Book of Common Prayer
97 Царює Господь: хай радіє земля, нехай веселяться численні острови!
2 Хмара та морок круг Нього, справедливість та право підстава престолу Його.
3 Огонь іде перед лицем Його, і ворогів Його палить навколо.
4 Освітили вселенну Його блискавиці, те бачить земля та тремтить!
5 Гори, як віск, розтопилися перед обличчям Господнім, перед обличчям Господа всієї землі.
6 Небо розповідає про правду Його, й бачать славу Його всі народи.
7 Нехай посоромлені будуть усі, хто ідолам служить, хто божками вихвалюється! Додолу впадіть перед Ним, усі боги!
8 Почув і звеселився Сіон, і потішились Юдині дочки через Твої присуди, Господи,
9 бо над усією землею Найвищий Ти, Господи, над богами всіма Ти піднесений сильно!
10 Хто Господа любить, ненавидьте зло! Хто рятує душі святих Своїх, Той визволить їх із руки несправедливих.
11 Світло сіється для справедливого, а для простосердих розрада.
12 Радійте, праведні, Господом, і славте Його святу пам'ять!
99 Царює Господь, і народи тремтять, сидить на Херувимах, і трясеться земля!
2 Великий Господь на Сіоні, і піднесений Він над усіма народами!
3 Хай ім'я Твоє славлять, велике й грізне воно!
4 А сила Царя любить право, справедливість Ти міцно поставив, Ти Якову право та правду вчинив!
5 Звеличуйте Господа, нашого Бога, і вклоняйтесь підніжкові ніг Його, Він бо Святий!
6 Мойсей й Аарон серед священиків Його, а Самуїл серед тих, що кличуть імення Його. Вони кликали до Господа, і Він вислухав їх,
7 у стовпі хмари до них говорив. Вони зберігали свідоцтва Його й постанови, що Він дав був для них.
8 Господи, Боже наш, Ти вислуховував їх, Ти був для них Богом вибачливим, але мстився за їхні діла.
9 Звеличуйте Господа, нашого Бога, і вклоняйтеся перед горою святою Його, бо Святий Господь, Бог наш!
100 Вдячний псалом. Уся земле, покликуйте Господу!
2 Служіть Господеві із радістю, перед обличчя Його підійдіте зо співом!
3 Знайте, що Господь Бог Він, Він нас учинив, і Його ми, Його ми народ та отара Його пасовиська.
4 Увійдіть в Його брами з подякуванням, на подвір'я Його з похвалою! Виславляйте Його, ім'я Його благословляйте,
5 бо добрий Господь, Його милість навіки, а вірність Його з роду в рід!
94 Бог помсти Господь, Бог помсти з'явився,
2 піднесися, о Судде землі, бундючним заплату віддай!
3 Аж доки безбожні, о Господи, аж доки безбожні втішатися будуть?
4 Доки будуть верзти, говорити бундючно, доки будуть пишатись злочинці?
5 Вони тиснуть народ Твій, о Господи, а спадок Твій вони мучать...
6 Вдову та чужинця вбивають вони, і мордують сиріт
7 та й говорять: Не бачить Господь, і не завважить Бог Яковів...
8 Зрозумійте це ви, нерозумні в народі, а ви, убогі на розум, коли наберетеся глузду?
9 Хіба Той, що ухо щепив, чи Він не почує? Хіба Той, що око створив, чи Він не побачить?
10 Хіба Той, що карає народи, чи Він не скартає, Він, що навчає людину знання?
11 Господь знає всі людські думки, що марнота вони!
12 Блаженний той муж, що його Ти караєш, о Господи, і з Закону Свого навчаєш його,
13 щоб його заспокоїти від лиходення, аж поки не викопана буде яма безбожному,
14 бо Господь не опустить народу Свого, а спадку Свого не полишить,
15 бо до праведности суд повернеться, а за ним всі невинного серця!
16 Хто встане зо мною навпроти злостивих, хто встане зо мною навпроти злочинців?
17 Коли б не Господь мені в поміч, то душа моя трохи була б не лягла в царство смерти!...
18 Коли я кажу: Похитнулась нога моя, то, Господи, милість Твоя підпирає мене!
19 Коли мої думки болючі в нутрі моїм множаться, то розради Твої веселять мою душу!
20 Чи престол беззаконня з Тобою з'єднається, той, що гріх учиняє над право?
21 Збираються проти душі справедливого, і чисту кров винуватять.
22 і Господь став для мене твердинею, і мій Бог став за скелю притулку мого,
23 і Він їхню силу на них повернув, і злом їхнім їх нищить, їх нищить Господь, Бог наш!
95 Ходіть, заспіваймо Господеві, покликуймо радісно скелі спасіння нашого,
2 хвалою обличчя Його випереджуймо, співаймо для Нього пісні,
3 бо Господь Бог великий, і великий Він Цар над богами всіма,
4 що в Нього в руці глибини землі, і Його верхогір'я гірські,
5 що море Його, і вчинив Він його, і руки Його суходіл уформували!
6 Прийдіть, поклонімося, і припадім, на коліна впадім перед Господом, що нас учинив!
7 Він наш Бог, а ми люди Його пасовиська й отара руки Його. Сьогодні, коли Його голос почуєте,
8 не робіте твердим серця вашого, мов при Мериві, немов на пустині в день спроби,
9 коли ваші батьки Мене брали на спробу, Мене випробовували, також бачили діло Моє.
10 Сорок літ був огидним Мені оцей рід, й Я сказав: Цей народ блудосерді вони, й не пізнали доріг Моїх,
11 тому заприсягся Я в гніві Своїм, що до місця Мого відпочинку не ввійдуть вони!
10 Ось той день, ось приходить, доля виходить, виростає кий, розцвітає пиха,
11 розвилося насильство для кия безбожности! Нічого із них не залишиться: ані з численности їхньої, ані з їхнього заворушення, ані з їхньої пишноти...
12 Надходить той час, наближається день... Хто купує, нехай не радіє, а хто продає, хай не буде в жалобі, бо сунеться лютість на все многолюддя його!
13 Бо до проданого не повернеться вже продавець, хоча б залишився при житті між живими, бо пророцтво про все многолюддя їхнє не відміниться, і ніхто беззаконням своїм не зміцнить свого життя...
14 Засурмлять у сурму та все приготують, та не піде ніхто на війну, бо на все многолюддя його Моя лютість!
15 На вулиці меч, моровиця ж та голод у домі, хто на полі помре від меча, з хто в місті зжере того голод та мор...
23 Зроби ланцюга, бо земля переповнилась правом кривавим, а місто насильством наповнилось...
24 І наведу Я найзліших із народів, і посядуть вони доми їхні, і гордість вельможних спиню, і святощі їхні побезчещені будуть!
25 Загибіль іде, й вони будуть шукати спокою та не буде його...
26 Прийде біда до біди, й буде звістка до звістки, і будуть шукати пророцтва в пророка, та згине Закон у священиків і рада у старших...
27 Цар буде в жалобі, і страхом зодягнеться князь, а руки народу землі затремтять... За дорогами їхніми їм учиню, і судитиму їх їхніми судами, і пізнають, що Я то Господь!
13 Бо Бог, обітницю давши Авраамові, як не міг ніким вищим поклястися, поклявся Сам Собою,
14 говорячи: Поблагословити Я конче тебе поблагословлю, та розмножити розмножу тебе!
15 І, терплячи довго отак, Авраам одержав обітницю.
16 Бо люди клянуться вищим, і клятва на ствердження кінчає всяку їхню суперечку.
17 Тому й Бог, хотівши переважно показати спадкоємцям обітниці незмінність волі Своєї, учинив те при помочі клятви,
18 щоб у двох тих незмінних речах, що в них не можна сказати неправди Богові, мали потіху міцну ми, хто прибіг прийняти надію, що лежить перед нами,
19 що вони для душі як котвиця, міцна та безпечна, що аж до середини входить за заслону,
20 куди, як предтеча, за нас увійшов був Ісус, ставши навіки Первосвящеником за чином Мелхиседековим.
10 Після того призначив Господь і інших Сімдесят, і послав їх по двох перед Себе до кожного міста та місця, куди Сам мав іти.
2 І промовив до них: Хоч жниво велике, та робітників мало; тож благайте Господаря жнива, щоб робітників вислав на жниво Своє.
3 Ідіть! Оце посилаю Я вас, як ягнят між вовки.
4 Не носіть ні калитки, ні торби, ні сандаль, і не вітайте в дорозі нікого.
5 Як до дому ж якого ви ввійдете, то найперше кажіть: Мир дому цьому!
6 І коли син миру там буде, то спочине на ньому ваш мир, коли ж ні до вас вернеться.
7 Зоставайтеся ж у домі тім самім, споживайте та пийте, що є в них, бо вартий робітник своєї заплати. Не ходіть з дому в дім.
8 А як прийдете в місто яке, і вас приймуть, споживайте, що вам подадуть.
9 Уздоровлюйте хворих, що в нім, промовляйте до них: Наблизилося Царство Боже до вас!
10 А як прийдете в місто яке, і вас не приймуть, то вийдіть на вулиці його та й кажіть:
11 Ми обтрушуємо вам навіть порох, що прилип до нас із вашого міста. Та знайте оце, що наблизилося Царство Боже!
12 Кажу вам: того дня легше буде содомлянам, аніж місту тому!
13 Горе тобі, Хоразіне, горе тобі, Віфсаїдо! Бо коли б то у Тирі й Сидоні були відбулися ті чуда, що сталися в вас, то давно б вони покаялися в волосяниці та в попелі!
14 Але на суді відрадніш буде Тиру й Сидону, як вам...
15 А ти, Капернауме, що до неба піднісся, аж до аду ти зійдеш!
16 Хто слухає вас Мене слухає, хто ж погорджує вами погорджує Мною, хто ж погорджує Мною погорджує Тим, Хто послав Мене.
17 А ті Сімдесят повернулися з радістю, кажучи: Господи, навіть демони коряться нам у Ім'я Твоє!