Book of Common Prayer
1 Маскіль Асафа.
Народе мій, почуй мою науку,
зверни свій слух до слів моїх.
2 Для притчі розімкну уста,
додам прислів’я із часів прадавніх.
3 Ці притчі ми вже чули й добре знаємо,
бо нам батьки розповідали їх.
4 Ми від нащадків їх не приховаємо.
Вони розповідатимуть прийдешнім поколінням
про діла Господні славні.
Його могуття і діяння дивовижні
прославляти будем.
5 Господь із Яковом уклав Угоду,
Він для Ізраїлю створив Закон,
якого наказав дітей навчати,
6 щоб до останнього дійшов він покоління.
Народиться людина,
підросте і передасть усе це своїм дітям.
7 Тоді у всіх людей довіра існуватиме до Бога,
і не забудеться, що Бог зробив.
Коритимуться заповітам Божим безвідмовно.
8 Не повставатимуть вони, як їхні предки,
те покоління вперте й бунтівливе,
те покоління з неслухняним духом.
9 Неначе бумеранґ, зброя народу Ефраїма,
на них же повернулася в бою.
10 Від Заповіту Божого відмовились вони,
наслідувати Його закон вони не стали.
11 Забули ті вражаючі й великі справи,
які їм Бог явив
12 перед очима їхніх предків у Зоані,
ті чудеса, що Він здійснив в Єгипті.
13 Він море розділив, людей провів крізь нього,
довкола них здіймалася вода стіною.
14 А потім хмарою їх вів щодня,
й вогнем яскравим вів щоночі.
15 В пустелі скелю Бог розсік,
дав людям воду з глибини земної.
16 Бог змусив воду річкою текти із скелі.
17 Та люди все грішили проти Бога,
в пустелі навіть Всемогутньому не йняли віри.
18 Тоді наважилися Бога перевірить,
і, зголоднілі, їжі попросили.
19 І, нарікаючи, казали:
«Невже в пустелі Бог не зможе дати їжу?
20 Він скелю розколов, і полилась вода рікою;
Тож може дати Він нам і хліб, і м’ясо?»
21 Почувши, що говорять,
Господь розгнівався на Якова.
Бог дуже був лихий на Ізраїль.
22 Бо віру в Бога люди не плекали,
не вірили, що Бог врятує їх.
23 Тоді Господь розверзнув хмари.
24 Мов дощ, злетіла з неба манна на поживу,
Він дав їм хліб небесний.
25 Тож їжа Ангелів дісталась людям,
послав їм Бог достатньо, щоб наїстись.
26 Тоді їм Бог подарував південно-східний вітер.
27 На них дощем посипались птахи небесні,
немов пісок морський, упало з неба м’ясо.
28 Птахів сідати змусив просто в їхній табір, між наметів.
29 Бог дав їм все, чого хотіли,
тож мали люди досхочу, чим поживитись.
30 Але пожадливі накинулись на м’ясо
і пожирали тих птахів живцем.
31 Бог прогнівивсь на тих людей і найміцніших вбив;
здоровим юнакам, і тим послав хворобу.
32 Та попри все це люди знов і знов грішили,
не вірячи у всі оті дива.
33 Дні їхні скінчились марнотно,
літа минули у страху.
34 Коли Господь одних життя збавляв,
то інші поверталися до Нього,
до Бога бігли спрагло.
35 Тоді вже згадували всі, що Бог—їхня Скеля,
і знову пам’ятали, що це Всевишній їх звільнив.
36-37 Лиш серце їхнє не зміцніло в Ньому,
вони були невірні Його заповітам.
38 Та Бог був милосердний,
Він простив гріхи й життя лишив їм,
щоразу стишуючи гнів.
39 Бог пам’ятав—вони всього лиш люди,
вони, як вітер, що подув, і вже нема.
40 Вони так часто повставали проти Нього у пустелі,
Його засмучували в диких землях!
41 Ті люди знов і знов Його терпінням зловживали,
і ображали Святого Бога Ізраїлю.
42 Не пам’ятали тих часів, коли Він спас їх
від ворогів численних.
43 Забули вони чудеса в Єгипті і дива в полях Зоана,
44 як Бог річки перетворив на кров,
щоб єгиптяни не могли напитись.
45 Він напустив хмари мух, щоб жалили народ Єгипту,
й жаб, які народ єгипетський губили.
46 Бог віддав хлібів врожаї сарані,
віддав городину гусені-ненажері.
47 Він градом знищив єгипетську лозу і
мокрим снігом поморозив сикомору,
48 та моровицю на худобу напустив.
49 Бог Свій гнів у Єгипті показав,
пославши Ангелів караючих на нього,
50 та гнів явивши без останку,
тяжким недугом вразив ворогів.
51 Всіх первістків Єгипту він побив,
знак чоловічої потуги у родині Хама[a].
52 Немов овець, Він Свій народ повів в пустелю.
53 Він їм безпеку дарував,
і не було причин для страху.
В Червонім морі ворогів всіх Він потопив.
54 І вивів до підніжжя гори святої,
що створена Його рукою.
55 Прогнав Господь всі інші племена,
і роду кожному Він землю наділив,
на землях ворогів їх оселивши.
56 Та все ж вони Всевишнього терпінням зловживали
і повставала проти Нього знов,
не слідуючи заповідям Бога.
57 Народ Ізраїлю від Бога відвернувся,
мов бумеранґ, що змінює свій шлях.
58 Узвишшя звівши, Бога прогнівили,
збудили ревнощі Його, вклоняючись бовванам.
59 Про все це Бог почув і розлютився,
й суворо відштовхнув Ізраїль!
60 І кинув Бог святий намет у Шило,
де жив Він серед смертних.
61 Святий ковчег Він дозволив іншим полонити,
символ Своєї сили в руки ворога віддав.
62 Він дав загинути народу у війні за те,
що прогнівить Його посміли.
63 Пісень весільних не заводили дівчата,
бо наречених їхніх вже пожер вогонь.
64 Священиків мечі пожерли їхні,
та вдовам голосити не дали.
65 Нарешті наш Володар підхопився,
мов воїн, що в бою шалений від вина.
66 Він ворогів прогнав, Він їх принизив,
ганьби цієї їм уже не змити.
67 Тож зрікся Бог намету Йосипа[b],
й коліно Ефраїма не обрав[c].
68 Коліно Юди вибрав Бог, Сіон обрав,
ту гору, що її Він любить.
69 Він стіни звів святого храму, як зводив гори;
створив фундамент, як створив і землю.
70 Давида Бог обрав Своїм слугою.
Давид стеріг овець в кошарі,
та Бог його забрав від них.
71 Віднявши від грудей,
поставив Бог його пасти Своїх людей—
отару Якова й отару Ізраїля.
72 Тож пас Давид народ із чистим устремлінням
і вправною рукою вів його.
Марна надія на самі жертви
21 Ось що Господь Всемогутній Бог Ізраїлю каже: «Додайте всеспалення до ваших жертв і їжте м’ясо. 22 Кажу це, бо не промовляв Я до батьків ваших і не заповідав їм, коли з Єгипту вивів, щодо всеспалення і жертв».
23 Але Я дав їм такий наказ: «Слухайте голос Мій, тоді Я Богом вашим стану, а ви—Моїм народом. І будете робити те, що Я вам накажу, тож це вам буде на добро.
24 Але ж діти Ізраїлю не слухали й уваги не звертали, і йшли за порадами своїх лихих сердець. Вони повернулися не обличчям, а спиною до Мене».
25 З того дня, як вийшли батьки ваші з землі Єгипетської, аж донині Я знову й знову, день у день, посилав слуг Моїх, пророків до вас. 26 Але вони не слухали мене, уваги не звертали. Вони уперто чинили Мені опір й грішили більше за батьків своїх.
27 Ти, Єреміє, донесеш це слово до них, але вони не слухатимуть тебе. Ти кликатимеш їх, вони тобі не обізвуться. 28 Ти скажеш їм: «Це той народ, що не підкоряється Господу Богу своєму і науки не приймає. Віра загинула, зникла з їхніх уст».
29 Своє волосся обстрижи[a] і викинь геть, і на уста поклич журливу пісню. В жалобі розімкни уста. Кажу так, бо Господь відмовився від цього покоління і покинув його; це покоління люті Господньої.
30 «Кажу це, бо народ юдейський вчинив таке, що Я за гріх вважаю,—каже Господь.—Вони поставили своїх бовванів у храмі, що носить ім’я Моє, щоб опоганити його. 31 Вони звели узвишшя Тофету, що у долині Бен-Гінном, щоб палити своїх синів і дочок у вогні[b]. Це те, чого Я не заповідав, і навіть не мав на гадці. 32 Тож час настає і люди вже не скажуть: „Тофет і долина Бен-Гінном”.
Натомість люди казатимуть: „Долина вбивства”. Й ховатимуть вони померлих у Тофеті, поки місце буде. 33 І мертві народу цього стануть поживою для птахів небесних та звірів земних. І нікому буде їх прогнати. 34 Я припиню звуки радості й свят, голос молодого й голос молодої в містах Юдеї та на вулицях Єрусалима. Кажу так, бо край цей стане пусткою».
Божа обітниця
13 Не через Закон була дана Авраамові і його нащадкам обіцянка, що він стане спадкоємцем світу, але за праведність його, яка йде від віри. 14 Якщо ж спадкоємцем світу є народ, залежний від Закону, то віра—безглузда, а обітниця—нікчемна. 15 Бо Закон викликає гнів Божий, а коли немає Закону, то й порушення немає.
16 Тож обітниця Божа йде через віру, щоб люди одержали її, як подарунок. А якщо це так, то й для всіх Авраамових нащадків обітниця буде несхитною. І не лише для тих, у кого є Закон Мойсея, а й для тих, хто вірою живе, як жив Авраам. Через те і є він батьком для нас усіх. 17 Так сказано й у Святому Писанні: «Зробив Я тебе батьком багатьох народів»(A). Авраам є нашим батьком перед Богом, в Якого він вірив, і Який дає життя померлим, з волі Якого існує те, чого не існувало. 18 Не було ніякої надії, що Авраам матиме дітей, але ж в серці своєму він вірив в Бога і продовжував сподіватися. Отож бо він і став батьком багатьох народів. Бо сказано: «Твоїх нащадків буде, як тих зірок на небі»(B).
19-20 І віра його не ослабла. Хоч він знав, що тілом уже старий, аби мати дітей (було йому на той час близько ста років), і розумів, що Сара, жінка його, неплідна, та ніколи Авраам не сумнівався в обітниці Божій і не вагався у вірі. Навпаки, все міцніше вірив і віддавав подяку Богові. 21 Він був цілком упевнений в тому, що Бог міг зробити усе, що обіцяв. 22 Ось чому сказано, що віра була зарахована йому як праведність.
23 Та не лише заради одного його було сказано у Святому Писанні: «Віру його Бог прийняв». 24 То сказано й заради нас, чия віра також буде прийнята Богом. І будемо ми праведними перед Ним. Це станеться з нами, хто вірить в Бога, Який воскресив із мертвих нашого Господа Ісуса. 25 Його віддали на смерть за наші гріхи, і Він воскрес для життя заради нашого виправдання перед Богом.
Слова Ісуса про Святий Дух
37 Настав останній і головний день свята. Ісус підвівся й голосно промовив: «Якщо хто з вас відчуває спрагу, нехай підійде до Мене і нап’ється. 38 Хто вірить у Мене, то як сказано у Святому Писанні, ріки живої води потечуть із серця його». 39 Ісус казав це, маючи на увазі Дух Святий, що зійде на тих, хто повірить у Нього. Тоді Дух Святий ще не був дарований людям, бо Ісус іще не був піднесений до слави Своєї.
Люди сперечаються Хто є Ісус
40 Деякі люди з натовпу, почувши ці слова, почали казати: «Цей Чоловік і справді Пророк»[a]. 41 Інші говорили: «Цей Чоловік—Христос». А треті промовляли: «Хіба Христос прийде з Ґалилеї? 42 Хіба не сказано у Святому Писанні, що Христос—один із Давидових нащадків і прийде Він із Віфлеєма, міста, де Давид жив?» 43 Так усі люди розділилися, бо мали різні думки про Ісуса. 44 Дехто хотів заарештувати Його, але жоден не наважився навіть пальцем торкнутися Його.
Юдейські правителі відмовляються повірити в Ісуса
45 Тож храмова варта пішла назад до головних священиків і фарисеїв. Ті запитали воїнів: «Чому ж ви не привели Ісуса сюди?» 46 І воїни відповіли: «Ніхто досі не говорив так, як цей Чоловік!» 47 Тоді фарисеї сказали їм: «Невже й вас Він зміг обдурити? 48 Чи вірить у Нього хтось із правителів та фарисеїв? Ні. 49 А ці люди, які повірили, не знають Закону, вони прокляті Богом!» 50 Серед них був чоловік на ймення Никодим, який і раніше приходив до Ісуса[b]. То він сказав: 51 «Наш Закон забороняє засуджувати людину, спершу не вислухавши її і не взнавши, що вона вчинила».
52 А юдейські лідери відповіли Никодимові: «Чи не із Ґалилеї часом і ти? Вчи Святе Писання, то й побачиш, що не ведеться там про пророка[c], який приходить з Ґалилеї».
Свята Біблія: Сучасною мовою (УСП) © 1996, 2019 Bible League International