Book of Common Prayer
80 Для дириґетна хору. На „Лілеї". Свідоцтво. Псалом Асафів. (80-2) Пастирю ізраїлів, послухай же, Ти, що провадиш, немов ту отару, Йосипа, що на Херувимах сидиш, появися
2 (80-3) перед обличчям Єфрема, і Веніямина, і Манасії! Пробуди Свою силу, і прийди, щоб спасти нас!
3 (80-4) Боже, приверни нас, і хай засяє обличчя Твоє, й ми спасемось!
4 (80-5) Господи, Боже Саваоте, доки будеш Ти гніватися на молитву народу Свого?
5 (80-6) Ти вчинив був, що їли вони слізний хліб, і їх напоїв Ти сльозами великої міри...
6 (80-7) Ти нас положив суперечкою нашим сусідам, і насміхаються з нас неприятелі наші...
7 (80-8) Боже Саваоте, приверни нас, і хай засяє обличчя Твоє, й ми спасемось!
8 (80-9) Виноградину Ти переніс із Єгипту, Ти вигнав народи й її посадив,
9 (80-10) Ти випорожнив перед нею, і закоренила коріння своє, й переповнила край,
10 (80-11) гори покрилися тінню її, а віття її Божі кедри,
11 (80-12) аж до моря галузки її посилаєш, а парості її до ріки!
12 (80-13) Але нащо вилім зробив Ти в горожі її, і всі нищать її, хто проходить дорогою?
13 (80-14) Гризе її вепр лісовий, і звірина польова виїдає її!
14 (80-15) Боже Саваоте, вернися ж, споглянь із небес і побач, і відвідай цього виноградника,
15 (80-16) і охорони його, якого насадила правиця Твоя, і галузку, яку Ти для Себе зміцнив!
16 (80-17) В огні виноградина спалена, відтята, гинуть від свару обличчя Твого,
17 (80-18) нехай буде рука Твоя над мужем Твоєї правиці, на людському сині, якого зміцнив Ти Собі!
18 (80-19) А ми не відступимо від Тебе, Ти нас оживиш, і ми будемо ім'я Твоє кликати!
19 (80-20) Господи, Боже Саваоте, приверни нас, і хай засяє обличчя Твоє, й ми спасемось!
77 Для дириґетна хору. Псалом Асафів. (77-2) Мій голос до Бога, й я кликати буду, мій голос до Бога, й почує мене!
2 (77-3) В день недолі моєї шукаю я Господа, до Нього рука моя витягнена вночі й не зомліє, не хоче душа моя бути потішена:
3 (77-4) згадаю про Бога й зідхаю, розважаю й мій дух омліває! Села.
4 (77-5) Ти держиш повіки очей моїх, я побитий і не говорю...
5 (77-6) Пригадую я про дні давні, про роки відвічні,
6 (77-7) свою пісню вночі я пригадую, говорю з своїм серцем, а мій дух розважає:
7 (77-8) Чи навіки покине Господь, і вже більш не вподобає?
8 (77-9) Чи навіки спинилася милість Його? Чи скінчилося слово Його в рід і рід?
9 (77-10) Чи Бог милувати позабув? Чи гнівом замкнув Він Своє милосердя? Села.
10 (77-11) і промовив був я: То страждання моє переміна правиці Всевишнього.
11 (77-12) Пригадаю я вчинки Господні, як чудо Твоє я згадаю віддавна,
12 (77-13) і буду я думати про кожен Твій чин, і про вчинки Твої оповім!
13 (77-14) Боже, святая дорога Твоя, котрий бог великий, як Бог наш?
14 (77-15) Ти Той Бог, що чуда вчиняє, Ти виявив силу Свою між народами,
15 (77-16) Ти визволив люд Свій раменом, синів Якова й Йосипа! Села.
16 (77-17) Тебе бачили води, о Боже, Тебе бачили води й тремтіли, затряслися й безодні.
17 (77-18) Лилася струмком вода з хмар, тучі видали грім, також там і сям Твої стріли літали.
18 (77-19) Гуркіт грому Твого на небесному колі, й блискавки освітили вселенну, тремтіла й тряслася земля!
19 (77-20) Через море дорога Твоя, а стежка Твоя через води великі, і не видно було Твоїх стіп.
20 (77-21) Ти провадив народ Свій, немов ту отару, рукою Мойсея та Аарона.
79 Псалом Асафів. Боже, погани ввійшли до спадку Твого, занечистили храм Твій святий, Єрусалим на руїни змінили!
2 Рабів Твоїх трупи вони віддали на поживу для птаства небесного, тіло Твоїх богобійних звірині земній...
3 Вони розливали їхню кров, немов воду, в околицях Єрусалиму, і не було погребальників!...
4 Ми стали за ганьбу для наших сусідів, за наругу та посміх для наших околиць...
5 Аж доки, о Господи, гніватись будеш назавжди, доки буде палати Твій гнів, як огонь?
6 Вилий Свій гнів на людей, що Тебе не пізнали, і на царства, що Ймення Твого не кличуть,
7 бо вони з'їли Якова, а мешкання його опустошили!
8 Не пам'ятай гріхів предківських нам, нехай попередить нас скоро Твоє милосердя, бо ми зовсім ослабли!...
9 Поможи нам, Боже нашого спасіння, ради слави Ймення Твого, і збережи нас, і прости наші гріхи ради Ймення Свого!
10 Чого будуть казати погани: Де їхній Бог? Нехай в наших очах між народами стане відомою помста за пролиту кров Твоїх рабів,
11 нехай перед лице Твоє дійде стогін в'язня! За великістю сили рамена Твого збережи на смерть прирокованих!
12 А нашим сусідам верни семикратно на лоно їхнє їхню наругу, якою Тебе зневажали, о Господи!
13 А ми, Твій народ і отара Твого пасовиська, будем дякувати Тобі вічно, будем оповідати про славу Твою з роду в рід!
1 Слово Господнє, що було до Йоіла, Петуїлового сина.
2 Послухайте це, ви старші, і візьміть до вух, усі мешканці землі: чи бувало таке за днів ваших, або за днів ваших батьків?
3 Оповідайте про це синам вашим, а ваші сини своїм дітям, а їхні сини поколінню наступному.
4 Що лишилось по гусені, зжерла те все сарана, що ж зосталося по сарані пожер коник, а решту по конику зжерла черва.
5 Пробудіться, п'яниці, і плачте й ридайте за виноградовим соком усі, хто вина напивається, бо віднятий він від уст ваших!
6 Бо на Край Мій прийшов люд міцний й незчисленний, його зуби як лев'ячі зуби, а паща його як в левиці.
7 Виноград Мій зробив він спустошенням, Моє ж фіґове дерево геть поламав, дощенту його оголив та й покинув, галузки його побіліли.
8 Голоси, як та дівчина, веретою оперезана, за нареченим юнацтва свого.
9 Жертва хлібна й жертва лита спинилася в домі Господньому, впали в жалобу священики, слуги Господні.
10 Опустошене поле, упала в жалобу земля, бо спустошене збіжжя, вино молоде пересохло, зів'яла оливка.
11 Засоромилися рільники, голосили були виноградарі за пшеницю й ячмінь, бо вигинуло жниво поля.
12 Усох виноград, а фіґа зів'яла, гранатове дерево, й пальма та яблуня, і повсихали всі пільні дерева, бо Він висушив радість від людських синів.
13 Опережіться веретою, і ридайте, священики, голосіть, слуги жертівника, входьте, ночуйте в веретах, служителі Бога мого, бо хлібна жертва і жертва та лита затримана буде від дому вашого Бога!
15 Купці цими речами, що вони збагатилися з нього, від страху мук його стануть здалека, і будуть плакати та голосити,
16 і казати: Горе, горе, місто велике, зодягнене в віссон і порфіру та в кармазин, і прикрашене золотом і дорогоцінним камінням та перлами,
17 бо за одну годину згинуло таке велике багатство... І кожен стерник, і кожен, хто пливає на кораблях, і моряки, і всі, хто працює на морі, стали здалека,
18 і, бачивши дим від пожежі його, кричали й казали: Котре до великого міста подібне?
19 І вони посипали порохом голови свої, і закричали, плачучи та голосячи, і кажучи: Горе, горе, місто велике, що в ньому з його дорогоцінностей збагатилися всі, хто має кораблі на морі, бо за одну годину воно спорожніло!
20 Радій з цього, небо, і святі апостоли та пророки, бо Бог виконав суд ваш над ним!
21 І один сильний Ангол узяв великого каменя, як жорно, і кинув до моря, говорячи: З таким розгоном буде кинений Вавилон, місто велике, і вже він не знайдеться!
22 І голос гуслярів, і співаків, і сопільників, і сурмачів уже не буде чутий в тобі! І вже не знайдеться в тобі жадного мистця й ніякого мистецтва, і шум жорен уже не буде чутий в тобі!
23 І світло свічника вже не буде світити в тобі, і голос молодого й молодої вже не буде чутий в тобі. Бо купці твої були земні вельможі, бо твоїм ворожбитством були зведені всі народи!
24 Бо в нім знайдена кров пророків, і святих, і побитих усіх на землі...
12 А тому, хто Його був покликав, сказав Він: Коли ти справляєш обід чи вечерю, не клич друзів своїх, ні братів своїх, ані своїх родичів, ні сусідів багатих, щоб так само й вони коли не запросили тебе, і буде взаємна відплата тобі.
13 Але, як справляєш гостину, клич убогих, калік, кривих та сліпих,
14 і будеш блаженний, бо не мають вони чим віддати тобі, віддасться ж тобі за воскресіння праведних!
15 Як почув це один із отих, що сиділи з Ним при столі, то до Нього сказав: Блаженний, хто хліб споживатиме в Божому Царстві!
16 Він же промовив до нього: Один чоловік спорядив був велику вечерю, і запросив багатьох.
17 І послав він свого раба часу вечері сказати запрошеним: Ідіть, бо вже все наготовано.
18 І зараз усі почали відмовлятися. Перший сказав йому: Поле купив я, і маю потребу піти та оглянути його. Прошу тебе, вибач мені!
19 А другий сказав: Я купив собі п'ять пар волів, і йду спробувати їх. Прошу тебе, вибач мені!
20 І знов інший сказав: Одружився ось я, і через те я не можу прибути.
21 І вернувся той раб і панові своєму про все розповів. Розгнівавсь господар тоді, та й сказав до свого раба: Піди швидко на вулиці та на завулки міські, і приведи сюди вбогих, і калік, і сліпих, і кривих.
22 І згодом раб повідомив: Пане, сталося так, як звелів ти, та місця є ще.
23 І сказав пан рабові: Піди на дороги й на загороди, та й силуй прийти, щоб наповнився дім мій.
24 Кажу бо я вам, що жаден із запрошених мужів тих не покуштує моєї вечері... Бо багато покликаних, та вибраних мало!