Book of Common Prayer
72 Соломонів. Боже, Свої суди цареві подай, а Свою справедливість для сина царевого,
2 хай він правдою судить народа Твого, а вбогих Твоїх справедливістю!
3 Нехай гори приносять народові мир, а пагірки правду.
4 Він судитиме вбогих народу, помагатиме бідним, і тиснути буде гнобителя!
5 Будуть боятися Тебе, поки сонця, і поки місяця, з роду до роду!
6 Він зійде, як дощ на покіс, немов краплі, що зрошують землю!
7 Праведний буде цвісти в його дні, а спокій великий аж поки світитиме місяць,
8 і він запанує від моря до моря, і від Ріки аж до кінців землі!
9 Мешканці пустинь на коліна попадають перед обличчям його, а його вороги будуть порох лизати...
10 Царі Таршішу та островів дадуть дари, принесуть царі Шеви та Севи дарунки!
11 і впадуть перед ним усі царі, і будуть служити йому всі народи,
12 бо визволить він бідаря, що голосить, та вбогого, що немає собі допомоги!
13 Він змилується над убогим та бідним, і спасе душу бідних,
14 від кривди й насилля врятує їхню душу, їхня кров дорога буде в очах його!
15 і буде він жити, і дасть йому з золота Шеви, і завжди молитися буде за нього, буде благословляти його кожен день!
16 На землі буде збіжжя багато, на гірському верху зашумить, як Ливан, його плід, і народ зацвіте по містах, як трава на землі!
17 Хай ім'я його буде навіки, хай росте, поки сонця, наймення його, нехай благословляються ним, будуть хвалити його всі народи!
18 Благословен Господь Бог, Бог ізраїлів, єдиний, що чуда вчиняє,
19 і благословенне навіки ім'я Його слави, і хай Його слава всю землю наповнить! Амінь і амінь!
20 Скінчились молитви Давида, сина Єссея.
73 Руки Твої створили мене й збудували мене, подай мені розуму, й хай я навчусь Твоїх заповідей!
74 Хто боїться Тебе, ті побачать мене та й зрадіють, бо я Твого слова чекаю!
75 Знаю я, Господи, що справедливі були Твої присуди, і справедливо мене понижав Ти.
76 Нехай буде милість Твоя на розраду мені, за словом Твоїм до Свого раба.
77 Нехай зійде на мене Твоє милосердя, й я житиму, бо Закон Твій розрада моя.
78 Нехай гордуни посоромлені будуть, бо робили нечесно, а я буду роздумувати про накази Твої.
79 До мене повернуться ті, хто боїться Тебе, і пізнають свідоцтва Твої.
80 Нехай серце моє буде чисте в Твоїх постановах, щоб я не посоромився!
81 Душа моя слабне від туги за спасінням Твоїм, чекаю я слова Твого!
82 За словом Твоїм гаснуть очі мої та питають: Коли Ти потішиш мене?...
83 Хоч я став, як той міх у диму, та Твоїх постанов не забув.
84 Скільки днів для Твого раба? Коли присуда зробиш моїм переслідникам?
85 Гордуни покопали були мені ями, що не за Законом Твоїм.
86 Усі Твої заповіді справедливі; неправдиво мене переслідують, допоможи Ти мені!
87 Малощо не погубили мене на землі, та я не покинув наказів Твоїх!
88 Оживи Ти мене за Своїм милосердям, і я буду триматися свідчення уст Твоїх!
89 Навіки, о Господи, слово Твоє в небесах пробуває.
90 З роду в рід Твоя правда; Ти землю поставив і стала вона,
91 усі за Твоїми судами сьогодні стоять, бо раби Твої всі.
92 Коли б не Закон Твій, розрада моя, то я був би загинув в недолі своїй!
93 Я повік не забуду наказів Твоїх, бо Ти ними мене оживляєш.
94 Твій я, спаси Ти мене, бо наказів Твоїх я шукаю!
95 Чекають безбожні забити мене, а я про свідоцтва Твої розважаю.
96 Я бачив кінець усього досконалого, але Твоя заповідь вельми широка!
16 І я почув гучний голос із храму, що казав до семи Анголів: Ідіть, і вилийте на землю сім чаш гніву Божого!
2 І пішов перший Ангол, і вилив на землю чашу свою. І шкідливі та люті болячки обсіли людей, хто мав знамено звірини й вклонявсь її образу.
3 А другий Ангол вилив свою чашу до моря. І сталася кров, немов у мерця, і кожна істота жива вмерла в морі.
4 Третій же Ангол вилив чашу свою на річки та на водні джерела, і сталася кров.
5 І почув я Ангола вод, який говорив: Ти праведний, що Ти є й що Ти був, і святий, що Ти це присудив!
6 Бо вони пролили кров святих та пророків, і Ти дав їм напитися крови. Вони варті того!
7 І я чув, як жертівник говорив: Так, Господи, Боже Вседержителю! Правдиві й справедливі суди Твої!
8 А Ангол четвертий вилив свою чашу на сонце. І дано йому палити людей огнем.
9 І спека велика палила людей, і зневажали вони Ім'я Бога, що має владу над карами тими, і вони не покаялися, щоб славу віддати Йому.
10 А п'ятий Ангол вилив чашу свою на престола звірини. І затьмилося царство її, і люди від болю кусали свої язики,
11 і Бога Небесного вони зневажали від болю свого й від своїх болячок, та в учинках своїх не покаялись!
10 І навчав Він в одній з синагог у суботу.
11 І ось там була одна жінка, що вісімнадцять років мала духа немочі, і була скорчена, і не могла ніяк випростатись.
12 А Ісус, як побачив її, то покликав до Себе. І сказав їй: Жінко, звільнена ти від недуги своєї.
13 І Він руки на неї поклав, і вона зараз випросталась, і стала славити Бога!
14 Озвався ж старший синагоги, обурений, що Ісус уздоровив у суботу, і сказав до народу: Є шість день, коли працювати належить, приходьте тоді та вздоровлюйтеся, а не дня суботнього.
15 А Господь відповів і промовив до нього: Лицеміре, хіба ж не відв'язує кожен із вас у суботу свого вола чи осла від ясел, і не веде напоїти?
16 Чи ж цю дочку Авраамову, яку сатана був зв'язав вісімнадцять ось років, не належить звільнити її суботнього дня від цих пут?
17 А як Він говорив це, засоромилися всі Його супротивники. І тішився ввесь народ всіма славними вчинками, які Він чинив!