Book of Common Prayer
20 Для дириґетна хору. Псалом Давидів. (20-2) В день недолі озветься до тебе Господь, ім'я Бога Якового зробить сильним тебе!
2 (20-3) Він пошле тобі поміч із святині, і з Сіону тебе підіпре!
3 (20-4) Усі жертви твої пам'ятати Він буде, і буде вважати твоє цілопалення ситим. Села.
4 (20-5) Він дасть тобі, як твоє серце бажає, і виповнить цілий твій задум!
5 (20-6) Ми будем радіти спасінням Твоїм, і підіймемо прапор в ім'я Бога нашого, нехай Господь виконає всі прохання твої!
6 (20-7) Тепер я пізнав, що спасає Господь помазанця Свого, дає йому відповідь з неба святого Свого могутніми чинами помічної правиці Своєї.
7 (20-8) Одні колесницями хваляться, а інші кіньми, а ми будем хвалитись ім'ям Господа, нашого Бога:
8 (20-9) вони похилились і впали, а ми стоїмо та ростемо на силах!
9 (20-10) Господи, спаси! Хай озветься нам Цар у день нашого кликання!
21 Для дириґетна хору. Псалом Давидів. (21-2) Господи, силою Твоєю веселиться цар, і спасінням Твоїм як він сильно радіє!
2 (21-3) Ти йому дав бажання серця його, і прохання уст його не відмовив. Села.
3 (21-4) Бо Ти його випередив благословеннями добра, на голову йому поклав корону зо щирого золота.
4 (21-5) Життя він у Тебе просив, і дав Ти йому довголіття на вічні віки!
5 (21-6) Слава велика його при Твоїй допомозі, хвалу та величність кладеш Ти на нього,
6 (21-7) бо Ти вчиниш його благословенням вічним, звеселиш його радістю, як буде він разом з Тобою!
7 (21-8) Цар має надію на Господа, у ласці Всевишнього не захитається він.
8 (21-9) Знайде рука Твоя всіх ворогів Твоїх, знайде правиця Твоя Твоїх ненависників.
9 (21-10) На час гніву Свого Ти їх учиниш огненною піччю, Господь гнівом Своїм їх понищить, і огонь пожере їх.
10 (21-11) Ти вигубиш плід їхній із землі, а їхнє насіння з-поміж синів людських.
11 (21-12) Бо нещастя на Тебе вони простягли, замишляли злу думку, якої здійснити не зможуть,
12 (21-13) бо Ти їх обернеш плечима до нас, на тятивах Своїх міцно стріли поставиш на них.
13 (21-14) Піднесися ж, о Господи, в силі Своїй, а ми будем співати й хвалити могутність Твою!
110 Псалом Давидів. Промовив Господь Господеві моєму: Сядь праворуч Мене, доки не покладу Я Твоїх ворогів за підніжка ногам Твоїм!
2 Господь із Сіону пошле берло сили Своєї, пануй Ти поміж ворогами Своїми!
3 Народ Твій готовий у день військового побору Твого, в оздобах святині із лоня зірниці прилине для Тебе, немов та роса, Твоя молодість.
4 Поклявся Господь, і не буде жаліти: Ти священик навіки за чином Мелхиседековим.
5 По правиці Твоїй розторощить Владика царів у день гніву Свого,
6 Він буде судити між народами, землю виповнить трупами, розторощить Він голову в краї великім...
7 Буде пити з струмка на дорозі, тому то підійме Він голову!
116 (115-1) Люблю я Господа, бо Він почув голос мій у благаннях моїх,
2 (115-2) бо Він нахилив Своє ухо до мене, і я кликатиму в свої дні!
3 (115-3) Болі смерти мене оточили і знайшли мене муки шеолу, нещастя та смуток знайшов я!
4 (115-4) А я в ім'я Господа кличу: О Господи, визволи ж душу мою!
5 (115-5) Господь милостивий та справедливий, і наш Бог милосердний!
6 (115-6) Пильнує Господь недосвідчених, став я нужденний, та Він допоможе мені!
7 (115-7) Вернися, о душе моя, до свого відпочинку, бо Господь робить добре тобі,
8 (115-8) бо від смерти Ти визволив душу мою, від сльози моє око, ногу мою від спотикання.
9 (115-9) Я ходитиму перед обличчям Господнім на землях живих!
10 (116-1) Я вірив, коли говорив: Я сильно пригнічений!
11 (116-2) Я сказав був у поспіху: Кожна людина говорить неправду!
12 (116-3) Чим я відплачу Господеві за всі добродійства Його на мені?
13 (116-4) Я чашу спасіння прийму, і прикличу Господнє ім'я!
14 (116-5) Присяги свої Господеві я виконаю перед усім народом Його!
15 (116-6) Дорога в очах Господа смерть богобійних Його!
16 (116-7) О Господи, я бо Твій раб, я Твій раб, син Твоєї невільниці, Ти кайдани мої розв'язав!
17 (116-8) Я жертву подяки Тобі принесу, і Господнім ім'ям буду кликати!
18 (116-9) Присяги свої Господеві я виконаю перед усім народом Його,
19 (116-10) на подвір'ях Господнього дому, посеред тебе, о Єрусалиме! Алілуя!
117 Хваліть Господа, всі племена, прославляйте Його, всі народи,
2 бо зміцнилось Його милосердя над нами, а правда Господня навіки! Алілуя!
8 А п'ятого місяця, сьомого дня місяця, це дев'ятнадцятий рік царя Навуходоносора, вавилонського царя, прийшов до Єрусалиму Невузар'адан, начальник царської сторожі, слуга вавилонського царя.
9 І він спалив дім Господній та дім царевий, і всі доми в Єрусалимі, і кожен великий дім спалив огнем.
10 І мури навколо Єрусалиму порозбивало все халдейське військо, що було з начальником царської сторожі.
11 А решту народу, що позостався в місті, і тих, що перебігли до вавилонського царя, і решту простого люду повиганяв Невузар'адан, начальник царської сторожі.
12 А з бідноти Краю начальник царської сторожі позоставив декого за винярів та за рільників.
22 А народ, що позостався в Юдиному краї, якого позоставив Навуходоносор, вавилонський цар, то настановив над ним Ґедалію, сина Ахікама, Шафанового сина.
23 І почули всі військові зверхники, вони та люди, що вавилонський цар настановив Ґедалію, то поприходили до Ґедалії до Міцпи і Ізмаїл, син Нетаніїн, і Йоханан, син Кареахів, і Серая, син нетофатянина Танхумета, і Яазанія, син маахатянина, вони та їхні люди.
24 І присягнув Ґедалія їм та їхнім людям, і сказав їм: Не бійтеся бути підданими халдейцям, осядьте в Краї та служіть вавилонському цареві, і буде вам добре!
25 І сталося сьомого місяця, прийшов Ізмаїл, син Нетанії, Елішамового сина, з царського насіння, та десять мужів із ним, і вдарили вони Ґедалію, і він помер, і юдеїв, і халдеїв, що були з ними в Міцпі.
26 І знявся ввесь народ, від малого й аж до великого, та зверхники військ, і пішов до Єгипту, бо боявся халдеїв.
12 Коли ж про Христа проповідується, що воскрес Він із мертвих, як же дехто між вами говорять, що немає воскресення мертвих?
13 Як немає ж воскресення мертвих, то й Христос не воскрес!
14 оли ж бо Христос не воскрес, то проповідь наша даремна, даремна також віра ваша!
15 Ми знайшлися б тоді неправдивими свідками Божими, бо про Бога ми свідчили, що воскресив Він Христа, Якого Він не воскресив, якщо не воскресають померлі.
16 Бо як мертві не воскресають, то й Христос не воскрес!
17 Коли ж бо Христос не воскрес, тоді віра ваша даремна, ви в своїх ще гріхах,
18 тоді то загинули й ті, що в Христі упокоїлись!
19 Коли ми надіємося на Христа тільки в цьому житті, то ми найнещасніші від усіх людей!
20 Та нині Христос воскрес із мертвих, первісток серед покійних.
21 Смерть бо через людину, і через Людину воскресення мертвих.
22 Бо так, як в Адамі вмирають усі, так само в Христі всі оживуть,
23 кожен у своєму порядку: первісток Христос, потім ті, що Христові, під час Його приходу.
24 А потому кінець, коли Він передасть царство Богові й Отцеві, коли Він зруйнує всякий уряд, і владу всяку та силу.
25 Бо належить Йому царювати, аж доки Він не покладе всіх Своїх ворогів під ногами Своїми!
26 Як ворог останній смерть знищиться,
27 бо під ноги Його Він усе впокорив. Коли ж каже, що впокорено все, то ясно, що все, окрім Того, Хто впокорив Йому все.
28 А коли Йому все Він упокорить, тоді й Сам Син упокориться Тому, Хто все впокорив Йому, щоб Бог був у всьому все.
29 Бо що зроблять ті, хто христяться ради мертвих? Коли мертві не воскресають зовсім, то нащо вони ради мертвих і христяться?
7 Як вони ж відійшли, Ісус про Івана почав говорити народові: На що ви ходили в пустиню дивитися? Чи на очерет, що вітер гойдає його?
8 Та на що ви дивитись ходили? Може на чоловіка, у м'які шати одягненого? Аджеж ті, хто носить м'яке, по палатах царських.
9 По що ж ви ходили? Може бачити пророка? Так, кажу вам, навіть більш, як пророка.
10 Бо це ж той, що про нього написано: Ось перед обличчя Твоє посилаю Свого посланця, який перед Тобою дорогу Твою приготує!
11 Поправді кажу вам: Між народженими від жінок не було більшого над Івана Христителя! Та найменший у Царстві Небеснім той більший від нього!
12 Від днів же Івана Христителя й досі Царство Небесне здобувається силою, і ті, хто вживає зусилля, хапають його.
13 Усі бо Пророки й Закон до Івана провіщували.
14 Коли ж хочете знати, то Ілля він, що має прийти.
15 Хто має вуха, нехай слухає!