Book of Common Prayer
24 Псалом Давидів. Господня земля, і все, що на ній, вселенна й мешканці її,
2 бо заклав Він її на морях, і на річках її встановив.
3 Хто зійде на гору Господню, і хто буде стояти на місці святому Його?
4 У кого чисті руки та щиреє серце, і хто не нахиляв на марноту своєї душі, і хто не присягав на обману,
5 нехай носить він благословення від Господа, а праведність від Бога спасіння свого!
6 Таке покоління усіх, хто шукає Його, хто прагне обличчя Твого, Боже Яковів! Села.
7 Піднесіте верхи свої, брами, і будьте відчинені, входи відвічні, і ввійде Цар слави!
8 Хто ж то Цар слави? Господь сильний й могутній, Господь, що потужний в бою!
9 Піднесіте верхи свої, брами, і піднесіте, входи відвічні, і ввійде Цар слави!
10 Хто ж то Він, той Цар слави? Господь Саваот Він Цар слави! Села.
29 Псалом Давидів. Дайте Господу, Божі сини, дайте Господу славу та силу!
2 Дайте Господу славу імення Його, у препишній святині впадіть перед Господом!
3 Голос Господній над водами, Бог слави гримить, Господь над великими водами!
4 Голос Господній із силою, голос Господній з величністю.
5 Голос Господній ламає кедрини, голос Господній торощить кедрини ливанські.
6 Він примусить скакати Ливан як теля, та Сиріон, мов молоду антилопу.
7 Голос Господній викрешує полум'я огняне,
8 голос Господній пустиню тремтіти примушує, Господь чинить пустелю Кадеша тремтячою.
9 Голос Господній примушує лані тремтіти, й ліси обнажає, а в храмі Його все належне Йому виголошує: Слава!
10 Господь пробував в час потопу, і буде Господь пробувати повік віку Царем!
11 Господь подасть силу народу Своєму, Господь поблагословить миром народ Свій!
8 Для дириґетна хору. На інструменті ґатійськім. Псалом Давидів. (8-2) Господи, Владико наш, яке то величне на цілій землі Твоє Ймення, Слава Твоя понад небесами!
2 (8-3) З уст дітей й немовлят учинив Ти хвалу ради Своїх ворогів, щоб знищити противника й месника.
3 (8-4) Коли бачу Твої небеса діло пальців Твоїх, місяця й зорі, що Ти встановив,
4 (8-5) то що є людина, що Ти пам'ятаєш про неї, і син людський, про якого Ти згадуєш?
5 (8-6) А однак учинив Ти його мало меншим від Бога, і славою й величчю Ти коронуєш його!
6 (8-7) Учинив Ти його володарем творива рук Своїх, все під ноги йому вмістив:
7 (8-8) худобу дрібну та биків, їх усіх, а також степових звірів диких,
8 (8-9) птаство небесне та риби морські, і все, що морськими дорогами ходить!
9 (8-10) Господи, Боже наш, яке то величне на цілій землі Твоє Ймення!
84 Для дириґетна хору. На ґітійськомім знарядді. Синів Кореєвих. Псалом. (84-2) Які любі оселі Твої, Господи Саваоте!
2 (84-3) Затужена та омліває душа моя за подвір'ями Господа, моє серце та тіло моє линуть до Бога Живого!
3 (84-4) і пташка знаходить домівку, і кубло собі ластівка, де кладе пташенята свої, при жертівниках Твоїх, Господи Саваоте, Царю мій і Боже мій!
4 (84-5) Блаженні, хто мешкає в домі Твоїм, вони будуть повіки хвалити Тебе! Села.
5 (84-6) Блаженна людина, що в Тобі має силу свою, блаженні, що в їхньому серці дороги до Тебе,
6 (84-7) ті, що через долину Плачу переходять, чинять її джерелом, і дощ ранній дає благословення!
7 (84-8) Вони ходять від сили до сили, і показуються перед Богом у Сіоні.
8 (84-9) Господи, Боже Саваоте, послухай молитву мою, почуй, Боже Яковів! Села.
9 (84-10) Щите наш, поглянь же, о Боже, і придивись до обличчя Свого помазанця!
10 (84-11) Ліпший бо день на подвір'ях Твоїх, аніж тисяча в іншому місці, я б вибрав сидіти при порозі дому Бога мого, аніж жити в наметах безбожности!
11 (84-12) Бо сонце та щит Господь, Бог! Господь дає милість та славу, добра не відмовляє усім, хто в невинності ходить.
12 (84-13) Господи Саваоте, блаженна людина, що на Тебе надіється!
27 І ви тіло Христове, а зосібна ви члени!
28 А інших поставив Бог у Церкві поперше апостолами, подруге пророками, потретє учителями, потім дав сили, також дари вздоровлення, допомоги, управління, різні мови.
29 Чи ж усі апостоли? Чи ж усі пророки? Чи ж усі вчителі? Чи ж усі сили чудодійні?
30 Чи ж усі мають дари вздоровлення? Чи ж мовами всі розмовляють? Чи ж усі виясняють?
31 Тож дбайте ревно про ліпші дари, а я вам покажу путь іще кращу!
13 Коли я говорю мовами людськими й ангольськими, та любови не маю, то став я як мідь та дзвінка або бубон гудячий!
2 І коли маю дара пророкувати, і знаю всі таємниці й усе знання, і коли маю всю віру, щоб навіть гори переставляти, та любови не маю, то я ніщо!
3 І коли я роздам усі маєтки свої, і коли я віддам своє тіло на спалення, та любови не маю, то пожитку не матиму жадного!
4 Любов довготерпить, любов милосердствує, не заздрить, любов не величається, не надимається,
5 не поводиться нечемно, не шукає тільки свого, не рветься до гніву, не думає лихого,
6 не радіє з неправди, але тішиться правдою,
7 усе зносить, вірить у все, сподівається всього, усе терпить!
8 Ніколи любов не перестає! Хоч пророцтва й існують, та припиняться, хоч мови існують, замовкнуть, хоч існує знання, та скасується.
9 Бо ми знаємо частинно, і пророкуємо частинно;
10 коли ж досконале настане, тоді зупиниться те, що частинне.
11 Коли я дитиною був, то я говорив, як дитина, як дитина я думав, розумів, як дитина. Коли ж мужем я став, то відкинув дитяче.
12 Отож, тепер бачимо ми ніби у дзеркалі, у загадці, але потім обличчям в обличчя; тепер розумію частинно, а потім пізнаю, як і пізнаний я.
13 А тепер залишаються віра, надія, любов, оці три. А найбільша між ними любов!
21 Петро приступив тоді та запитався Його: Господи, скільки разів брат мій може згрішити проти мене, а я маю прощати йому? Чи до семи раз?
22 Ісус промовляє до нього: Не кажу тобі до семи раз, але аж до семидесяти раз по семи!
23 Тим то Царство Небесне подібне одному цареві, що захотів обрахунок зробити з своїми рабами.
24 Коли ж він почав обраховувати, то йому привели одного, що винен був десять тисяч талантів.
25 А що він не мав із чого віддати, наказав пан продати його, і його дружину та діти, і все, що він мав, і заплатити.
26 Тоді раб той упав до ніг, і вклонявся йому та благав: Потерпи мені, я віддам тобі все!
27 І змилосердився пан над рабом тим, і звільнив його, і простив йому борг.
28 А як вийшов той раб, то спіткав він одного з своїх співтоваришів, що був винен йому сто динаріїв. І, схопивши його, він душив та казав: Віддай, що ти винен!
29 А товариш його впав у ноги йому, і благав його, кажучи: Потерпи мені, і я віддам тобі!
30 Та той не схотів, а пішов і всадив до в'язниці його, аж поки він боргу не верне.
31 Як побачили ж товариші його те, що сталося, то засмутилися дуже, і прийшли й розповіли своєму панові все, що було.
32 Тоді пан його кличе його, та й говорить до нього: Рабе лукавий, я простив був тобі ввесь той борг, бо просив ти мене.
33 Чи й тобі не належало змилуватись над своїм співтоваришем, як і я над тобою був змилувався?
34 І прогнівався пан його, і катам його видав, аж поки йому не віддасть всього боргу.
35 Так само й Отець Мій Небесний учинить із вами, коли кожен із вас не простить своєму братові з серця свого їхніх прогріхів.