Book of Common Prayer
87 Синів Кореєвих. Псалом. Пісня. Основа його на горах святих,
2 Господь любить брами Сіону понад усі селища Яковові.
3 Славне розповідають про тебе, місто Боже! Села.
4 Тим, хто знає мене, нагадаю про Рагав та про Вавилон; ось Филистея та Тир з Кушем кажуть: Отой народився був там.
5 і про Сіон говоритимуть: Той і той народився був у ньому, й Сам Всевишній зміцняє його!
6 Господь буде лічити у книзі народів: Оцей народився був там! Села.
7 і співають у танку вони: У Тобі всі джерела мої!
90 Молитва Мойсея, чоловіка Божого. Господи, пристановищем нашим Ти був з роду в рід!
2 Перше ніж гори народжені, і поки Ти витворив землю та світ, то від віку й до віку Ти Бог!
3 Ти людину вертаєш до пороху, і кажеш: Вернітеся, людські сини!
4 Бо в очах Твоїх тисяча літ, немов день той вчорашній, який проминув, й як сторожа нічна...
5 Пустив Ти на них течію, вони стали, як сон, вони, як трава, що минає:
6 уранці вона розцвітає й росте, а на вечір зів'яне та сохне!
7 Бо від гніву Твого ми гинемо, і пересердям Твоїм перестрашені,
8 Ти наші провини поклав перед Себе, гріхи ж нашої молодости на світло Свого лиця!
9 Бо всі наші дні промайнули у гніві Твоїм, скінчили літа ми свої, як зідхання...
10 Дні літ наших у них сімдесят літ, а при силах вісімдесят літ, і гордощі їхні страждання й марнота, бо все швидко минає, і ми відлітаємо...
11 Хто відає силу гніву Твого? А Твоє пересердя як страх перед Тобою!
12 Навчи нас лічити отак наші дні, щоб ми набули серце мудре!
13 Привернися ж, о Господи, доки терпітимемо? і пожалій Своїх рабів!
14 Насити нас уранці Своїм милосердям, і ми будемо співати й радіти по всі наші дні!
15 Порадуй же нас за ті дні, коли Ти впокоряв нас, за ті роки, що в них ми зазнали лихого!
16 Нехай виявиться Твоє діло рабам Твоїм, а величність Твоя їхнім синам,
17 і хай буде над нами благовоління Господа, Бога нашого, і діло рук наших утверди нам, і діло рук наших утверди його!
136 Дякуйте Господу, добрий бо Він, бо навіки Його милосердя!
2 Дякуйте Богу богів, бо навіки Його милосердя!
3 Дякуйте Владиці владик, бо навіки Його милосердя!
4 Тому, хто чуда великі Єдиний вчиняє, бо навіки Його милосердя!
5 Хто розумом небо вчинив, бо навіки Його милосердя!
6 Хто землю простяг над водою, бо навіки Його милосердя!
7 Хто світила великі вчинив, бо навіки Його милосердя!
8 сонце, щоб вдень панувало воно, бо навіки Його милосердя!
9 місяця й зорі, щоб вони панували вночі, бо навіки Його милосердя!
10 Хто Єгипет побив був у їхніх перворідних, бо навіки Його милосердя!
11 і ізраїля вивів з-між них, бо навіки Його милосердя!
12 рукою міцною й раменом простягненим, бо навіки Його милосердя!
13 Хто море Червоне розтяв на частини, бо навіки Його милосердя!
14 і серед нього ізраїля перепровадив, бо навіки Його милосердя!
15 і фараона та війська його вкинув у море Червоне, бо навіки Його милосердя!
16 Хто провадив народ Свій в пустині, бо навіки Його милосердя!
17 Хто великих царів повбивав, бо навіки Його милосердя!
18 і потужних царів перебив, бо навіки Його милосердя!
19 Сигона, царя амореян, бо навіки Його милосердя!
20 і Оґа, Башану царя, бо навіки Його милосердя!
21 і Хто землю їхню дав на спадщину, бо навіки Його милосердя!
22 на спадок ізраїлеві, Своєму рабові, бо навіки Його милосердя!
23 Хто про нас пам'ятав у пониженні нашім, бо навіки Його милосердя!
24 і від ворогів наших визволив нас, бо навіки Його милосердя!
25 Хто кожному тілові хліба дає, бо навіки Його милосердя!
26 Дякуйте Богу небесному, бо навіки Його милосердя!
16 І сказав Господь до Мойсея: Збери ж мені сімдесятеро люда зо старших Ізраїлевих, яких знаєш, що вони старші народу та його наглядачі, і візьми їх до скинії заповіту, і стануть вони там із тобою.
17 І Я зійду, і буду розмовляти там із тобою, і візьму від Духа, що на тобі, і покладу на них, і вони носитимуть із тобою тягара того народу, і не будеш носити ти сам.
24 І вийшов Мойсей, і промовляв до того народу Господні слова. І зібрав він сімдесятеро чоловіка зо старших народу, і поставив їх навколо скинії.
25 І зійшов Господь у хмарі, та й промовляв до нього, і взяв від Духа, що на ньому, і дав на сімдесят чоловіка старших. І сталося, як спочив на них Дух той, то вони стали пророкувати, та потім перестали.
26 І зосталося двоє людей в таборі, ім'я одному Елдад, а ймення другому Медад. І спочив на них Дух; а вони були серед записаних, та не вийшли до скинії, і пророкували в таборі.
27 І побіг юнак, і промовив до Мойсея й сказав: Елдад і Медад пророкують у таборі!
28 І відповів Ісус, син Навинів, Мойсеїв слуга від своєї молодости, та й сказав: Пане мій Мойсею, заборони їм!
29 І сказав йому Мойсей: Чи ти заздрісний за мене? О, якби то ввесь Господній народ став пророками, коли б дав Господь Духа Свого і на них!
11 Отож, пам'ятайте, що ви, колись тілом погани, що вас так звані рукотворно обрізані на тілі звуть необрізаними,
12 що ви того часу були без Христа, відлучені від громади ізраїльської, і чужі заповітам обітниці, не мавши надії й без Бога на світі.
13 А тепер у Христі Ісусі ви, що колись далекі були, стали близькі Христовою кров'ю.
14 Він бо наш мир, що вчинив із двох одне й зруйнував серединну перегороду, ворожнечу, Своїм тілом,
15 Він Своєю наукою знищив Закона заповідей, щоб з обох збудувати Собою одного нового чоловіка, мир чинивши,
16 і хрестом примирити із Богом обох в однім тілі, ворожнечу на ньому забивши.
17 І, прийшовши, Він благовістив мир вам, далеким, і мир близьким,
18 бо обоє Ним маємо приступ у Дусі однім до Отця.
19 Отже, ви вже не чужі й не приходьки, а співгорожани святим, і домашні для Бога,
20 збудовані на основі апостолів і пророків, де наріжним каменем є Сам Ісус Христос,
21 що на ньому вся будівля, улад побудована, росте в святий храм у Господі,
22 що на ньому і ви разом будуєтеся Духом на оселю Божу.
28 І ото, як Ісус закінчив ці слова, то народ дивувався з науки Його.
29 Бо навчав Він їх, як можновладний, а не як ті книжники їхні.
8 А коли Він зійшов із гори, услід за Ним ішов натовп великий.
2 І ось підійшов прокажений, уклонився Йому та й сказав: Коли, Господи, хочеш, Ти можеш очистити мене!
3 А Ісус простяг руку, і доторкнувся до нього, говорячи: Хочу, будь чистий! І тієї хвилини очистився той від своєї прокази.
4 І говорить до нього Ісус: Гляди, не розповідай нікому. Але йди, покажися священикові, та дар принеси, якого Мойсей заповів, їм на свідоцтво.