Book of Common Prayer
40 Для дириґетна хору. Псалом Давидів. (40-2) Непохитно надіюсь на Господа, і Він прихилився до мене, і благання моє Він почув.
2 (40-3) Витяг мене Він із згубної ями, із багна болотистого, і поставив на скелі ноги мої, і зміцнив мої стопи,
3 (40-4) і дав пісню нову в мої уста, для нашого Бога хвалу, нехай бачать багато-хто й пострах хай мають, і хай вони мають надію, на Господа!
4 (40-5) Блаженна людина, що Бога вчинила своєю твердинею, і не зверталась до пишних та тих, що вони до неправди схиляються!
5 (40-6) Багато вчинив Ти, о Господи, Боже мій, Твої чуда й думки Твої тільки про нас, нема Тобі рівного! Я хотів би все це показати й про це розказати, та воно численніше, щоб можна його розповісти.
6 (40-7) Жертви й приношення Ти не схотів, Ти розкрив мені уші, цілопалення й жертви покутної Ти не жадав.
7 (40-8) Тоді я сказав: Ось я прийшов із звоєм книжки, про мене написаної.
8 (40-9) Твою волю чинити, мій Боже, я хочу, і Закон Твій у мене в серці.
9 (40-10) Я проповідував правду в великому зборі, ото, своїх уст не ув'язнюю я, Господи, знаєш Ти,
10 (40-11) справедливість Твою не ховав я в середині серця свого, про вірність Твою та спасіння Твоє я звіщав, не таїв я про милість Твою та про правду Твою на великім зібранні.
11 (40-12) Тому, Господи, не ув'язни милосердя Свого від мене, а милість та правда Твоя нехай завжди мене стережуть,
12 (40-13) бо нещастя без ліку мене оточили, беззаконня мої досягли вже мене, так що й бачити не можу, вони численнішими стали за волосся на моїй голові, і серце моє опустило мене...
13 (40-14) Зволь спасти мене, Господи, Господи, поспіши ж бо на поміч мені,
14 (40-15) нехай посоромлені будуть, і хай зганьблені будуть усі, хто шукає моєї душі, щоб схопити її! Нехай подадуться назад, і нехай посоромлені будуть, хто бажає для мене лихого!
15 (40-16) Бодай скам'яніли від сорому ті, хто говорить до мене: Ага! Ага!
16 (40-17) Нехай тішаться та веселяться Тобою всі ті, хто шукає Тебе та хто любить спасіння Твоє, нехай завжди говорять: Хай буде великий Господь!
17 (40-18) А я вбогий та бідний, за мене подбає Господь: моя поміч і мій оборонець то Ти, Боже мій, не спізняйся!
54 Для дириґетна хору. На неґінах. Псалом навчальний Давидів, (54-2) як зіфіяни прийшли були та сказали Саулові: „Ось Давид поміж нами ховається!" (54-3) Спаси мене, Боже, іменням Своїм, і міццю Своєю мене оправдай!
2 (54-4) Вислухай, Боже, молитву мою, нахили Своє ухо до слів моїх уст,
3 (54-5) бо чужинці повстали на мене, розбишаки ж шукають моєї душі, вони Бога не ставили перед собою. Села.
4 (54-6) Ось Бог помагає мені, Господь серед тих, хто підтримує душу мою.
5 (54-7) Хай повернеться зло на моїх ворогів, Своєю правдою винищи їх.
6 (54-8) В добровільному дарі я жертву Тобі принесу, ім'я Твоє, Господи, славити буду, що добре воно,
7 (54-9) бо мене воно визволило від усяких нещасть, і я бачу занепад моїх ворогів!
51 Для дириґетна хору. Псалом Давидів. (51-3) Помилуй мене, Боже, з великої милости Твоєї, і з великого милосердя Свого загладь беззаконня мої!
2 (51-4) Обмий мене зовсім з мого беззаконня, й очисти мене від мого гріха,
3 (51-5) бо свої беззаконня я знаю, а мій гріх передо мною постійно.
4 (51-6) Тобі, одному Тобі я згрішив, і перед очима Твоїми лукаве вчинив, тому справедливий Ти будеш у мові Своїй, бездоганний у суді Своїм.
5 (51-7) Отож я в беззаконні народжений, і в гріху зачала мене мати моя.
6 (51-8) Ото, полюбив єси правду в глибинах, і в таємних речах виявляєш премудрість мені.
7 (51-9) Очисти ісопом мене, і буду я чистий, обмий Ти мене і я стану біліший від снігу.
8 (51-10) Дай почути мені втіху й радість, і радітимуть кості, що Ти покрушив.
9 (51-11) Обличчя Своє заховай від гріхів моїх, і всі беззаконня мої позагладжуй.
10 (51-12) Серце чисте створи мені, Боже, і тривалого духа в моєму нутрі віднови.
11 (51-13) Не відкинь мене від Свого лиця, й не бери Свого Духа Святого від мене.
12 (51-14) Верни мені радість спасіння Твого, і з лагідним духом підтримай мене.
13 (51-15) Я буду навчати беззаконців доріг Твоїх, і навернуться грішні до Тебе.
14 (51-16) Визволь мене від переступу кровного, Боже, Боже спасіння мого, мій язик нехай славить Твою справедливість!
15 (51-17) Господи, відкрий мої уста, і язик мій звістить Тобі хвалу,
16 (51-18) бо Ти жертви не прагнеш, а дам цілопалення, то не любе воно Тобі буде.
17 (51-19) Жертва Богові зламаний дух; серцем зламаним та упокореним Ти не погордуєш, Боже!
18 (51-20) Ущаслив Своїм благоволінням Сіон, збудуй мури для Єрусалиму,
19 (51-21) тоді Ти полюбиш Собі жертви правди, цілопалення та приношення, тоді покладуть на Твій вівтар тельців!
15 І сказав Авраамові Бог: Сара, жінка твоя, нехай свого ймення не кличе вже: Сара, бо ім'я їй: Сарра.
16 І поблагословлю Я її, і теж з неї дам сина тобі. І поблагословлю Я її, і стануться з неї народи, і царі народів будуть із неї.
17 І впав Авраам на обличчя своє, і засміявся. І подумав він у серці своїм: Чи в столітнього буде народжений, і чи Сарра в віці дев'ятидесяти літ уродить?
18 А до Бога сказав Авраам: Хоча б Ізмаїл жив перед лицем Твоїм!
19 Бог же сказав: Але Сарра, твоя жінка, сина породить тобі, а ти назвеш ім'я йому Ісак. І Свого заповіта з ним Я складу, щоб був вічний заповіт для нащадків його по нім.
20 А щодо Ізмаїла, Я послухав тебе: Ось Я поблагословлю його, і вчиню його плідним, і дуже-дуже розмножу його. Він породить дванадцять князів, і великим народом учиню Я його.
21 А Свого заповіта Я складу з Ісаком, що його Сарра вродить тобі на цей час другого року.
22 І Він перестав говорити з ним. І Бог вознісся від Авраама.
23 І взяв Авраам Ізмаїла, сина свого, і всіх уроджених у домі його, і всіх, хто куплений за срібло його, кожного чоловічої статі з-поміж людей Авраамового дому, і обрізав тіло крайньої плоті їх того самого дня, як Бог говорив з ним.
24 А Авраам був віку дев'ятидесяти й дев'яти літ, як обрізано було тіло крайньої плоті його.
25 А Ізмаїл був віку тринадцяти літ, як обрізано було тіло крайньої плоті його.
26 Того самого дня був обрізаний Авраам та Ізмаїл, син його.
27 І всі мужі дому його, народжені дому й куплені за срібло з-поміж чужоплемінних, були обрізані з ним.
11 І кожен священик щоденно стоїть, служачи, і часто приносить жертви ті самі, що ніколи не можуть зняти гріхів.
12 А Він за гріхи світу приніс жертву один раз, і назавжди по Божій правиці засів,
13 далі чекаючи, аж вороги Його будуть покладені за підніжка Його ніг.
14 Бо жертвоприношенням одним вдосконалив Він тих, хто освячується.
15 Свідкує ж і Дух Святий нам, як говорить:
16 Оце заповіт, що його по цих днях встановляю Я з ними, говорить Господь, Закони вої Я дам в їхні серця, і в їхніх думках напишу їх.
17 А їхніх гріхів та несправедливостей їхніх Я більш не згадаю!
18 А де їхнє відпущення, там нема вже жертвоприношення за гріхи.
19 Отож, браття, ми маємо відвагу входити до святині кров'ю Ісусовою,
20 новою й живою дорогою, яку нам обновив Він через завісу, цебто через тіло Своє,
21 маємо й Великого Священика над домом Божим,
22 то приступімо з щирим серцем, у повноті віри, окропивши серця від сумління лукавого та обмивши тіла чистою водою!
23 Тримаймо непохитне визнання надії, вірний бо Той, Хто обіцяв.
24 І уважаймо один за одним для заохоти до любови й до добрих учинків.
25 Не кидаймо збору свого, як то звичай у деяких, але заохочуймося, і тим більше, скільки більше ви бачите, що зближається день той.
6 Після того Ісус перейшов на той бік Галілейського чи Тіверіядського моря.
2 А за Ним ішла безліч народу, бо бачили чуда Його, що чинив над недужими.
3 Ісус же на гору зійшов, і сидів там зо Своїми учнями.
4 Наближалася ж Пасха, свято юдейське.
5 А Ісус, звівши очі Свої та побачивши, яка безліч народу до Нього йде, говорить Пилипові: Де ми купимо хліба, щоб вони поживились?
6 Він же це говорив, його випробовуючи, бо знав Сам, що Він має робити.
7 Пилип Йому відповідь дав: І за двісті динаріїв їм хліба не стане, щоб кожен із них бодай трохи дістав.
8 Говорить до Нього Андрій, один з учнів Його, брат Симона Петра:
9 Є тут хлопчина один, що має п'ять ячних хлібів та дві рибі, але що то на безліч таку!
10 А Ісус відказав: Скажіть людям сідати! А була на тім місці велика трава. І засіло чоловіка числом із п'ять тисяч.
11 А Ісус узяв хліби, і, подяку вчинивши, роздав тим, хто сидів. Так само і з риб, скільки хотіли вони.
12 І, як наїлись вони, Він говорить до учнів Своїх: Позбирайте куски позосталі, щоб ніщо не загинуло.
13 І зібрали вони. І дванадцять повних кошів наклали кусків, що лишились їдцям із п'яти ячних хлібів.
14 А люди, що бачили чудо, яке Ісус учинив, гомоніли: Це Той справді Пророк, що повинен прибути на світ!
15 Спостерігши ж Ісус, що вони мають замір прийти та забрати Його, щоб настановити царем, знов на гору пішов Сам один.