Book of Common Prayer
101 Псалом Давидів. Я виспівувати буду про милість та суд, я буду співати до Тебе, о Господи,
2 придивлятимуся до дороги невинного. Коли прийдеш до мене? Я буду ходити в невинності серця свого серед дому мого,
3 не поставлю я перед очима своїми речі нікчемної, діло відступства ненавиджу, не приляже до мене воно,
4 перекірливе серце відходить від мене, лихого не знаю!
5 Хто таємно обчорнює ближнього свого, я знищу того, високоокого й гордосердого, його не стерплю!
6 Мої очі на вірних землі, щоб сиділи зо мною. Хто ходить дорогою невинного, той буде служити мені.
7 Обманець не сяде в середині дому мого, і міцно не стане навпроти очей моїх неправдомовець!
8 Всіх безбожних землі буду нищити кожного ранку, щоб з міста Господнього вигубити всіх злочинців!
109 Для дириґетна хору. Псалом Давидів. Боже слави моєї, не будь мовчазливий,
2 бо мої вороги порозкривали на мене уста нечестиві та пельки лукаві, язиком неправдивим говорять зо мною!
3 і вони оточили мене словами ненависти, і без причини на мене воюють,
4 обмовляють мене за любов мою, а я молюся за них,
5 вони віддають мені злом за добро, і ненавистю за любов мою!
6 Постав же над ним нечестивого, і по правиці його сатана нехай стане!
7 Як буде судитись нехай вийде винним, молитва ж його бодай стала гріхом!
8 Нехай дні його будуть короткі, хай інший маєток його забере!
9 Бодай діти його стали сиротами, а жінка його удовою!
10 і хай діти його все мандрують та жебрають, і нехай вони просять у тих, хто їх руйнував!
11 Бодай їм тенета розставив лихвар на все, що його, і нехай розграбують чужі його працю!
12 Щоб до нього ніхто милосердя не виявив, і бодай не було його сиротам милости!
13 Щоб на знищення стали нащадки його, бодай було скреслене в другому роді ім'я їхнє!
14 Беззаконня батьків його хай пам'ятається в Господа, і хай не стирається гріх його матері!
15 Нехай будуть вони перед Господом завжди, а Він нехай вирве з землі їхню пам'ять,
16 ворог бо не пам'ятав милосердя чинити, і напастував був людину убогу та бідну, та серцем засмучену, щоб убивати її!
17 Полюбив він прокляття, бодай же на нього воно надійшло! і не хотів благословення, щоб воно віддалилось від нього!
18 Зодягнув він прокляття, немов свою одіж, просякло воно, як вода, в його нутро, та в кості його, мов олива!
19 Бодай воно стало йому за одежу, в яку зодягнеться, і за пояс, що завжди він ним підпережеться!
20 Це заплата від Господа тим, хто мене обмовляє, на душу мою наговорює зло!
21 А Ти Господи, Владико, зо мною зроби ради Ймення Свого, що добре Твоє милосердя, мене порятуй,
22 бо я вбогий та бідний, і зранене серце моє в моїм нутрі!...
23 Я ходжу, мов та тінь, коли хилиться день, немов сарана я відкинений!
24 Коліна мої знесилилися з посту, і вихудло тіло моє з недостачі оливи,
25 і я став для них за посміховище, коли бачать мене, головою своєю хитають...
26 Поможи мені, Господи, Боже мій, за Своїм милосердям спаси Ти мене!
27 і нехай вони знають, що Твоя це рука, що Ти, Господи, все це вчинив!
28 Нехай проклинають вони, Ти ж поблагослови! Вони повстають, та нехай засоромлені будуть, а раб Твій радітиме!
29 Хай зодягнуться ганьбою ті, хто мене обмовляє, і хай вони сором свій вдягнуть, як шату!
30 Я устами своїми хвалитиму голосно Господа, і між багатьма Його славити буду,
121 Я право та правду чиню, щоб мене не віддав Ти моїм переслідникам.
122 Поручи Ти на добре Свого раба, щоб мене гордуни не гнобили.
123 Гаснуть очі мої за спасінням Твоїм та за словом правди Твоєї.
124 Учини ж Ти Своєму рабові за Своїм милосердям, і навчи Ти мене Своїх постанов!
125 Я раб Твій, і зроби мене мудрим, і свідоцтва Твої буду знати!
126 Це для Господа час, щоб діяти: Закона Твого уневажнили.
127 Тому я люблю Твої заповіді більш від золота й щирого золота.
128 Тому всі накази Твої уважаю за слушні, а кожну дорогу неправди ненавиджу!
129 Чудові свідоцтва Твої, тому то душа моя держиться їх.
130 Вхід у слова Твої світло дає, недосвідчених мудрими робить.
131 Я уста свої розкриваю й повітря ковтаю, бо чую жадобу до Твоїх заповідей.
132 Обернися до мене та будь милостивий мені, Як чиниш Ти тим, хто кохає імення Твоє.
133 Своїм словом зміцни мої кроки, і не дай панувати надо мною ніякому прогріхові.
134 Від людського утиску визволь мене, і нехай я держуся наказів Твоїх!
135 Хай засяє лице Твоє на Твого раба, і навчи Ти мене уставів Своїх!
136 Пливуть водні потоки з очей моїх, бо Твого Закону не додержують...
137 Ти праведний, Господи, і прямі Твої присуди,
138 бо Ти наказав справедливі свідоцтва Свої й щиру правду!
139 Нищить мене моя ревність, бо мої вороги позабували слова Твої.
140 Вельми очищене слово Твоє, і Твій раб його любить.
141 Я малий і погорджений, та не забуваю наказів Твоїх.
142 Правда Твоя правда вічна, а Закон Твій то істина.
143 Недоля та утиск мене обгорнули, але Твої заповіді моя розкіш!
144 Правда свідоцтв Твоїх вічна, подай мені розуму, й буду я жити!
21 І сказав цар до Йоава: Ось зробив ти цю річ, тож піди, поверни того юнака, Авесалома!
22 І впав Йоав на обличчя своє на землю, і поклонився, та й поблагословив царя. І сказав Йоав: Сьогодні раб твій пізнав, що знайшов ласку в очах твоїх, пане мій царю, бо цар виконав прохання свого раба.
23 І встав Йоав і пішов до Ґешуру, і привів Авесалома до Єрусалиму.
24 А цар сказав: Нехай він вернеться до свого дому, але обличчя мого не побачить. І вернувся Авесалом до дому свого, та царського обличчя не бачив.
25 А такого вродливого мужа, як Авесалом, не було в усьому Ізраїлі, щоб був так дуже хвалений, від стопи ноги його й аж до верху голови його не було в ньому вади.
26 А коли він голив свою голову, а голив він щороку, бо тяжке було волосся на ньому, тому голив його то важив волосся голови своєї на двісті шеклів царської ваги.
27 І народилися Авесаломові троє синів та одна дочка, а ім'я їй Тамара. Вона була жінка вродлива з вигляду.
28 І сидів Авесалом в Єрусалимі два роки часу, а царського обличчя не бачив.
29 І послав Авесалом до Йоава, щоб послати його до царя, та він не хотів прийти до нього. І послав він іще другий раз, та той не хотів прийти.
30 І сказав він до своїх слуг: Погляньте на Йоавову ділянку поля, що поруч мого, а в нього там ячмінь, ідіть і підпаліть його огнем. І Авесаломові слуги підпалили ту ділянку поля огнем.
31 Тоді Йоав устав і прийшов до Авесалома до дому, та й сказав йому: Нащо слуги твої підпалили огнем ту мою ділянку поля?
32 І сказав Авесалом до Йоава: Я ж посилав до тебе, говорячи: Прийди сюди, і нехай я пошлю тебе до царя сказати: Чого я прийшов із Ґешуру? Добре було б мені ще лишатися там. А тепер нехай я побачу царське обличчя, а якщо є на мені гріх, то нехай уб'є мене...
33 І прийшов Йоав до царя, і розповів йому те. І покликав він Авесалома, а той прийшов до царя та й поклонився йому обличчям своїм до землі. А цар поцілував Авесалома...
15 А після оцих днів приготувались ми, та до Єрусалиму вирушили.
16 А з нами пішли й деякі учні із Кесарії, ведучи якогось кіпрянина Мнасона, давнього учня, що ми в нього спинитися мали.
17 А коли ми прийшли в Єрусалим, то брати прийняли нас гостинно.
18 А другого дня Павло з нами подався до Якова. І всі старші посходились.
19 Поздоровивши ж їх, розповів він докладно, що Бог через служіння його вчинив між поганами.
20 Як вони ж це почули, то славили Бога, а до нього промовили: Бачиш, брате, скільки тисяч серед юдеїв увірувало, і всі вони ревні оборонці Закону!
21 Вони ж чули про тебе, ніби ти всіх юдеїв, що живуть між поганами, навчаєш відступлення від Мойсея, говорячи, щоб дітей не обрізували й не тримались звичаїв.
22 Що ж почати? Люд збереться напевно, бо почують, що прибув ти.
23 Отже, зроби це, що порадимо тобі. Ми маємо чотирьох мужів, що обітницю склали на себе.
24 Візьми їх, та й із ними очисться, і видатки за них заплати, щоб постригли їм голови. І пізнають усі, що неправда про тебе їм сказане, та й що сам ти Закона пильнуєш.
25 А про тих із поган, що ввірували, ми писали, розсудивши, щоб вони береглися від ідольських жертов та крови й задушенини, та від блуду.
26 Тоді взяв Павло мужів отих, і назавтра очистився з ними, і ввійшов у храм, і звістив про виконання днів очищення, так, аж за кожного з них була жертва принесена.
17 І коли вирушав Він у путь, то швидко наблизивсь один, упав перед Ним на коліна, і спитався Його: Учителю Добрий, що робити мені, щоб вічне життя вспадкувати?
18 Ісус же йому відказав: Чого звеш Мене Добрим? Ніхто не є Добрий, крім Бога Самого.
19 Знаєш заповіді: Не вбивай, не чини перелюбу, не кради, не свідкуй неправдиво, не кривди, шануй свого батька та матір.
20 А він відказав Йому: Учителю, це все виконав я ще змалку.
21 Ісус же поглянув на нього з любов'ю, і промовив йому: Одного бракує тобі: іди, розпродай, що маєш, та вбогим роздай, і матимеш скарб ти на небі! Потому приходь та й іди вслід за Мною, узявши хреста.
22 А він засмутився тим словом, і пішов, зажурившись, бо великі маєтки він мав!
23 І поглянув довкола Ісус, та й сказав Своїм учням: Як тяжко отим, хто має багатство, увійти в Царство Боже!
24 І учні жахнулись від слів Його. А Ісус знов у відповідь каже до них: Мої діти, як тяжко отим, хто надію кладе на багатство, увійти в Царство Боже!
25 Верблюдові легше пройти через голчине вушко, ніж багатому в Божеє Царство ввійти!
26 А вони здивувалися дуже, і казали один до одного: Хто ж тоді може спастися?
27 Ісус же поглянув на них і промовив: Неможливе це людям, а не Богові. Бо для Бога можливе все!
28 А Петро став казати Йому: От усе ми покинули, та й пішли за Тобою слідом.
29 Ісус відказав: Поправді кажу вам: Немає такого, щоб дім полишив, чи братів, чи сестер, або матір, чи батька, або діти, чи поля ради Мене та ради Євангелії,
30 і не одержав би в сто раз більше тепер, цього часу, серед переслідувань, домів, і братів, і сестер, і матерів, і дітей, і піль, а в віці наступному вічне життя.
31 І багато-хто з перших стануть останніми, а останні першими.