Book of Common Prayer
41 Для дириґетна хору. Псалом Давидів. (41-2) Блаженний, хто дбає про вбогого, в день нещастя Господь порятує його!
2 (41-3) Господь берегтиме його та його оживлятиме, буде блаженний такий на землі, і Він не видасть його на поталу його ворогам!
3 (41-4) На ложі недуги подасть йому сили Господь, усе ложе йому перемінить в недузі його.
4 (41-5) Я промовив був: Господи, май же Ти милість до мене, вилікуй душу мою, бо я перед Тобою згрішив!
5 (41-6) Вороги мої кажуть на мене лихе: Коли вмре та загине імення його?
6 (41-7) А коли хто приходить відвідати, мовить марне: його серце збирає для себе лихе, і як вийде надвір, то говорить про те...
7 (41-8) Всі мої вороги між собою шепочуться разом на мене, на мене лихе замишляють:
8 (41-9) Негідна річ тисне його, а що він поклався то більше не встане!...
9 (41-10) Навіть приятель мій, на якого надіявся я, що мій хліб споживав, підняв проти мене п'яту!
10 (41-11) Але, Господи, помилуй мене, і мене підійми, і я їм відплачу,
11 (41-12) із того довідаюся, що Ти любиш мене, коли надо мною сурмити не буде мій ворог.
12 (41-13) А я через невинність мою Ти підсилиш мене, і перед обличчям Своїм ти поставиш навіки мене!
13 (41-14) Благословенний Господь, Бог ізраїлів, від віку й до віку! Амінь і амінь!
52 Для дириґетна хору. Псалом навчальний Давидів. (52-3) Чого хвалишся злом, о могутній? Цілий день Божа милість зо мною.
2 (52-4) Замишляє лукавство язик твій, як та бритва нагострена ти, що чиниш обману!
3 (52-5) Ти зло полюбив над добро, а неправду більш, як правду казати, Села,
4 (52-6) ти любиш усякі шкідливі слова, ти язику обманний!
5 (52-7) Отож, Бог зруйнує назавжди тебе, тебе викине й вирве з намету тебе, й тебе викоренить із країни життя. Села.
6 (52-8) і побачать це праведні, й будуть боятись, і будуть сміятися з нього:
7 (52-9) Ось муж, що Бога не чинить своєю твердинею, та на великість багатства свого покладає надію, втікає до злого свого...
8 (52-10) А я як зелена оливка у Божому домі, надіюсь на Божую милість на вічні віки!
9 (52-11) Буду славити вічно Тебе, що вчинив Ти оце, і про ймення Твоє буду звіщати побожним Твоїм, що добре воно!
44 Для дириґетна хору. Синів Кореєвих. Псалом навчальний. (44-2) Боже, своїми ушима ми чули, наші батьки нам оповідали: велике Ти діло вчинив за їхніх днів, за днів стародавніх:
2 (44-3) Ти вигнав поганів Своєю рукою, а їх осадив, понищив народи, а їх Ти поширив!
3 (44-4) Не мечем бо своїм вони землю посіли, і їхнє рамено їм не помогло, а правиця Твоя та рамено Твоє, та Світло обличчя Твого, бо Ти їх уподобав!
4 (44-5) Ти Сам Цар мій, о Боже, звели ж про спасіння для Якова:
5 (44-6) Тобою поб'ємо своїх ворогів, ім'ям Твоїм будемо топтати повсталих на нас,
6 (44-7) бо я буду надіятися не на лука свого, і мій меч не поможе мені,
7 (44-8) але Ти нас спасеш від противників наших, і наших ненависників засоромиш!
8 (44-9) Ми хвалимось Богом щодня, і повіки ім'я Твоє славимо, Села,
9 (44-10) та однак Ти покинув і нас засоромив, і вже не виходиш із нашими військами:
10 (44-11) Ти вчинив, що від ворога ми обернулись назад, а наші ненависники грабували собі наш маєток...
11 (44-12) Ти віддав нас на поїд, немов тих овечок, і нас розпорошив посеред народів,
12 (44-13) Ти за безцін продав Свій народ, і ціни йому не побільшив!
13 (44-14) Ти нас нашим сусідам віддав на зневагу, на наругу та посміх для наших околиць,
14 (44-15) Ти нас учинив за прислів'я поганам, і головою хитають народи на нас...
15 (44-16) Передо мною щоденно безчестя моє, і сором вкриває обличчя моє,
16 (44-17) через голос того, хто лає мене й проклинає, через ворога й месника...
17 (44-18) Прийшло було все це на нас, та ми не забули про Тебе, й заповіту Твого не порушили,
18 (44-19) не вступилось назад наше серце, і не відхилився наш крок від Твоєї дороги!
19 (44-20) Хоч у місце шакалів Ти випхнув був нас, і прикрив був нас смертною тінню,
20 (44-21) чи й тоді ми забули ім'я Бога нашого, і руки свої простягнули до Бога чужого?
21 (44-22) Таж про те Бог довідається, бо Він знає таємності серця,
22 (44-23) що нас побивають за Тебе щоденно, пораховано нас, як овечок жертовних...
23 (44-24) Прокинься ж, для чого Ти, Господи, спиш? Пробудися, не кидай назавжди!
24 (44-25) Для чого обличчя Своє Ти ховаєш, забуваєш про нашу недолю та нашу тісноту?
25 (44-26) Бо душа наша знижилася аж до пороху, а живіт наш приліг до землі...
26 (44-27) Устань же, о Помоче наша, і викупи нас через милість Свою!
7 Двадцятого й четвертого дня, одинадцятого місяця, це місяць шеват, за другого року Дарія було слово Господнє до пророка Захарія, сина Берехії, сина Іддового, таке:
8 Бачив я цієї ночі, аж ось на червоному коні їде муж, і він стоїть між миртами, що в глибині, а за ним коні червоні, руді та білі.
9 І сказав я: Що це, мій пане? І відказав мені той Ангол, що говорив зо мною: Я тобі покажу, що це таке.
10 І відповів той муж, що стояв між миртами, та й сказав: Це ті, що Господь їх послав обійти землю.
11 І відповіли вони Господньому Анголові, що стояв між миртами, та й сказали: Перейшли ми землю, і ось уся земля сидить спокійно.
12 І відповів Ангол Господній та й сказав: Господи Саваоте, аж доки Ти не змилосердишся над Єрусалимом та над Юдиними містами, на які Ти гніваєшся оце сімдесят літ?
13 І відповів Господь Анголові, що говорив зо мною, слова добрі, слова втішливі.
14 І сказав до мене той Ангол, що говорив зо мною: Клич, говорячи: Так говорить Господь Саваот: Піклуюся Я про Єрусалим та про Сіон великим піклуванням.
15 І гнівом великим Я гніваюся на ті спокійні народи, на яких Я мало гнівався, а вони допомогли злому.
16 Тому так промовляє Господь: Вернуся Я до Єрусалиму з милосердям, храм Мій буде збудований у ньому, говорить Господь Саваот, а мірничий шнур буде розтягнений над Єрусалимом.
17 Ще клич та й скажи: Так говорить Господь Саваот: Знов добром переповняться міста Мої, і Господь ще потішить Сіона, і ще вибере Єрусалима!
4 Іван до семи Церков, що в Азії: благодать вам і мир від Того, Хто є, Хто був і Хто має прийти; і від семи духів, що перед престолом Його,
5 та від Ісуса Христа, а Він Свідок вірний, Первенець з мертвих і Владика земних царів. Йому, що нас полюбив і кров'ю Своєю обмив нас від наших гріхів,
6 що вчинив нас царями, священиками Богові й Отцеві Своєму, Тому слава та сила на вічні віки! Амінь.
7 Ото Він із хмарами йде, і побачить Його кожне око, і ті, що Його прокололи були, і всі племена землі будуть плакати за Ним. Так, амінь!
8 Я Альфа й Омега, говорить Господь, Бог, Той, Хто є, і Хто був, і Хто має прийти, Вседержитель!
9 Я, Іван, ваш брат і спільник у біді, і в царстві, і в терпінні в Ісусі, був на острові, що зветься Патмос, за Слово Боже і за свідчення Ісуса Христа.
10 Я був у дусі Господнього дня, і почув за собою голос гучний, немов сурми,
11 який говорив: Що бачиш, напиши те до книги, і пошли до сімох Церков: до Ефесу, і до Смірни, і до Пергаму, і до Тіятирів, і до Сард, і до Філядельфії, і до Лаодикії.
12 І я оглянувся, щоб побачити голос, що говорив зо мною. І, оглянувшись, я побачив сім свічників золотих;
13 а посеред семи свічників Подібного до Людського Сина, одягненого в довгу одежу і підперезаного по грудях золотим поясом.
14 А Його голова та волосся білі, немов біла вовна, як сніг; а очі Його немов полум'я огняне.
15 А ноги Його подібні до міді, розпалені, наче в печі; а голос Його немов шум великої води.
16 І сім зір Він держав у правиці Своїй, а з уст Його меч обосічний виходив, а обличчя Його, немов сонце, що світить у силі своїй.
17 І коли я побачив Його, то до ніг Йому впав, немов мертвий. І поклав Він на мене правицю Свою та й промовив мені: Не лякайся! Я Перший і Останній,
18 і Живий. І був Я мертвий, а ось Я Живий на вічні віки. І маю ключі Я від смерти й від аду.
19 Отже, напиши, що ти бачив, і що є, і що має бути по цьому!
20 Таємниця семи зір, що бачив ти їх на правиці Моїй, і семи свічників золотих: сім зір, то Анголи семи Церков, а сім свічників, що ти бачив, то сім Церков.
43 А коли дух нечистий виходить із людини, то блукає місцями безвідними, відпочинку шукаючи, та не знаходить.
44 Тоді він говорить: Вернуся до дому свого, звідки вийшов. А як вернеться він, то хату знаходить порожню, заметену й прибрану.
45 Тоді він іде, та й приводить сімох духів інших, лютіших за себе, і входять вони та й живуть тут. І буде останнє людині тій гірше за перше... Так буде й лукавому родові цьому!
46 Коли Він іще промовляв до народу, аж ось мати й брати Його осторонь стали, бажаючи з Ним говорити.
47 І сказав хтось Йому: Ото мати Твоя й Твої браття стоять онде осторонь, і говорити з Тобою бажають.
48 А Він відповів тому, хто Йому говорив, і сказав: Хто мати Моя? І хто браття Мої?
49 І, показавши рукою Своєю на учнів Своїх, Він промовив: Ото Моя мати та браття Мої!
50 Бо хто волю Мого Отця, що на небі, чинитиме, той Мені брат, і сестра, і мати!