Book of Common Prayer
25 Давидів. До Тебе підношу я, Господи, душу свою,
2 Боже мій, я на Тебе надіюсь, нехай же я не засоромлюсь, нехай не радіють мої вороги ради мене!
3 Не будуть також посоромлені всі, хто на Тебе надіється, та нехай посоромляться ті, хто на Тебе встає надаремно!
4 Дороги Твої дай пізнати мені, Господи, стежками Своїми мене попровадь,
5 провадь мене в правді Своїй і навчи Ти мене, бо Ти Бог спасіння мого, кожен день я на Тебе надіюсь!
6 Пам'ятай милосердя Своє, о мій Господи, і ласки Свої, бо відвічні вони!
7 Гріхи молодечого віку мого та провини мої не пригадуй, пам'ятай мене, Господи, в ласці Своїй через добрість Свою!
8 Господь добрий та праведний, тому грішних навчає в дорозі,
9 Він провадить покірних у правді, і лагідних навчає дороги Своєї!
10 Всі Господні стежки милосердя та правда для тих, хто Його заповіта й свідоцтва додержує.
11 Ради Ймення Свого, о Господи, прости мені прогріх, великий бо він!
12 Хто той чоловік, що боїться він Господа? Він наставить його на дорогу, котру має вибрати:
13 душа його житиме в щасті, і насіння його вспадку землю!
14 Приязнь Господня до тих, хто боїться Його, і Свій заповіт Він звістить їм.
15 Мої очі постійно до Господа, бо Він з пастки витягує ноги мої.
16 Обернися до мене й помилуй мене, я ж бо самітний та бідний!
17 Муки серця мого поширились, визволь мене з моїх утисків!
18 Подивися на горе моє та на муку мою, і прости всі гріхи мої!
19 Подивись на моїх ворогів, як їх стало багато, вони лютою ненавистю ненавидять мене!...
20 Пильнуй же моєї душі та мене хорони, щоб не бути мені засоромленим, бо надіюсь на Тебе!
21 Невинність та правда нехай оточають мене, бо надіюсь на Тебе!
22 Визволи, Боже, ізраїля від усіх його утисків!
9 Для дириґетна хору. На спів: „На смерть сина". Псалом Давидів. (9-2) Хвалитиму Господа усім серцем своїм, розповім про всі чуда Твої!
2 (9-3) Я буду радіти, і тішитись буду Тобою, і буду виспівувати Ймення Твоє, о Всевишній!
3 (9-4) Як будуть назад відступати мої вороги, то спіткнуться і вигинуть перед обличчям Твоїм!
4 (9-5) Бо суд мій і справу мою розсудив Ти, Ти на троні суддевім сидів, Судде праведний!
5 (9-6) Докорив Ти народам, безбожного знищив, ім'я їхнє Ти витер на вічні віки!
6 (9-7) О вороже мій, руйнування твої закінчились на вічність, ти й міста повалив був, і згинула з ними їхня пам'ять!
7 (9-8) Та буде Господь пробувати навіки, Він для суду поставив престола Свого,
8 (9-9) і вселенну Він буде судити по правді, справедливістю буде судити народи.
9 (9-10) і твердинею буде Господь для пригніченого, в час недолі притулком.
10 (9-11) і на Тебе надіятись будуть усі, що ім'я Твоє знають, бо не кинув Ти, Господи, тих, хто шукає Тебе!
11 (9-12) Співайте Господеві, що сидить на Сіоні, між народами розповідайте про чини Його,
12 (9-13) бо карає Він вчинки криваві, про них пам'ятає, і не забуває Він зойку убогих!
13 (9-14) Помилуй мене, Господи, поглянь на страждання моє від моїх ненависників, Ти, що мене підіймаєш із брам смерти,
14 (9-15) щоб я розповідав про всю славу Твою, у брамах Сіонської доні я буду радіти спасінням Твоїм!
15 (9-16) Народи попадали в яму, яку самі викопали, до пастки, яку заховали, нога їхня схоплена.
16 (9-17) Господь знаний, Він суд учинив, спіткнувсь нечестивий у вчинку своєї руки! Гра на струнах. Села.
17 (9-18) Попрямують безбожні в шеол, всі народи, що Бога забули,
18 (9-19) бож не навіки забудеться бідний, надія убогих не згине назавжди!
19 (9-20) Устань же, о Господи, хай людина не перемагає, нехай перед лицем Твоїм засуджені будуть народи!
20 (9-21) Накинь, Господи, пострах на них, нехай знають народи, що вони тільки люди! Села.
15 Псалом Давидів. Господи, хто може перебувати в наметі Твоїм? Хто мешкати може на святій Твоїй горі?
2 Той, хто в невинності ходить, і праведність чинить, і правду говорить у серці своїм,
3 хто не обмовляє своїм язиком, і злого не чинить для друга свого, і свого ближнього не зневажає!
4 Обридливий погорджений в очах його, і він богобійних шанує, присягає, для себе хоча б і на зло, і дотримує;
5 не дає свого срібла на лихву, і не бере на невинного підкупу. Хто чинить таке, ніколи той не захитається!
32 Також і чужинця, який не з народу Твого, Ізраїля, і він прийде з далекого краю ради Ймення Твого великого, і руки Твоєї Сильної та рамена Твого витягненого, і прийде, і помолиться в цьому храмі,
33 то Ти почуєш це з небес, місця постійного пробування Свого, і зробиш усе, про що буде кликати до Тебе той чужинець, щоб усі народи землі пізнали Ім'я Твоє, та щоб боялися Тебе, як народ Твій, Ізраїль, і щоб пізнали вони, що Ім'я Твоє покликане над оцім храмом, що я збудував!
34 Коли народ Твій вийде на війну на своїх ворогів, дорогою, якою Ти пошлеш їх, і помоляться вони до Тебе в напрямі до цього міста, що Ти вибрав його, та храму, що я збудував для Ймення Твого,
35 то почуєш Ти з небес їхню молитву та їхнє благання, і вчиниш їм суд!
36 Коли вони згрішать Тобі, бо немає людини, щоб вона не згрішила, і Ти розгніваєшся на них, і даси їх ворогові, а їхні поневільники візьмуть їх до неволі до краю далекого чи близького,
37 і коли вони прийдуть до розуму в краю, куди взяті до неволі, і навернуться, і будуть благати Тебе в краю своєї неволі, говорячи: Ми згрішили, скривили дорогу свою, і були ми несправедливі,
38 і коли вони навернуться до Тебе всім своїм серцем і всією душею своєю в краю своєї неволі, куди їх поневолили, і помоляться в напрямі до свого Краю, що Ти дав їхнім батькам, і в напрямі міста, яке Ти вибрав, та храму, що я збудував для Ймення Твого,
39 то Ти почуєш із небес, із постійного місця пробування Свого, їхню молитву та їхні благання, і вчиниш їм суд, і простиш Своєму народові, що вони згрішили Тобі!
40 Тепер, Боже мій, благаю, нехай будуть очі Твої відкриті, а уші Твої наставлені на слухання молитви цього місця!
41 А тепер, Устань же, о Господи, Боже, на Свій відпочинок, Ти й ковчег сили Твоєї! Священики Твої, о Господи Боже, нехай у спасіння зодягнуться, а побожні Твої хай добром веселяться!
42 Господи Боже, не відвертай лиця від Свого помазанця, згадай же про милість Своєму рабові Давиду!
7 А коли Соломон закінчив молитися, то зійшов огонь із небес, поїв цілопалення та жертви, а слава Господня наповнила храм той!
2 І священики не могли ввійти до Господнього дому, бо слава Господня наповнила дім Господній!
3 А всі Ізраїлеві сини бачили, як сходив огонь та Господня слава на храм той, і вони попадали обличчям до землі на підлогу з камінних плит, і вклонилися до землі, і дякували Господеві: Добрий бо Він, бо навіки Його милосердя!
4 А цар та ввесь народ приносили жертву перед Господнім лицем.
5 І приніс цар Соломон на жертву худоби великої двадцять і дві тисячі, а худоби дрібної сто й двадцять тисяч. І виконали обряд освячення Божого дому цар та ввесь народ.
6 А священики стояли на вартах своїх, а Левити зо знаряддями Господньої пісні, що поробив цар Давид на подяку Господеві, Бо навіки Його милосердя, коли Давид хвалив ними; і священики сурмили навпроти них, а ввесь Ізраїль стояв...
7 І посвятив Соломон середину подвір'я, що перед Господнім домом, бо приніс там цілопалення та лій мирних жертв, бо мідяний жертівник, якого зробив Соломон, не міг умістити цілопалення й хлібної жертви та лою.
2 Брати мої, не зважаючи на обличчя, майте віру в нашого Господа слави, Ісуса Христа.
2 Бо коли до вашого зібрання ввійде чоловік із золотим перснем, у шаті блискучій, увійде й бідар у вбогім вбранні,
3 і ви поглянете на того, хто в шаті блискучій, і скажете йому: Ти сідай вигідно отут, а бідареві прокажете: Ти стань там, чи сідай собі тут на підніжку моїм,
4 то чи не стало між вами поділення, і не стали ви злодумними суддями?
5 Послухайте, мої брати любі, чи ж не вибрав Бог бідарів цього світу за багатих вірою й за спадкоємців Царства, яке обіцяв Він тим, хто любить Його?
6 А ви бідаря зневажили! Хіба не багачі переслідують вас, хіба не вони тягнуть вас на суди?
7 Хіба не вони зневажають те добре ім'я, що ви ним називаєтесь?
8 Коли ви Закона Царського виконуєте, за Писанням: Люби свого ближнього, як самого себе, то ви робите добре.
9 Коли ж дивитеся на обличчя, то чините гріх, бо Закон удоводнює, що ви винуватці.
10 Бо хто всього Закона виконує, а згрішить в одному, той винним у всьому стає.
11 Бо Той, Хто сказав: Не чини перелюбства, також наказав: Не вбивай. А хоч ти перелюбства не чиниш, а вб'єш, то ти переступник Закону.
12 Отак говоріть і отак чиніть, як такі, що будете суджені законом волі.
13 Бо суд немилосердний на того, хто не вчинив милосердя. Милосердя бо ставиться вище за суд.
53 А Ісуса вони повели до первосвященика. І зійшлися всі первосвященики й старші та книжники.
54 Петро ж здалека йшов услід за Ним до середини двору первосвященика; і сидів він із службою, і грівсь при огні.
55 А первосвященики та ввесь синедріон шукали посвідчення на Ісуса, щоб Йому заподіяти смерть, і не знаходили.
56 Бо багато-хто свідчив фальшиво на Нього, але не було згідних свідчень.
57 Тоді деякі встали, і кривосвідчили супроти Нього й казали:
58 Ми чули, як Він говорив: Я зруйную цей храм рукотворний, і за три дні збудую інший, нерукотворний.
59 Але й так не було їхнє свідчення згідне.
60 Тоді встав насередині первосвященик, та й Ісуса спитав і сказав: Ти нічого не відповідаєш, що свідчать вони проти Тебе?
61 Він же мовчав, і нічого не відповідав. Первосвященик ізнову спитав Його, до Нього говорячи: Чи Христос Ти, Син Благословенного?
62 А Ісус відказав: Я! І побачите ви Сина Людського, що сидітиме по правиці сили Божої, і на хмарах небесних приходитиме!
63 Роздер тоді первосвященик одежу свою та й сказав: На що нам ще свідки потрібні?
64 Ви чули цю богозневагу. Як вам здається? Вони ж усі присудили, що Він умерти повинен...
65 Тоді деякі стали плювати на Нього, і закривати обличчя Йому, і бити Його та казати Йому: Пророкуй! Служба теж Його била по щоках...