Book of Common Prayer
97 Як я кохаю Закона Твого, цілий день він розмова моя!
98 Твоя заповідь робить мудрішим мене від моїх ворогів, вона бо навіки моя!
99 Я став розумніший за всіх своїх учителів, бо свідоцтва Твої то розмова моя!
100 Став я мудріший за старших, бо держуся наказів Твоїх!
101 Я від кожної злої дороги повстримую ноги свої, щоб держатися слова Твого.
102 Я не ухиляюся від Твоїх присудів, Ти бо навчаєш мене.
103 Яке то солодке слово Твоє для мого піднебіння, солодше від меду воно моїм устам!
104 Від наказів Твоїх я мудріший стаю, тому то ненавиджу всяку дорогу неправди!
105 Для моєї ноги Твоє слово світильник, то світло для стежки моєї.
106 Я присяг і дотримаю, що буду держатися присудів правди Твоєї.
107 Перемучений я аж занадто, за словом Своїм оживи мене, Господи!
108 Хай же будуть приємні Тобі жертви уст моїх, Господи, і навчи Ти мене Своїх присудів!
109 У небезпеці душа моя завжди, але я Закону Твого не забув.
110 Безбожні поставили пастку на мене, та я не зблудив від наказів Твоїх.
111 Я навіки свідоцтва Твої вспадкував, бо вони радість серця мого.
112 Я серце своє нахилив, щоб чинити Твої постанови, повік, до кінця.
113 Сумнівне ненавиджу я, а Закона Твого покохав.
114 Ти моя охорона та щит мій, чекаю я слова Твого.
115 Відступіться від мене, злочинці, і я буду держатися заповідей мого Бога!
116 За словом Своїм підіпри Ти мене, і я житиму, і в надії моїй не завдай мені сорому!
117 Підкріпи Ти мене і спасуся, і я буду дивитися завжди в Твої постанови!
118 Ти погорджуєш усіма, хто від Твоїх постанов відступає, бо хитрощі їхні неправда.
119 Всіх безбожних землі відкидаєш, як жужель, тому покохав я свідоцтва Твої.
120 Зо страху Твого моє тіло тремтить, й я боюсь Твоїх присудів!
81 Для дириґетна хору. На ґітійськім знарядді. Асафів. (81-2) Співайте Богові, нашій твердині, покликуйте Богові Якова,
2 (81-3) заспівайте пісню, і заграйте на бубні, на цитрі приємній із гуслами,
3 (81-4) засурміть у сурму в новомісяччя, на повні в день нашого свята,
4 (81-5) бо це право ізраїлеві, Закон Бога Якова!
5 (81-6) На свідчення в Йосипі Він учинив його, як пішов був на землю єгипетську. Почув був там мову, якої не знав:
6 (81-7) Рамена його Я звільнив з тягару, від коша його руки звільнились.
7 (81-8) Ти був кликав у недолі, й я видер тебе, Я відповідаю тобі в укритті громовім, Я випробував був тебе над водою Мериви. Села.
8 (81-9) Слухай же ти, Мій народе, і хай Я засвідчу тобі, о ізраїлю, коли б ти послухав Мене:
9 (81-10) нехай бога чужого у тебе не буде, і не кланяйся богу сторонньому!
10 (81-11) Я Господь, Бог твій, що з краю єгипетського тебе вивів, відчини свої уста і Я їх наповню!
11 (81-12) Але Мій народ не послухався був Мого голосу, не згодився зо Мною ізраїль,
12 (81-13) і Я їх пустив ради впертости їхнього серця, нехай вони йдуть за своїми порадами!
13 (81-14) Коли б Мій народ був послухав Мене, коли б був ізраїль ходив по дорогах Моїх,
14 (81-15) ще мало і Я похилив би був їхніх ворогів, і руку Свою повернув би був Я на противників їхніх!
15 (81-16) Ненависники Господа йому б покорились, і був би навіки їхній час,
16 (81-17) і Я жиром пшениці його годував би, і медом із скелі тебе б насищав!
82 Псалом Асафів. Бог на Божім зібранні стоїть, серед богів Він судить:
2 Аж доки ви будете несправедливо судити, і доки будете ви підіймати обличчя безбожних? Села.
3 Розсудіте нужденного та сироту, оправдайте убогого та бідаря,
4 порятуйте нужденного та бідака, збережіть з руки несправедливих!
5 Не пізнали та не зрозуміли, у темряві ходять вони... Всі основи землі захитались...
6 Я сказав був: Ви боги, і сини ви Всевишнього всі,
7 та однак повмираєте ви, як людина, і попадаєте, як кожен із вельмож.
8 Устань же, о Боже, та землю суди, бо у владі Твоїй всі народи!
19 І прийшов Гедеон та сотня мужів, що з ним, до краю табору, на початку середньої сторожі, коли тільки но поставили сторожу. І засурмили вони в сурми, і побили глеки, що в їхніх руках.
20 І засурмили три відділи в сурми, і поторощили глеки, і тримали рукою своєї лівиці смолоскипа, а рукою своєї правиці сурми, щоб сурмити. І кричали вони: Меч за Господа та за Гедеона!
21 І стояли кожен на своїм місці навколо табору, а ввесь табір бігав, і вони кричали й утікали.
22 І засурмили три сотні сурем, а Господь обернув меча одного на одного та на ввесь табір. І табір побіг аж до Бет-Гашшітта до Церери, аж до Сефат-Авел-Мехоли при Таббаті.
23 І були скликані ізраїльтяни з Нефталиму, і з Асиру, і з усього Манасії, і вони гналися за мідіянітянами.
24 А по всіх Єфремових горах Гедеон послав послів, говорячи: Зійдіть навперейми мідіянітян, і заступіть їм воду аж до Бет-Бари та Йордан. І скликали всіх Єфремових людей, та й заступили воду аж до Бет-Бари та Йордан.
25 І вони захопили двох мідіянітянських князів: Орева та Зеева, і вбили Орева в Цур-Ореві, а Зеева вбили в Екев-Зееві. І гналися за мідіянітянами, а голови Орева та Зеева перенесли до Гедеона на той бік Йордану.
8 І сказали йому мужі Єфремові: Що це за річ зробив ти нам, що не покликав нас, коли йшов воювати з Мідіяном? І вони сильно сперечалися з ним.
2 І сказав він до них: Що я зробив тепер таке, як ви? Чи не ліпше пізні виноградини Єфремові від авіезерового винобрання?
3 У вашу руку Бог дав мідіянітянських князів, Орева та Зеева, і що міг я зробити, як ви? Тоді заспокоївся їхній дух проти нього, як він сказав оце слово.
4 І прийшов Гедеон до Йордану, і перейшов він та три сотні мужів, що з ним, змучені в погоні.
5 І сказав він до людей Суккоту: Дайте но буханців хліба народові, що за мною, бо вони змучені, а я женуся за Зевахом та Цалмунною, царями мідіянітянськими.
6 І сказали суккотські князі: Чи рука Зеваха та Цалмунна вже в твоїй руці, щоб давати хліб твоєму війську?
7 І сказав Гедеон: Тому то, коли Господь дасть у мою руку Зеваха та Цалмунну, то я буду молотити ваше тіло пустинними тернями та колючками!
8 І пішов він звідти до Пенуїлу, і говорив до них те саме. А люди Пенуїлу відповіли йому, як відповіли люди Суккоту.
9 І він сказав також до людей Пенуїлу, говорячи: Коли я вертатимусь у мирі, розіб'ю оцю вежу.
10 А Зевах та Цалмунна були в Каркорі, і з ними їхні табори, близько п'ятнадцяти тисяч, усі позосталі з усього табору синів Кедему. А тих, що впали, було сто й двадцять тисяч чоловіка, що витягали меча.
11 А Гедеон пішов дорогою Шехуне-Боголіму зо сходу до Коваху й Йоґбеги. І розбив він табора, коли табір був безпечний.
12 І втікали Зевах та Цалмунна, а він гнався за ними. І він схопив обох мідіянітянських царів, Зеваха та Цалмунну, а на ввесь табір нагнав жаху.
12 І, побачивши це, промовив Петро до народу: Мужі ізраїльські! Чого ви дивуєтесь цим, та чого ви на нас позираєте так, ніби те, що він ходить, ми зробили своєю силою чи благочестям?
13 Бог Авраамів, та Ісаків, та Яковів, Бог наших батьків, Сина Свого прославив, Ісуса, Якого ви видали, і відцуралися перед Пилатом, як він присудив був пустити Його.
14 Але ви відцурались Святого та Праведного, і домагалися видати вам душогубця.
15 Начальника ж життя ви забили, та Його воскресив Бог із мертвих, чого свідками ми!
16 І через віру в Ім'я Його вздоровило Ім'я Його того, кого бачите й знаєте. І віра, що від Нього, принесла йому вздоровлення це перед вами всіма.
17 А тепер, браття, знаю, що вчинили ви це з несвідомости, як і ваші начальники.
18 А Бог учинив так, як Він провіщав був устами Своїх усіх пророків, щоб терпіти Христові.
19 Покайтеся ж та наверніться, щоб Він змилувався над вашими гріхами,
20 щоб часи відпочинку прийшли від обличчя Господнього, і щоб послав заповідженого вам Ісуса Христа,
21 що Його небо мусить прийняти аж до часу відновлення всього, про що провіщав Бог від віку устами всіх святих пророків Своїх!
22 Бо Мойсей провіщав: Господь Бог вам Пророка підійме від ваших братів, як мене; у всім Його слухайтеся, про що тільки Він вам говоритиме!
23 І станеться, що кожна душа, яка не послухала б того Пророка, знищена буде з народу.
24 Так само всі пророки від Самуїла й наступних, скільки їх говорило, також провіщали ці дні.
25 Сини ви пророків і того заповіту, що Бог вашим батькам заповів, промовляючи до Авраама: І в насінні твоїм усі народи землі благословлені будуть!
26 Воскресивши Свого Отрока, Бог послав Його перше до вас, щоб вас поблагословити, щоб кожен із вас відвернувся від злих своїх учинків!
29 Наступного дня Іван бачить Ісуса, що до нього йде, та й каже: Оце Агнець Божий, що на Себе гріх світу бере!
30 Це Той, що про Нього казав я: За мною йде Муж, що передо мною Він був, бо був перше, ніж я.
31 І не знав я Його; та для того прийшов я, христивши водою, щоб Ізраїлеві Він з'явився.
32 І свідчив Іван, промовляючи: Бачив я Духа, що сходив, як голуб, із неба, та зоставався на Ньому.
33 І не знав я Його, але Той, Хто христити водою послав мене, мені оповів: Над Ким Духа побачиш, що сходить і зостається на Ньому, це Той, Хто христитиме Духом Святим.
34 І я бачив, і засвідчив, що Він Божий Син!
35 Наступного дня стояв знову Іван та двоє з учнів його.
36 І, поглянувши на Ісуса, що проходив, Він сказав: Ото Агнець Божий!
37 І почули два учні, як він говорив, та й пішли за Ісусом.
38 А Ісус обернувся й побачив, що вони йшли за Ним, та й каже до них: Чого ви шукаєте? А вони відказали Йому: Равві перекладене це визначає: Учителю, де Ти живеш?
39 Він говорить до них: Ходіть і побачте! Ті пішли та й побачили, де Він жив, і в Нього той день перебули. Було ж коло години десятої.
40 А один із тих двох, що чули від Івана та йшли вслід за Ним, був Андрій, брат Симона Петра.
41 Він знайшов перше Симона, брата свого, та й говорить до нього: Знайшли ми Месію, що визначає: Христос.
42 І привів він його до Ісуса. На нього ж споглянувши, промовив Ісус: Ти Симон, син Йонин; будеш званий ти Кифа, що визначає: скеля.