Book of Common Prayer
20 Для дириґетна хору. Псалом Давидів. (20-2) В день недолі озветься до тебе Господь, ім'я Бога Якового зробить сильним тебе!
2 (20-3) Він пошле тобі поміч із святині, і з Сіону тебе підіпре!
3 (20-4) Усі жертви твої пам'ятати Він буде, і буде вважати твоє цілопалення ситим. Села.
4 (20-5) Він дасть тобі, як твоє серце бажає, і виповнить цілий твій задум!
5 (20-6) Ми будем радіти спасінням Твоїм, і підіймемо прапор в ім'я Бога нашого, нехай Господь виконає всі прохання твої!
6 (20-7) Тепер я пізнав, що спасає Господь помазанця Свого, дає йому відповідь з неба святого Свого могутніми чинами помічної правиці Своєї.
7 (20-8) Одні колесницями хваляться, а інші кіньми, а ми будем хвалитись ім'ям Господа, нашого Бога:
8 (20-9) вони похилились і впали, а ми стоїмо та ростемо на силах!
9 (20-10) Господи, спаси! Хай озветься нам Цар у день нашого кликання!
21 Для дириґетна хору. Псалом Давидів. (21-2) Господи, силою Твоєю веселиться цар, і спасінням Твоїм як він сильно радіє!
2 (21-3) Ти йому дав бажання серця його, і прохання уст його не відмовив. Села.
3 (21-4) Бо Ти його випередив благословеннями добра, на голову йому поклав корону зо щирого золота.
4 (21-5) Життя він у Тебе просив, і дав Ти йому довголіття на вічні віки!
5 (21-6) Слава велика його при Твоїй допомозі, хвалу та величність кладеш Ти на нього,
6 (21-7) бо Ти вчиниш його благословенням вічним, звеселиш його радістю, як буде він разом з Тобою!
7 (21-8) Цар має надію на Господа, у ласці Всевишнього не захитається він.
8 (21-9) Знайде рука Твоя всіх ворогів Твоїх, знайде правиця Твоя Твоїх ненависників.
9 (21-10) На час гніву Свого Ти їх учиниш огненною піччю, Господь гнівом Своїм їх понищить, і огонь пожере їх.
10 (21-11) Ти вигубиш плід їхній із землі, а їхнє насіння з-поміж синів людських.
11 (21-12) Бо нещастя на Тебе вони простягли, замишляли злу думку, якої здійснити не зможуть,
12 (21-13) бо Ти їх обернеш плечима до нас, на тятивах Своїх міцно стріли поставиш на них.
13 (21-14) Піднесися ж, о Господи, в силі Своїй, а ми будем співати й хвалити могутність Твою!
110 Псалом Давидів. Промовив Господь Господеві моєму: Сядь праворуч Мене, доки не покладу Я Твоїх ворогів за підніжка ногам Твоїм!
2 Господь із Сіону пошле берло сили Своєї, пануй Ти поміж ворогами Своїми!
3 Народ Твій готовий у день військового побору Твого, в оздобах святині із лоня зірниці прилине для Тебе, немов та роса, Твоя молодість.
4 Поклявся Господь, і не буде жаліти: Ти священик навіки за чином Мелхиседековим.
5 По правиці Твоїй розторощить Владика царів у день гніву Свого,
6 Він буде судити між народами, землю виповнить трупами, розторощить Він голову в краї великім...
7 Буде пити з струмка на дорозі, тому то підійме Він голову!
116 (115-1) Люблю я Господа, бо Він почув голос мій у благаннях моїх,
2 (115-2) бо Він нахилив Своє ухо до мене, і я кликатиму в свої дні!
3 (115-3) Болі смерти мене оточили і знайшли мене муки шеолу, нещастя та смуток знайшов я!
4 (115-4) А я в ім'я Господа кличу: О Господи, визволи ж душу мою!
5 (115-5) Господь милостивий та справедливий, і наш Бог милосердний!
6 (115-6) Пильнує Господь недосвідчених, став я нужденний, та Він допоможе мені!
7 (115-7) Вернися, о душе моя, до свого відпочинку, бо Господь робить добре тобі,
8 (115-8) бо від смерти Ти визволив душу мою, від сльози моє око, ногу мою від спотикання.
9 (115-9) Я ходитиму перед обличчям Господнім на землях живих!
10 (116-1) Я вірив, коли говорив: Я сильно пригнічений!
11 (116-2) Я сказав був у поспіху: Кожна людина говорить неправду!
12 (116-3) Чим я відплачу Господеві за всі добродійства Його на мені?
13 (116-4) Я чашу спасіння прийму, і прикличу Господнє ім'я!
14 (116-5) Присяги свої Господеві я виконаю перед усім народом Його!
15 (116-6) Дорога в очах Господа смерть богобійних Його!
16 (116-7) О Господи, я бо Твій раб, я Твій раб, син Твоєї невільниці, Ти кайдани мої розв'язав!
17 (116-8) Я жертву подяки Тобі принесу, і Господнім ім'ям буду кликати!
18 (116-9) Присяги свої Господеві я виконаю перед усім народом Його,
19 (116-10) на подвір'ях Господнього дому, посеред тебе, о Єрусалиме! Алілуя!
117 Хваліть Господа, всі племена, прославляйте Його, всі народи,
2 бо зміцнилось Його милосердя над нами, а правда Господня навіки! Алілуя!
17 І сталось, по трьох днях Павло скликав знатніших з юдеїв. Як зійшлися ж вони, він промовив до них: Мужі-браття! Не вчинив я нічого проти люду чи звичаїв отцівських, та проте мене видано з Єрусалиму ув'язненого в руки римлян.
18 Вони мене вислухали та й хотіли пустити, бож провини смертельної ні однієї в мені не було.
19 Та юдеї противилися, тому змушений був я відкликатися на суд кесарів, але не для того, щоб народ свій у чомусь оскаржити.
20 Тож із цієї причини покликав я вас, щоб побачити й порозмовляти, бо то за надію Ізраїлеву я обкутий цими кайданами...
21 А вони відказали йому: Не одержали ми ні листів із Юдеї про тебе, ані жоден із братів не прийшов, і не звістив, і не казав чого злого про тебе.
22 Але прагнемо ми, щоб почути від тебе, яку думку ти маєш, бо відомо про секту цю нам, що їй скрізь спротивляються.
23 А коли вони визначили йому день, то дуже багато прийшло їх до нього в господу. А він їм від ранку до вечора розповідав, та про Божеє Царство свідоцтва давав, і переконував їх про Ісуса Законом Мойсея й Пророками.
24 І одні вірили в те, про що він говорив, а інші не вірили.
25 Вони між собою незгідні були й повиходили, як промовив Павло одне слово, що добре прорік Дух Святий отцям нашим через пророка Ісаю,
26 промовляючи: Піди до народу цього та й скажи: Ви вухом почуєте, та розуміти не будете, дивитися будете оком, але не побачите!
27 Затовстіло бо серце людей цих, тяжко чують на вуха вони, і зажмурили очі свої, щоб якось не побачити очима, і не почути вухами, і не зрозуміти їм серцем, і не навернутись, щоб Я їх уздоровив!
28 Тож нехай для вас буде відоме, що послано Боже спасіння оце до поган, і почують вони!
29 Як промовив він це, розійшлися юдеї, велику суперечку провадивши поміж собою.
30 І цілих два роки Павло пробув у найнятім домі своїм, і приймав усіх, хто приходив до нього,
31 і проповідував він Боже Царство, та з відвагою повною беззаборонно навчав про Господа Ісуса Христа!
37 А наступного дня, як спустились з гори, перестрів Його натовп великий.
38 І закричав ось один чоловік із народу й сказав: Учителю, благаю Тебе, зглянься над сином моїм, бо одинак він у мене!
39 А ото дух хапає його, і він нагло кричить, і трясе ним, аж той піну пускає. І, вимучивши він його, насилу відходить.
40 І учнів Твоїх я благав його вигнати, та вони не змогли.
41 А Ісус відповів і промовив: О, роде невірний й розбещений, доки буду Я з вами, і терпітиму вас? Приведи свого сина сюди!
42 А як той іще йшов, демон кинув його та затряс. Та Ісус заказав тому духу нечистому, і вздоровив дитину, і віддав її батькові її.
43 І всі дивувалися величі Божій! А як усі дивувались усьому, що чинив був Ісус, Він промовив до учнів Своїх:
44 Вкладіть до вух своїх ці ось слова: Людський Син буде виданий людям до рук...
45 Проте не зрозуміли вони цього слова, було бо закрите від них, щоб його не збагнули, та боялись Його запитати про це слово.
46 І прийшло їм на думку: хто б найбільший з них був?
47 А Ісус, думку серця їх знавши, узяв дитину, і поставив її біля Себе.
48 І промовив до них: Як хто прийме дитину оцю в Ім'я Моє, Мене він приймає, а як хто Мене прийме, приймає Того, Хто послав Мене. Хто бо найменший між вами всіма, той великий!
49 А Іван відповів і сказав: Учителю, ми бачили одного чоловіка, що Ім'ям Твоїм демонів виганяв, і ми заборонили йому, бо він з нами не ходить.
50 Ісус же йому відказав: Не забороняйте, бо хто не проти вас, той за вас!