Book of Common Prayer
105 Дякуйте Господу, кличте ім'я Його, серед народів звіщайте про чини Його!
2 Співайте Йому, грайте Йому, говоріть про всі чуда Його!
3 Хваліться святим Його Йменням, хай тішиться серце шукаючих Господа!
4 Пошукуйте Господа й силу Його, лице Його завжди шукайте!
5 Пам'ятайте про чуда Його, які Він учинив, про ознаки Його та про присуди уст Його,
6 ви, насіння Авраама, раба Його, сини Яковові, вибранці Його!
7 Він Господь, Бог наш, по цілій землі Його присуди!
8 Він пам'ятає навіки Свого заповіта, те слово, яке наказав був на тисячу родів,
9 що склав Він його з Авраамом, і присягу Свою для ісака.
10 Він поставив її за Закона для Якова, ізраїлеві заповітом навіки,
11 говорячи: Я дам тобі Край ханаанський, частину спадщини для вас!
12 Тоді їх було невелике число, нечисленні були та приходьки на ній,
13 і ходили вони від народу до народу, від царства до іншого люду.
14 Не дозволив нікому Він кривдити їх, і за них Він царям докоряв:
15 Не доторкуйтеся до Моїх помазанців, а пророкам Моїм не робіте лихого!
16 і покликав Він голод на землю, всяке хлібне стебло поламав.
17 Перед їхнім обличчям Він мужа послав, за раба Йосип проданий був.
18 Кайданами мучили ноги його, залізо пройшло в його тіло,
19 аж до часу виповнення слова Його, слово Господнє його було виявило.
20 Цар послав і його розв'язав, володар народів і його був звільнив.
21 Він настановив його паном над домом своїм, і володарем над усім маєтком своїм,
22 щоб в'язнив він його можновладців по волі своїй, а старших його умудряв.
23 і ізраїль прибув до Єгипту, і Яків замешкав у Хамовім краї.
24 А народ Свій Він сильно розмножив, і зробив був ряснішим його від його ворогів.
25 Він перемінив їхнє серце, щоб народа Його ненавиділи, щоб брались на хитрощі проти рабів Його.
26 Він послав був Мойсея, Свого раба, Аарона, що вибрав його,
27 вони положили були серед них Його речі знаменні, та чуда у Хамовім краї.
28 Він темноту наслав і потемніло, і вони не противились слову Його.
29 Він перемінив їхню воду на кров, і вморив їхню рибу.
30 Їхній край зароївся був жабами, навіть в покоях царів їхніх.
31 Він сказав й прибули рої мух, воші в цілому обширі їхньому.
32 Він градом зробив їхній дощ, палючий огонь на їхню землю.
33 і Він повибивав виноград їхній та фіґове дерево їхнє, і деревину на обширі їхньому повиломлював.
34 Він сказав і найшла сарана та гусінь без ліку,
35 усю ярину в їхнім краї пожерла, і плід землі їхньої з'їла.
36 і Він повбивав усіх первістків в їхньому краї, початок усякої їхньої сили.
37 і Він випровадив їх у сріблі та в золоті, і серед їхніх племен не було, хто б спіткнувся.
38 Єгипет радів, коли вийшли вони, бо страх перед ними напав був на них.
39 Він хмару простяг на заслону, а огонь на освітлення ночі.
40 Зажадав був ізраїль і Він перепелиці наслав, і хлібом небесним Він їх годував.
41 Відчинив був Він скелю й линула вода, потекли були ріки в пустинях,
42 бо Він пам'ятав за святе Своє слово, за Авраама, Свого раба.
43 і Він з радістю вивів народ Свій, зо співом вибранців Своїх,
44 і їм землю народів роздав, і посіли вони працю людів,
45 щоб виконували Його заповіді, та закони Його берегли! Алілуя!
8 І сталося, як Самуїл постарівся, то поставив синів своїх за суддів для Ізраїля.
2 І було ім'я перворідного сина його Йоїл, а ім'я другого його Авійя, судді в Беер-Шеві.
3 А сини його не йшли його дорогою, і вхилялись до зиску, і брали підкупа, і ламали Закона.
4 І зібралися всі Ізраїлеві старші, і прийшли до Самуїла до Рами,
5 та й сказали до нього: Ось ти постарівся, а сини твої не йдуть дорогами твоїми. Тепер настанови нам царя, щоб судив нас, як у всіх народів.
6 І була та річ зла в Самуїлових очах, як вони сказали: Настанови нам царя, щоб судив нас. І молився Самуїл до Господа.
7 І сказав Господь до Самуїла: Послухай голосу того народу щодо всього, про що він сказав тобі, бо не тобою вони погордували, але Мною погордували, щоб Я не царював над ними.
8 Як усі ті діла, що вони чинили від дня, коли Я вивів їх з Єгипту, і аж до цього дня, і як вони кидали Мене й служили іншим богам, так вони чинять і тобі.
9 А тепер послухай їхнього голосу, тільки конче остережеш їх, і розповіси їм право того царя, що буде царювати над ними.
10 І переказав Самуїл всі Господні слова до народу, що жадав від нього царя,
11 і сказав: Оце буде право царя, що царюватиме над вами: він візьме синів ваших і поставить собі в колесниці свої та серед їздців своїх, і вони будуть бігати перед колесницею його;
12 і щоб поставити собі тисячників та п'ятдесятників, і щоб орати орку його, і щоб жати жниво його, і щоб робити зброю військову його та колесничні приладдя його.
13 А дочок ваших забере за мироварниць, і за кухарок, і за пекарок.
14 І він позабирає поля ваші, і виноградники ваші, та кращі ваші оливки, і пороздає своїм слугам.
15 А з вашого посіву та з ваших виноградників братиме десятину, і даватиме своїм евнухам та своїм слугам.
16 І він забере рабів ваших, і ваших невільниць, і найліпших ваших юнаків, і ваших ослів, і буде вживати їх на роботу свою.
17 Він братиме десятину з вашої отари, а ви станете йому за рабів.
18 І ви будете кликати того дня проти вашого царя, якого собі вибрали, та не відповість вам Господь того дня!
19 Та народ відмовився слухати Самуїлового голосу, та й сказав: Ні, нехай тільки цар буде над нами!
20 І будемо ми, як усі люди, і буде нас судити наш цар. І він ходитиме перед нами, і провадитиме наші війни.
21 І вислухав Самуїл усі слова народу, і переказав їх голосно Господеві.
22 А Господь сказав до Самуїла: Послухайся їхнього голосу, і постав їм царя! І сказав Самуїл до Ізраїлевих людей: Ідіть кожен до міста свого!
15 Коли всі, хто в синедріоні сидів, на нього споглянули, то бачили лице його, як лице Ангола!
7 Запитав тоді первосвященик: Чи це так?
2 Степан же промовив: Послухайте, мужі-браття й отці! Бог слави з'явивсь Авраамові, отцеві нашому, як він у Месопотамії був, перше ніж оселився в Харані,
3 і промовив до нього: Вийди із своєї землі та від роду свого, та й піди до землі, що тобі покажу.
4 Тоді він вийшов із землі халдейської, та й оселився в Харані. А звідти, як умер йому батько, Він переселив його в землю оцю, що на ній ви живете тепер.
5 Та спадщини на ній Він не дав йому навіть на крок, але обіцяв дати її на володіння йому й його родові по нім, хоч дитини не мав він.
6 І сказав Бог отак, що насіння його буде приходьком у краї чужому, і поневолять його, і будуть гнобити чотириста років.
7 Але Я сказав Бог буду судити народ, що його поневолить. Опісля ж вони вийдуть, і будуть служити Мені на цім місці.
8 І дав Він йому заповіта обрізання. І породив так Ісака, і восьмого дня він обрізав його. А Ісак породив Якова, а Яків дванадцятьох патріярхів.
9 А ті патріярхи позаздрили Йосипові, і продали його до Єгипту. Але Бог був із ним,
10 і його визволив від усіх його утисків, і дав йому благодать та мудрість перед фараоном, царем єгипетським, а він настановив його за правителя над Єгиптом та всім своїм домом.
11 А як голод прийшов на всю землю єгипетську та ханаанську, та велика біда, то поживи тоді не знаходили наші батьки.
12 Коли ж Яків зачув, що в Єгипті є збіжжя, то послав батьків наших уперше.
13 А як удруге послав, то був пізнаний Йосип братами своїми, і фараонові знаний став Йосипів рід.
14 Тоді Йосип послав, щоб покликати Якова, батька свого, та всю родину свою сімдесят і п'ять душ.
15 І подався Яків в Єгипет, та й умер там він сам та наші батьки.
16 І їх перенесли в Сихем, і поклали до гробу, що Авраам був купив за ціну срібла від синів Еммора Сихемового.
24 І сталось між ними й змагання, котрий з них уважатися має за більшого.
25 Він же промовив до них: Царі народів панують над ними, а ті, що ними володіють, доброчинцями звуться.
26 Але не так ви: хто найбільший між вами, нехай буде, як менший, а начальник як службовець.
27 Бо хто більший: чи той, хто сидить при столі, чи хто прислуговує? Чи не той, хто сидить при столі? А Я серед вас, як службовець.
28 Ви ж оті, що перетривали зо Мною в спокусах Моїх,
29 і Я вам заповітую Царство, як Отець Мій Мені заповів,
30 щоб ви в Царстві Моїм споживали й пили за столом Моїм, і щоб ви на престолах засіли судити дванадцять племен Ізраїлевих.