Book of Common Prayer
5 Для дириґетна хору. До флейти. Псалом Давидів. (5-2) Почуй, Господи, мову мою, стогнання моє зрозумій.
2 (5-3) Прислухайсь до голосу зойку мого, о мій Царю та Боже Ти мій, як до Тебе молитися буду!
3 (5-4) Ти слухаєш, Господи, ранком мій голос, ранком молитися буду до Тебе та буду чекати,
4 (5-5) бо Бог Ти не той, що несправедливости хоче, зло не буде в Тобі пробувати!
5 (5-6) Перед очима Твоїми не втримаються гультяї, всіх злочинців ненавидиш Ти.
6 (5-7) Погубиш Ти неправдомовців, кровожерну й підступну людину обридить Господь.
7 (5-8) А я в ласці великій Твоїй до дому Твого ввійду, до Храму святого Твого вклонюся в страху Твоїм.
8 (5-9) Провадь мене, Господи, в правді Своїй задля моїх ворогів, і вирівняй передо мною дорогу Свою,
9 (5-10) бо в їхніх устах нема правди, нутро їхнє приносить нещастя, гріб відкритий їхнє горло, свій язик вони роблять гладеньким!
10 (5-11) Признай їх за винних, о Боже, через свої заміри хай упадуть, за їхні великі злочинства відкинь їх від Себе, бо вони проти Тебе бунтують!
11 (5-12) А всі, хто надію на Тебе складають, хай тішаться, будуть вічно співати вони, і Ти їх охорониш, і будуть радіти Тобою, хто любить ім'я Твоє!
12 (5-13) Бо Ти, Господи, благословлятимеш праведного, милістю вкриєш його, як щитом!
6 Для дириґетна хору. На струнніх знаряддях. На октаву. Псалом Давидів. (6-2) Не карай мене, Господи, в гніві Своїм, не завдавай мені кари в Своїм пересерді!
2 (6-3) Помилуй мене, Господи, я ж бо слабий, уздоров мене, Господи, бо тремтять мої кості,
3 (6-4) і душа моя сильно стривожена, а ти, Господи, доки?
4 (6-5) Вернися, о Господи, визволи душу мою, ради ласки Своєї спаси Ти мене!
5 (6-6) Бож у смерті нема пам'ятання про Тебе, у шеолі ж хто буде хвалити Тебе?
6 (6-7) Змучився я від стогнання свого, щоночі постелю свою обмиваю слізьми, сльозами своїми окроплюю ложе своє!...
7 (6-8) Моє око зів'яло з печалі, постаріло через усіх ворогів моїх...
8 (6-9) Відступіться від мене, усі беззаконники, бо почув Господь голос мого плачу!
9 (6-10) Благання моє Господь вислухає, молитву мою Господь прийме,
10 (6-11) усі мої вороги посоромлені будуть, і будуть настрашені дуже: хай вернуться, і будуть вони посоромлені зараз!
10 Для чого стоїш Ти, о Господи, здалека, в час недолі ховаєшся?
2 Безбожний в своїм гордуванні женеться за вбогим, хай схоплені будуть у підступах, які замишляли вони!
3 Бо жаданням своєї душі нечестивий пишається, а ласун проклинає, зневажає він Господа.
4 У гордощах каже безбожний, що Він не слідкує, бо Бога нема, оце всі його помисли!...
5 Сильні дороги його повсякчасно, від нього суди Твої високо, тим то віддмухує він ворогів своїх...
6 Сказав він у серці своєму: Я не захитаюсь, бо лиха навіки не буде мені...
7 Уста його повні прокляття й обмани та зради, під його язиком злочинство й переступ.
8 Причаївшись, сидить на подвір'ях, мордує невинного, його очі слідкують за вбогим...
9 В укритті він чатує, як лев той у зарості, чатує схопити убогого, хапає убогого й тягне його в свою сітку...
10 Припадає, знижається він, і попадають убогі в його міцні кігті...
11 Безбожний говорить у серці своїм: Бог забув, заховав Він обличчя Своє, не побачить ніколи.
12 Устань же, о Господи Боже, руку Свою підійми, не забудь про убогих!
13 Чому нечестивий ображує Бога і говорить у серці своїм, що Ти не слідкуєш?
14 Але Ти все бачиш, бо спостерігаєш злочинство та утиск, щоб віддати Своєю рукою! На Тебе слабий опирається, Ти сироті помічник.
15 Зламай же рамено безбожному, і злого скарай за неправду його, аж більше не знайдеш його!
16 Господь Цар на вічні віки, із землі Його згинуть погани!
17 Бажання понижених чуєш Ти, Господи, серця їх зміцняєш, їх вислуховує ухо Твоє,
18 щоб дати суд сироті та пригніченому, щоб більш не страшив чоловік із землі!
11 Для дириґетна хору. Давидів. Я надіюсь на Господа, як же кажете ви до моєї душі: Відлітай ти на гору свою, немов птах?
2 Бо ось, нечестиві натягують лука, міцно ставлять стрілу свою на тятиву, щоб у темряві до простосердих стріляти...
3 Як основи зруйновано, що тоді праведний зробить?
4 Господь у святім Своїм храмі, Господь престол Його на небесах, бачать очі Його, повіки Його випробовують людських синів!
5 Господь випробовує праведного, а безбожного й того, хто любить насилля, ненавидить душа Його!
6 Він спустить дощем на безбожних горюче вугілля, огонь, і сірку, і вітер гарячий, це частка їхньої чаші.
7 Бо Господь справедливий, кохає Він правду, праведний бачить обличчя Його!
4 Послухайте, діти, напучення батькового, і прислухайтеся, щоб навчитися розуму,
2 бо даю я вам добру науку: закона мого не кидайте,
3 бо сином у батька свого я був, пещений й єдиний у неньки своєї.
4 І навчав він мене, і мені говорив: Нехай держиться серце твоє моїх слів, стережи мої заповіді та й живи!
5 Здобудь мудрість, здобудь собі розум, не забудь, і не цурайся слів моїх уст,
6 не кидай її й вона буде тебе стерегти! Кохай ти її й вона буде тебе пильнувати!
7 Початок премудрости мудрість здобудь, а за ввесь свій маєток здобудь собі розуму!
8 Тримай її високо і підійме тебе, ушанує тебе, як її ти пригорнеш:
9 вона дасть голові твоїй гарний вінок, пишну корону тобі подарує!
10 Послухай, мій сину, й бери ти слова мої, і помножаться роки твойого життя,
11 дороги премудрости вчу я тебе, стежками прямими проваджу тебе:
12 коли підеш, то крок твій не буде тісний, а коли побіжиш не спіткнешся!
13 Міцно тримайся напучування, не лишай, його стережи, воно бо життя твоє!
14 На стежку безбожних не йди, і не ходи на дорогу лихих,
15 покинь ти її, не йди нею, усунься від неї й мини,
16 бо вони не заснуть, якщо злого не вчинять, відійметься сон їм, як не зроблять кому, щоб спіткнувся!...
17 Бо вони хліб безбожжя їдять, і вино грабежу попивають.
18 А путь праведних ніби те світло ясне, що світить все більше та більш аж до повного дня!
19 Дорога ж безбожних як темність: не знають, об що спотикнуться...
20 Мій сину, прислухуйся до моїх слів, до речей моїх ухо своє нахили!
21 Нехай не відійдуть вони від очей твоїх, бережи їх в середині серця свого!
22 Бо життя вони тим, хто їх знайде, а для тіла усього його лікування.
23 Над усе, що лише стережеться, серце своє стережи, бо з нього походить життя.
24 Відкинь ти від себе лукавство уст, віддали ти від себе крутійство губ.
25 Нехай дивляться очі твої уперед, а повіки твої нехай перед тобою простують.
26 Стежку ніг своїх вирівняй, і стануть міцні всі дороги твої:
27 не вступайся ні вправо, ні вліво, усунь свою ногу від зла!
7 Улюблені, любім один одного, бо від Бога любов, і кожен, хто любить, родився від Бога та відає Бога!
8 Хто не любить, той Бога не пізнав, бо Бог є любов!
9 Любов Божа до нас з'явилася тим, що Бог Сина Свого Однородженого послав у світ, щоб ми через Нього жили.
10 Не в тому любов, що ми полюбили Бога, а що Він полюбив нас, і послав Свого Сина вблаганням за наші гріхи.
11 Улюблені, коли Бог полюбив нас отак, то повинні любити і ми один одного!
12 Бога не бачив ніколи ніхто. Коли один одного любимо, то Бог в нас пробуває, а любов Його в нас удосконалилась.
13 Що ми пробуваємо в Ньому, а Він у нас, пізнаємо це тим, що Він дав нам від Духа Свого.
14 І ми бачили й свідчимо, що Отець послав Сина Спасителем світу.
15 Коли хто визнає, що Ісус то Син Божий, то в нім Бог пробуває, а він у Бозі.
16 Ми познали й увірували в ту любов, що Бог її має до нас. Бог є любов, і хто пробуває в любові, пробуває той в Бозі, і в нім Бог пробуває!
17 Любов удосконалюється з нами так, що ми маємо відвагу на день судний, бо який Він, такі й ми на цім світі.
18 Страху немає в любові, але досконала любов проганяє страх геть, бо страх має муку. Хто ж боїться, той не досконалий в любові.
19 Ми любимо Його, бо Він перше нас полюбив.
20 Як хто скаже: Я Бога люблю, та ненавидить брата свого, той неправдомовець. Бо хто не любить брата свого, якого бачить, як може він Бога любити, Якого не бачить?
21 І ми оцю заповідь маємо від Нього, щоб, хто любить Бога, той і брата свого любив!
7 Як вони ж відійшли, Ісус про Івана почав говорити народові: На що ви ходили в пустиню дивитися? Чи на очерет, що вітер гойдає його?
8 Та на що ви дивитись ходили? Може на чоловіка, у м'які шати одягненого? Аджеж ті, хто носить м'яке, по палатах царських.
9 По що ж ви ходили? Може бачити пророка? Так, кажу вам, навіть більш, як пророка.
10 Бо це ж той, що про нього написано: Ось перед обличчя Твоє посилаю Свого посланця, який перед Тобою дорогу Твою приготує!
11 Поправді кажу вам: Між народженими від жінок не було більшого над Івана Христителя! Та найменший у Царстві Небеснім той більший від нього!
12 Від днів же Івана Христителя й досі Царство Небесне здобувається силою, і ті, хто вживає зусилля, хапають його.
13 Усі бо Пророки й Закон до Івана провіщували.
14 Коли ж хочете знати, то Ілля він, що має прийти.
15 Хто має вуха, нехай слухає!