Book of Common Prayer
38 Пам’ятний псалом[a] Давида.
2 Господь, не дорікай мені у гніві,
і не карай мене, коли лютуєш Ти.
3 Мене Ти вразив стрілами своїми,
пригнітив моє життя.
4 Так боляче мені. Твій гнів розбив, поранив тіло,
немов увесь в синцях, з розбитими кістьми,—
то за мій гріх.
5 Мій гріх звалився тягарем на душу,
аж не підвести голови мені.
6 То через мою власну дурість
обсипали мене гнійні, смердючі рани.
7 Зігнувся я від болю, простираюсь,
ходжу і плачу так, немов жалобу маю.
8 Палають в лихоманці мої стегна,
живого місця я на тілі не знаходжу.
9 Від болю неймовірного німію,
а серце стугонить, аж криком сходжу!
10 Володарю! Ти знаєш, що я хочу.
Мої зітхання—не секрет для Тебе.
11 Пульсує серце в мене, сил немає,
згасає світло у моїх очах[b].
12 Вже не прийдуть до мене друзі і близькі
немов налякані хворобою моєю.
Вже й родичі мої тримаються подалі.
13 Розкинули тенета ті, хто мені смерті зичить,
хто хоче вразити мене,
говорять про швидкий кінець,
замислюючи зле щодень.
14 Та я мовчу, я не зважаю,
немов глухий, який не чує,
немов німий, що не говорить.
15 Як та людина, що не чує нарікань,
як та людина, що не може відповісти.
16 Чому? Від Тебе, Господи, я слова жду.
Мій Боже, мій Володарю, о відгукнись!
17 Молю, не допусти, щоб ворог зловтішався
з мого падіння! Познущатись їм не дай!
18 Вже відчуваю я: от-от впаду,
адже мій біль завжди зі мною.
19 Я визнаю свої провини і гріхи,
які терзають, не дають спокою.
20 А щодо ворогів моїх,
вони міцні й здорові, наклепи плетуть,
21 відповідають злом на добре
і виступають проти мене, бо добро творити прагну.
22 О Господи, не залишай мене!
Не будь від мене, Боже, так далеко.
23 Прийди на поміч!
Мій Володарю, спаси!
Далет
25 Тепер, коли моя душа обернеться на порох,
даруй життя мені, як Ти пообіцяв[a]!
26 Я розповів Тобі про шлях свій, і Ти відгукнувся,
навчи мене, благаю, настанов Своїх!
27 Дай осягнути вказівки Твої,
щоб міг я висловити чудеса[b] Твої.
28 Пригнічений і в розпачі я доста,
пообіцяв Ти підбадьорити мене.
29 Не дай на хибний шлях мені ступити,
утіш мене Своїм ученням.
30 Обрав я праведності шлях,
дай осягнути праведні Твої накази!
31 Твоєї, Господи, Угоди я тримаюсь,
не дай мені зазнати розчарування.
32 Я радо слухаюсь Твоїх наказів,
тому що серце Ти збагачуєш безмірно.
Ге
33 О Господи, навчи шляхів Твоїх законів,
щоб міг я впевнено додержуватись їх.
34 Дай розуміння Твого вчення, щоб виконувати його,
щоб щиросердо я за ним ішов.
35 Веди мене шляхом Твоїх повчань,
бо в тих повчаннях я знаходжу насолоду.
36 Не дай мені від заповідей відійти
й пуститись у гонитву за багатством.
37 Не дай мені пов’язнути в марнотах,
дай жити справжнім, бажаним Тобі життям.
38 Дотримайся обіцянки, що дав слузі Своєму,
з якої виросла моя до Тебе шана.
39 Зніми ганьбу, що гнобить мене, тисне,
бо рішення Твої законні й добрі.
40 Як прагну я Твої накази пильнувати!
Тож вияви до мене милосердя,
даруй мені життя!
Вав
41 О Господи, Яви мені любов безмежну й щиру,
спаси мене, як обіцяв Ти!
42 Тож кривдникам я зможу відповісти,
адже я вірю всім Твоїм словам.
43 Вклади в мої уста назавжди Твою правду,
бо покладаюсь я на рішення Твої,
44 щоб настанов Твоїх додержувавсь завжди.
45 Я житиму відкрито й вільно,
бо завжди настанов Твоїх шукаю.
46 Твій Заповіт я розкажу царям сміливо,
й вони не збиткуватимуться з мене.
47 З Твоїх наказів тішитися буду, бо люблю їх.
48 Клянуся вірним бути вказівкам Твоїм, які люблю,
роз’яснювати буду всі Твої закони.
24 Ось що сказав Господь, ваш рятівник,
Який у материнськім лоні вас створив:
«Я—Господь, Творець усього.
Я Сам розкинув небеса,
Я землю Сам розширив.
25 Це Я розвінчую пророків передбачення фальшиві,
це Я висміюю всіх віщунів.
Це Я знітитися примушую мудрагелів,
їхні знання перетворюю на дурницю.
26 Я Той, Хто все здійснить, що говорив слуга Мій,
Хто виконає слово посланців Своїх.
Я Сам підтверджу, що Єрусалим заселять люди знову,
що відбудуються міста Юдеї,
Я підніму Єрусалим з руїни.
27 Це Я скажу: „Сухим стань, океане!”
Я осушу усі ваші річки.
28 Це Я про Кира[a] розповім усім:
„Він—мій пастух, робитиме він те, що Я захочу.
Він скаже про Єрусалим,
що відродитись має місто знову,
про храм, що знову мусить він піднятись”».
Бог обирає Кира для звільнення Ізраїлю
45 Ось що Господь царю-обранцю[b] Киру мовить:
«Тебе за праву руку Я тримаю,
допоможу тобі Я підкорить народи інші,
забрати владу у царів.
Я двері відчиню перед тобою,
щоб брами міста незачинені були.
2 Попереду Я йтиму, розрівняю гори
і розіб’ю ворота металеві,
залізні переріжу Я засуви.
3 Віддам тобі скарби, що в темряві принишкли,
усе багатство, що по схованках лежить,
аби ти знав, що Я—Господь,
Бог Ізраїлю, що на ймення зве тебе.
4 Заради Якова, слуги Мого,
та Ізраїля, вибраного Мною,
назвав тебе таким ім’ям і дав тобі звання[c],
хоча й не знаєш ти Мене.
5 Я є Господь, немає іншого такого;
крім Мене, Бога не існує.
Я укріпив тебе,[d] хоч ти Мене й не знаєш.
6 Я це зробив, аби народи з Заходу до Сходу знали,
немає іншого нікого, орім Мене,
що Я—Господь, що Бога іншого їм не дано.
7 Я створюю пітьму і світло,
приношу Я багатство і несу біду.
Це Я, Господь, усе творю.
Будьте дітьми світла
5 Будьте послідовниками Бога, як Його улюблені діти. 2 Живіть у любові, як Христос любив і Він віддав Себе за нас, як запашне приношення і пожертву Богу.
3 Про розпусту, нечисть усіляку чи пожадливість нехай навіть не згадують поміж вас, бо це не личить Божим людям. 4 Не повинно бути ні ганебних промов, ні марнослів’я, ні непристойних жартів. Це також не личить вам. Нехай краще буде вдячність. 5 Будьте певні, що жоден розпусник, нечистий або лихий чоловік не успадкує Царства Христового й Божого, бо це те саме, що й ідолопоклонство.
6 Нехай ніхто не обманює вас марними словами, бо за це впаде гнів Божий на непокірливих. 7 Тож не будьте їхніми спільниками.
8 І кажу я так, бо колись ви були сповнені темряви, а зараз сповнені світла як послідовники Бога. Тож живіть як діти світла. 9 Бо вплив світла видно в кожному прояві доброти, в праведності й правді.
10 Завжди намагайтеся збагнути, що до вподоби Господу. 11 Не беріть участі у марних і безплідних справах темряви, а краще викривайте їх. 12 Соромно навіть казати про те, що деякі люди чинять потай. 13 Та світло викриває усі ті злі й негідні вчинки. 14 Так, все проясняється у світлі! Ось чому ми кажемо:
«Встань, той, хто спить!
Воскресни з мертвих,
і Христос освітить тебе».
Притча про сіяча
(Мт. 13:1-9; Лк. 8:4-8)
4 Одного разу, коли Ісус проповідував біля озера, навколо Нього зібрався величезний натовп. Тому Він увійшов у човен і сів там, а люди залишилися на березі. 2 Він багато чого навчав їх, розмовляючи притчами.
3 Він сказав: «Послухайте! Вийшов селянин і заходився сіяти. 4 Коли він кинув на ріллю зерно, то деяке впало край дороги; налетіли птахи і склювали його. 5 Інші зерна впали на кам’янистий ґрунт, де землі було мало. Вони швидко проросли, оскільки лежали неглибоко, 6 та коли зійшло сонце, то обпекло паростки, і вони засохли, бо не мали глибокого коріння. 7 Інші зерна впали серед теренів, що вигналися й задушили паростки, і ті не дали врожаю. 8 Ще інше зерно впало на добру землю й проросло, і вродило у тридцятеро, шістдесят та навіть у сто разів більше від посіяного». 9 Потім Він додав: «Той, хто має вуха, нехай почує!»
Чому Ісус навчав за допомогою притч
(Мт. 13:10-17; Лк. 8:9-10)
10 Коли натовп залишив Ісуса, то дванадцять апостолів та інші Його послідовники запитали Його про притчі. 11-12 І Він їм сказав: «Тільки вам дано знати таємниці Царства Божого, а для всіх інших вони скриваються в притчах:
бо вони дивилися, дивилися, але не бачили,
бо вони слухали, слухали, але не розуміли,
а інакше навернулися й були б прощені».(A)
Пояснення притчі про сіяча
(Мт. 13:18-23; Лк. 8:11-15)
13 Ісус сказав учням Своїм: «Хіба ви не зрозуміли цієї притчі? Якщо ви не зрозуміли цієї, як же ви зрозумієте інші притчі? 14 Сіяч сіє Слово Боже в людях. 15 Одні люди, як ті зерна при дорозі, де Слово посіяне. Як тільки вони чують його, з’являється сатана і віднімає посіяне в них Слово.
16 Інші люди, як зерна, посіяні у кам’янистий ґрунт: коли вони чують Слово, то одразу й з радістю сприймають його. 17 Але вони не мають міцного коріння, і їх вистачає ненадовго. Коли починаються гоніння чи переслідування через Слово, вони швидко зрікаються своєї віри.
18-19 Зерно, що впало серед теренів—це ті, хто чують Слово, але щоденні турботи, спокуса багатства, та інші бажання душать Слово, і воно не дає плодів[a].
20 Іще інші—зерно, що було посіяне в добру землю. Це ті, хто чують Слово, приймають його і приносять щедрий врожай: у тридцятеро, шістдесят та навіть у сто разів більший від посіяного».
Свята Біблія: Сучасною мовою (УСП) © 1996, 2019 Bible League International