Book of Common Prayer
18 Для дириґента хору. Раба Господнього Давида, коли він промовив до Господа слова цієї пісні того дня, як Господь урятував його з руки всіх його ворогів та від руки Саула, (18-2) то він проказав: Полюблю Тебе, Господи, сило моя,
2 (18-3) Господь моя скеля й твердиня моя, і Він мій Спаситель! Мій Бог моя скеля, сховаюсь я в ній, Він щит мій, і ріг Він спасіння мого, Він башта моя!
3 (18-4) Я кличу: Преславний Господь, і я визволений від своїх ворогів!
4 (18-5) Тенета смертельні мене оточили, і потоки велійяала лякають мене!
5 (18-6) Тенета шеолу мене оточили, і пастки смертельні мене попередили.
6 (18-7) В тісноті своїй кличу до Господа, і до Бога свого я взиваю, Він почує мій голос із храму Свого, і доходить мій зойк до лиця Його в уші Йому!
7 (18-8) Захиталась земля й затремтіла, і затряслись і хитались підвалини гір, бо Він запалився від гніву:
8 (18-9) із ніздер Його бухнув дим, з Його ж уст пожирущий огонь, і жар запалився від Нього!
9 (18-10) Він небо простяг і спустився, а хмара густа під ногами Його.
10 (18-11) Усівся Він на херувима й летів, і на вітрових крилах понісся...
11 (18-12) Поклав темряву Він як заслону Свою, довкілля Його то темрява вод, а мешкання Його густі хмари!
12 (18-13) Від блиску, що був перед Ним, град і жар огняний пройшли хмари Його...
13 (18-14) і Господь загримів у небесах, і Всевишній Свій голос подав, град і жар огняний!
14 (18-15) Він послав Свої стріли, та їх розпорошив, і стрілив Він блискавками, та їх побентежив.
15 (18-16) Показалися річища водні, і відкрились основи вселенної, від сваріння Твого, о Господи, від подиху вітру із ніздер Твоїх...
16 (18-17) Він простяг з висоти Свою руку, узяв Він мене, витяг мене з вод великих,
17 (18-18) він мене врятував від мого потужного ворога, і від моїх ненависників, бо сильніші від мене вони!
18 (18-19) Напали на мене вони в день нещастя мого, та Господь був моїм опертям,
19 (18-20) і на місце розлоге Він вивів мене, Він мене врятував, бо вподобав мене!
20 (18-21) Нехай Господь зробить мені за моєю справедливістю, хай заплатить мені згідно з чистістю рук моїх,
21 (18-22) бо беріг я дороги Господні, і від Бога свого я не відступив,
22 (18-23) бо всі Його присуди передо мною, і не відкидав я від себе Його постанов!
23 (18-24) і був я із Ним непорочний, і стерігся своєї провини,
24 (18-25) і Господь заплатив був мені за моєю справедливістю, згідно з чистістю рук моїх перед очима Його.
25 (18-26) із справедливим поводишся Ти справедливо, із чесним по-чесному,
26 (18-27) із чистим поводишся чисто, а з лукавим за лукавством його,
27 (18-28) бо народ із біди Ти спасаєш, а очі зухвалі принижуєш,
28 (18-29) бо Ти світиш мого світильника, Господь Бог мій, освітлює Він мою темряву!
29 (18-30) Бо з Тобою поб'ю я ворожого відділа, і з Богом своїм проберусь через мур.
30 (18-31) Бог непорочна дорога Його, слово Господнє очищене, щит Він для всіх, хто вдається до Нього!
31 (18-32) Бо хто Бог, окрім Господа? і хто скеля, крім нашого Бога?
32 (18-33) Цей Бог мене силою оперезав, і дорогу мою учинив непорочною,
33 (18-34) Він зробив мої ноги, мов у лані, і ставить мене на висотах моїх,
34 (18-35) мої руки навчає до бою, і на рамена мої лука мідяного напинає.
35 (18-36) і дав Ти мені щит спасіння Свого, а правиця Твоя підпирає мене, і чинить великим мене Твоя поміч.
36 (18-37) Ти чиниш широким мій крок підо мною, і стопи мої не спіткнуться.
37 (18-38) Женуся я за ворогами своїми, і їх дожену, і не вернуся, аж поки не винищу їх,
38 (18-39) я їх потрощу, й вони встати не зможуть, повпадають під ноги мої!
39 (18-40) Ти ж для бою мене підперізуєш силою, валиш під мене моїх ворохобників.
40 (18-41) Повернув Ти до мене плечима моїх ворогів, і понищу ненависників я своїх!
41 (18-42) Кричали вони, та немає спасителя, взивали до Господа, і не відповів їм.
42 (18-43) і я їх зітру, як той порох на вітрі, як болото на вулицях, їх потопчу!
43 (18-44) Ти від бунту народу мене бережеш, Ти робиш мене головою племенам, мені будуть служити народи, яких я не знав!
44 (18-45) На вістку про мене слухняні мені, до мене чужинці підлещуються,
45 (18-46) в'януть чужинці і тремтять у твердинях своїх...
46 (18-47) Живий Господь, і благословенна будь, скеле моя, і нехай Бог спасіння мойого звеличиться,
47 (18-48) Бог, що помсти за мене дає, і що народи під мене підбив,
48 (18-49) що рятує мене від моїх ворогів, Ти звеличив мене над повстанців на мене, спасаєш мене від насильника!
49 (18-50) Тому то хвалю Тебе, Господи, серед народів, і Йменню Твоєму співаю!
50 (18-51) Ти Своєму цареві спасіння побільшуєш, і милість вчиняєш Своєму помазанцеві Давиду й насінню його аж навіки.
3 І сказала їй свекруха її Ноомі: Дочко моя, ось я пошукаю для тебе місця спочинку, що буде добре тобі.
2 А тепер ось Боаз, наш родич, що була ти з його служницями, ось він цієї ночі буде віяти ячмінь на току.
3 А ти вмийся, і намастися, і надягни на себе кращу одежу свою, та й зійди на тік. Але не показуйся на очі тому чоловікові, аж поки він не скінчить їсти та пити.
4 І станеться, коли він ляже, то ти зауваж те місце, де він лежить. І ти прийдеш, і відкриєш приніжжя його та й ляжеш, а він скаже тобі, що маєш робити.
5 А та відказала до неї: Усе, що ти кажеш мені, я зроблю.
6 І зійшла вона на тік, і зробила все, як наказала їй свекруха її.
7 А Боаз з'їв та випив, та й стало весело йому на серці, і прийшов він покластися біля копиці. А вона тихо прийшла, і відкрила його приніжжя та й лягла.
8 І сталося опівночі, і затремтів той чоловік, та й звівся, аж ось жінка лежить у приніжжі його!
9 І він сказав: Хто ти? А вона відказала: Я невільниця твоя Рут. Простягни ж крило над своєю невільницею, бо ти мій родич.
10 А він сказав: Благословенна ти в Господа, дочко моя! Твоя остання ласка до мене ліпша від першої, що не пішла ти за юнаками, чи вони бідні, чи вони багаті.
11 А тепер, дочко моя, не бійся! Усе, що скажеш, я зроблю тобі, бо все місто народу мого знає, що ти жінка чеснотна!
12 А тепер справді, що я родич, та є родич ще, ближчий від мене.
13 Ночуй цю ніч, а ранком, якщо він викупить тебе добре, нехай викупить. А якщо він не схоче викупити тебе, то викуплю тебе я, як живий Господь! Лежи тут аж до ранку.
14 І лежала вона у приніжжі його аж до ранку, і встала, перше ніж можна розпізнати один одного. А він сказав: Нехай не пізнають, що жінка приходила на тік.
15 І він сказав: Дай хустку, що на тобі, і подерж її. І держала вона її, а він відміряв шість мір ячменю, і поклав на неї, та й пішов до міста.
16 А вона прийшла до своєї свекрухи. А та сказала: Як справа, дочко моя? А вона розповіла їй усе, що зробив їй той чоловік.
17 І сказала: Ці шість мір ячменю він дав мені, бо сказав: Не приходь порожньо до своєї свекрухи.
18 А та сказала: Почекай, моя дочко, аж поки довідаєшся, як випаде справа, бо той чоловік не заспокоїться, доки не викінчить цієї справи сьогодні.
4 А Дух ясно говорить, що від віри відступляться дехто в останні часи, ті, хто слухає духів підступних і наук демонів,
2 хто в лицемірстві говорить неправду, і спалив сумління своє,
3 хто одружуватися забороняє, наказує стримуватися від їжі, яку Бог створив на поживу з подякою віруючим та тим, хто правду пізнав.
4 Кожне бо Боже твориво добре, і ніщо не негідне, що приймаємо з подякою,
5 воно бо освячується Божим Словом і молитвою.
6 Як будеш оце подавати братам, то будеш ти добрий служитель Христа Ісуса, годований словами віри та доброї науки, що за нею слідом ти пішов.
7 Цурайся нечистих та бабських байок, а вправляйся в благочесті.
8 Бо вправа тілесна мало корисна, а благочестя корисне на все, бо має обітницю життя теперішнього та майбутнього.
9 Вірне це слово, і гідне всякого прийняття!
10 Бо на це ми й працюємо і зносимо ганьбу, що надію кладемо на Бога Живого, Який усім людям Спаситель, найбільше ж для вірних.
11 Наказуй оце та навчай!
12 Нехай молодим твоїм віком ніхто не гордує, але будь зразком для вірних у слові, у житті, у любові, у дусі, у вірі, у чистості!
13 Поки прийду я, пильнуй читання, нагадування та науки!
14 Не занедбуй благодатного дара в собі, що був даний тобі за пророцтвом із покладенням рук пресвітерів.
15 Про це піклуйся, у цім пробувай, щоб успіх твій був явний для всіх!
16 Уважай на самого себе та на науку, тримайся цього. Бо чинячи так, ти спасеш і самого себе, і тих, хто тебе слухає!
31 Тієї години підійшли дехто з фарисеїв, і сказали Йому: Вийди собі, і піди звідси, хоче бо Ірод убити Тебе...
32 А Він відказав їм: Ідіть і скажіть тому лисові: Ось демонів Я виганяю, і чиню вздоровлення, сьогодні та взавтра, а третього дня закінчу.
33 Однак, Мені треба ходити сьогодні та взавтра, і часу найближчого, бо згинути не може пророк поза Єрусалимом.
34 Єрусалиме, Єрусалиме, що вбиваєш пророків та каменуєш посланих до тебе! Скільки раз Я хотів позбирати дітей твоїх, як та квочка збирає під крила курчаток своїх, та ви не захотіли!
35 Ось ваш дім зостається порожній для вас! Говорю бо Я вам: Ви мене не побачите, аж поки не настане, що скажете: Благословенний, Хто йде в Господнє Ім'я!