Book of Common Prayer
63 Псалом Давида, коли він перебував у юдейській пустелі.
2 О Боже, Ти мій Бог, якого прагну бачить,
душею спраглою і тілом я до Тебе лину,
мов у безводній і засушливій пустелі.
3 Це так, немов коли я бачив з’яву,
коли явився Ти мені в святому храмі[a],
коли у силі й славі Ти постав переді мною.
4 Чого ще кращого в житті чекати?
Та лиш Твою любов безмежну,
устами спраглими Тобі оспівувати хочу!
5 І скільки житиму, Тебе благословляти буду,
здійматиму до неба руки, посилаючи Тобі хвалу.
6 Я втішений, немов найкращих куштував наїдків,
устами щирими душа тебе вславляє!
7 Про Тебе буду пам’ятати в спочивальні,
глухої ночі всі думки мої про Тебе.
8 Ти—моя надійна поміч,
у тіні крил Твоїх я звеселів.
9 Душею я завжди тягнусь до Тебе,
як руки Твої праведні підтримують мене.
10 А хто задумує мене згноїти,
самі у смертну яму попадуть.
11 Їх знайде меч,
лисиця розшматує їх.
12 Щасливий буде цар, бо має Бога,
прославлять Бога всі, хто присягавсь йому!
Він примусить змовкнути лживі вуста.
Хвальна пісня.
98 Новою піснею славьте Господа!
Вславляйте чудеса Його нові!
Його свята правиця перемагає знов,
2 Свою звитягу й доброту демонструє Він народам.
3 Про вірність і любов до Ізраїлю не забув Господь.
У найвіддаленіших закутках землі
всі бачать здатність Господа спасати.
4 Вся земле, криком Господа вітай,
піснями вибухни і веселись, співай!
5 На лірі псалми Господу заграйте,
на лірі й інших інструментах.
6 У сурми засурміть, в рожки осанну
Господу-царю співайте.
7 Хай море, все, що плодиться у ньому,
земля і все на ній Йому співають величальну!
8-9 Хай плещуть у долоні ріки,
хай гори радісно ідуть у танок
перед Господніми очима.
Адже прийде Господь на землю правити[a].
Він світом буде правити шляхетно,
людьми Всевишній буде правити правдиво.
103 Псалом Давида.
Душе моя, благословення Господу пошли!
Єство моє, благослови Його святе ім’я!
2 Душе моя, слав Господа,
не забувай ніколи Його благих діянь.
3 Це ж Він простить твої тяжкі гріхи,
це ж Він зцілить від недугів.
4 Це ж Він твоє життя відверне від могили,
це ж Він тебе огорне милосердям і любов’ю.
5 Це Він тебе наповнить добротою,
дасть другу молодість,
і тоді орлом себе відчуєш юним.
6 Пригнобленим Господь
приносить праведність і справедливість.
7 Це Він навчив шляхів життя Мойсея,
це Він Ізраїлю явив Свої діла великі.
8 Господь—предобрий, милосердний,
терплячий, доброчинний Він.
9 Не стане Він зненацька нападати,
не буде пантрувати за кожним кроком.
10 Як грішимо, Він не карає,
як завинили, Він не мститься.
11 Як небо височенне над землею,
так і любов Його—висока і правдива.
12 Та непокірливих відрине Бог від Себе,
далеко так, як схід від заходу далеко.
13 Як батько діток, пестить слуг Своїх Господь.
14 Він пам’ятає, як створив нас, ми ж бо—порох.
15 Короткочасний вік людини, як в трави,
як в квітки польової, що розквітне,
16 та й облетить, лиш суховії нападуть.
Ніхто й не скаже, де той цвіт буяв.
17 Але завжди жива любов Господня вірна,
але завжди Господь вершити буде добрі справи
для всіх нащадків слуг Своїх.
18 Завжди за тих Він буде,
хто Заповітом і веліннями Його живе.
19 Адже Господь установив престол на Небесах
і звідти править цілим світом.
20 Господні Ангели, благословіть Його!
Могутні воїни, покірно слухайте Його накази!
21 Благословляйте Господа, усі Небесні сили,[a]
Його наказів слухайтесь усі!
22 Благословляйте Господа усі, кого створив Він,
благословляйте всюди в Його царстві!
Душе моя, благословення Господу пошли!
Боже послання до Вавилона
47 О, діво вавилонська, опустись,
сядь в порох земний.
Сиди вже не на троні,
а на землі, дочко халдейська[a].
Тебе не називатимуть тендітною та ніжною.
2 Зніми покривало і жорна у руки візьми,
молоти зерно починай.
Розв’язуй спідницю, відкрий свої ноги,
крокуй через ріки[b].
3 Відкриється твоя голизна, твій сором побачать[c].
Помщуся Я тобі, нікого не помилую, скараю.
4 Спаситель наш Господь Усемогутній—
Святий Ізраїлю.
5 Говорить Господь: «Сиди й мовчи, іди в пітьму,
халдейська дочко».
Не називатимуть тебе більш царицею всіх царств.
6 Я розлютивсь на Свій народ,
позбавив його честі й шани.
Я віддав людей у твої руки,
але ти доброти до них не проявила,
ярмо тяжке звалила навіть на старих.
7 Ти говорила: «Житиму повіки,
царицею навіки буду я».
Ти не подумала про те, що наробила,
ти не замислилась над тим, що трапиться пізніше.
8 Послухай-но тепер, любителько утіх!
Сидиш ти самовпевнено й безпечно,
себе ти переконуєш у тому,
що ти єдина, і нема подібної до тебе:
«Не буду я вдовою і дітей не втрачу».
9 Але пізнаєш те і інше ти раптово,
того ж дня.
Дітей своїх ти втратиш, і не стане чоловіка,
хоча і вмієш ворожити, і великі чари маєш.
10 Себе безпечно почувала ти, хоч зло несла,[d]
ти думала, ніхто тебе не бачить.
Твої знання і мудрість тебе не тим шляхом вели.
Ти думала: «Єдина я така. Нема нікого поруч».
11 Але й сама незчуєшся, коли насуне лихо.
Прийде біда, не зможеш зупинити,
впаде на тебе так раптово горе,
що ти уникнути його не зможеш.
12 Закляттями займайся й далі,
поширюй чари ті, якими з юності займалась,
можливо, поміч матимеш від них,
а, може, ти когось злякаєш.
13 Знесилилась ти вже від радників своїх численних.
Хай звіздарі тобі прийдуть на поміч,
нехай врятують ті, хто зорі споглядає,
хто провіщає, дивлячись на новий місяць,
що станеться з тобою.
14 Поглянь, вони, мов солома,
їх полум’я умить поглине.
Їм не дано себе спасти від нищівної сили ватри,
бо це не вогнище, щоб біля нього грітись,
не те багаття, щоб сидіть навколо.
15 Такими тобі стали всі, з ким працювала,
із ким ти торгувала з юних літ.
Усі вони своїм шляхом підуть,
ніхто тебе не буде рятувати.
Рушаймо до Бога
19 Ось чому, брати і сестри, ми маємо впевненість, що потрапимо до Святеє Святих завдяки крові Ісусовій. 20 Ми потрапимо туди новим і живим шляхом, який відкрив нам Ісус крізь завісу, тобто через Тіло Його. 21 Бо ми маємо великого Первосвященика, Який править храмом Божим. 22 Тож наблизимося до Бога зі щирими, повними твердої віри серцями, очищеними від нечистого сумління, омивши тіла свої чистою водою. 23 Будьмо непохитні в тій надії, яку ми маємо, завжди навчаючи інших про неї. Адже ми сповнені віри у те, що Господь виконає усе, що обіцяв.
Підтримуймо одне одного
24 Ми повинні думати одне про одного, та спонукати одне одного до любові й добрих вчинків. 25 Не дамо припинитися нашим зустрічам, як то дехто намагається. Навпаки, підтримуймо одне одного дедалі дужче. Адже ми бачимо, як наближається День.
Не відвертайтеся від Христа
26 Бо якщо ми й далі свідомо грішитимемо після того, як пізнали істину, тоді вже ніякими пожертвами за гріхи нам не очиститися. 27 А буде лише жахливе очікування суду й лютого вогню, що зжере всіх, хто протистоїть Богу. 28 Кожен, хто відмовлявся від Закону Мойсея, був безжалісно відданий на смерть за свідченнями двох або трьох свідків. 29 Уявіть же, наскільки гіршу кару заслуговує той, хто ногами топтав Сина Божого[a], хто нечестивою вважає кров Заповіту, що освятила його, хто зневажав Дух милості! 30 Адже нам відомий Той, Хто сказав: «Мені належить помста, Я відомщу»(A). І ще Він сказав: «Господь судитиме народ Свій»(B). 31 То жахлива річ—отримати покарання від рук живого Бога.
2 Там біля Овечих воріт є купальня, що звалася арамійською Вифезда[a] і мала п’ять критих галерей з колонами. 3 У тих галереях лежало багато хворих, сліпих, кривих та немічних. [Вони чекали, поки вода почне вирувати][b]. 4 [І час від часу Ангел Господній сходив з неба, щоб збовтати воду. І той, хто першим входив у ту воду, одразу видужував, хоч би якою хворобою він страждав][c].
5 І був там чоловік, який хворів на той час уже тридцять вісім років. 6 Коли Ісус побачив, що той чоловік лежить там, і знаючи, що він хворіє так давно, Він запитав: «Хочеш одужати?»
7 Хворий Йому відповів: «Господи, нікому мене занурити у воду, коли вона починає вирувати. Поки я намагаюся дістатися до купелі, як мене завжди хтось випереджає». 8 Ісус сказав йому: «Вставай, візьми постіль свою і ходи». 9 І чоловік одразу ж одужав, узяв постіль свою і почав ходити. І сталося це в суботу.
10 Юдеї почали говорити щойно зціленому: «Сьогодні субота, і Закон забороняє носити постіль у руках!» 11 Той відповів: «Чоловік, Котрий зцілив мене, сказав: „Візьми постіль свою і ходи”». 12 Тоді вони спитали його: «Хто цей Чоловік, Який сказав тобі взяти постіль і йти?» 13 Але зцілений не знав, Хто то був. Оскільки там було багато людей, то Ісус пішов звідти, щоб Його не помітили.
14 Пізніше Ісус знайшов того чоловіка у храмі й мовив до нього: «Ось ти вже й видужав, тож не гріши більше, аби з тобою чогось гіршого не сталося». І той чоловік пішов. 15 І він розповів юдеям, що це Ісус зцілив його. 16 Через те й стали переслідувати юдеї Ісуса, бо Він усе це робив у суботу.
17 Ісус сказав їм: «Отець Мій працює весь час безперервно, то й Я мушу так працювати». 18 Через це, ще дужче юдеї захотіли вбити Його. Вони казали: «Він не лише порушив Закон про суботу, а й Бога Отцем Своїм називав, тим самим ставлячи Себе нарівні з Богом».
Свята Біблія: Сучасною мовою (УСП) © 1996, 2019 Bible League International