Book of Common Prayer
119 Блаженні непорочні в дорозі, що ходять Законом Господнім!
2 Блаженні, хто держить свідоцтва Його, хто шукає Його всім серцем,
3 і хто кривди не робить, хто ходить путями Його!
4 Ти видав накази Свої, щоб виконувати пильно.
5 Коли б же дороги мої були певні, щоб держатись Твоїх постанов,
6 не буду тоді засоромлений я, як буду дивитись на всі Твої заповіді!
7 Щирим серцем я буду Тебе прославляти, як навчуся законів Твоїх справедливих.
8 Я буду держатись Твоїх постанов, не кидай же зовсім мене!
9 Чим додержить юнак у чистоті свою стежку? Як держатиметься Твоїх слів!
10 Цілим серцем своїм я шукаю Тебе, не дай же мені заблудитися від Твоїх заповідей!
11 Я в серці своїм заховав Твоє слово, щоб мені не грішити проти Тебе.
12 Благословен єси, Господи, навчи мене постанов Своїх!
13 Устами своїми я розповідаю про всі присуди уст Твоїх.
14 З дороги свідоцтв Твоїх радію я, як маєтком великим.
15 Про накази Твої розмовлятиму я, і на стежки Твої буду дивитись.
16 Я буду радіти Твоїми постановами, слова Твого не забуду!
17 Своєму рабові пощасти, щоб я жив, і я буду держатися слова Твого!
18 Відкрий мої очі, і хай чуда Закону Твого я побачу!
19 На землі я приходько, Своїх заповідей не ховай Ти від мене!
20 Омліває душа моя з туги за Твоїми законами кожного часу...
21 Насварив Ти проклятих отих гордунів, що вхиляються від Твоїх заповідей.
22 Відверни Ти від мене зневагу та сором, бо держуся свідоцтв Твоїх я!
23 Теж вельможі сидять та на мене змовляються, та Твій раб про постанови Твої розмовляє,
24 і свідоцтва Твої то потіха моя, то для мене дорадники!
12 Для дириґетна хору. На октаву. Псалом Давидів. (12-2) Спаси мене, Господи, бо нема вже побожного, з-поміж людських синів позникали вже вірні!
2 (12-3) Марноту говорять один до одного, їхні уста облесні, і серцем подвійним говорять...
3 (12-4) Нехай підітне Господь уста облесливі та язика чванькуватого
4 (12-5) тим, хто говорить: Своїм язиком будем сильні, наші уста при нас, хто ж буде нам пан?
5 (12-6) Через утиск убогих, ради стогону бідних тепер Я повстану, говорить Господь, поставлю в безпеці того, на кого розтягують сітку!
6 (12-7) Господні слова слова чисті, як срібло, очищене в глинянім горні, сім раз перетоплене!
7 (12-8) Ти, Господи, їх пильнуватимеш, і будеш навіки нас стерегти перед родом оцим!
8 (12-9) Безбожні кружляють навколо, бо нікчемність між людських синів підіймається.
13 Для дириґетна хору. Псалом Давидів. (13-2) Доки, Господи, будеш мене забувати назавжди, доки будеш ховати від мене обличчя Своє?
2 (13-3) Як довго я буду складати в душі своїй болі, у серці своїм щодня смуток? Як довго мій ворог підноситись буде над мене?
3 (13-4) Зглянься, озвися до мене, о Господи, Боже мій! Просвітли мої очі, щоб на смерть не заснув я!
4 (13-5) Щоб мій неприятель не сказав: Я його переміг! Щоб мої вороги не раділи, як я захитаюсь!
5 (13-6) Я надію на милість Твою покладаю, моє серце радіє спасінням Твоїм!
6 (13-7) Я буду співати Господеві, бо Він добродійство для мене вчинив...
14 Для дириґетна хору. Давидів. Безумний говорить у серці своїм: Нема Бога! Зіпсулись вони, і обридливий чинять учинок, нема доброчинця!...
2 Господь дивиться з неба на людських синів, щоб побачити, чи є там розумний, що Бога шукає.
3 Усе повідступало, разом стали бридкими вони, нема доброчинця, нема ні одного!...
4 Чи ж не розуміють всі ті, хто чинить безправ'я, хто мій люд поїдає? Вони хліб Господній їдять, та не кличуть Його...
5 Тоді настрашилися страхом вони, бо Бог в праведнім роді.
6 Раду вбогого ганьбите ви, та Господь охорона йому.
7 Аби то Він дав із Сіону спасіння ізраїлеві! Як долю Своєму народу поверне Господь, то радітиме Яків, втішатися буде ізраїль!
12 Так говорить Господь: Як часом рятує пастух з пащі лев'ячої дві коліні, або пипку вуха, так будуть врятовані діти Ізраїлеві, що сидять в Самарії в закуточку ліжка, та на адамашку постелі.
13 Послухайте ви та й засвідчіть ув Якововім домі, говорить Господь Бог, Бог Саваот.
14 Бо в той день, коли Я покараю Ізраїля за провини його, то Я покараю за жертівники Бет-Елу, і будуть відрубані роги жертівника, і на землю попадають.
15 І Я розіб'ю дім зимовий разом з домом літнім, і загинуть доми із слонової кости, і не стане багато домів, говорить Господь.
4 Послухайте слова оцього, корови башанські, які на горі самарійській, що тиснете бідних, торощите вбогих, що своїм хазяям ви говорите: Принеси, і ми будемо пити!
2 Присягав Господь Бог Своєю святістю, що ось дні настають на вас, і будуть тягти вас гаками, а ваших нащадків гачками для ловлення риби!
3 І ви повиходите виломами, кожна окремо собі, і кинетеся до Хермону, говорить Господь.
4 Прийдіть до Бет-Елу й грішіть, до Ґілґалу примножте грішити. І свої жертви приносьте щоранку, на три дні ваші десятини.
5 І з димом пустіть жертву вдячну квасну, і сповістіть добровільні дарунки, розголосіть, бо ви любите так, синове Ізраїлеві, говорить Господь Бог.
3 Це вже другого листа пишу я до вас, улюблені. У них нагадуванням я буджу вашу чисту думку,
2 щоб ви пам'ятали слова, що святі пророки давніше звістили їх вам, і заповідь Господа й Спасителя, що одержали через ваших апостолів.
3 Насамперед знайте оце, що в останні дні прийдуть із насмішками глузії, що ходитимуть за своїми пожадливостями,
4 та й скажуть: Де обітниця Його приходу? Бо від того часу, як позасинали наші батьки, усе залишається так від початку творіння.
5 Бо сховане від тих, хто хоче цього, що небо було напочатку, а земля із води та водою складена словом Божим,
6 тому тодішній світ, водою потоплений, згинув.
7 А теперішні небо й земля заховані тим самим словом, і зберігаються для огню на день суду й загибелі безбожних людей.
8 Нехай же одне це не буде заховане від вас, улюблені, що в Господа один день немов тисяча років, а тисяча років немов один день!
9 Не бариться Господь із обітницею, як деякі вважають це барінням, але вам довготерпить, бо не хоче, щоб хто загинув, але щоб усі навернулися до каяття.
10 День же Господній прибуде, як злодій вночі, коли з гуркотом небо мине, а стихії, розпечені, рунуть, а земля та діла, що на ній, погорять...
23 А коли Він прийшов у храм і навчав, поприходили первосвященики й старші народу до Нього й сказали: Якою Ти владою чиниш оце? І хто Тобі владу цю дав?
24 Ісус же промовив у відповідь їм: Запитаю й Я вас одне слово. Як про нього дасте Мені відповідь, то й Я вам скажу, якою владою Я це чиню.
25 Іванове хрищення звідки було: із неба, чи від людей? Вони ж міркували собі й говорили: Коли скажемо: Із неба, відкаже Він нам: Чого ж ви йому не повірили?
26 А як скажемо: Від людей, боїмося народу, бо Івана вважають усі за пророка.
27 І сказали Ісусові в відповідь: Ми не знаємо. Відказав їм і Він: То й Я вам не скажу, якою владою Я це чиню.
28 А як вам здається? Один чоловік мав двох синів. Прийшовши до першого, він сказав: Піди но, дитино, сьогодні, працюй у винограднику!
29 А той відповів і сказав: Готовий, панотче, і не пішов.
30 І, прийшовши до другого, так само сказав. А той відповів і сказав: Я не хочу. А потім покаявся, і пішов.
31 Котрий же з двох учинив волю батькову? Вони кажуть: Останній. Ісус промовляє до них: Поправді кажу вам, що митники та блудодійки випереджують вас у Боже Царство.
32 Бо прийшов був до вас дорогою праведности Іван, та йому не повірили ви, а митники та блудодійки йняли йому віри. А ви бачили, та проте не покаялися й опісля, щоб повірити йому.