славу та силу,
8 дайте Господу славу ймення Його, жертви приносьте і входьте в подвір'я Його!
9 Додолу впадіть ув оздобі святій перед Господом, тремтіть перед обличчям Його, уся земле,
10 сповістіть між народами: Царює Господь! Він вселенну зміцнив, щоб не захиталась, Він буде судити людей справедливо!
11 Хай небо радіє, і хай веселиться земля, нехай гримить море й усе, що у нім,
12 нехай поле радіє та все, що на ньому! Нехай заспівають тоді всі дерева лісні,
13 перед Господнім лицем, бо гряде Він, бо землю судити гряде, Він за справедливістю буде судити вселенну, і народи по правді Своїй!
34 Давидів, коли він удавав був причинного перед Авімелехом, що вигнав його, і той пішов. (34-2) Я благословлятиму Господа кожного часу, хвала Йому завсіди в устах моїх!
2 (34-3) Душа моя буде хвалитися Господом, хай це почують слухняні, і нехай звеселяться!
3 (34-4) Зо мною звеличуйте Господа, і підносьте ім'я Його разом!
4 (34-5) Шукав я був Господа, і Він озвався до мене, і від усіх небезпек мене визволив.
5 (34-6) Приглядайтесь до Нього й засяєте, і не посоромляться ваші обличчя!
6 (34-7) Цей убогий взивав, і Господь його вислухав, і від усіх його бід його визволив.
7 (34-8) Ангол Господній табором стає кругом тих, хто боїться його, і визволює їх.
8 (34-9) Скуштуйте й побачте, який добрий Господь, блаженна людина, що надію на Нього кладе!
9 (34-10) Бійтеся Господа, всі святії Його, бо ті, що бояться Його, недостатку не мають!
10 (34-11) Левчуки бідні й голодні, а ті, хто пошукує Господа, недостатку не чують в усьому добрі.
11 (34-12) Ходіть, діти, послухайте мене, страху Господнього я вас навчу!
12 (34-13) Хто та людина, що хоче життя, що любить дні довгі, щоб бачити добро?
13 (34-14) Свого язика бережи від лихого, а уста свої від говорення підступу.
14 (34-15) Відступися від злого і добре чини, миру шукай і женися за ним!
15 (34-16) Очі Господні на праведних, уші ж Його на їхній зойк,
16 (34-17) Господнє лице на злочинців, щоб винищити їхню пам'ять з землі.
17 (34-18) Коли праведні кличуть, то їх чує Господь, і з усіх утисків їхніх визволює їх.
18 (34-19) Господь зламаносердим близький, і впокорених духом спасає.
19 (34-20) Багато лихого для праведного, та його визволяє Господь з них усіх:
20 (34-21) Він пильнує всі кості його, із них жодна не зламається!
21 (34-22) Зло безбожному смерть заподіє, і винними будуть усі, хто ненавидить праведного.
22 (34-23) Господь визволить душу рабів Своїх, і винні не будуть усі, хто вдається до Нього!
1 І був один чоловік із Раматаїм-Цофіму, з Єфремових гір, а ім'я йому Елкана, син Єрохама, сина Ілія, сина Тоху, сина Цуфа, єфремлянин.
2 А він мав дві жінки, ім'я одній Анна, а ім'я другій Пеніна. І були в Пеніни діти, а в Анни дітей не було.
7 І так робив він рік-у-рік, коли вона входила до Господнього дому, а та так гнівила її. І вона плакала й не їла.
8 І сказав їй чоловік її Елкана: Анно, чого ти плачеш і чому не їси? І чого сумне твоє серце? Чи ж я не ліпший тобі за десятьох синів?
9 І встала Анна по їді та по питті в Шіло, а священик Ілій сидів на стільці при бічному одвірку Господнього храму.
10 А вона була скорбна духом, і молилася до Господа та плакала гірко.
11 І склала вона обітницю, та й сказала: Господи Саваоте, якщо дійсно споглянеш на біду Твоєї невільниці, і згадаєш мене, і не забудеш Своєї невільниці, і даси Своїй невільниці нащадка чоловічої статі, то я дам його Господеві на всі дні життя його, а бритва не торкнеться його голови.
12 І сталося, коли вона довго молилася перед Господнім лицем, то Ілій пильнував за її устами.
13 А Анна вона говорила в серці своїм: тільки губи її порушувалися, а голос її не був чутий. І вважав її Ілій за п'яну.
14 І сказав до неї Ілій: Аж доки ти будеш п'яною? Витверезись зо свого вина!
15 А Анна відповіла та й сказала: Ні, пане мій, я жінка скорбна духом, а вина та п'янкого напою не пила я. І я вилила душу свою перед Господнім лицем.
16 Не вважай своєї невільниці за негідницю, бо я говорила аж доти з великої своєї скорботи та з туги своєї.
17 І відповів Ілій та й сказав: Іди з миром! А Бог Ізраїлів дасть тобі бажання твоє, яке ти від Нього жадала.
18 А вона сказала: Нехай невільниця твоя знайде милість в очах твоїх! І пішла та жінка своєю дорогою, та й їла, а обличчя її не було вже сумне.
19 І встала вона рано вранці, і вклонилася перед Господнім лицем. І вернулися вони, і ввійшли до свого дому до Рами. І Елкана пізнав свою жінку Анну, а Господь згадав про неї.
20 І сталося по році, і завагітніла Анна, та й сина породила. І назвала вона ім'я йому: Самуїл, бо від Господа жадала його.
21 І пішов той чоловік Елкана та ввесь дім його вчинити для Господа річну жертву та обітниці свої.
22 А Анна не пішла, бо сказала до чоловіка свого: Аж коли буде відлучений цей хлопчик, то відведу його, і він з'явиться перед Господнім лицем, і назавжди позостанеться там!
23 І сказав їй чоловік її Елкана: Роби те, що добре в очах твоїх! Залишайся, аж поки відлучиш його, тільки нехай виконає Господь Своє слово. І залишалась та жінка, і годувала свого сина, аж поки вона відлучила його.
24 А коли відлучила, то повела його з собою та з трьома бичками й одною ефою муки, і бурдюком вина, і привела його до Господнього дому до Шіло. А той хлопчик був ще малий.
25 І зарізали бичка, і привели того хлопчика до Ілія.
26 І вона сказала: О, пане мій, як жива душа твоя, мій пане, я та жінка, що стояла з тобою отут, щоб молитися Господеві.
27 Я молилася за дитину цю, і Господь дав мені жадання моє, що я просила від Нього.
28 А тепер я віддаю його Господеві на всі дні, скільки він жаданий для Господа. І вклонилася там Господеві.
9 Через це то й ми з того дня, як почули, не перестаємо молитись за вас та просити, щоб для пізнання волі Його були ви наповнені всякою мудрістю й розумом духовним,
10 щоб ви поводилися належно щодо Господа в усякому догодженні, в усякому доброму ділі приносячи плід і зростаючи в пізнанні Бога,
11 зміцняючись усякою силою за могучістю слави Його для всякої витривалости й довготерпіння з радістю,
12 дякуючи Отцеві, що вчинив нас достойними участи в спадщині святих у світлі,
13 що визволив нас із влади темряви й переставив нас до Царства Свого улюбленого Сина,
14 в Якім маємо відкуплення і прощення гріхів.
15 Він є образ невидимого Бога, роджений перш усякого творива.
16 Бо то Ним створено все на небі й на землі, видиме й невидиме, чи то престоли, чи то господства, чи то влади, чи то начальства, усе через Нього й для Нього створено!
17 А Він є перший від усього, і все Ним стоїть.
18 І Він Голова тіла, Церкви. Він початок, первороджений з мертвих, щоб у всьому Він мав першенство.
19 Бо вгодно було, щоб у Нім перебувала вся повнота,
20 і щоб Ним поєднати з Собою все, примиривши кров'ю хреста Його, через Нього, чи то земне, чи то небесне.
22 А коли за Законом Мойсея минулися дні їхнього очищення, то до Єрусалиму принесли Його, щоб поставити Його перед Господом,
23 як у Законі Господнім написано: Кожне дитя чоловічої статі, що розкриває утробу, має бути посвячене Господу,
24 і щоб жертву скласти, як у Законі Господньому сказано, пару горличат або двоє голубенят.
25 І ото був в Єрусалимі один чоловік, йому ймення Семен, людина праведна та благочестива, що потіхи чекав для Ізраїля. І Святий Дух був на ньому.
26 І від Духа Святого йому було звіщено смерти не бачити, перше ніж побачить Христа Господнього.
27 І Дух у храм припровадив його. І як внесли Дитину Ісуса батьки, щоб за Нього вчинити звичаєм законним,
28 тоді взяв він на руки Його, хвалу Богу віддав та й промовив:
29 Нині відпускаєш раба Свого, Владико, за словом Твоїм із миром,
30 бо побачили очі мої Спасіння Твоє,
31 яке Ти приготував перед всіма народами,
32 Світло на просвіту поганам і на славу народу Твого Ізраїля!
33 І дивувалися батько Його й мати тим, що про Нього було розповіджене.
34 А Семен їх поблагословив та й прорік до Марії, Його матері: Ось призначений Цей багатьом на падіння й уставання в Ізраїлі, і на знак сперечання,
35 і меч душу прошиє самій же тобі, щоб відкрились думки сердець багатьох!
36 Була й Анна пророчиця, дочка Фануїлова з племени Асирового, вона дожила до глибокої старости, живши з мужем сім років від свого дівування,
37 удова років вісімдесяти й чотирьох, що не відлучалась від храму, служачи Богові вдень і вночі постами й молитвами.
38 І години тієї вона надійшла, Бога славила та говорила про Нього всім, хто визволення Єрусалиму чекав.
39 А як виконали за Законом Господнім усе, то вернулись вони в Галілею, до міста свого Назарету.
40 А Дитина росла та зміцнялася духом, набираючись мудрости. І благодать Божа на Ній пробувала.