Book of Common Prayer
37 [a] Псалом Давида.
Не дай безбожникам збентежити тебе,
не варто заздрить тим, хто чинить зле.
2 Тому що скоро їм зів’янути і згаснуть,
як тій траві, що зеленіє на полях.
3 Довірся Господу, твори добро.
І ти поселишся в своїй землі,
і жити будеш тим, що Бог пошле[b].
4 Будь в Господі щасливий, і все тобі Він дасть,
чого лишень запрагне твоє серце.
5 Своє життя ти Господу довір!
У Нього вір, і Він усе як належить зробить.
6 Він змусить твою праведність і справедливість сіяти,
неначе сонце у полудень.
7 Терпляче жди діянь Господніх.
Не злися, коли зловмисники плетуть
підступні плани, ще й успішні.
8 І не засмучуйся, не гнівайся,
не піддавайся люті, щоб лиха не накоїть.
9 Бо нечестивців жде кінець,
а хто чекає Господа, обіцяну землю здобуде.
10 Ще зовсім трохи, і безбожників не стане,
і хоч би як ти видивлявся їх,
а відшукати їх буде неможливо.
11 Смиренні успадкують обіцяну землю
і житимуть у злагоді й добрі.
12 Лихі людці на праведних недобре замишляють,
скрегочучи на праведних зубами.
13 Але Володар мій глузує з них,
бо знає добре Він, що час розплати близько.
14 Негідники свої мечі виймають
і натягають лука тятиву,
аби поцілити нещасних, вбити добрих, чесних.
15 Але мечі уразять їхні ж злі серця,
а луки поламаються і їх скалічать.
16 Мать небагато, але праведником бути—
це краще, ніж купатися в достатку лиходієм.
17 Бо сила загребущого пощезне,
а праведника збереже Господь.
18 Відомі Господу порядні й чисті люди,
і їхня спадщина пробуде навіки!
19 В лиху годину їх не осоромлять,
добробут матимуть в голодний час.
20 Господні вороги загинуть і зів’януть,
як дикі квіти в полі, зійдуть димом.
21 Позичає нечесний, та не віддає,
а добрий завжди має що віддати.
22 Благословенні Господом у спадок землю мають,
прокляті Господом загинуть.
23 Господь веде того, хто Йому догоджає,
найкращими стежками,
24 якщо ж і схибить він, то не впаде,
Господь готовий і підтримати його й зміцнити.
25 Прожив я довго, та не чув ніколи,
щоб праведник забутий Богом був,
або його нащадки щоб жебракували.
26 Він завжди щедрий і завжди дає,
тож його діти є благословенні.
27 Отож, твори добро, зла уникай,
в обіцяній землі ти будеш жити.
28 Бо любить справедливість Бог,
Він не залишить тих, хто Йому вірний.
Про них Він буде піклуватися завжди,
а от нащадків злих людців Він знищить.
29 Побожний люд оселиться на Господом обіцяній землі
і в тій землі він мешкатиме вічно.
30 Правдивий чоловік говорить мудро,
до справедливості його вуста зовуть.
31 У тому серці завжди вчення Бога,
від заповідей не відступиться повік.
32 На праведних зловмисники чатують,
замислюють лихе, щоб вбити їх.
33 Але Господь не дасть побожному потрапить
в злі руки і не дозволить потерпати на суді.
34 Чекай на Господа, тримайсь Його стежок!
Він нагороду дасть тобі,
і коли дістанеш землю ти,
натомість нечестивці з неї підуть.
35 Колись давно тирана знав,
кремезного, мов велетенський дуб.
36 Коли ж він до Шеолу відійшов,
безслідно зник лихий, хоч де я не шукав.
37 Прямуй шляхом лиш доброти та честі,
тоді тебе, та багатьох твоїх нащадків успадкує мир.
38 А для порушників закону смерть—майбутнє,
майбутнього не матимуть вони[c].
39 Господь спасає праведних людей,
фортеця Він для них в лиху годину.
40 Господь допомагає їм, спасає їх,
від кривдників їх визволяє і рятує,
адже у Нього захисту просили.
5 Я є Господь, немає іншого такого;
крім Мене, Бога не існує.
Я укріпив тебе,[a] хоч ти Мене й не знаєш.
6 Я це зробив, аби народи з Заходу до Сходу знали,
немає іншого нікого, орім Мене,
що Я—Господь, що Бога іншого їм не дано.
7 Я створюю пітьму і світло,
приношу Я багатство і несу біду.
Це Я, Господь, усе творю.
8 Хай хмари проливаються добром,
нехай відкриється земля і проросте спасінням,
хай праведності паростки несуть життя.
Це Я, Господь, створив усе його[b]!
Бог керує Своїми творіннями
9 Горе тому, хто вступає у суперечку з Творцем.
Він, як глиняний черепок між багатьох побитих глечиків.
Хіба питає глина гончара, що її ліпить:
„Що ти робиш?” або „Немає руків’я?”
10 Лихо тому, хто питає батька:
„Кого ти зачинаєш?”
Хто звертається до матері з питанням:
„Кого ти народжуєш?”»
11 Ось що Господь говорить,
Святий Ізраїлю, його Творець:
«Мене допитуватись будете ви про дітей Моїх,
а чи накази віддавати щодо того, що Я зробив?
12 Створив Я землю і людей на ній.
Я небеса напнув Своїми власними руками,
військам Небесним[c] Я даю накази.
13 Я Кира спонукав творити добру справу,[d]
Йому Я простелю дорогу рівну.
Він Моє місто знову відбудує,
звільнить Моїх вигнанців без всякої оплати чи винагороди».
Так говорить Всемогутній Господь.
14 Ось що Господь каже:
«Багатства Єгипту, скарби Ефіопії стануть твоїми.
Севійці, високі та дужі, до тебе перейдуть
й покірно йтимуть за тобою в ланцюгах,
до ніг впадуть й молитися до тебе будуть, кажучи:
„З тобою лише Бог, і іншого немає Бога”.
15 Звичайно, Боже, Ти для нас незримий,
Бог Ізраїлю, наш Спаситель.
16 А хто бовванів робить, ті зазнають сором і ганьбу,
в немилості відринуті, підуть.
17 Господь дав порятунок Ізраїлю,
навіки перемогу дарував йому.
Ви не зазнаєте ні сорому, ані зневаги на віки.
15 Тож пильнуйте, як ви живете: не чиніть, як нерозумні, але будьте розумними. 16 Використовуйте кожну нагоду творити добро, бо часи зараз недобрі. 17 Не будьте нерозсудливими, намагайтеся пізнати волю Господа.
18 Не впивайтеся вином, бо це приводить до розпусти[a]. Краще сповнюйтеся Духом. 19 Спілкуйтеся між собою псалмами, гімнами й духовними піснями. Співайте й складайте в серцях своїх мелодію, прославляючи Господа. 20 Дякуйте завжди й за все Богу, Отцю нашому, в ім’я Господа нашого Ісуса Христа.
Жінки й чоловіки
21 Підкоряйтеся одне одному, шануючи Христа. 22 Жінки, підкоряйтеся чоловікам своїм, як Господу. 23 Бо чоловік—голова над жінкою своєю, як Христос—голова над церквою. Ісус Христос—Спаситель церкви, тіла Свого. 24 Але як церква кориться Христу, так і жінка мусить коритися чоловікові у всьому.
25 Чоловіки, любіть жінок своїх, як Христос полюбив Свою церкву, та віддав Себе за неї в жертву. 26 Він зробив це, щоб освятити її для служіння Богу, очистивши її словом Доброї Звістки і обмивши в воді, 27 щоб поставити Собі церкву як наречену: сяйливу, бездоганну, без будь-яких недоліків, святу й невинну.
28 Чоловіки так повинні любити жінок своїх, як вони люблять тіла свої. Хто любить жінку свою, той любить себе самого. 29 Бо немає таких, хто ненавидить тіло своє. Кожен годує його й піклується про нього, як Христос—про церкву, 30 бо ми всі—частини Тіла Його. 31 Так сказано у Святому Писанні: «Тож чоловік залишить своїх батька й матір і з’єднається зі своєю жінкою, і вони стануть одним тілом»(A). 32 Ця велика таємниця дуже важлива, і я кажу це про Христа й церкву. 33 Проте кожен має любити свою дружину, як він любить себе самого, а жінка повинна поважати свого чоловіка.
Не приховуйте світла
(Лк. 8:16-18)
21 І сказав їм Ісус: «Звичайно, ви заносите в приміщення світильник не для того, щоб поставити його під перевернуту посудину або під ліжко, а для того, щоб поставити його на підставку. 22 Адже немає нічого прихованого, що не відкрилося б, і немає нічого таємного, що не стане відомим. 23 Той, хто має вуха, нехай почує!» 24 І далі Він сказав: «Будьте уважні й обмірковуйте те, що ви чуєте. Господь Всевишній надасть вам розуміння згідно з тим, скільки розуміння в вас зараз є. Та будьте впевнені, Він надасть вам більше, ніж ви заслуговуєте. 25 Бо хто має розуміння, тому додасться ще більше, а хто не має, в того відніметься і той дріб’язок, що йому належить».
Про Царство Боже
26 Потім Ісус сказав: «Царство Боже подібно чоловіку, який висіває в землю зерно. 27 Чоловік спить чи прокидається, а у цей час зерно пускає пагони і росте днями й ночами—як, він навіть сам не знає. 28 Земля сама творить зерно: спершу стеблину, потім суцвіття, і нарешті—повен колос. 29 Коли збіжжя визріває, чоловік негайно береться за серп, бо настали жнива».
Притча про гірчичне зерно
(Мт. 13:31-32, 34-35; Лк. 13:18-19)
30 Ісус мовив: «З чим порівняти Царство Боже? Яку притчу Мені розповісти? 31 Царство Боже подібне до гірчичного зернятка. Воно є найменшою зерниною, яку у землю висівають. 32 Та коли воно пускає паросток і виростає, то стає найбільшою рослиною серед усієї городини з такими розлогими гілками, що навіть птахи можуть гніздитися в її затінку».
33 Багатьма притчами на зразок цієї Ісус доносив Слово до людей—стільки, скільки могли вони зрозуміти. 34 Ісус завжди говорив притчами до людей, але тільки тоді, коли учні Його зоставалися самі, Він усе їм пояснював.
Свята Біблія: Сучасною мовою (УСП) © 1996, 2019 Bible League International