Book of Common Prayer
55 Для дириґетна хору. На неґінах. Псалом навчальний Давидів. (55-2) Вислухай, Боже, молитву мою й від благання мого не ховайся!
2 (55-3) Прислухайсь до мене й подай мені відповідь, я блукаю у смутку своїм і стогну,
3 (55-4) від крику ворожого, від утисків грішного, бо гріх накидають на мене вони, і в гніві мене переслідують...
4 (55-5) Тремтить моє серце в мені, і страхи смертельні напали на мене,
5 (55-6) страх та тремтіння на мене найшли, і тривога мене обгорнула...
6 (55-7) казав я: Коли б я мав крила, немов та голубка, то я полетів би й спочив!
7 (55-8) Отож, помандрую далеко, пробуватиму я на пустині. Села.
8 (55-9) Поспішу собі, щоб утекти перед вітром бурхливим та бурею...
9 (55-10) Вигуби, Господи, та погуби язика їхнього, бо в місті я бачив насильство та сварку,
10 (55-11) вони ходять удень та вночі коло нього на мурах його, а гріх та неправда всередині в ньому,
11 (55-12) нещастя всередині в ньому, а з вулиць його не виходять насилля й обмана,
12 (55-13) бож не ворог злорічить на мене, це я переніс би, і не ненависник мій побільшивсь надо мною, я сховався б від нього,
13 (55-14) але ти, чоловік мені рівня, мій приятель близький і знайомий мені,
14 (55-15) з яким солодко щиру розмову провадимо, і ходимо до Божого дому серед бурхливого натовпу...
15 (55-16) Нехай же впаде на них смерть, нехай зійдуть вони до шеолу живими, бо зло в їхнім мешканні, у їхній середині!
16 (55-17) Я кличу до Бога, і Господь урятує мене:
17 (55-18) увечорі, вранці й опівдні я скаржусь й зідхаю, і Він вислухає мого голосу!
18 (55-19) У мирі Він викупить душу мою, щоб до мене вони не зближались, бо багато було їх на мене!
19 (55-20) Бог вислухає, і їм Той відповість, Хто відвіку сидить на престолі, Села, бо немає у них перемін, і Бога вони не бояться,
20 (55-21) ворог витягнув руки свої проти тих, що в спокої жили з ним, він зганьбив заповіта свого,
21 (55-22) його уста гладенькі, як масло, та сварка у серці його, від оливи м'якіші слова його, та вони як мечі ті оголені!...
22 (55-23) Свого тягара поклади ти на Господа, і тебе Він підтримає, Він ніколи не дасть захитатися праведному!
23 (55-24) А Ти їх, Боже мій, поскидаєш до ями погибелі! Люди чинів кривавих й обмани, бодай своїх днів вони не дожили навіть до половини, а я покладаю надію на Тебе!
138 Давидів. Прославляю Тебе цілим серцем своїм, перед богами співаю Тобі!
2 Вклоняюсь до храму святого Твого, і славлю імення Твоє за Твоє милосердя й за правду Твою, бо звеличив Ти був над усе Своє Ймення та слово Своє!
3 Удень, як взиваю, почуєш мене, підбадьорюєш силою душу мою!
4 Усі земні царі прославлять Тебе, Господи, будуть, бо почують вони слово уст Твоїх,
5 і будуть співати про Господні дороги, бо слава Господня велика,
6 бо високий Господь, але бачить низького, а гордого Він пізнає іздалека!
7 Якщо серед тісноти піду, Ти оживиш мене, на лютість моїх ворогів пошлеш руку Свою, і правиця Твоя допоможе мені,
8 для мене Господь оце виконає! Твоя милість, о Господи, вічна, чинів Своєї руки не полиш!
139 Для дириґетна хору. Псалом Давидів. Господи, випробував Ти мене та й пізнав,
2 Ти знаєш сидіння моє та вставання моє, думку мою розумієш здалека.
3 Дорогу мою та лежання моє виміряєш, і Ти всі путі мої знаєш,
4 бо ще слова нема на моїм язиці, а вже, Господи, знаєш те все!
5 Оточив Ти мене ззаду й спереду, і руку Свою надо мною поклав.
6 Дивне знання над моє розуміння, високе воно, я його не подолаю!
7 Куди я від Духа Твого піду, і куди я втечу від Твого лиця?
8 Якщо я на небо зійду, то Ти там, або постелюся в шеолі ось Ти!
9 Понесуся на крилах зірниці, спочину я на кінці моря,
10 то рука Твоя й там попровадить мене, і мене буде тримати правиця Твоя!
11 Коли б я сказав: Тільки темрява вкриє мене, і ніч світло для мене,
12 то мене не закриє від Тебе і темрява, і ніч буде світити, як день, і темнота як світло!
13 Бо Ти вчинив нирки мої, Ти виткав мене в утробі матері моєї,
14 Прославляю Тебе, що я дивно утворений! Дивні діла Твої, і душа моя відає вельми про це!
15 і кості мої не сховались від Тебе, бо я вчинений був в укритті, я витканий був у глибинах землі!
16 Мого зародка бачили очі Твої, і до книги Твоєї записані всі мої члени та дні, що в них були вчинені, коли жодного з них не було...
17 Які дорогі мені стали думки Твої, Боже, як побільшилося їх число,
18 перелічую їх, численніші вони від піску! Як пробуджуюся, то я ще з Тобою.
19 Якби, Боже, вразив Ти безбожника, а ви, кровожерці, відступітесь від мене!
20 Вони називають підступно Тебе, Твої вороги на марноту пускаються!
21 Отож, ненавиджу Твоїх ненависників, Господи, і Твоїх заколотників бриджусь:
22 повною ненавистю я ненавиджу їх, вони стали мені ворогами!...
23 Випробуй, Боже, мене, і пізнай моє серце, досліди Ти мене, і пізнай мої задуми,
38 Тоді відповів Господь Йову із бурі й сказав:
2 Хто то такий, що затемнює раду словами без розуму?
3 Підпережи но ти стегна свої, як мужчина, а Я буду питати тебе, ти ж Мені поясни!
4 Де ти був, коли землю основував Я? Розкажи, якщо маєш знання!
5 Хто основи її положив, чи ти знаєш? Або хто розтягнув по ній шнура?
6 У що підстави її позапущувані, або хто поклав камінь наріжний її,
7 коли разом співали всі зорі поранні та радісний окрик здіймали всі Божі сини?
8 І хто море воротами загородив, як воно виступало, немов би з утроби виходило,
9 коли хмари поклав Я за одіж йому, а імлу за його пелюшки,
10 і призначив йому Я границю Свою та поставив засува й ворота,
11 і сказав: Аж досі ти дійдеш, не далі, і тут ось межа твоїх хвиль гордовитих?
12 Чи за своїх днів ти наказував ранкові? Чи досвітній зорі показав її місце,
13 щоб хапалась за кінці землі та посипались з неї безбожні?
14 Земля змінюється, мов та глина печатки, і стають, немов одіж, вони!
15 І нехай від безбожних їх світло відійметься, а високе рамено зламається!
16 Чи ти сходив коли аж до морських джерел, і чи ти переходжувався дном безодні?
17 Чи для тебе відкриті були брами смерти, і чи бачив ти брами смертельної тіні?
22 Тоді постановили апостоли й старші з цілою Церквою вибрати мужів із них, і послати до Антіохії з Павлом та Варнавою Юду, що зветься Варсавва, і Силу, мужів проводирів між братами,
23 написавши своїми руками оце: Апостоли й старші брати до братів, що з поган в Антіохії, і Сирії, і Кілікії: Вітаємо вас!
24 Через те, що ми чули, що деякі з вас, яким ми того не доручували, стурбували наукою вас, і захитали вам душі,
25 то ми постановили однодушно, зібравшися, щоб обраних мужів послати до вас із коханими нашими Варнавою та Павлом,
26 людьми тими, що душі свої віддали за Ім'я Господа нашого Ісуса Христа.
27 Тож ми Юду та Силу послали, що вияснять усно те саме.
28 Бо зволилось Духові Святому і нам, тягару вже ніякого не накладати на вас, окрім цього необхідного:
29 стримуватися від ідольських жертов та крови, і задушенини, та від блуду. Оберегаючися від того, ви зробите добре. Бувайте здорові!...
30 Посланці ж прийшли в Антіохію, і, зібравши народ, доручили листа.
31 А перечитавши, раділи з потішення того.
32 А Юда та Сила, самі бувши пророками, частим словом підбадьорували та зміцняли братів.
33 А як перебули вони там якийсь час, то брати їх відпустили з миром до тих, хто їх вислав.
34 Але Сила схотів лишитися там, а Юда вернувся до Єрусалиму.
35 А Павло з Варнавою в Антіохії жили, навчаючи та благовістячи разом із іншими багатьома Слово Господнє.
45 І багато з юдеїв, що посходилися до Марії, та бачили те, що Він учинив, у Нього ввірували.
46 А деякі з них пішли до фарисеїв, і їм розповіли, що Ісус учинив.
47 Тоді первосвященики та фарисеї скликали раду й казали: Що маємо робити, бо Цей Чоловік пребагато чуд чинить?
48 Якщо так позоставимо Його, то всі в Нього ввірують, і прийдуть римляни, та й візьмуть нам і Край, і народ!
49 А один із них, Кайяфа, що був первосвящеником року того, промовив до них: Ви нічого не знаєте,
50 і не поміркуєте, що краще для вас, щоб один чоловік прийняв смерть за людей, аніж щоб увесь народ мав загинути!
51 А того не сказав сам від себе, але, первосвящеником бувши в тім році, пророкував, що Ісус за народ мав умерти,
52 і не лише за народ, але й щоб сполучити в одне розпорошених Божих дітей.
53 Отож, від того дня вони змовилися, щоб убити Його.
54 І тому не ходив більш Ісус між юдеями явно, але звідти вдавсь до околиць поближче пустині, до міста, що зветься Єфрем, і тут залишався з Своїми учнями.