Book of Common Prayer
97 Як я кохаю Закона Твого, цілий день він розмова моя!
98 Твоя заповідь робить мудрішим мене від моїх ворогів, вона бо навіки моя!
99 Я став розумніший за всіх своїх учителів, бо свідоцтва Твої то розмова моя!
100 Став я мудріший за старших, бо держуся наказів Твоїх!
101 Я від кожної злої дороги повстримую ноги свої, щоб держатися слова Твого.
102 Я не ухиляюся від Твоїх присудів, Ти бо навчаєш мене.
103 Яке то солодке слово Твоє для мого піднебіння, солодше від меду воно моїм устам!
104 Від наказів Твоїх я мудріший стаю, тому то ненавиджу всяку дорогу неправди!
105 Для моєї ноги Твоє слово світильник, то світло для стежки моєї.
106 Я присяг і дотримаю, що буду держатися присудів правди Твоєї.
107 Перемучений я аж занадто, за словом Своїм оживи мене, Господи!
108 Хай же будуть приємні Тобі жертви уст моїх, Господи, і навчи Ти мене Своїх присудів!
109 У небезпеці душа моя завжди, але я Закону Твого не забув.
110 Безбожні поставили пастку на мене, та я не зблудив від наказів Твоїх.
111 Я навіки свідоцтва Твої вспадкував, бо вони радість серця мого.
112 Я серце своє нахилив, щоб чинити Твої постанови, повік, до кінця.
113 Сумнівне ненавиджу я, а Закона Твого покохав.
114 Ти моя охорона та щит мій, чекаю я слова Твого.
115 Відступіться від мене, злочинці, і я буду держатися заповідей мого Бога!
116 За словом Своїм підіпри Ти мене, і я житиму, і в надії моїй не завдай мені сорому!
117 Підкріпи Ти мене і спасуся, і я буду дивитися завжди в Твої постанови!
118 Ти погорджуєш усіма, хто від Твоїх постанов відступає, бо хитрощі їхні неправда.
119 Всіх безбожних землі відкидаєш, як жужель, тому покохав я свідоцтва Твої.
120 Зо страху Твого моє тіло тремтить, й я боюсь Твоїх присудів!
81 Для дириґетна хору. На ґітійськім знарядді. Асафів. (81-2) Співайте Богові, нашій твердині, покликуйте Богові Якова,
2 (81-3) заспівайте пісню, і заграйте на бубні, на цитрі приємній із гуслами,
3 (81-4) засурміть у сурму в новомісяччя, на повні в день нашого свята,
4 (81-5) бо це право ізраїлеві, Закон Бога Якова!
5 (81-6) На свідчення в Йосипі Він учинив його, як пішов був на землю єгипетську. Почув був там мову, якої не знав:
6 (81-7) Рамена його Я звільнив з тягару, від коша його руки звільнились.
7 (81-8) Ти був кликав у недолі, й я видер тебе, Я відповідаю тобі в укритті громовім, Я випробував був тебе над водою Мериви. Села.
8 (81-9) Слухай же ти, Мій народе, і хай Я засвідчу тобі, о ізраїлю, коли б ти послухав Мене:
9 (81-10) нехай бога чужого у тебе не буде, і не кланяйся богу сторонньому!
10 (81-11) Я Господь, Бог твій, що з краю єгипетського тебе вивів, відчини свої уста і Я їх наповню!
11 (81-12) Але Мій народ не послухався був Мого голосу, не згодився зо Мною ізраїль,
12 (81-13) і Я їх пустив ради впертости їхнього серця, нехай вони йдуть за своїми порадами!
13 (81-14) Коли б Мій народ був послухав Мене, коли б був ізраїль ходив по дорогах Моїх,
14 (81-15) ще мало і Я похилив би був їхніх ворогів, і руку Свою повернув би був Я на противників їхніх!
15 (81-16) Ненависники Господа йому б покорились, і був би навіки їхній час,
16 (81-17) і Я жиром пшениці його годував би, і медом із скелі тебе б насищав!
82 Псалом Асафів. Бог на Божім зібранні стоїть, серед богів Він судить:
2 Аж доки ви будете несправедливо судити, і доки будете ви підіймати обличчя безбожних? Села.
3 Розсудіте нужденного та сироту, оправдайте убогого та бідаря,
4 порятуйте нужденного та бідака, збережіть з руки несправедливих!
5 Не пізнали та не зрозуміли, у темряві ходять вони... Всі основи землі захитались...
6 Я сказав був: Ви боги, і сини ви Всевишнього всі,
7 та однак повмираєте ви, як людина, і попадаєте, як кожен із вельмож.
8 Устань же, о Боже, та землю суди, бо у владі Твоїй всі народи!
6 Тієї ночі втік був сон від царя, і він сказав принести Книгу пам'яток, Хроніки, і вони читалися перед обличчям царським.
2 І знайдене було написане, що Мордехай доніс на Біґдана та Тереша, двох царських евнухів, зо сторожів порога, що задумували були простягнути руку на царя Ахашвероша.
3 І сказав цар: Яка честь та гідність зроблена Мордехаєві за це? І сказали цареві отроки, що прислуговували йому: Нічого йому не зроблено...
4 І спитав цар: Хто на подвір'ї? А Гаман прийшов на зовнішнє подвір'я царського дому, щоб сказати цареві повісити Мордехая на тій шибениці, яку приготовив для нього.
5 І сказали отроки царя до нього: Ось Гаман стоїть на подвір'ї. І сказав цар: Нехай увійде!
6 І Гаман увійшов, а цар йому сказав: Що зробити з чоловіком, якому цар хоче чести? І подумав Гаман у серці своїм: Кому ж цар зажадає вчинити честь більше, як мені?
7 І відповів Гаман цареві: Тому чоловікові, якому цар жадає чести,
8 нехай принесуть цареву одежу, яку цар зодягав, та коня, що цар їздив на ньому, і щоб була дана царська корона на його голову.
9 І дати цю одежу та цього коня на руку котрогось із старших князів царевих. І нехай зодягнуть того чоловіка, якому цар жадає чести, і нехай возять його на коні на міській площі, і нехай кличуть перед ним: Так робиться мужеві, якому цар жадає чести!
10 І сказав цар до Гамана: Поспіши, візьми одежу та коня, як казав ти, і зроби так юдеєві Мордехаєві, що сидить у царській брамі. Не пропусти нічого зо всього, що ти говорив!
11 І взяв Гаман одежу та коня, і зодягнув Мордехая, і возив його на міській площі, і кричав перед ним: Так робиться мужеві, якому цар жадає чести!
12 І вернувся Мордехай до царської брами, а Гаман поспішив до дому свого сумний та закривши голову...
13 І розповів Гаман жінці своїй Зереші та всім приятелям своїм усе, що спіткало його. І сказали йому мудреці його та жінка його Зереш: Якщо з юдейського насіння Мордехай, перед яким зачав ти падати, то не переможеш його, бо дійсно впадеш перед ним!...
14 Ще вони говорили з ним, а евнухи царські прибули й поспішили відвести Гамана на гостину, яку зробила Естер.
19 І сталося, що коли Аполлос перебував у Коринті, то Павло, перейшовши горішні країни, прибув до Ефесу, і деяких учнів знайшов,
2 та й спитав їх: Чи ви Духа Святого одержали, як увірували? А вони відказали йому: Та ми навіть не чули, чи є Дух Святий!
3 І він запитав: Тож у що ви христились? Вони ж відказали: В Іванове хрищення.
4 І промовив Павло: Таж Іван христив хрищенням на покаяння, говорячи людям, щоб вірили в Того, Хто прийде по ньому, цебто в Ісуса.
5 Як почули ж оце, то христились вони в Ім'я Господа Ісуса.
6 А коли Павло руки на них поклав, то зійшов на них Дух Святий, і різними мовами стали вони промовляти та пророкувати!
7 А всіх їх було чоловіка з дванадцять.
8 А до синагоги ввійшовши, промовляв він відважно, три місяці про Боже Царство навчаючи та переконуючи.
9 А коли опиралися дехто й не вірували, і дорогу Господню лихословили перед народом, то він їх покинув і виділив учнів, і щодня проповідував у школі одного Тирана.
10 Це ж два роки продовжувалось, так що всі, хто замешкував в Азії, юдеї та геллени, слухали слово про Господа.
4 А Ісус, повний Духа Святого, вернувсь з-над Йордану, і Дух на пустиню Його попровадив.
2 Сорок день там диявол Його спокушав, і за тих днів Він нічого не їв, а коли закінчились вони, то вкінці зголоднів.
3 І диявол до Нього сказав: Якщо Ти Син Божий, скажи цьому каменеві, щоб хлібом він став!
4 А Ісус відповів йому: Написано: Не хлібом самим буде жити людина, але кожним Словом Божим!
5 І він вивів Його на гору високу, і за хвилину часу показав Йому всі царства на світі.
6 І диявол сказав Йому: Я дам Тобі всю оцю владу та їхню славу, бо мені це передане, і я даю, кому хочу, її.
7 Тож коли Ти поклонишся передо мною, то все буде Твоє!
8 І промовив Ісус йому в відповідь: Написано: Господеві Богові своєму вклоняйся, і служи Одному Йому!
9 І повів Його в Єрусалим, і на наріжнику храму поставив, та й каже Йому: Як Ти Син Божий, кинься звідси додолу!
10 Бо написано: Він накаже про Тебе Своїм Анголам, щоб Тебе берегли!
11 і: Вони на руках понесуть Тебе, щоб коли не спіткнув Ти об камінь Своєї ноги!
12 А Ісус відказав йому в відповідь: Сказано: Не спокушай Господа Бога свого!
13 І диявол, скінчивши все цеє спокушування, відійшов від Нього до часу.