Book of Common Prayer
Заїн
49 Запам’ятай, що обіцяв слузі Своєму,
словами тими Ти вселив надію в мене.
50 Вони—моя розрада в горі,
Твої обіцянки оновлюють моє життя.
51 Пихаті можуть насміхатись з мене,
та я ніколи не відступлюсь від Заповіту.
52 Всі вікопомні рішення Твої, о Господи,
я пам’ятаю, в них черпаю втіху.
53 Мене лякають ті безбожники,
що відштовхнули Твій Закон.
54 Твої повчання піснею звучать в моїй оселі.
55 Я серед ночі пам’ятаю Господа ім’я,
Твій Заповіт виконую охоче.
56 Так сталося, бо я живу,
бо настанов Твоїх тримаюсь.
Гет
57 Це моя доля, Господи,
коритися Твоїм наказам.
58 Усім єством служить Тобі жадаю,
тож милосердний будь, як обіцяв.
59 Я кожен крок життя відміряв так,
аби іти шляхом Твоїх повчань.
60 Я без вагань і сумнівів готовий був
виконувати всі Твої накази.
61 Хоч кривдники й обплутали тенетами мене,
я ні на мить не забуваю про Твої закони.
62 Підхоплююся серед ночі я,
щоб справедливим рішенням Твоїм подяку скласти.
63 Я друг усім, хто Господа шанує,
за друзів маю всіх, хто підкоряється Твоїм наказам.
64 О Господи, уся земля наповнена Твоєю щирою любов’ю.
Навчи мене Своїх шляхів!
Тет
65 Обіцяне Ти виконав, мій Боже;
Ти був щедрий до слуги Свого.
66-67 Навчи мене, як бути знаючим і мудрим,
щоб міг відповідати точно і без помилок.
Я довірився Твоїм повчанням,
адже живу я так, як Ти навчив.
68 Ти—щедрий, добродійний,
тож навчи мене Своїх законів.
69 Накинулись на мене брехуни пихаті,
та щиросердо я додержувавсь Твоїх законів.
70 Серця бездарні в них, неначе жир,
а я захоплююсь Твоїм навчанням.
71 Але мої страждання—благо,
я через них пізнав Твої закони.
72 Одна премудрість з уст Твоїх
дорожча тисяч золотих і срібних шекелів.
49 Для диригента хору. Псалом родини Кори.
2 Усі народи, слухайте і прислухайтесь,
усі, хто світ цей заселив.
3 Вся людність: з титулами і без них,
багаті й бідні—слухайте ці мудрі речі.
4 Мої уста вам донесуть премудрість,
що довго розум мій плекав.
5 Повчання мудрі я співати буду
під струнний арфи передзвін.
6 Нащо журитися мені, коли настане скрути час,
коли я гнаний, переслідуваний буду.
7 Не залякають, хто хвалиться своєю міццю,
і чваниться своїм багатством.
8 Ніхто не викупить із рабства смерті своє життя,
ніхто не в змозі Богу дати викуп!
9 Нікому ні за які гроші
не врятуватися від смерті в певний час,
10 ані купити право жити вічно,
щоб не гноїти тіло мороком могильним.
11 Послухайте: що мудрий, що дурний[a],
а що брутальний—всі навіки згаснуть,
життя покинуть, і дістанеться багатство іншим.
12 Домівкою навік могила стане,
із покоління в покоління їм там жити.
То все пусте, як там розбагатіли,
і скільки їм вдалось придбати землі.
13 Людина може багатіти,
але не може жити вічно,
помре, як і тварина, у свій час.
14 Ось що трапляється з людьми,
яких багатство тішить. Села
15 Помруть вони, як вівці у загоні,
кошарою могила стане їм, а смерть пасти їх буде;
по тому праведники їх знесуть в могилу.
16 Але мене звільнить Господь від смерті,
до себе забере. Села
17 Отож не варто вам людей боятись лише тому,
що славний дім й багатство є у них.
18 Бо, сходячи в могилу,
ніхто ніяких статків не бере у вічність.
19 І навіть той, який вважав себе благословенним,
та інші славили його,
20 зустріне якось мить розлуки з світом,
побачення з дідами й морок вічний.
21 Людина може мать добробут,
але не розуміти геть, що смерть на неї жде,
як жде і на її худобу.
53 Для диригента. Для магалату[a]. Маскіль Давида.
2 Пустоголові думають, що немає Бога!
Вони—руйнівники,
які чинять зло і не творять добра.
3 Господь людей спостерігає із Небес
й шукає мудрих Він,
тих хто за порадою звертається до Бога.
4 Але ж вони всі відвернулися від Бога,
усі зіпсовані, жоден не творить добра!
5 Зловмисники народ мій нищать,
так наче просто трапезують.
Вони й не намагалися збагнути, чого бажає Бог.
6 Та тих зловмисників чатує переляк,
якого вони досі і не знали.
Відкинув Бог поган лихих від Себе,
Він їхні кістяки порозкидає,
на їхні голови впаде ганьба.
7 Хто дасть Ізраїлю спасіння?
Воно прийде з гори Сіон,
коли народ Свій полонений Бог поверне.
Тоді Яків радітиме й щасливий Ізраїль буде.
Слуга Божий
49 Послухайте мене, з усіх кінців землі народи,
послухайте, всі люди, хоч би де жили!
Ще до народження призвав Господь мене Йому служити,
Моє ім’я назвав, коли я в материнськім лоні був.
2 Мені Він мову вигострив, мов разючий меч,
та захищає в затінку руки Своєї.
Мов гостру стрілу, мене відшліфував Господь,
надійно в сагайдаці заховав.
3 Сказав Господь мені: «Слуга ти Мій,
Ізраїлю, прославлюсь Я тобою».
4 А я подумав: «Даремно я трудився тяжко,
віддав всі сили марно, надаремне.
Але не сумніваюсь,
що Господь мені віддасть належне,
Він вирішить, що дати мені як нагороду».
5 Господь створив мене в утробі,
щоб Його слугою був я.
Щоб Якова народ повернув до Нього,
щоб Ізраїль зібрався до Нього.
В очах Господніх шану мав,
Бог мій силою Своєю наділив мене.
6 Тепер Він каже: «Немає важливішого слуги для Мене,
тож Я повинен повернути Якова народ,
народ Ізраїлю вцілілий повернуть додому.
Зроблю тебе Я світлом для решти народів,
щоб порятунок Мій дійшов у всі кінці землі».
7 Ось що сказав Господь Святий,
Визволитель Ізраїлю тому,
кого народ зневажив, зненавидів,
тому, хто є рабом царів:
«Царі, побачивши тебе, на ноги підведуться,
правителі поклони будуть бити».
То через Господа, Який довів Свою вірність, через Святого Ізраїлю, Який обрав тебе.
День спасіння
8 Господь каже:
«Твої молитви відізвалися в Мені,
Я добротою відповів тобі,
Я допоміг тобі, як визволив тебе з біди, опікувавсь тобою
й доручив донести Заповіт до людства,
підняти землю із руїн, вернути спадок розграбований тому,
хто володів одвіку ним.
9 Ти сказати в’язням мусиш: „Вільні ви, ідіть!”
І в темноту послати гук: „Виходьте із пітьми”.
Вони знайдуть, чим годуватись по дорогах,
і голі пагорби їм пасовиськом стануть.
10 Вони не знатимуть ні голоду, ні спраги.
Їм не дошкулить сонце і пустельний вітер,
бо Той, Хто дає їм втіху, поведе їх далі
і виведе їх до джерельної води.
11 Всі гори Я перетворю на шлях широкий,
піднімуться Мої путі.
12 Погляньте, поспішають люди із далеких мандрів,
ідуть і з півночі, і з заходу додому,
а дехто—з Асуанської землі (Єгипту)».
Павло доводить, що Петро був неправий
11 Та коли Петро прийшов до Антиохії, я відкрито виступив проти нього, бо він був неправий. 12 Спочатку, Петро відкрито їв та спілкувався із поганами, але коли прибули деякі юдеї від Якова, то Петро відвернувся від них. Він боявся тих євреїв, які вважали, що усім поганам слід обрізатися. 13 Інші юдеї також пристали до нього в його лицемірстві, та так, що навіть і Варнава був введений в оману. 14 Коли я побачив, що вони не поводяться згідно з істиною Доброї Звістки, то перед усіма сказав Петрові: «Коли ти, юдей, живеш, як поганин, а не як юдей, то як же ти можеш примушувати поган дотримуватися юдейських звичаїв?»
15 Ми, юдеї за народженням, і не належимо до «поган-грішників». 16 Однак ми знаємо, що людина буде виправдана перед Богом не за те, що дотримується Закону, а за віру[a] в Ісуса Христа. Тож ми повірили в Ісуса Христа, щоб бути виправданими вірою[b] в Христа, а не тому, що дотримувалися Закону. Нікого не буде виправдано перед Богом за дотримання Закону.
17 Поки ми, юдеї, шукаємо виправдання в Христі, ми самі виявляємося грішниками. Тож хіба це означає, що Христос робить нас грішниками? Зовсім ні. 18 Коли я знову починаю навчати того, від чого відмовився раніше, то стаю грішником. 19 Бо з допомогою Закону я «вмер» для Закону, щоб жити для Бога. Я був розіп’ятий разом із Христом.
20 Тож я вже не живу, але Христос живе в мені. Я живу нині у своєму тілі вірою[c] в Сина Божого, Який полюбив мене і віддав Себе заради мене. 21 Я не відрікаюся від милості Божої, бо якщо праведність перед Богом досягається через Закон, то Христос помер даремно!
13 Багато демонів вони вигнали та багатьох недужих намащували оливою[a] і зціляли їх.
Ірод думає що Іоан Хреститель повстав із мертвих
(Мт. 14:1-12; Лк. 9:7-9)
14 Цар Ірод почув про Ісуса, бо Його ім’я стало відоме повсюдно. Дехто казав: «Цей чоловік є Іоаном Хрестителем, який повстав із мертвих і тому має таку чудодійну силу». 15 Інші стверджували: «То Ілля». А ще інші міркували: «То пророк, такий, які були в давні часи». 16 Тож коли про все це почув Ірод, він сказав: «Іоан, якому я відтяв голову, повстав із мертвих».
Смерть Іоана Хрестителя
17 Ірод сам віддав наказ схопити Іоана й кинути його до в’язниці. І зробив він це, щоб задовольнити Іродіаду, яка була дружиною Іродового брата Пилипа, але пізніше Ірод узяв з нею шлюб. 18 Іоан попереджав Ірода: «Не годиться тобі брати за себе дружину брата свого». 19-20 Й Іродіада затаїла лють на Іоана й хотіла вбити його. Але нічого вдіяти не могла, оскільки Ірод боявся Іоана, знаючи його як чоловіка праведного й святого, і оберігав його. Ірод завжди слухав Іоана з задоволенням, але водночас він відчував занепокоєння.
21 Та от настав сприятливий день, коли на свій день народження Ірод запросив на обід своїх урядовців, воєначальників і найможновладніших людей Ґалилеї. 22 Дочка Іродіади прийшла на свято й дуже догодила своїм танком Іродові та його гостям. Тож цар звернувся до неї: «Проси все, що побажаєш. І я дам тобі». 23 І він поклявся їй: «Я дам тобі все, що попросиш, хоч півцарства!» 24 Та вийшла й запитала в матері: «Що мені попросити?» І мати навчила її сказати: «Дай мені голову Іоана Хрестителя на тарілці». 25 Дівчина тут же попрохала царя: «Будь ласка, подай мені зараз голову Іоана Хрестителя на тарілці».
26 Цар дуже засмутився, але вже дав обіцянку в присутності своїх гостей, й тому не хотів їй відмовити. 27-28 Тож він негайно послав солдата з наказом принести Іоанову голову. І той пішов та стяв голову Іоанову і приніс її на тарілці й віддав дівчині, а та віддала її своїй матері. 29 Коли Іоанові учні почули про те, вони прийшли й забрали його тіло та поклали у гробницю.
Свята Біблія: Сучасною мовою (УСП) © 1996, 2019 Bible League International